Рішення

від 20.05.2015 по справі 916/1459/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р.Справа № 916/1459/15-г

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: Черноволюк А.С. за довіреністю від 22.04.2015р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1459/15-г:

За позовом: Савранської центральної районної лікарні;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВО";

про зобов'язання виконати певні дії;

в с т а н о в и в :

Савранська центральна районна лікарня (далі - Позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВО» (далі - Відповідач) із позовом (з урахуванням уточнень) про зобов'язання повернути кошти в сумі 66750 грн., посилаючись на наступне.

11.11.2014 року між Савранською районною лікарнею (Покупцем) в особі головного лікаря Ткаченка Сергія Миколайовича та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВО» (Продавець) в особі Куракова Олега Михайловича був заключений договір №11/1 від 11.11.2014р. про поставку до Савранської ЦРЛ паливних брикетів в кількості 50 тон на суму 75000,00(сімдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок).

20.11.2014 року Управлінням Державної казначейської служби України у Савранському районі згідно платіжного доручення Савранської ЦРЛ №508 від 14.11.2014року було проведено перерахунок коштів з р/р 35419001022396 МФО 828011 в сумі 75 000,00 (сімдесяти п'яти тисяч гривень 00 копійок) за 50 тон брикетів згідно класифікатора 19.20.1 -«Брикети, котуни й подібні види твердого палива» на р/р 26000108545001 код 37015520 МФО 328384 АТ «ІМЕКСБАНК» Товариству з обмеженою відповідальністю «АКВО» згідно Договору №11/1 від 11.11.2014року.

В грудні 2014 року Савранській центральній районній лікарні було відпущено 5,5 тон брикетів згідно Договору №11/1 від 11.11.2014року.

На заявлені 09.02.2015 року (вих.№01-08/56) та 10.03.2015року (вих.01-08/113) претензії щодо допостачання 44,5 тон брикетів ТOB «АКВО» не відповів.

Позивач зазначає, що станом на 18.03.2015 року зобов'язання по Договору №11/1 від 11.11.2014 року не виконані, а саме недопоставлено 44,5 тон брикетів на суму 66750,00 (шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок), що значно порушує проведення опалювального періоду 2014-2015років.

На підставі викладеного, позивач просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВО» повернути кошти в сумі 66750 грн. за недопоставлені 44,5 тон брикетів.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позов не надав, двічі був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за наявною у позові та зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресою (поштові повідомлення із позначкою „із закінчення терміну зберігання" у справі ).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином дана справа розглядається за правилами ст. 75 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи приведені позивачем обставини справи цілком підтверджується наданими доказами: вказаним договором, платіжним дорученням про перерахування коштів, листами претензіями.

Проаналізувавши вказані докази суд приймає їх до уваги та вважає достеменними, такими що не викликають у суду сумніву.

Дотеперішнього часу відповідач, отримавши вказану суму коштів, поставив 5,5 тон з належних 50 тон брикетів, недопоставив позивачеві 44,5 тон брикетів.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Таким чином, вимоги позивача є обгрунтованними, законними та підлягаючими задоволенню повністю.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Савранської центральної районної лікарні - задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВО" (66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Миру, буд. 178 Д, код ЄДРПОУ 37015520) повернути Савранській центральній районній лікарні (66200, Одеська область, смт. Саврань, вул. Леніна, 15, код ЄДРПОУ 01998874) кошти в сумі 66750 (шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. за недопоставлені 44,5 тон брикетів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВО" (66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Миру, буд. 178 Д, код ЄДРПОУ 37015520) на користь Савранської центральної районної лікарні (66200, Одеська область, смт. Саврань, вул. Леніна, 15, код ЄДРПОУ 01998874) суму судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук