Ухвала

від 21.05.2015 по справі 824/3532/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/3532/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

21 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотрейд-2010» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Справа розглядалась неодноразово.

Востаннє постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган вказав, що у позивача відсутні документи, які підтверджують факт транспортування товару. Також зазначено, що контрагент позивача - ТОВ «Трансгідропласт» є недобросовісним платником податків.

Сторони в судове засідання не з'явились про дат, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив розглянути справу за відсутності його представника.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Екотрейд-2010" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Трансгідпропласт" за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року.

Підставою для проведення вказаної перевірки став акт від 23.04.2011 року №202/22-08/35849950, що надійшов з ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Трансгідпропласт" (код ЄДРПОУ 35849950) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

Відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 23.04.2012 року та станом на 14.08.2014 року, контрагент позивача - ТОВ "Трансгідпропласт", зареєстрований, як юридична особа, за адресою місцезнаходження м. Київ, вул. Мазепи, 36 та відповідно до Довідки від 10.04.2008 року №48663 з 03.04.2008 року взятий на облік платника податків ДПІ у Печерському районі м. Києва за №48663.

У періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ "Трансгідпропласт" з 23.04.2008 року було платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва №100113224 НБ№128583. Надалі, 04.11.2010 року ТОВ "Трансгідпропласт" виключено з реєстру платників ПДВ у зв'язку з внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням. 22.12.2010 року у зв'язку із поданням заявки, ТОВ "Трансгідпропласт" було включено до реєстру платників ПДВ та видано нове Свідоцтво №100315892 НБ№258892 (а.с.101 т.4). Вказаною перевіркою встановлено, що ТОВ "Трансгідпропласт" з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з вищевказаними контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків. В ході перевірки ТОВ "Трансгідпропласт" ДПІ у Печерському районі м. Києва не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників з січня 2009 року по грудень 2010 року, в зв'язку з чим зроблено висновок про те, що правочини між ТОВ "Трансгідпропласт" та підприємствами - постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Крім того, перевіркою встановлено, що податковий кредит, отриманий ТОВ "Трансгідпропласт" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

У зв'язку з цим, як встановлено перевіркою ТОВ "Екотрейд-2010", первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні та фінансово-господарські документи, податкові накладні видані від імені ТОВ "Трансгідпропласт" ТОВ "Екотрейд-2010" не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення ТОВ "Трансгідпропласт" до податкового кредиту підприємства.

За результатами перевірки ТОВ "Екотрейд-2010" складено акт перевірки від 05.03.2013 року №323/22-2/36965870, яким зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 83411 грн. в т. ч. за червень 2010 року в сумі 7400 грн., за липень 2010 року в сумі 22063 грн., за серпень 2010 року в сумі 6301 грн., за вересень 2010 року в сумі 14535 грн., за жовтень 2010 року в сумі 7678 грн., за листопад 2010 року в сумі 12446 грн. та за грудень 2010 року в сумі 12988 грн.

Від підписання акту перевірки від 05.03.2013 року №323/22-2/36965870 представник позивача відмовився, про що складено акт від 05.03.2013 року №42/22-2/36965870.

Не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки, позивач 11.03.2013 року подав на нього заперечення до ДПІ у м. Чернівці. Розглянувши заперечення позивача, відповідач листом від 18.03.2013 року №4198/10/22-207 повідомив його, що висновки викладені в акті перевірки є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки від 05.03.2013 року №323/22-2/36965870, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 року форми "Р" №0000852220 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 104263,75 грн., з яких основний платіж - 83411,00 грн., штрафні санкції - 20852,75 грн. та повідомлення-рішення від форми "В4" від 21.03.2013 №0000872220 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4139,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення направлено позивачу супровідним листом від 22.03.2013 року №4502/10/22-207.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, понесені ТОВ "Екотрейд-2010", фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з придбання товару для його використання в господарській діяльності, що є підставою для формування податкового обліку, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №0000852220 та №0000872220, якими донараховано податкові зобов'язання є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Так, на підставі акта перевірки №323/22-2/36965870 від 05.03.2013 року, у якому зазначено про порушення позивачем пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: позивачем занижено ПДВ всього в сумі 83411 грн., в т.ч. за червень 2010 року в сумі 7400 грн., за липень 2010 року в сумі 22063 грн., за серпень 2010 року в сумі 6301 грн., за вересень 2010 року в сумі 14535 грн., за жовтень 2010 року в сумі 7678 грн., за листопад 2010 року в сумі 12446 грн. та за грудень 2010 року в сумі 12988 грн.,податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000872220 від 21.03.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 4139 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000852220 від 21.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 104263, 75 грн., з яких 83211 грн. за основним платежем та 20852, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.3.5 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону вказує на те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п. п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідно до договору поставки №043 від 30.06.2010 року ТОВ "Трансгідпропласт" (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Екотрейд-2010" (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукти технічного призначення, продукти харчування, вироби з сільгосппродукції, інші товари (кукурудза в зернах, смакоароматичні добавки, плівка п/п, упаковка п/п в асортименті), асортимент, кількість та ціна яких зазначається в накладних до договору. Передача Продукції за згодою сторін здійснюється на складі Продавця або Покупця в інших містах зручних для Сторін (п. 3.1.). Датою передачі Продукції є зазначена в накладній дата передачі Продукції Покупцю (п.3.3). Доказом передачі Продукції Покупцю є накладна з відбитком печатки Покупця та підписом уповноваженої особи або довіреність на отримання Продукції, з посиланням на Договір або рахунок-фактуру (п.3.4.). ТОВ "Екотрейд-2010" проводить оплату продукції шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Трансгідпропласт" в строк, що не перевищує 30 днів від дати передачі продукції, зазначеній в накладній (п.6.1.).

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором та поставка товару підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, прихідними накладними по ТОВ "Екотрейд-2010", матеріальними звітами товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ "Екотрейд-2010", платіжними дорученнями ТОВ "Екотрейд-2010" про перерахунок коштів за придбаний у ТОВ "Трансгідпропласт" товар та інше, які підтверджують реальність господарських операцій з придбання та продажу товару. А також надано сертифікати відповідності та санітарно-епідеміологічні висновки на придбаний у ТОВ "Трансгідпропласт" товар.

Відповідно до видаткових та податкових накладних товариство прдбало у ТОВ "Трансгідпропласт": кукурудзу в зернах; суміші смакоароматичні сир, сметана з зеленню, бекон, курка, червона ікра, сир; плівку п\п; фотополімерне кліше; пакет п/п ТМ 7; сіль та упаковки: сметана, бекон, курка, червона ікра, сир, шашлик тощо.

Отриманий від ТОВ "Трансгідпропласт" товар оприбутковувався та передавався на виробництво. В подальшому, вироблена продукція реалізовувалась контрагентам позивача, що підтверджується відповідними договорами та оборотно-сальдовими відомостями, реєстрами виданих податкових накладних та зразками упаковки продукції позивача, що виготовлялась із сировини поставленої ТОВ "Трансгідпропласт".

Поставку товару на адресу ТОВ "Екотрейд-2010" по договору поставки №043 від 30.06.2010 року ТОВ "Трансгідпропласт" здійснювало за власний рахунок приватним транспортом без оформлення останнім товарно-транспортних накладних, що підтверджується листом ТОВ "Трансгідпропласт" від 09.02.2015року № 03, наданого під час розгляду справи на запит ТОВ "Екотрейд-2010" від 02.02.2015року №02/02/1.

Зважаючи на надані докази, які містяться в матеріалах справи очевидним є те, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Трансгідпропласт" підтверджено в повному обсязі.

Стосовно доводів податкового органу відсутність товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, відсутність товарності господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагента вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками або ж відсутністю певних документів.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону, та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність довіреностей та товарно-транспортних накладних тощо, які не є обов'язковими первинними документами, що складаються під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності інших належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Стосовно доводів відповідача щодо недобросовісності контрагента позивача, як платника податків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися вказаними юридичними особами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Гонтарук В. М.

Сторчак В. Ю.