Ухвала

від 20.05.2015 по справі 823/3901/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/800/35118/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представників позивача Стрілецького В.М., Іванова С.Г.,

представника відповідача Руденка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року

у справі № 823/3901/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» (далі - позивач, ТОВ «ТЕП Транско»)

до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ у Черкаському районі)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ТЕП Транско» звернулось у грудні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Черкаському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 року № 0000402200, № 0000412200 та № 0000442200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1, п. 44.6, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. ст. 11, 69, 70, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.06.2012 року № 26/22-010/32291375.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5, ст. 135, п. 137.10, п. 137.16 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.1.3 та пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 ПК України, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV, п. 2.4 Положення № 88, в результаті чого ТОВ «ТЕП Транско» встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 6 127 302,00 гривні; п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 ст. 200, п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, п. 4 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів № 1492 від 25.11.2011 року «Про затвердження форми та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 в результаті чого: занижено податок на додану вартість всього на суму 3 538 651,00 гривня; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 31.12.2012 року в сумі 3 188 388,00 гривень та занижено за серпень 2011 року на 36 274,00 гривні, за вересень 2011 року на 36 608,00 гривень, за жовтень 2011 року на 26 584,00 гривні, за січень 2012 року на 330 291,00 гривня, за вересень 2012 року на 24 339,00 гривень.

Не погоджуючись зі встановленими порушеннями, що були зафіксовані актом планової виїзної перевірки від 25.06.2012 року № 26/22-010/32291375 ТОВ «ТЕП Транско» подало до ДПІ у Черкаському районі заперечення. Рішенням від 09.07.2013 року № 327/22-024 про розгляд заперечення, відповідач у зв'язку з доданими додатковими документами по 1 питанню вимоги задоволено повністю, по 2-4 питанню зазначив що, вимоги задоволенню не підлягають, та висновок акту перевірки виклав в наступній редакції, зокрема: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5, ст. 135, п. 137.10 п. 137.16 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п. 138.10,2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.1.3 та пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 2.4. Положення № 88, в результаті чого TOB «ТЕП Транско» встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 5 833 927,00 гривень; п. 192.1 ст. 192 , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 ст. 200, п. 201.4., 201.6 ст. 201 ПК України, п. 4 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів № 1492 від 25.11.2011 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 в результаті чого: занижено податок на додану вартість всього на суму 3 391 678,00 гривень; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 31.12.2012 року в сумі 3 064 177,00 гривень, в тому числі завищено на суму 3 488 207,00 гривень та занижено всього на суму 424 030,00 гривень.

Також контролюючий орган, у зв'язку з допущенням технічної описки, не вірно зазначив дату та номер складання акту, виклав її у новій редакції а саме: замість « 25.06.2012» на « 25.06.2013 № 26/22-010/32291375».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 року: № 0000402200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 5 833 927,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями на 2 898 596,00 гривень; № 0000412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3 391 678,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 695 839,00 гривень; № 0000442200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 488 207,00 гривень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Саніол Торг» (продавець) та ТОВ «ТЕП Транско» (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 16.01.2012 року № 16-01-12, у відповідності до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплати його на умовах договору що визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Також позивач уклав з ТОВ «Каскад-Група Безпеки» (охоронна фірма) письмові договори охорони від 09.12.2010 року № 09/12-10Ф, від 11.01.2011 року № 967 Ф, від 01.01.2012 року № 12-90ЗВ, відповідно до яких охоронна фірма надає послуги по охороні товару, що перевозиться залізничним транспортом.

28.09.2011 року позивач уклав з ТОВ «ВКФ «Мілана» договір № 28/09-01, відповідно до якого, останнє зобов'язалося виконати роботи з репрезентативного відбору проб для виконання якісних аналізів, аналізів на безпеку та аналізів на наявність генетично-модифікованих організмів при прийманні і відвантаженні зернових, зернобобових та масляничних культур

01.02.2012 року позивач уклав з ТОВ «Промислова компанія «Нашира» договір № 01/02-02, відповідно до якого позивач доручає виконати роботи з репрезентативного відбору проб для виконання якісних аналізів, аналізів на безпеку та аналізів на наявність генетично-модифікованих організмів при прийманні і відвантаженні зернових, зернобобових та масляничних культур.

05.04.2012 року позивач уклав з ТОВ «Транс Мотів ТК» договір № 0504/2012, відповідно до якого, останнє зобов'язалося виконати дії з організації проведення робіт по репрезентативному відбору проб вантажу.

Податковий орган дійшов до висновку про те, що господарські операції фактично не відбувалися, первинні документи укладені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно. Такий висновок зроблено відповідачем також на підставі актів перевірок контрагентів позивача щодо неможливості проведення звірки, відсутності за місцем знаходження, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентами.

Так, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про документальне підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не дослідили на підставі належних доказів обставин реальності здійснення господарських операцій.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаними контрагентами.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року у справі № 823/3901/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько