Рішення

від 20.05.2015 по справі 910/7569/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/7569/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 36640282

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта», м.Київ, ЄДРПОУ 24094000

про стягнення 136 227 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Байрамов О.А. - по дов.

від відповідача: Шевченко Г.М. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 14.04.2015р., 17.04.2015р. та 13.05.2015р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта», м.Київ про стягнення попередньої оплати в розмірі 136 227 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта» умов договору №20 від 25.02.2010р. в частині поставки товару у строки, визначені укладеним між сторонами правочином, що у відповідності до приписів ст.693 Цивільного кодексу України свідчить про наявність підстав для повернення попередньої оплати.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, що надійшов до господарського суду м.Києва 10.05.2015р., та у письмових поясненнях без номеру та дати, що надійшли до суду 19.05.2015р., проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що заявником в повному обсязі попередню оплату внесено не було, що вказує на невинекнення у відповідача обов'язку поставити товар. Одночасно, Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта» також заявлено про необхідність застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.05.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені позивачем та відповідачем документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта» (постачальник) було укладено договір №20, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити продукцію (ліфти виробництва фірми «Технос», Болгарія, м.Софія).

Відповідно п.2.1 договору №20 від 25.02.2010р. загальна сума договору станом на дату його укладення становила 405 902 грн. Сторони погодили, що загальна сума договору з податком на додану вартість еквівалентна 37 500 євро при встановленому Національним банком України офіційному євро по відношенню до української гривні на дату укладання договору: 100 євро дорівнює 1082,4053 грн.

У додатку №1 до договору №20 від 25.02.2010р. (специфікація) сторонами погоджено, що на умовах вказаного правочину відповідач поставляє позивачу ліфт гідравлічний, вантажний, вантажопідйомністю 5000 кг, на 2 зупинки з прохідною кабіною вартістю 405 902 грн., що еквівалентно 37 500 євро.

Договір вважається укладеним і є обов'язковим для сторін з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за правочином, або до моменту його припинення у відповідності до умов правочину (п.10.2 договору №20 від 25.02.2010р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №20 від 25.02.2010р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення попередньої оплати повинно бути доведено факт виникнення зобов'язання з внесення попередньої оплати у розмірі та строки, погоджені у договорі, виникнення у постачальника обов'язку поставити товар та настання строку його виконання, а також факт порушення останнім свого обов'язку з передачі товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, загальна сума договору станом на дату його укладення становила 405 902 грн. Сторони погодили, що загальна сума договору з податком на додану вартість еквівалентна 37 500 євро при встановленому Національним банком України офіційному євро по відношенню до української гривні на дату укладання договору: 100 євро дорівнює 1082,4053 грн. (п.2.1 договору №20 від 25.02.2010р.)

За умовами п.2.2 спірного правочину покупець зобов'язаний здійснити відповідні платежі за продукцію, що поставляється на умовах цього договору у такі строки:

- перший черговий платіж у розмірі 40% від загальної суми договору, визначеної у п.2.1 - протягом 50 банківських днів з дати укладання договору;

- другий черговий платіж у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної у п.2.1 - протягом трьох банківських днів з дати отримання від продавця письмового підтвердження, що продукція буде поставлена покупцю через двадцять один календарний день;

- третій черговий платіж у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної у п.2.1 - протягом трьох банківських днів з дати отримання від продавця письмового підтвердження, що продукція буде поставлена покупцю через сім календарних днів.

Сторони домовились, що сума передплати в розмірі 136 227 грн. буде зарахована в загальну суму договору як еквівалент 12 152,24 євро та як сума, що не підлягає коригуванню.

Отже, враховуючи наведені вище умови договору, господарський суд дійшов висновку, що контрагентами було досягнуто згоди щодо оплати товару, а саме ліфту гідравлічного, вантажного, вантажопідйомністю 5000 кг, на 2 зупинки з прохідною кабіною шляхом внесення попередньої оплати.

Вказані висновки суду підтверджуються тими обставинами, що за умовами договору оплата товару повинна бути проведена позивачем у строк менше ніж дев'яносто днів з дати укладання договору, а строк виконання відповідачем свого обов'язку складає дев'яносто календарних днів (у випадку відсутності порушень договірних зобов'язань з боку позивача).

Таким чином, господарським судом встановлено, що строк внесення позивачем першого чергового платежу, який за розрахунком суду становить 15 000 євро (37 500 евро*40% = 15000), настав.

Проте, як свідчать матеріали справи, на виконання умов спірного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта» грошові кошти в якості оплати за договором №20 від 25.02.2010р. на загальну суму 136 227 грн., з яких за платіжними дорученнями №105 від 24.03.2010р. на суму 40000 грн., №153 від 12.05.2010р. на суму 48 227 грн., №168 від 21.05.2010р. на суму 29 000 грн. №178 від 03.06.2010р. на суму 19 000 грн. Вказану суму у відповідності до п.2.2 зараховано сторонами як еквівалент 13152,24 євро.

У судовому засіданні 20.05.2015р. представниками позивача та відповідача було підтверджено, що у подальшому грошові кошти в якості оплати за договором №20 від 25.02.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» не вносились.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги погоджений сторонами графік платежів, господарський суд дійшов висновку, що покупцем не було в повному обсязі виконано свій обов'язок з внесення грошових коштів в якості першого чергового платежу за договором №20 від 25.02.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

У ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі

За умовами п.5.2.1 договору №20 від 25.02.2010р. постачальник зобов'язаний поставити продукцію (обладнання) згідно замовленої документації в передбачені договором строки та у повній комплектації.

Пунктом 3.1 спірного правочину передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю продукцію протягом дев'яноста календарних днів з моменту укладання договору.

За переконанням суду, положення означеного пункту договору регулюють правовідносини сторін стосовно строку поставки товару за відсутності порушень з боку позивача зобов'язань відносно оплати товару.

Одночасно, у п.3.4 договору контрагентами було погоджено особливості виконання відповідачем прийнятих зобов'язань у випадку порушення позивачем свого обов'язку з внесення попередньої оплати, а саме визначено, що строки поставки збільшуються на відповідну кількість днів прострочення строків оплати товару.

Тобто, сторонами під час укладення договору №20 від 25.02.2010р. на основі вільного волевиявлення було погоджено умови щодо строків поставки товару у випадку порушення покупцем графіку оплати, визначеного у п.2.2 спірного правочину. При цьому, факт підписання правочину повноважними представниками та скріплення печатками обох контрагентів вказує на те, що збільшення строків поставки у такому випадку визначено спільною волею сторін.

Доказів укладання будь-яких додаткових угод щодо зміни графіку оплати чи строків поставки товару за спірним правочином сторонами до матеріалів справи представлено не було, як і не представлено доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією стосовно внесення змін до договору №20 від 25.02.2010р. в частині визначення порядку та термінів поставки.

Як було вставлено судом вище, покупцем не було в повному обсязі виконано свій обов'язок з внесення грошових коштів в якості оплати товару за договором №20 від 25.02.2010р.

Отже, з огляду на умови п.3.4 спірного правочину, фактично строки поставки ліфту гідравлічного, вантажного, вантажопідйомністю 5000 кг, на 2 зупинки з прохідною кабіною збільшуються на відповідну кількість днів прострочення строків оплати товару.

Судом вже зазначалось, що під час розгляду спору у судовому засіданні 20.05.2015р. представниками обох сторін було зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта» грошові кошти в якості оплати за договором №20 від 25.02.2010р. на загальну суму 136 227 грн., а у подальшому грошові кошти позивачем на рахунок відповідача не вносились.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи невнесення позивачем попередньої оплати і станом на теперішній час, господарський суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару за договором №20 від 25.02.2010р. не настав, оскільки у відповідності до п.3.4 договору строк переносився кожен день у зв'язку з порушенням позивачем умов п.2.2 спірного правочину.

При цьому, судом також прийнято до уваги, що у відповідності до змісту п.10.2 спірного правочину останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Отже, керуючись приписами ст.631 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони виконують свої права та обов'язки за договором протягом строку його дії, суд зазначає, що зобов'язання контрагентів за договором №20 від 25.02.2010р. не є припиненими.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що у відповідності до ст.693 Цивільного кодексу України право вимагати повернення попередньої оплати виникає у покупця у разі не передання продавцем, який отримав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, з огляду на те, що строк поставки товару за договором №20 від 25.02.2010р. не настав, тобто і не міг бути порушений постачальником, господарський суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» не виникло права на повернення попередньої оплати в сумі 136 227 грн.

Таким чином, з огляду на наведене вище, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта» про стягнення попередньої оплати в розмірі 136 227 грн. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

За таких обставин, враховуючи наведене вище, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта» про застосування строків позовної давності залишена судом без задоволення з огляду на наявність самостійних підстав для відмови в задоволенні позову та невстановлення судом порушеного права позивача.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта», м.Київ про стягнення попередньої оплати в розмірі 136 227 грн.

У судовому засіданні 20.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.05.2015р.

Суддя М.О. Любченко