Ухвала

від 17.09.2015 по справі 803/2319/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И          "17" вересня 2015 р.                                 м. Київ                        К/800/26322/15,К/800/26314/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційними скаргами управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області на постанову та ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та 14 травня 2015 року  у справі №803/2319/14 за позовом управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньгазбуд” про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2014 року управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньгазбуд”, в якому просило стягнути заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень-червень 2014 року в сумі 27991,32 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані тим,   що відповідач зобов'язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів „б” - „з” частини першої статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” та пункту 2 Розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 грудня 2003 року, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідач не проводив відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, тому заборгованість ТОВ „Волиньгазбуд” за вказаним платежем з січня по червень 2014 року становить 27 148 грн. 77 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року позовна заява УПФУ в місті Луцьку до ТОВ „Волиньгазбуд” про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2014 року по 10 травня 2014 року  залишена без розгляду з підстав пропущення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і відсутністю у суду підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду суду першої інстанції, а також ухвали суду апеляційної інстанції про залишення без змін постанови суду першої інстанції і ухвали про залишення без розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ „Волиньгазбуд” 31 грудня 1991 року зареєстроване як суб'єкт господарювання, перебуває на облік в УПФУ в УПФУ в місті Луцьку як платник страхових внесків та зобов'язаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV „Прикінцевих положень” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідач не проводив відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, тому заборгованість ТОВ „Волиньгазбуд” за вказаним платежем з січня по червень 2014 року становить 27 148 грн. 77 коп.. Суди першої та апеляційної інстанції залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2014 року по 10 травня 2014 року послалися на ті обставини, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України.  Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні  решти позовних вимог послалися на ті обставини, що відповідач є особою, на яку покладений обов'язок щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно п. „з” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, однак, в порушення Інструкції  про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України позивачем не надані документи підтвердження факту направлення позивачем та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний  період, тому у відповідача відсутній обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного. Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо не відшкодування відповідачем фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з п. „з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 колишнім працівникам відповідача. Відповідно п. „з” ст.13  вищенаведеного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а саме відповідно до норм Закону № 1788-ХІІ, Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 27.06.1997 №     400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР). Згідно з п.1 ст.1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи. За правилами абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” - „з” статті 13 Закону України № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ. Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача обов'язку щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку  пільгових пенсій, призначених згідно п. „б”-„з” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”. Порядок нарахування та сплати названих сум визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Так, п. 6.4 Інструкції встановлює, що  розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 „Прикінцевих положень” Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. За приписами п. 6.5 Інструкції, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Виходячи з наведеного, обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає після отримання від позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Відповідач факт отримання розрахунків заперечує. Підставою для відмови в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції зазначили недоведеність позивачем направлення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не перевірили доводи позивача щодо направлення відповідних розрахунків відповідачу. Так, в матеріалах справи є листи УПФ  від 17.01.2014 р. та від 11.02.2014 р. щодо направлення  відповідачу остаточних розрахунків фактичних виплат на витрату і доставку пільгових пенсій, маються копії вказаних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. У вказаних листах наведені суми витрат  за 2013 р.. Однак, в розрахунках, на які посилається в листах УПФ наведені розрахунки по фактичних витратах виплати та доставки пільгових пенсій відповідних пенсіонерів з 2014 р.. Суди попередніх інстанцій не дослідили надані розрахунки, на які є посилання у листах, не дали їм належної оцінки, що привело до необґрунтованих висновків при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Щодо ухвал судів першої та апеляційної інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду з підстав пропуску шестимісячного строку, передбаченого ст.99 КАС України колегія суддів зазначає. Частинами 1 та 2 статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, відносини щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року. Зокрема, за правилами частини 15 статті 106 цього Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, строк прийняття контролюючим органом рішення про їх стягнення законодавець також не обмежує. Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми колегія суддів приходить до висновків, що до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки), тобто фактичних витрат на виплату вказаних пенсій застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 105 8-ІV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), а саме, фактичних витрат на виплату вказаних пенсій передбачені статтею 99 КАС, не застосовуються. Колегія суддів вважає, що  судами першої та апеляційної інстанції допущена неповнота дослідження доказів по справі. З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції так і  судом апеляційної інстанції, що являється порушенням  ст.ст.159,195 КАС України. Відповідно до ст.227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення  справи і не можуть бути усунені  судом касаційної інстанції. Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків та правовій оцінці  обставин у справі. За таких обставин доводи касаційної скарги  спростовують висновки суду апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню із скасуванням постанови суду першої інстанції  та ухвали суду апеляційної інстанції  щодо відмови в задоволені позову, також підлягають скасуванню ухвали судів першої та апеляційної інстанції щодо залишення позовних вимог без розгляду, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - У Х В А Л И Л А : Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України місті Луцьку Волинської області на постанову та ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та 14 травня 2015 року  задовольнити частково. Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року про відмову в задоволенні позову. Скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду за період з січня 2014 року по 10 травня 2014 року. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Судді: