Постанова

від 20.05.2015 по справі 819/2891/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 876/1023/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької обл. та Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. в адміністративній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Тернопільська фабрика художніх меблів» до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької обл. та Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання дій протиправними і зобов'язання виключити з картки особового рахунку проведені нарахування, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.12.2014р. позивач Товариство з додатковою відповідальністю /ТзДВ/ «Тернопільська фабрика художніх меблів» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідачів Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України у Волочиському районі Хмельницької обл. та Управління ПФ України в м.Тернополі щодо проведення розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій ОСОБА_4 за травень-вересень 2014 року на загальну суму 4877 грн. 30 коп. та ОСОБА_5 за травень - червень 2014 року на загальну суму 2113 грн. 12 коп.; зобов'язати відповідача Управління ПФ України у м.Тернополі виключити з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 нарахування у розмірі 6990 грн. 42 коп. (а.с.2-4).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. заявлений позов задоволено (а.с.38-40).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили відповідачі Управління ПФ України у Волочиському районі Хмельницької обл. та Управління ПФ України в м.Тернополі, які покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.41-44, 51-52).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликаються на те, що питання досягнення пенсійного віку регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України № 3668 від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які набрали чинності з 01.10.2011р.), згідно норм якого ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які вийшли на пенсію до досягнення пенсійного віку, досягнуть такого у червні 2014 року та у вересні 2014 року відповідно.

Із врахуванням наведеного, ТзДВ ««Тернопільська фабрика художніх меблів» зобов'язане відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 6990 грн. 42 коп.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правовідносини між ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів» та відповідачами, які врегульовані абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» щодо обов'язку позивача відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, припинились у зв'язку із повним виконанням з боку позивача після досягнення ними пенсійного віку, визначеного ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому подальше внесення змін до абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску», який набрав чинності 28.04.2014р., не можуть спричиняти поновлення таких правовідносин та зворотне поширення обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на позивача, який сумлінно та в повному обсязі виконав свій обов'язок перед пенсійними органами в межах норм законодавства, яке діяло на час досягнення пенсійного віку ОСОБА_4 (з ІНФОРМАЦІЯ_4) та ОСОБА_5 (з ІНФОРМАЦІЯ_5).

Таким чином, відповідачі не мали правових підстав для направлення Розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після досягнення ними пенсійного віку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є суперечливими, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку в Управлінні ПФ України у Волочиському районі Хмельницької обл. та отримує пенсію відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки з 22.07.1983р. по 26.11.1996р. вона працювала у ВАТ «Тернопільська фабрика художніх виробів» на посаді обробника виробів з деревини (лакування). Вказана посада передбачена Списком № 2 (розділ ХХІ підрозділ 6 код КП 2230602а-16314), затв. постановою КМ України № 162 від 11.03.1994р. (зворот а.с.28).

Вказані обставини підтверджуються довідкою ВАТ «Тернопільська фабрика художніх меблів» № 5 від 24.03.2008р. про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с.31).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, вийшла на пенсію до досягнення пенсійного віку, перебуває на обліку в Управлінні ПФ України в м.Тернополі та отримує пенсію відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому досягне пенсійного віку лише 30.06.2014р. (а.с.22).

Отже, позивач ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів» як платник страхових внесків відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_5

На думку позивача, його заборгованість перед пенсійним органом за період травень - червень 2014 року (по витратах щодо пенсії ОСОБА_5) та травень-вересень 2014 року (по витратах щодо пенсії ОСОБА_4) у загальному розмірі 6990 грн. 42 коп. нарахована безпідставно; на припинені правовідносини, які регулювалися законодавством, діючим на час виникнення вказаного обов'язку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, відповідачами безпідставно поширені норми закону, які були введені в дію пізніше.

Стосовно обов'язку позивача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії колегія суддів враховує, що за змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що обов'язок по відшкодуванню пенсійним органам витрат на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покладений законом на позивача.

В частині доводів ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів» про зміну законодавства, яке мало місце після виникнення обов'язку позивача щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, колегія суддів виходить з того, що приписами ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із врахуванням змін, внесених Законом України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи») особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Вказані норми Закон набрали чинності з 01.10.2011р., тобто, до набуття ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пенсійного віку, а відтак такі врегульовують питання досягнення ними пенсійного віку.

Із врахуванням наведеного, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які вийшла на пенсію до досягнення пенсійного віку, досягнуть такого лише у червні 2014р. та у вересні 2014 року відповідно.

Таким чином, позивач зобов'язаний відшкодувати пенсійним органам витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто, до моменту набуття ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права на пенсію за віком.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що вказані зміни законодавства торкаються лише зміни пенсійного віку, однак не торкаються обов'язку позивача щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Звідси, твердження позивача про припинення його відносин з відповідачами щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, поширення на ці правовідносини норм закону, які були введені в дію після завершення цих відносин, колегія суддів вважає безпідставними.

Стосовно вимог позивача про виключення з картки особового рахунку нарахувань по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2, колегія суддів зазначає, що скеровані відповідачами на адресу ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів» Розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на суму 6990 грн. 42 коп. складені за формою додатка 6, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися позивачем, що сторонами не заперечується.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що позивач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначено пільгову пенсію, зобов'язаний сплатити ПФ України збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

З урахуванням наведеного, заявлений позов є безпідставним та необгрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених підстав.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької обл. та Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Тернопільська фабрика художніх меблів» до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької обл. та Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання дій протиправними і зобов'язання виключити з картки особового рахунку проведені нарахування, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

М.В.Костів