Ухвала

від 14.05.2015 по справі 803/2319/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 876/198/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог від 27.11.2014 року у справі №809/2319/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгазбуд" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2014 року управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області звернулося з позовом до суду в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгазбуд" на користь управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області на р/р 256017012237 у ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 303398 заборгованість по збору на суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень-червень 2014 року в сумі 27991,32 грн..

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року позовну заяву управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгазбуд" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня 2014 року по 10 травня 2014 року залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і відсутністю у суду підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі № 803/2319/14 в частині залишення без розгляду позовних вимог управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгазбуд" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2014 року по червень 2014 року в загальному розмірі 27148,77 грн. і направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що відповідач зобов'язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 грудня 2003 року, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач не проводив відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, тому заборгованість ТзОВ "Волиньгазбуд" за вказаним платежем з січня по червень 2014 року становить 27 148 грн. 77 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (Інструкція).

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вказаної норми страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, заборгованість перед органами Пенсійного фонду України з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та недоїмка зі сплати страхових внесків не є тотожними поняттями, оскільки страховий внесок не є пенсією, призначеною на пільгових умовах, а тому пенсійні органи, звертаючись до суду з позовами про стягнення зазначеної різниці повинні додержуватися вимог статті 99 КАС України.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Зазначене дає підстави для висновку, що у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пенсіонерам, на користь яких позивачем були понесені витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, такі пенсії були призначені у 2009 - січні 2014 року, про що містяться відомості у розрахунках цих пенсій (а.с. 8-17), відтак, вказані особи перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України з моменту призначення пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 11 листопада 2014 року. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня по 10 травня 2014 року заявлені з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

За таких обставин, позовна заява в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня по 10 травня 2014 року підлягає залишенню без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і відсутністю у суду підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.. 41, ч.3 ст. 160, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог від 27.11.2014 року у справі №809/2319/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко