Рішення

від 18.05.2015 по справі 916/918/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2015 р.Справа № 916/918/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-КРЕДИТ"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

про стягнення 161566,35грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від прокурора: Локтіонов А.М., довіреність від 19.03.2015р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-КРЕДИТ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" про стягнення заборгованості у розмірі 161566,35грн., а саме: основного боргу у розмірі 89321,26грн., індексу інфляції у розмірі 5305,63грн., 3%річних у розмірі 541,07грн., пені у розмірі 5696,83грн., штрафу у розмірі 60701,56грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.15р. порушено провадження у справі №916/918/15-г.

За клопотанням представника позивача ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.15р. строк вирішення спору по справі №916/818/15-г було продовжено до 18.05.2015р., в порядку ст.69 ГПК України.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

01.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-КРЕДИТ" (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК"(Орендар) було укладено договір №5-14-36 оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 94 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м.Київ, бул. Верховної Ради, 33/1, а Орендар зобов'язався прийняти його, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Орендодавцеві орендну плату і по настанню дня закінчення терміну оренди повернути зазначене приміщення Орендодавцю.

Передача нежилого приміщення Орендодавцем в оренду Орендареві відбулася 01.07.2014р, про що сторонами складено відповідний акт прийому-передачі.

Строк дії Договору оренди сторони визначили у пункті 3.1. Договору - до 31 травня 2017р.

Згідно з пунктом 4.1. Договору, орендна плата за місяць розраховується згідно з Додатками до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.2. Договору оренди встановлено, що плата за користування приміщенням за квартал вноситься Орендарем не пізніше 25 числа місяця, що передує першому місяцю кварталу, за який сплачується орендна плата та підлягає індексації із застосуванням індексу інфляції.

У відповідності з підпунктом 3 пункту 11.2. Договору оренди, Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендні платежі.

Таким чином, за умовами Договору оренди Відповідач зобов'язаний внести орендну плату:

- за жовтень, листопад, грудень 2014 року - не пізніше 25 вересня 2014 року (гранична дата

належного виконання Орендарем зобов'язання);

- за січень, лютий та березень 2015 року - не пізніше 25 грудня 2014 року.

У відповідності до пункту 4.3. Договору оренди орендна плата вноситься у безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця чи готівкою в касу Орендодавця.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що орендна плата сплачується в повному обсязі протягом усього терміну оренди незалежно від результатів господарсько-фінансової діяльності Орендаря, у тому числі у випадку, якщо Орендар цілком або частково не використовував або має намір у майбутньому не використовувати приміщення (його частину) протягом терміну оренди.

Згідно з п.4.7. Договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченої орендної плати, яка діяла на період заборгованості за кожен день прострочення в оплаті. У разі затримки орендних платежів більше ніж 10 календарних днів, Орендар, крім пені за кожен календарний день до моменту сплати орендних платежів, в безспірному порядку зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця штраф у розмірі місячної проіндексованої орендної плати.

За даним розрахунком розмір орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2014 року, яку Відповідач був зобов'язаний сплатити Позивачеві не пізніше 25 вересня 2014 року, становить 87567,78 грн.

Проте, Відповідач зобов'язання з внесення орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2014 року виконав лише 07 жовтня 2014р., прострочення виконання зобов'язання Відповідачем становить 12 днів.

За даним розрахунком розмір орендної плати за січень, лютий, березень 2015 року, яку Відповідач був зобов'язаний сплатити Позивачеві не пізніше 25 грудня 2014 року, становить 89231,26 грн.

Однак в порушення умов договору, Банк зобов'язання з внесення орендної плати за вказаний період не виконав.

Банком зобов'язання з внесення орендної плати протягом строку дії Договору порушено двічі поспіль - за період жовтень - грудень 2014р. зобов'язання виконано з порушенням встановлених строків, за період січень - березень 2015р. зобов'язання не виконано.

Вищевикладене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-КРЕДИТ" до суду з даною позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" про стягнення заборгованості у розмірі 161566,35грн., а саме: основного боргу у розмірі 89321,26грн., індексу інфляції у розмірі 5305,63грн., 3%річних у розмірі 541,07грн., пені у розмірі 5696,83грн., штрафу у розмірі 60701,56грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

26 січня 2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №16 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК".

Відповідно до з ч. ч. 1 та 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Зазначена процедура та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону, який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань , які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-КРЕДИТ" виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-КРЕДИТ" заборгованість у розмірі 161566,35грн., у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна позиція викладена у Постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 25.03.2015р. у справі №910/9232/14.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-КРЕДИТ" до відповідача Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.05.2015р.

Суддя С.Ф. Гут