Рішення

від 19.05.2015 по справі 910/26939/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа № 910/26939/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «ДІНАР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЦУМАРІ»

про стягнення 13 251, 08 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Босий В.П.

Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК «ДІНАР» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЦУМАРІ» (далі - відповідач) про стягнення 16 996, 34 грн., з яких 9 000, 48 грн. основного боргу, 1 800, 42 грн. штрафу, 6 195, 44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім не був оплачений в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/26939/14, розгляд справи призначено на 15.01.2015 р.

В судовому засіданні 15.01.2015 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 7 400, 00 грн. основного боргу, 1 480, 00 грн. штрафу та 5 031, 80 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Крім того, представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/26939/14 на п'ятнадцять днів, а також додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 15.01.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/26939/14 на 15 днів, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р., у зв'язку з направленням судді Ломаки В.С. на навчання до Національної школи суддів України у період з 16.02.2015 р. по 27.02.2015 р. на підставі наказу Голови господарського суду міста Києва № 2-а від 22.01.2015 р. «Про направлення суддів господарського суду міста Києва на навчання до Національної школи суддів України», суд змінив дату наступного судового засідання у справі № 910/26939/14 на 11.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. справу № 910/26939/14 було вирішено передати на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/26939/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.03.2015 р.

13.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла повторно заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 7 400, 00 грн. основного боргу, 1 480, 00 грн. штрафу, 5 031, 80 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Заява мотивована частковою оплатою боргу.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Васильченко Т.В., справу № 910/26939/14 було передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/26939/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.03.2015 р.

У судовому засіданні 17.03.2015 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача, було відкладено на 21.04.2015 р.

15.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення щодо розрахунків між сторонами

У судовому засіданні 21.04.2015 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2015 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.05.2015 р.

15.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких фактично викладено заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 7 400, 00 грн. основного боргу, 1 480, 00 грн. штрафу та 4 371, 08 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представники сторін в судове засідання 19.05.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Так, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану ним до суду 15.05.2015 р. разом з письмовими поясненнями у справі, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2013 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 243/13, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується у встановлений Договором строк, відповідно до заявок покупця, передати продукти харчування у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Перевезення за Договором вважаються централізовано-кільцевими (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору товар відвантажується покупцю зі складу постачальника за цінами, визначеними у специфікації або накладній, що є невід'ємним Додатком до цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що загальна ціна Договору визначається як сукупна сума всіх накладних, за якими був переданий товар в період чинності цього Договору, що включають в себе вартість товару, вартість маркування, пакування, безповоротної тари, навантаження на транспорт постачальника, доставку товару.

Відповідно до п. 6.1. Договору ціна товару за кожну окрему поставку вказується у товарних і податкових накладних.

В силу п. 6.2. Договору оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За приписами п. 6.3. Договору покупець сплачує постачальнику вартість товару протягом 7 календарних днів з дати його поставки.

Якщо поставка здійснюється частинами, покупець має право здійснювати оплату частинами пропорційно кількості поставленого товару (п. 6.4.).

Виходячи з приписів п. 6.5. Договору, товар вважається оплаченим з моменту надходження грошових коштів за нього на рахунок постачальника. Своєчасною вважається оплата, що надійшла на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше останнього дня терміну відстрочки.

Пунктом 11.1. Договору було передбачено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому, умовами п. 11.2. Договору передбачено, що в разі, якщо за 20 днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його дію, при відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов'язань, дія Договору продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 69 599, 18 грн. на підставі видаткових накладних: № КЗ02340 від 09.12.2013 р. на суму 2 321, 61 грн., № КЗ0245від 16.12.2013 р. на суму 2 059, 06 грн., № КЗ 02490 від 17.12.2013 р. на суму 148, 65 грн., № КЗ02489 від 17.12.2013 р. на суму 525, 20 грн., № КЗ02556 від 20.12.2013 р. на суму 1 616, 80 грн., № КЗ02617 від 24.12.2013 р. на суму 2 158, 07 грн., № КЗ02638 від 25.12.2013 р. на суму 1 108, 80 грн., № КЗ02660 від 26.12.2013 р. на суму 1 091, 40 грн., № КЗ02704 від 30.12.2013 р. на суму 1 735, 85 грн., № КЗ0155 від 16.01.2014 р. на суму 903, 92 грн., № КЗ0219 від 20.01.2014 р. на суму 596, 85 грн., № КЗ0231 від 21.01.2014 р. на суму 270, 48 грн., № КЗ0284 від 24.01.2014 р. на суму 556, 52 грн., № КЗ0313 від 27.01.2014 р. на суму 970, 93 грн., № КЗ0378 від 31.01.2014 р. на суму 574, 08 грн., № КЗ0418 від 04.02.2014 р. на суму 988, 97 грн., № КЗ0468 від 03.02.2014 р. на суму 208, 37 грн., № КЗ0463 від 06.02.2014 р. на суму 771, 47 грн., № КЗ0509 від 08.02.2014 р. на суму 180, 38 грн., № КЗ0511 від 08.02.2014 р. на суму 827, 49 грн., № КЗ0523 від 10.02.2014 р. на суму 985, 64 грн., № КЗ0530 від 10.02.2014 р. на суму 739, 98 грн., № КЗ0558 від 11.02.2014 р. на суму 373, 89 грн., № КЗ0566 від 11.02.2014 р. на суму 209, 30 грн., № КЗ0587 від 12.02.2014 р. на суму 128, 73 грн., № КЗ0588 від 12.02.2014 р. на суму 2 106, 55 грн., № КЗ0602 від 13.02.2014 р. на суму 72, 12 грн., № КЗ0605 від 13.02.2014 р. на суму 312, 48 грн., № КЗ0621 від 14.02.2014 р. на суму 870, 70 грн., № КЗ0623 від 14.02.2014 р. на суму 1 116, 30 грн., № КЗ0651 від 17.02.2014 р. на суму 732, 42 грн., № КЗ0658 від 18.02.2014 р. на суму 615, 83 грн., № КЗ0793 від 25.02.2014 р. на суму 2 077, 07 грн., № КЗ0660 від 25.02.2014 р. на суму 1 024, 81 грн., № КЗ0682 від 28.02.2014 р. на суму 130, 90 грн., № КЗ0680 від 28.02.2014 р. на суму 42, 00 грн., № КЗ0683 від 28.02.2014 р. на суму 136, 66 грн., № КЗ0684 від 28.02.2014 р. на суму 22, 74 грн., № КЗ0685 від 28.02.2014 р. на суму 350, 96 грн., № КЗ0686 від 28.02.2014 р. на суму 96, 00 грн., № КЗ0687 від 28.02.2014 р. на суму 22, 40 грн., № КЗ0688 від 28.02.2014 р. на суму 95, 55 грн., № ОВ0671 від 04.03.2014 р. на суму 216, 09 грн., № КЗ0915 від 04.03.2014 р. на суму 1 503, 68 грн., № КЗ0941 від 05.03.2014 р. на суму 155, 00 грн., № КЗ0915 від 04.03.2014 р. на суму 1 503, 68 грн., № КЗ0941 від 05.03.2014 р. на суму 155, 00 грн., № КЗ0979 від 07.03.2014 р. на суму 1 042, 26 грн., № КЗ0695 від 11.03.2014 р. на суму 430, 10 грн., № КЗ01085 від 13.03.2014 р. на суму 812, 20 грн., № КЗ01154 від 17.03.2014 р. на суму 1 473, 18 грн., № КЗ0709 від 17.03.2014 р. на суму 461, 76 грн., № КЗ0710 від 17.03.2014 р. на суму 102, 35 грн., № КЗ01292 від 24.03.2014 р. на суму 1 875, 20 грн., № КЗ01383 від 28.03.2014 р. на суму 2 509, 78 грн., № КЗ01591 від 08.04.2014 р. на суму 1 042, 55 грн., № ОВ0759 від 14.04.2014 р. на суму 535, 55 грн., № ОВ0760 від 14.04.2014 р. на суму 96, 30 грн., № КЗ01825 від 14.04.2014 р. на суму 2 764, 26 грн., № КЗ02035 від 26.04.2014 р. на суму 2 006, 69 грн., № КЗ02073 від 29.04.2014 р. на суму 623, 18 грн., № ОВ0814 від 29.04.2014 р. на суму 119, 07 грн., № ВО0830 від 07.05.2014 р. на суму 76, 50 грн., № ОВ0831 від 07.05.2014 р. на суму 536, 49 грн., № КЗ02181 від 07.05.2014 р. на суму 815, 42 грн., № КЗ02302 від 14.05.2014 р. на суму 1 561, 37 грн., № ОВ0835 від 14.05.2014 р. на суму 627, 51 грн., № ОВ0841 від 16.05.2014 р. на суму 563, 29 грн., № ОВ0842 від 16.05.2014 р. на суму 74, 71 грн., № КЗ02343 від 16.05.2014 р. на суму 1 620, 01 грн., № ОВ0849 від 20.05.2014 р. на суму 769, 73 грн., № КЗ02400 від 20.05.2014 р. на суму 1 852, 73 грн., № КЗ02495 від 24.05.2014 р. на суму 1 637, 50 грн., № ОВ0871 від 30.05.2014 р. на суму 1 018, 96 грн., № 669 від 30.05.2014 р. на суму 2 146, 09 грн., № К302638 від 02.06.2014 р. на суму 392, 96 грн., № ОВ0872 від 03.06.2014 р. на суму 998, 04 грн., № КЗ02747 від 07.06.2014 р. на суму 1 331, 71 грн., № К302839 від 14.06.2014 р. на суму 1 589, 02 грн., № ОВ0882 від 16.06.2014 р. на суму 276, 61 грн., № К302857 від 16.06.2014 р. на суму 858, 75 грн.

В свою чергу відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 62 199, 18 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7 400, 00 грн.

З огляду на те, що відповідач так і не розрахувався у повному обсязі за поставлений позивачем товар, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, як зазначалося вище, п. 6.3. Договору сторони визначили, що покупець сплачує постачальнику вартість товару протягом 7 календарних днів з дати його поставки.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 1 480, 00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту погашення заборгованості у повному обсязі, тобто за весь період заборгованості. У випадку затримки оплати вартості товару на строк, що перевищує 30 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого в строк товару.

Позивач нарахував відповідачу штраф на суму боргу в розмірі 7 400, 00 грн. з розрахунку 20% в сумі 1 480, 00 грн., розрахунок якого є вірним.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 4 371, 08 грн.

Так, пунктом 7.3. Договору сторонами було передбачено, що за порушення строків платежу позивач додатково має право вимагати у відповідача сплати 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами згідно зі ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Проценти сплачуються за весь період прострочення платежу.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стаття 692 ЦК України є спеціальною нормою і поширює свою дію лише на правовідносини, пов`язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Оскільки оплата товару є обов`язком покупця, то у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами від дня, коли товар мав бути оплачений до дня фактичної оплати товару покупцем. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Це право виникає у продавця лише в разі, якщо продавець передав покупцю товар, який відповідає умовам договору чи закону.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Разом із цим згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Тобто фактично, передбачені п. 7.3. Договору відсотки за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.

Так, як на тому наголосив Верховний Суд України в постанові від 24.12.2013 р. у справі №8/5025/1402/12, сторони можуть передбачити в договорі розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки право на їх стягнення передбачено законом. Проте, за змістом зазначених вище норм, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 29.04.14 р. у справі № 5006/6/163/2012 та від 09.07.14 р. у справі № 911/3662/13.

При цьому, як зазначалось вище, пунктом 7.2. Договору сторонами передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до моменту погашення заборгованості у повному обсязі, тобто за весь період заборгованості.

Подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання покупцем не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Водночас, в даному випадку, позивач не заявляє вимог про стягнення пені в порядку п. 7.2., у зв'язку з чим суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню, нараховану за приписами п. 7.3. Договору з урахуванням положень ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, з урахуванням принципу диспозитивності судового процесу, було здійснено перерахунок пені згідно з п. 7.3. Договору, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за обрані позивачем періоди й на визначені ним суми боргу як базиси для нарахування, та встановлено, що вона має становити 649, 30 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань у визначений Договором строк, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЦУМАРІ» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19-21, літера А; код ЄДРПОУ 36592598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК ДІНАР» (03151, місто Київ, вулиця Дніпропетровська, будинок 22; код ДРПОУ 38613022) 7 400 (сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 1 480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 30 коп. пені та 1 313 (одна тисяча триста тринадцять) грн. 86 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді В.П. Босий

Ю.В. Цюкало