Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/7257/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015№910/7257/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультиплекс Діджитал»

до Публічного акціонерного товариства "Профін Банк"

про зобов»язання вчинити дії

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Савельєва М.В., Клименко М.С., Лєсова М.С. - представники за дов.;

від відповідача: Фільченкова М.Г. - представник за дов.

У судовому засіданні 18.05.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультиплекс Діджитал» до Публічного акціонерного товариства "Профін Банк" про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідача переказати кошти у розмірі 4 822 000,00 грн. з поточного рахунку позивача, відкритого у відповідача, на рахунок самого відповідача, зазначивши у призначенні платежу: часткове погашення кредиту за кредитним договором № 1058/980-ЮО від 25.10.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2015 порушено провадження у справі №910/7257/15-г та призначено розгляд справи на 22.04.2015.

В судовому засіданні 22.04.2015, в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 18.05.2015.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що у банку введено тимчасову адміністрацію, а під час тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У судовому засіданні 18.05.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників у часників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

31.10.2014 р. між позивачем - ТОВ "МУЛЬТІПЛЕКС ДІДЖИТАЛ" (клієнт за договором) та відповідачем - ПАТ "Банк Професійного Фінансування" (банк) було укладено договір банківського рахунка № 31102014/4.0018, предметом якого є відносини між сторонами, що виникають під час відкриття, обслуговування та закриття банком поточних рахунків клієнта з метою приймання та зарахування на зазначений (-ні) рахунок (-ки) грошових коштів, які надходять на користь клієнта, виконання розпоряджень останнього про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка (-ків) та проведення інших операцій за рахунком (-ками) у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.3 договору, платежі з рахунку клієнта здійснюються в межах залишків коштів на рахунку на початок операційного дня відповідно до розрахункових документів, наданих клієнтом у банк і оформлених відповідно до вимог НБУ.

Згідно з п. 4.1.3 договору, банк зобов'язаний здійснювати комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта та за його дорученням розрахункові та касові операції згідно з вимогами чинного законодавства України та умов цього договору (переказ грошей з рахунку на рахунок, приймання та видача грошей у готівковій формі та інші операції, передбачені чинними нормами та документами банку).

Положеннями п. 4.3.3 договору передбачено, що банк має право обмежити права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Так, на виконання умов договору банківського рахунку, 31.10.2014 позивачу відкрито поточний рахунок № 26000042710000 у національній валюті.

Крім того, 25.10.2013 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №1058/980-ЮО, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 34 000 000,00 грн., з датою повернення кредиту до 24.10.2016 р. включно.

25.10.2013 між позивачем та відповідачем укладений договір поруки №1058/980-ЮО/П, відповідно до якого, позивач зобовязався відповідачти перед відповідачем за належне виконання ПАТ «Мультиплекс-Холдинг» взятих на себе зобовязаннь, що витікають з кредитного договору №1058/980-ЮО від 25.10.2013.

20.01.2015 позивачем надано відповідачу платіжні доручення № 110 на суму 4 822 000,00 грн., з призначенням платежу: часткове погашення кредиту згідно кредит.дог. 1058/980-ЮО від 25.10.2013.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Проте, відповідач повернув зазначені вище платіжні доручення без виконання на підставі п. 1, 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить зобов'язати відповідача переказати грошові кошти відповідно до платіжних доручень, оскільки вважає, що відповідач незаконно повернув платіжне доручення без виконання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Так, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.01.2015 р. №35/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Професійного Фінансування» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.01.2015 р. було прийнято рішення № 11 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ПРОФІН БАНК". Пунктом 1,2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 20.01.2015 р. процедуру виведення ПАТ "ПРОФІН БАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 20.01.2015 р. по 19.04.2015 р.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1, 4 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, позивач зазначає, що він не є кредитором банку. Однак, суд не погоджується з вказаним твердженням з огляду на наступне.

Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку від 31.10.2014 у день, з якого запроваджено у банку тимчасову адміністрацію, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25 березня 2015 року № 3-24гc15).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача переказати кошти у розмірі 4 822 000,00 грн. з поточного рахунку позивача, відкритого у відповідача, на рахунок самого відповідача,задоволенню не підлягає.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення: 25.05.2015.

Суддя М.Є. Літвінова