Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/7815/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/7815/15-г

Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 910/7815/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК ІНЖИНІРИНГ»

про стягнення 1891136,25 грн,

за участю представників сторін:

позивача: Губерський К.Р. (довіреність від 17.11.2014 № б/н);

відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 1886948,77 грн. суми попередньої оплати за товар та 4147,47 грн. 3 % річних.

Позов мотивований тим, що позивачем на виконання договору поставки від 01.11.2012 № 81/ОН/12 здійснено на користь відповідача попередню оплату товару, який відповідач поставив частково, а суму грошових коштів, на яку товар не поставлено, позивачеві не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 прийнято вказаний позов до розгляду та порушено провадження у справі № 910/7815/15-г.

17 квітня 2015 року позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме: позивач просив суд розірвати договір поставки від 01.11.2012 № 081/ОН/12 та стягнути з відповідача 1886948,77 грн суми попередньої оплати за товар, 4187,48 грн 3 % річних.

Заяву від 17.04.2015 позивачем подано до суду до початку розгляду справи по суті, а тому спір розглядається судом з урахуванням вказаної заяви.

Також 05 травня 2015 року до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі.

14 травня 2015 року до суду надійшло клопотання позивача про забезпечення позову.

Представник відповідача у судове засідання 18 травня 2015 року не з'явився, в той час як про дату, час і місце повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про оголошення перерви. При цьому, відповідач про наявність поважних причин нез'явлення його представника суд не повідомив.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутністю представника відповідача.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 ГПК України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18 травня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши представника позивача даної справи, судом встановлено наступне.

01 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ», як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «АЕК ІНЖИНІРИНГ», як продавцем, укладено договір поставки № 081/ОН/12 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити обладнання для влаштування системи кондиціонування повітря в будівлі (далі - обладнання) за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 8, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, технічні характеристики, вартість та кількість обладнання, що підлягає поставці за даним договором, визначаються специфікацією, що є невід'ємним додатком № 1 до договору.

Сума договору складає 3339106,85 грн. (п. 2.1 договору).

Пунктами 3.1., 3.2. і 3.3. договору передбачено, що оплата позивачем здійснюється у національній валюті України у безготівковій формі шляхом сплати авансу у розмірі 80 , що становить 2671285,48 грн - не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору. Остаточний розрахунок у розмірі 20 %, що становить 667821,37 грн. - не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем обладнання та переходу права власності на нього.

Згідно з п. 4.1. договору строк поставки обладнання за даним договором становить 25 банківських днів з часу надходження коштів (авансу - п. 3.2.1. договору) на розрахунковий рахунок продавця.

У відповідності до п. 10.1. договору, вказаний правочин набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Виходячи із змісту правовідносин сторін, які ґрунтуються на договорі, вони є відносинами з купівлі-продажу товару, а тому їх права і обов'язки визначаються, зокрема, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, судом встановлено, що позивач, на виконання своїх грошових зобов'язань, визначених п. 3.2.1. договору, здійснив платіжним дорученням від 02.11.2012 № 575 на користь відповідача попередню оплату обладнання на суму 2671285,48 грн (вказаний розрахунковий документ міститься в матеріалах справи (а.с. 28).

З урахуванням наведеного і умов, визначених п. 4.1. договору, поставка обладнання повинна бути здійснена відповідачем у термін до 27 листопада 2012 року. Однак, обладнання у встановлений термін відповідачем позивачеві не поставлено.

При цьому, 28 травня 2014 року та 27 серпня 2014 року між сторонами договору укладено до нього додаткові угоди № 1 і № 2, відповідно (далі - додаткові угоди). Вказаними додатковими угодами сторони внесли зміни до специфікації обладнання.

Однак, судом встановлено, що строки (термін) поставки обладнання, передбаченого Додатковими угодами, сторонами не встановлено.

21 липня 2014 року позивачем передано, а відповідачем отримано лист від 21.07.2014 № 79 (а.с. 29), згідно із яким ТОВ «КОМПАНІЯ «ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» вимагало від ТОВ «АЕК ІНЖИНІРИНГ» поставки товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання вимоги. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що товар мало бути поставлено відповідачем в термін до 28 серпня 2014 року, включно.

Також позивачем 12 серпня 2014 року направлено на адресу відповідача лист від 12.08.2014 № 91, відповідно до якого ТОВ «КОМПАНІЯ «ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» вимагало від ТОВ «АЕК ІНЖИНІРИНГ» поставки обладнання, яке є предметом договору і додаткових угод, або повернення невитраченої суми попередньої оплати. Вказаний лист відповідач отримав 15 серпня 2014 року, про що свідчить повідомлення поштового зв'язку про вручення поштового відправлення (засвідчена копія, а.с. 32).

Так, як свідчать наявні в матеріалах справи засвідчені копії видаткових накладних від 28.08.2014 № 2808 (а.с. 33) і від 29.08.2014 № 2908 (а.с. 34), оригінали яких оглянуто судом в судових засіданнях, відповідач частково поставив позивачеві обладнання на загальну суму 784336,71 грн.

Таким чином, вартість непоставленого відповідач та оплаченого позивачем обладнання складає 1886948,77 грн.

Судом також встановлено, що позивач 19 лютого 2015 року надіслав відповідачеві лист від 19.02.2015 № 6, зі змісту якого вбачається, що обладнання в повному обсязі відповідачем на виконання договору і додаткових угод не поставлено, а тому позивач вимагав від відповідача повернення грошових коштів, які перераховувалися продавцеві як попередня оплата обладнання і які останнім не витрачені, в сумі 1886948,77 грн. Вказаним листом позивач вимагав виконати обов'язок з повернення грошових коштів протягом 7 (семи) календарних днів з дня пред'явлення даної вимоги. Докази направлення позивачем відповідачеві листа від 19.02.2015 № 6 наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій (опис вкладення до поштового відправлення та фіскальний чек від 19.02.2015 № 5320), оригінали яких оглянуто судом у судових засіданнях (а.с. 36-37).

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок, як стверджує позивач, невиконання відповідачем обов'язку щодо повної поставки обладнання, передбаченого договором і додатковими угодами до нього, та неповернення суми попередньої оплати, на яку обладнання поставлено не було, 1886948,77 грн.

Отже, наведені обставини призвели до звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав і інтересів шляхом стягнення з відповідача суми попередньої оплати обладнання в розмірі 1886948,77 грн та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України. Крім того, позивачем заявлена вимога про розірвання Договору у зв'язку із допущенням відповідачем істотного порушення Договору.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд відзначає, що жодного доказу, який би підтверджував факт повної поставки відповідачем позивачеві обладнання, обмовленого договором та додатковими угодами, або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі 1886948,77 грн, сторонами спору суду не надано.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати обладнання в розмірі 1886948,77 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено і, в той же час відповідачем жодними доказами, як того вимагає приписи ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Як вказано вище, позивачем заявлено вимогу про застосування до відповідача відповідальності шляхом стягнення з останнього трьох відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносно вказаної позовної вимог суд зазначає таке.

За приписом ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, позивач 19 лютого 2015 року надіслав відповідачеві лист-вимогу від 19.02.2015 № 6 щодо повернення суми попередньої оплати, на яку обладнання не поставлено. Враховуючи правила, встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України, з моменту пред'явлення позивачем відповідачеві вимоги (лист від 19.02.2015 № 6), в останнього виникло грошове зобов'язання, яке полягає у поверненні попередньої оплати в сумі 1886948,77 грн.

Однак, як встановлено судом, відповідач порушив вказане зобов'язання, а тому суд приходить до висновку, що позов в частині застосування до відповідача відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з ТОВ «АЕК ІНЖИНІРИНГ» 3 % річних в сумі 4187,48 грн, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, за здійсненим розрахунками позивача, які перевірені і визнані судом вірними.

Розглядаючи спір в частині розірвання договору, суди виходить з такого.

За приписом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Загальні норми, якими регулюються відносини суб'єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 ЦК України. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни договору у такий спосіб, потрібно обов'язково дотримуватися вимог передбачених у статтях 651, 652 ЦК України, статті 188 ГК України.

Статтею 651 ЦК України визначені підстави для зміни або розірвання договору, а саме: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ст. 655 ЦК України істотними умовами договору поставки є, зокрема, передача майна (товар) у власність другій стороні (покупцеві).

Отже, як вже встановлено судом вище, відповідач не поставив позивачеві обладнання, що у розумінні ст. 655 ЦК України, є істотним порушенням умов договору і додаткових угод до нього, а тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до договору поставки від 01.11.2012 № 081/ОН/12 правил, встановлених ч. 2 ст. 651 ЦК України, є правомірною, а тому вказаний правочин підлягає розірванню в судовому порядку, тобто позов в цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що за приписами частин 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи зі змісту наведеної норми права, розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання правочину.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/7815/15-г в порядку, визначеному ч. 1 ст. 79 ГПК України, тобто до вирішення пов'язаної з нею справи № 911/1877/15, суд зазначає таке.

Предметом спору у справі № 911/1877/15 є визнання недійсним договору поставки від 01.11.2012 № 081/ОН/12 з підстав відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у в.о. керівника ТОВ «АЕК ІНЖИНІРИНГ» Бородіна І.В. на вчинення оспорюваного правочину.

Так, встановлені судом обставин даної справи свідчать про те, що умови договору, який є підставою позову у даній справі і який оспорююється у справі № 911/1877/15, сторонами фактично виконувався, тобто позивачем здійснено попередню оплату обладнання, а відповідачем дане обладнання частково поставлено. Таким чином, факт часткової поставки обладнання свідчить про прийняття відповідачем договору до виконання та його схвалення. Більш того, в матеріалах справи міститься засвідчена копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АЕК ІНЖИНІРИНГ», з якого вбачається факт надання учасниками вказаного товариства, що володіють 100 % статутного його фонду, необхідних повноважень Бородіну І.В. на підписання договору від 01.11.2012 № 081/ОН/12.

Враховуючи наведене та приписи ч. 1 ст. 241 ЦК України, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі № 911/1877/15. Отже, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом відхиляється.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач пов'язує неможливість або утруднення виконання рішення у даній справі з утворенням колишнім учасником ТОВ «АЕК ІНЖИНІРИНГ» іншої юридичної особи із аналогічним видом діяльності відповідача. На думку позивача, такі дії відповідача спрямовані на ухилення від повернення суми попередньої оплати обладнання.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд, дослідивши заяву позивача від 14.05.2015 № 24 про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, оскільки саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а також припущення про можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без підтвердження даних обставин відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти, які належать відповідачеві.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (08630, Київська обл., Васильківський район, смт Глеваха, вул. Підприємницька, буд. 10; ідентифікаційний код 32665798) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЕК ІНЖИНІРИНГ» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67; ідентифікаційний код 14278213) договір поставки від 01.11.2012 № 081/ОН/12.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК ІНЖИНІРИНГ» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67; ідентифікаційний код 14278213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГОМЕОПАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (08630, Київська обл., Васильківський район, смт Глеваха, вул. Підприємницька, буд. 10; ідентифікаційний код 32665798) основну заборгованість в сумі 1886948,77 (один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн 77 коп.; 3 % річних в сумі 4187,48 (чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн 48 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 39040,73 (тридцять девять тисяч сорок) грн 73 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини.

Повне рішення складено та підписано26.05.2015 року.

Суддя Я.А. Карабань