Постанова

від 20.05.2015 по справі 908/4168/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа № 908/4168/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2387 З/1-42) на рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.14 у справі № 908/4168/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційна фірма “ТТП – 94”, м. Запоріжжя (скорочено ТОВ ВКФ “ТТП-94”;

до відповідача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСТ-ВЕСТ”, м. Запоріжжя, (скорочено ТОВ “ОСТ-ВЕСТ”);

про скасування державного акту на право постійного користування землею

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року (суддя Хуторной В.М.) позов задоволено. Скасовано державний акт на право постійного користування землею за адресою: м. Запоріжжя. пр. Леніна, 129, загальною площею 0,0181 га, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі “ТТП-94” на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької ради від 27.04.2000 року за № 175/42 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2944. Стягнуто з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна. 206 код ЄДР 02140892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми “ТТП-94” (69050, м. Запоріжжя, вул. Східна, 1 код ЄДР 22135367) судовий збір в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати.

29 квітня 2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№7049).

У судове засідання, яке відбулось 20 травня 2015 року сторони не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи (Том 1 а.с.76-80).

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.04.2000 року Запорізька міська рада на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької ради за № 175/42 надала Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “ТТП-94” у постійне користування земельну ділянку площею 0,0181 га за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 129. Позивачем було отримано державний акт на право постійного користування землею. зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2944.

25.04.2003 року об'єкт нерухомості, розташований на вищезазначеній земельній ділянці було передано у власність товариству з обмеженою відповідальністю “ОСТ-ВЕСТ”.

Право власності ТОВ “ОСТ-ВЕСТ” на зазначений об'єкт нерухомого майна підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.03.2003 року, яке зареєстроване в 0П ЗМБТІ 25.04.2003 року за реєстраційним № 425303.

У грудні 2013 року ТОВ ВКФ “ТТП-94” направило лист - згоду на вилучення земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 129.

На даний лист ТОВ ВКФ “ТТП-94” отримало відповідь Управління з питань земельних відносин від 14.01.2014 року за № 5197, згідно якої для вирішення питання щодо вилучення земельної ділянки необхідно надати наступні документи: копію державного акту на право постійного користування землею, рішення міськвиконкому, документ, який підтверджує відчуження майна, довідку ДПІ про відсутність заборгованості по платі за земельну ділянку та витяг з Державного земельного кадастру.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ ВКФ “ТТП-94” зазначав, що оскільки ТОВ ВКФ “ТТП-94” вже не є власником об'єкту нерухомості, що розташований на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 129, позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою в порядку ст. 141 Земельного кодексу України, а отримання витягу з Державного земельного кадастру потребує значних фінансових витрат, позивач просив суд скасувати Державний акт на право постійного користування землею, виданий ТОВ ВКФ “ТТП-94”.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції на підставі частин 3 та статті 142 Земельного кодексу України дійшов висновку, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача, за умовою небажання власника прийняти таку відмову, може відбуватись, в тому числі, шляхом скасування державного акту на право постійного користування землею.

Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, відповідач зазначає, що скасування державного акту на право постійного користування земельної ділянки передбачає реалізацію відповідної процедури, шляхом винесення рішення Запорізької міської ради про скасування даного акту.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача враховуючи наступні обставини.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про скасування державного акту на право постійного користування землею на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 175/42 від 27.04.2000 року. у зв'язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

Приписи ст. ст. 13, 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У відповідності до положень статтей 142 - 145 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як слідує з положень ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, згідно з вимогами законодавства необхідною умовою отримання у користування земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а відтак, необхідною умовою для відмови від такого користування земельної ділянки, також є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, рішення про надання позивачу в постійне користування земельної ділянки приймалось рішенням сесії Запорізької міської ради № 175/42 від 27.04.2000 року. Відповідно, питання про припинення права позивача користування земельною ділянкою та про скасування державного акту на право постійного користування землею, повинно прийматися виключно рішенням сесії Запорізької міської ради як єдиним уповноваженим Державою органом з цих питань.

Правовий аналіз вищенаведених нормативних положень земельного та цивільного законодавства дає підстави колегії суддів визначити орган до компетенції якого відноситься питання скасування державного акту на право постійного користування земельної ділянки - орган місцевого самоврядування, в нашому випадку Запорізька міська рада.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Запорізької області не врахував той факт, що скасування державного акту на право постійного користування землею у судовому порядку в даному випадку є передчасним, оскільки правова вимога позивача полягає у встановленні факту скасування даного акту у судовому порядку, у зв'язку виключно з не бажанням позивача пред'являти до Запорізької міської ради ряду документів, які передують скасуванню такого акту. Слід зауважити, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України особа має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Втім, відповідачем не заперечується та не оспорюється як факт так і можливість скасування акту за наявності відповідної заяви позивача, а наголошується на необхідності дотримання узгодженої з положеннями законодавства процедурі, а саме надання необхідних документів. Таким чином скасовуючи державний акт на право постійного користування землі, судом було взято на себе повноваження Запорізької міської ради, за умови відсутності жодних порушень з боку останньої.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності порушень з боку органу місцевого самоврядування під час розгляду заяви про скасування державного акту на право постійного користування землі, правова вимога особи повинна полягати у зобов'язанні органу місцевого самоврядування до вчинення певних дій, замість визнання факту скасування такого акту.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом не було належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, та не вірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.14 у справі № 908/4168/14 та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.14 року у справі № 908/4168/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.05.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.