Постанова

від 25.06.2009 по справі 2а-19419/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-19419/09/1270

Справа

№ 2а-19419/09/1270

Категорія №2.11

    ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25

червня 2009 року.

    Луганський окружний адміністративний суд у

складі:

    судді                                  Качуріної

Л.С.

    при секретарі                   Лэмба А.М.,

в

присутності сторін:

від позивача:                                ОСОБА_1,

довіреність від 21.01.09 №0147;

від відповідача:                       ОСОБА_2, довіреність від

08.01.09 №1, ОСОБА_3., довіреність від 13.01.09. №9.

за участю прокурора:                  ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за адміністративним позовом Державного відкритого

акціонерного товариства «Стахановпромтранс» до Стахановської об'єднаної

державної податкової інспекції Луганської області про визнання неправомірними

дій, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -  

В С Т А Н О В И В:

    19 січня 2009 року до Луганського окружного

адміністративного суду звернулося Державне відкрите акціонерне товариство

«Стахановпромтранс» з адміністративним позовом до Стахановської об'єднаної

державної податкової інспекції Луганської області про визнання неправомірними

дій, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

У позовній заяві позивач просив суд: 1) визнати

недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.11.2008 року №0001062301/0 про

визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2 776

904 грн., у тому числі за основним платежем - 1 632 859,00 грн. за штрафними

(фінансовими) санкціями - 144009,00 грн.; 2) визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення від 04.11.2008 року №0001072301/0 про визначення суми

податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2 638 004,00

грн., у тому числі за основним платежем - 1 319 002,00 грн. за штрафними

(фінансовими) санкціями - 1 319 002,00 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та

пояснив, що Стахановською ОДПІ з 01.10.2008 року по 21.10.2008 року проведена

планова виїзна перевірка Державного відкритого акціонерного товариства

«Стахановпромтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за

період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства

за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року за результатами якої був

складений акт №1158/23-00179364 від 28.10.2008 року.

На підставі зазначеного акту були прийняті податкові

повідомлення-рішення: від 04.11.2008 року №0001062301/0 про визначення суми

податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2 776 904 грн., у тому

числі за основним платежем - 1 632 859,00 грн. за штрафними (фінансовими)

санкціями - 144009,00 грн., а також від 04.11.2008 року №0001072301/0 про

визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2

638 004,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 319 002,00 грн. за

штрафними (фінансовими) санкціями - 1 319 002,00 грн.

Позивач вважає, що в акті перевірки неправомірно

зроблений висновок про порушення ДВАТ «Стахановпромтранс» п.п. 7.3.1. п.7.3., п.п.

7.2.1. п. 7.2., п.п.7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на

додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР у частині невірного визначення

суми податкових зобов'язань, а саме: до складу податкових зобов'язань за

квітень 2008 року не була включена сума ПДВ із суми передплати за договором

комісії від ТОВ «Енергокапітал» від 07.04.2008 року, в результаті чого була

занижена сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 1319002

грн. і про порушення п. 4.1. ст.4, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.11.3.1. п.11.3.

ст.11 «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині неправильного

визначення валового доходу, а саме заниження валового доходу в другому кварталі

2008 року на суму передплати.

07 травня 2009 року позивач у судовому засіданні надав

заяву про уточнення позовних вимог і просив суд: 1) визнати неправомірними дії

Стахановської ОДПІ щодо визначення сум податкових зобов'язань по податку на

прибуток та податку на додану вартість; 2) визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення від 04.11.2008 року №0001062301/0 про визначення суми

податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2 776 904 грн., у тому

числі за основним платежем - 1 632 859,00 грн. за штрафними (фінансовими)

санкціями - 144009,00 грн.; 3) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення

від 04.11.2008 року №0001072301/0 про визначення суми податкового зобов'язання

по податку на додану вартість у сумі 2 638 004,00 грн., у тому числі за

основним платежем - 1 319 002,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1

319 002,00 грн.

Відповідно до частині 1 ст. 51 Кодексу адміністративного

судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет

адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або

відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового

розгляду.

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного

позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних

вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що ДВАТ

«Стахановпромтранс» було не за призначенням використано грошові кошти, отримані

від ТОВ «Енергокапітал» та направлено їх на погашення визнаних судом грошових

вимог робіт (послуг) платником податку. Відповідач вважає, що за договором

комісії №20 від 07.04.2008 року у п. 2.1.6. передбачено обов'язок перерахувати

третім особам у повному обсязі грошові кошти, одержані від комітента (в даному

випадку - ТОВ «Енергокапітал») для придбання продукції. Фактично ж дане

положення договору було порушено і гроші в повному об'ємі ДВАТ

«Стахановпромтранс» використовувало в своїх господарських потребах, тобто

перерахувало своїм кредиторам. У бухгалтерському обліку дане надходження

грошових коштів було відображено: Д-т 311 «Розрахунковий рахунок у національній

валюті» - К-т 681 «Розрахунки по авансах одержаними», що свідчить про отримання

даних грошей як передплата і значить є підставою для включення даної суми до

складу валових доходів підприємства в декларацію по податку на прибуток і

податкових зобов'язань в податковій декларації по ПДВ.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши

матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт

господарювання Державне відкрите акціонерне товариство «Стахановпромтранс»

(надалі - ДВАТ «Стахановпромтранс») згідно свідоцтва про державну реєстрацію

юридичної особи зареєстровано 18.10.1996 року виконавчим комітетом

Стахановської міської ради Луганської Області за адресою: 94002, Луганська

область, м. Стаханов, вул. Тепловозна, 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ

00179364. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено

07.04.2006 року.

Згідно ухвали господарського суду Луганської області від

01.02.2005 року у справі №20/29б за заявою кредитора - ТОВ «ВФ «Рельдо» про

порушення справи про банкрутство ДВАТ «Стахановпромтранс», введено мораторій на

задоволення вимог кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.10.2008 року по

21.10.2008 року спеціалістами Стахановської ОДПІ Луганської області на підставі

направлень від 01.10.2008 року №000639, від 07.10.2008 року №000650, від

15.10.2008 року №000766, згідно із п.1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990

року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до

плану-графіка, проведена планова виїзна перевірка ДВАТ «Стахановпромтранс» з

питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з

01.04.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт від

28.10.2008 року №1158/23-00179364.

Згідно пункту 1 висновку акта від 28.10.2008 року

№1158/23-00179364 перевіркою встановлено порушення ДВАТ «Стахановпромтранс»

п.4.1. ст.4, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в

редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР зі змінами та

доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що

перевірявся, на загальну суму 1632895 грн., у тому числі: у 4 кварталі 2007

року - 4909 грн.; у 2 кварталі 2008 року - 1 627986 грн., а також порушення

п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.2.1. п.7.2., п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону

України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в

результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся,

на загальну суму 1319002 грн., у тому числі по періодах: вересень 2007 року - у

сумі 3584 грн.; листопад 2007 року - у сумі 3918 грн.; грудень 2007 року - у

сумі 4632 грн.; березень 2008 року - у сумі 4016 грн.; квітень 2008 року - у

сумі 1300944 грн.; травень 2008 року - у сумі 1367 грн.; червень 2008 року - у

сумі 541 грн.;

На підставі висновків акту від 28.10.2008 року

№1158/23-00179364 керівником Стахановської ОДПІ були прийняті податкові

повідомлення-рішення;

- від

04.11.2008 року №0001062301/0 про визначення суми податкового зобов'язання по

податку на прибуток у сумі 2 776 904 грн., у тому числі за основним платежем -

1 632 859,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 144009,00 грн.;

- від

04.11.2008 року №0001072301/0 про визначення суми податкового зобов'язання по

податку на додану вартість у сумі 2 638 004,00 грн., у тому числі за основним

платежем - 1 319 002,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 319

002,00 грн.

    Проведеною перевіркою встановлено, що на

банківський рахунок ДВАТ «Стахановпромтранс», відкритий у Відділенні ПІБ м.

Стаханов від ТОВ «Енергокапітал» м. Донецьк, 07.04.2008 року надійшли грошові

кошти у сумі 7 800 000,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1 300 000,00 грн. з

призначенням платежу: передплата за дизпаливо згідно із договором комісії №20

від 07.04.2008 року.

    У акті перевірки зазначено, що договір

комісії до перевірки ДВАТ «Стахановпромтранс» не наданий. У бухгалтерському

обліку мається запис: Д-т 311 «Розрахунковий рахунок у національній валюті»;

К-т 681 «Розрахунки за авансами отриманими».

    Станом на 01.07.2008 року за даними

бухгалтерського обліку значиться кредиторська заборгованість на користь ТОВ

«Енергокапітал» в сум і 7 800 000,00 грн.

    07.04.2008 року грошові кошти у сумі 7 800

000,00 грн. були використані ДВАТ «Стахановпромтранс» на погашення боргу,

занесеного в реєстр кредиторів згідно ухвали господарського суду Луганської

області від 25.05.2007 року по справі №20/29б, а саме:

-

Попаснянська виробнича дільниця Луганської дирекції залізничних перевезень, м.

Попасна Луганської області, ідентифікаційний код 25926810, в сумі 481,60 грн. у

тому числі ПДВ 80,27 грн.;

- ТОВ

«Капро» м. Луганськ, ідентифікаційний код 24201370 у сумі 51000,00 грн., у тому

числі ПДВ 8500 грн.;

- ТОВ

«Виробнича фірма «Рельдо» м. Донецьк, ідентифікаційний код 13475615, у сумі

358557,51 грн. у тому числі ПДВ 59759,59 грн.;

- ЗАТ

«Криворізьке» м. Брянка Луганської області, ідентифікаційний код 31780403, у

сумі 3023630,73 грн. у тому числі ПДВ 503938,46 грн.;

- ЗАТ

«Донецька вуглепереробна група» м. Донецьк, ідентифікаційний код 32397850, у

сумі 4355902,27 грн. у тому числі ПДВ 725983,71 грн.

Спеціалісти Стаханоської ОДПІ Луганської області

вважають, що ДВАТ «Стахановпромтранс» не за призначенням були використані

грошові кошти, отримані від ТОВ «Енергокапітал» та направлено їх на погашення

визнаних судом грошових вимог робіт (послуг) платником податку, що є порушенням

п.4.1. ст.4, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а

також п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.2.1. п.7.2., п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7

Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Проте, з огляду на наявні у справі

докази суд погоджується з позивачем, що податкові повідомлення-рішення

відповідача з визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток та ПДВ

підлягають визнанню недійсними, а дії з їх визначення, визнанню неправомірними.

В тім суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у

доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням

гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які

необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного

судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього

Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України

встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин

справи в їх сукупності.

    При цьому,

завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад

є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і

організацій, зміцнення законності в державі.

    Суд установив,

що 07.04.2008 року між ДВАТ «Стахановпромтранс» (Комісіонер) в особі директора

- голови правління ОСОБА_5 з однієї сторони та ТОВ «Енергокапітал» (Комітент) в

особі директора ОСОБА_6. у м. Донецьку був укладений договір комісії №20  на придбання продукції.

    У

відповідності до п.1.1. ДВАТ «Стахановпромтранс» зобов'язалося від свого імені

за дорученням і за рахунок ТОВ «Енергокапітал» за плату вчинити з третіми

особами правочин або кілька правочинів на придбання продукції для Комітента, у

відповідності до специфікації до договору від 07.04.2008 року, яка є

невід'ємною частиною договору, термін поставки був визначений квітень-листопад

2008 року.

    На виконання

Договору ТОВ «Енергокапітал» перерахувало платіжним дорученням №91 від

07.04.2008 року грошові кошти у сумі 7 800 000,00 грн. в якості передплати за

дизпаливо у відповідності до договору.

У відповідності зі ст.1011 Цивільного

кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується

за дорученням іншої сторони (комітента) за плату здійснити один або декілька

правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3. ст.7 Закону

України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР

передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів

(робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом

якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-   або дата

зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника

податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі

поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в

касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових

коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-   або дата

відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що

засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Порядок відображення в податковому

обліку сум податку на додану вартість при здійсненні операцій по договорах

комісії регулюється п. 4.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану

вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР. Відповідно до абзацу 3 вказаного

пункту передбачено, що у разі коли платник податку (Повірений) здійснює

діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок

іншої особи (Довірителя), датою збільшення податкового кредиту такого

Повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів,

інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких

товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсації вартості таких

товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата

передання таких товарів (результатів робіт, послуг) Довірителю. При цьому,

Довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних

паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих  (переданих) Повіреному , але має право на

збільшення податкового кредиту у податковий 

період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних Повіреним за його

дорученням. Таким, чином, у Комісіонера датою виникнення податкового кредиту є

дата перерахування коштів на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або

інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг). Датою

виникнення податкових зобов'язань є дата передачі таких товарів (результатів

робіт, послуг) Комітенту. На дату першої події (одержання комісійної винагороди

від комітента або підписання акту прийому-передачі наданих послуг) Комісіонер

відображає податкове зобов'язання по податку на додану вартість виходячи із

суми винагороди. У цей же час Комісіонер виписує на ім'я Комітента податкову

накладу у двох екземплярах відповідно до п.п.7.2.3. ст.7 Закону №168/97-ВР.

Суд погоджується з позивачем, що за

таких підстав вартість отриманих з доручення й за рахунок Комітента товарів

(робіт, послуг) не включається до складу ні валових доходів, ні валових витрат

Комісіонера, виходячи з наступного.

Валовий доход відповідно до п.п.

4.1.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР

від 28.12.1994 року (в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР

зі змінами та доповненнями), включає доходи від продажу товарів (робіт,

послуг). Відповідно до п. 1.31 ст.1 цього Закону не вважаються продажем

операції по наданню товарів у рамках договорів комісії, зберігання (відповідального

зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають

передачу прав власності на такі товари.

Валові витрати відповідно до п.5.1.

ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - це є сума

будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній

формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які

придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого

використання у власній господарській діяльності.

З огляду на те, що товари (роботи,

послуги) придбаваються Комісіонером за гроші Комітента, й у відповідності зі

ст.1018 Цивільного кодексу України є власністю Комітента, Комісіонер не може

використати їх у своїй господарській діяльності.

За наявними у адміністративній справі

доказами суд установив, що на виконання Договору комісії №20 від 07.04.2008

року ДВАТ «Стахановпромтранс» уклало Договір купівлі-продажу №Р04/1 від

22.04.2008 року з ТОВ «Ресурсенерготрейд», у відповідності до якого ТОВ «Ресурсенерготрейд»

зобов'язалося передати у власність ДВАТ «Стахановпромтранс» дизельне пальне у

кількості 600 тон. Згідно до наданого ТОВ «Ресурсенерготрейд» рахунку №042301

від 23.04.2008 року ДВАТ «Стахановпромтранс» перерахувало в якості передплати

по договору грошові кошти у сумі 3 060 000,00 грн.

Суд не погоджується з висновком

Стахановської ОДПІ про порушення збоку ДВАТ «Стахановпромтранс» вимог п.п.

7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині

безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим

накладним, оформленим неналежним чином, у розмірі 1485,16 грн. ( у квітні 2008

року - 944,00 грн., у червні 2008 року - 541,00 грн.), так як на податкових

накладних не має порядкового номера.

Суд виходить з того, що відповідно до

п.п. «а» п.п. 7.2.1., абзаців 1, 3 п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України

«Про податок на додану вартість», станом на момент здійснення господарських

операцій, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має

містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;

податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань

продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю,

копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є

звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на

нарахування  податку та складання

податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник

податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону .

Відсутність в даному випадку такого

реквізиту як порядковий номер податкових накладних не є підставою їх

недійсності з огляду на підтвердження фактичного здійснення господарських

операцій, сплати продавцями по ним податку на додану вартість у вказаних

податкових накладних сумах.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4.

ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення

до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені

податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -

актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує

перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на

момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми

податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не

підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе

відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,

нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим

підпунктом документами.

При цьому, суд вважає, що єдиним

випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи

митної декларації взагалі, що не має місця в даному випадку, оскільки, як

встановлено судом, доказом правомірності включення позивачем до складу

податкового кредиту суми 1485,16 грн. є фактично виписані і наявні податкові

накладні на її підтвердження.

Суд не погоджується з висновком

Стахановської ОДПІ що ДВАТ «Стахановпромтранс» в порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4.

ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вересні та у грудні 2007

року безпідставно відніс до складу податкового кредиту витрати по сплаті

податку на додану вартість, вартість яких не відноситься до складу валових

витрат підприємства та не підлягає амортизації.

У судовому засіданні встановлено, що

«Стахановпромтранс» до складу податкового кредиту включено суму ПДВ за

пошкодження вагонів, які не враховуються на балансі та належать Донецькій

залізниці: у вересні 2007 року у сумі 3583,74 грн. та у грудні 2007 року у сумі

1032,66 грн.

В обґрунтування своїх висновків

спеціалісти Стахановської ОДПІ вказують, що відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4.

ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо

платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи

(послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності

такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням

(виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Тобто, питання

донарахування податку на додану вартість цілком залежить від правомірності

висновків про віднесення до складу валових витрат за пошкодження вагонів, які

не враховуються на балансі ДВАТ «Стахановпромтранс» та належать Донецькій

залізниці.

Суд погоджується з позивачем, що з

такими висновками погодитися неможливо, з огляду на те, що вагони

використовуються виключно в господарській діяльності ДВАТ «Стахановпромтранс»,

тому ремонт пошкоджених вагонів також є господарською діяльністю позивача.

За таких обставин відсутні підстави

вважати, що ремонт вагонів не є господарською діяльністю та позивач порушив

вимоги п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, до складу податкового кредиту

ДВАТ «Стахановпромтранс» у грудні 2007 року включено суму ПДВ за пам'ятний знак

«80 років ДВАТ «Стахановпромтранс» у розмірі 1992,00 грн.; за нагрудний знак

«Шахтарська слава» ІІІ ступеню у розмірі 80,00 грн., за набір цукерок у розмірі

1527,00 грн.; у березні 2008 року за рекламно-інформаційне обслуговування

підприємства ТОВ «Видавництво «Ярмарок» у сумі 4016,60 грн. та у травні 2008

року за інформаційно-консультаційні послуги від ТОВ «Маркетингова група «ЕксМаркет»

у сумі 1366,67 грн.

З огляду на наявні у справі докази

суд погоджується з позивачем, що висновки податкового органу про те, що ці

послуги не використовувалися в господарської діяльності ДВАТ

«Стахановпромтранс» є безпідставними. З огляду на наявні у справі докази суд

погоджується з позивачем, що у даному випадку дані послуги є послугами, що

презентують підприємство, тобто використовувалися в господарській діяльності,

тому позивачем порушень п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на

додану вартість» не допущено.

Таким чином, з огляду на наявні у справі докази суд

дійшов висновку, що дії податкового органу щодо визначення сум податкових

зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість не

відповідають чинному законодавству з питань оподаткування, що дає підстави суду

визнати такі дії неправомірними.

Враховуючи встановлені судом обставини та аналізуючи

вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що

відповідач не надав суду доказів та не навів у судовому засіданні обставин, які

б обґрунтовували його дії з визначення податкових зобов'язань за

податковими-повідомленнями-рішеннями від 04.11.2008 року №0001062301/0 та від

04.11.2008 року №0001072301/0.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

Це означає, що акт державного чи іншого органу

управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не

порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб,

відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку,

визначеному законом.

Отже суд при вирішенні цієї справи керується принципом

законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами

України.

За таких підстав, враховуючи встановлені у судовому

засіданні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо

визнання дій податкового органу неправомірними та визнання недійсним

податкового повідомлення-рішення від 04.11.2008 року №0001062301/0 про

визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2 776

904 грн., у тому числі за основним платежем - 1 632 859,00 грн. за штрафними

(фінансовими) санкціями - 144009,00 грн., а також визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення від 04.11.2008 року №0001072301/0 про визначення суми

податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2 638 004,00

грн., у тому числі за основним платежем - 1 319 002,00 грн. за штрафними

(фінансовими) санкціями - 1 319 002,00 грн., відповідають чинному законодавству

України, документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і

підлягають задоволенню у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції від

16.01.2009 року Державним відкритим акціонерним товариством «Стахановпромтранс»

сплачене державне мито у сумі 3 грн. 40 коп. за надання адміністративного

позову до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської

області на рахунок ГУДКУ у Луганській області МФО 804013 №31111095700003.

Судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних

повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове

рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд

присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства

України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено

вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін

про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного

строку.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.

2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд

П О С Т А Н О В И В:

А адміністративний позов Державного відкритого

акціонерного товариства «Стахановпромтранс» до Стахановської об'єднаної

державної податкової інспекції Луганської області про визнання неправомірними

дій, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, задовольнити у повному

обсязі.

    Визнати неправомірними дії Стахановської

об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо застосування

штрафних санкцій по податку на прибуток у сумі 1144009 грн., та податку на

додану вартість у сумі 1319002 грн.

    Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення від 04 листопада 2008 року №0001062301/0 про визначення

суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2 776 904 грн., у

тому числі за основним платежем - 1 632 859,00 грн. за штрафними (фінансовими)

санкціями - 144009,00 грн., винесене Стахановською об'єднаною державною

податковою інспекцією Луганської області.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04

листопада 2008 року №0001072301/0 про визначення суми податкового зобов'язання

по податку на додану вартість у сумі 2 638 004,00 грн., у тому числі за

основним платежем - 1 319 002,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1

319 002,00 грн., винесене Стахановською об'єднаною державною податковою

інспекцією Луганської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь

Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» державне мито

у сумі 3грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до

Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції

шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня

проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до ст..160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після

подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду набирає законної сили після

закінчення строку апеляційного оскарження.

    Постанову складено у повному обсязі та

підписано 30 червня 2009 року.

СУДДЯ