Постанова

від 17.01.2007 по справі 9/299/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/299/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.01.07                                                                                       Справа №9/299/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Юхименко О.В.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача – Таран Н.М., довіреність № 01-62юр/6729 від 18.10.2006р.

відповідача – Коротков О.С., довіреність № 24 від 15.01.2007р. юрисконсульт;                 Павлій А.Г., довіреність № 24 від 15.01.2007р. начальник служби безпеки.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 9/299/06 та апеляційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго», м.Харків  

на рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2006р. у справі № 9/299/06

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м.Харків  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелавтотранс», м.Мелітополь Запорізька область

про відшкодування матеріальної шкоди та вартості відновлювальних робіт

Встановив:

У жовтні місяці 2006року АК «Харківобленерго» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелавтотранс» про стягнення з останнього 5200грн.00коп. – відшкодування матеріальної шкоди, 48грн.95коп. відновлювальних робіт зі встановлення тенту.  

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.10.2006р. у справі                   № 9/299/06 (суддя Нечипуренко О.М.) у задоволені позову відмовлено.  

Рішення суду прийнято з посиланням на ст. 1192 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що позивачем всупереч ст.33 ГПК України не доведено ті обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, а саме: факт заподіяння в наслідок ДТП матеріальної шкоди у розмірі 5 200грн.00коп. Крім того, відсутнє документальне підтвердження пред'явленої до стягнення вартості відновлювальних робіт зі встановлення тенту на автомобіль.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі АК “Харківобленерго”, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2006р. по справі №9/299/06 у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АК «Харківобленерго».  Заявник апеляційної скарги зазначає, що постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.12.2004р., яка була складена інспектором з дізнання Лубенської ОР ДПС ДАІ УМВС України в Полтавській області старшим лейтенантом міліції Січовим Б.О. встановлено, що згідно з висновком консультативного автотехнічного дослідження обставин даної пригоди, дії водія автомобіля КАМАЗ – 5320 Меліхова П.Д. (водій АК «Харківобленерго») відповідали вимогам Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля КАМАЗ – 54112 Гавриленка О.О.(водій відповідача) не відповідали приписам п.12.1 Правил дорожнього руху України і їх невиконання  перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної автопригоди. Позивач зазначає, що водій Гавриленко О.О. мав технічну можливість попередити виникнення даної автопригоди шляхом виконання вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. В діях водія відповідача наявний склад адміністративного правопорушення, однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, яка має значення для правильного вирішення спору по суті. Стосовно відшкодування матеріальної шкоди, позивач вказує на те, що у зв'язку з тим, що автомобіль Камаз- 5320 отримав пошкодження в результаті ДТП, позивачем було придбано у ТОВ «Тент Плюс» тент для встановлення його на автомобілі. На підставі рахунку – фактури № СФ – 0000126 від 09.12.2004р. АК «Харківобленерго» придбало тент, вартість якого складає 2600грн. 00 коп. і власними силами провело роботи з встановлення його на автомобіль КАМАЗ – 5320, що підтверджується актом виконаних робіт № 4 від 10.01.2005р. Судом першої інстанції було проігноровано розрахунок  розміру збитків від псування тенту  на автомобілі Камаз- 5320 з урахуванням постанови  Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. № 116 “Про затвердження порядку  визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення(псування) матеріальних цінностей”. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що сума у розмірі 5 200грн.00коп. та 48грн.95коп., яка заявлена до стягнення є цілком обґрунтованою.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги безпідставними з огляду на таке. Відповідно до ст.2 КК України вина особи встановлюється тільки обвинувальним вироком суду. Крім того, факт скоєння адміністративного правопорушення внаслідок даної автопригоди Лубенською ОР ДПС ДАЇ не встановлено, протокол про адміністративне правопорушення не складався, рішення про притягнення до адміністративної відповідальності водія відповідача не приймалося. Ні позивач, ні відповідач не мають належних доказів вини водіїв у ДТП. Позивачем не надано доказів характеру та реальної вартості пошкоджень автомобілю та реальної вартості відновлювальних робіт. Автотоварознавче дослідження не проводилося і реального розміру матеріальних збитків шкоди компетентною особою не визначено. Крім того, позивач помилково застосував розрахунок розміру збитків заявлених до стягнення , який застосовується при визначенні збитків, спричинених економічною злочинністю та корупцією. На підставі вищенаведеного, відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 30 жовтня 2006р. у справі № 9/299/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.          

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006р. у справі № 9/299/06 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 17.01.2007р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 25 від 17.01.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді             Антонік С.Г., суддів Мойсеєнко Т.В. (доповідач), Юхименко О.В., якою і прийнято постанову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Суть спору:

30 листопада 2004 року о 03 год. 15 хв. на 253 км. автошляху "Київ-Харків" Хорольського району трапилося дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої водій               Гавриленко О.О., керуючий автомобілем Камаз-54112, д.н. 06-59 ВЕК, який належить ТОВ "Мелавтотранс", допустив наїзд на стоячий на узбіччі автомобіль Камаз-5320, д.н. 13-96 ХАЦ, який належить АК "Харківобленерго".

Згідно із довідкою УМВС України у Полтавській області № 12371 від 30.11.2004р., внаслідок ДТП автомобіль Камаз-5320, д.н. 13-96 ХАЦ, отримав такі пошкодження: деформовано ліве крило, лівий бризговик, передній бампер; розірвано тент з лівого боку; пошкоджено каркас тенту.

Постановою від 09.12.2004р. інспектор з дізнання Лубенської ОР ДАІ старший лейтенант Січовий Б.О. відмовив у порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди на підставі п.2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях водія Гавриленко О.О. складу злочину. У даній постанові зазначено, що дії водія автомобілю КАМАЗ -54112 Гавриленко О.О. не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України і їх невиконання знаходиться у причинному зв'язку із виникненням автопригоди.  

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що оскільки винною особою у ДТП є Гавриленко О.О. водій відповідача, то останній на підставі ст. 1187 ЦК України повинен відшкодувати завдану матеріальну шкоду, яку позивач оцінює у 5 200,00 грн., а також сплатити вартість відновлювальних робіт з встановлення тенту у розмірі 48,95 грн.

        Вищезазначені обставини, стали предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як слідує з матеріалів справи, шкода завдана позивачу в наслідок взаємодії кількох  джерел підвищеної безпеки.

         Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності визначені у ст. 1166 ЦК України. Майнова шкода, яка завдана майну юридичної особи , відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Для настання відповідальності за шкоду завдану майну необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинно –наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.  

Положеннями ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт порушення водієм відповідача Правил дорожнього руху (протиправна поведінка) зафіксований у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.12.04р.(а.с.10).

В підтвердження заподіяння внаслідок ДТП автомобілю позивача марки Камаз 5320 дер.номер 1396 ХАЦ пошкоджень позивач надав довідку від 30.11.2004р., видану  інспектором з дізнання Лубенської окремої роти ДАІ УМВС України в Полтавській області (а.с.9). Однак, даною довідкою зафіксовано тільки характер пошкоджень. Належних доказів, які б підтверджували ступінь пошкодження і фактичний розмір шкоди в матеріалах справи відсутній. Як пояснили сторони, автотоварознавчої експертизи сторонами не проводилося.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, заподіяна майну шкода відшкодовується у   вигляді збитків, які визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення.

Яка реальна вартість пошкодженого майна, а саме: тенту автомобільного (наскільки  воно було пошкоджено, фактичний його знос, чи можливо було б полагодити пошкоджену річ та вартість даних робіт тощо ) з наявних у матеріалах справи документів визначити не можливо.

Рахунок – фактура № СФ 0000126 від 09.12 2004р., виданий ТОВ фірмою «Тент плюс» та платіжне доручення  № 43716 від 17.12.2004р. на суму 2600грн. підтверджують купівлю нового тенту вантажного автомобілю, а не розмір фактичних збитків і реальну вартість пошкодженого майна. Інших доказів, як пояснила представник позивача у судовому засіданні, у позивача немає.  

Акт приймання виконаних робіт від 10.01.05р. складений позивачем в односторонньому порядку є внутрішнім документом та також не є належним доказом виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки факт заподіяння відповідачем матеріальної шкоди позивачу у розмірі 5248грн.95коп. внаслідок ДТП не доведений належними і допустимими доказами. До того ж позивачем не надано належних доказів, які встановлюють вину водія відповідача, а саме: протоколу про адміністративне порушення, рішення місцевого суду про притягнення гр. Гавриленко О.О. до адміністративної відповідальності, інше). Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не є відповідно до чинного законодавства документом, що встановлює вину певної особи, тому не є прямим доказом наявності вини та правовою підставою для покладення на винну особу майнової відповідальності.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не має преюдиціальне значення для господарського суду.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови позивачу про стягнення з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5200,00грн. та 48грн.95коп. вартості відновлювальних робіт зі встановлення тенту.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що розрахунок розміру збитків, завданих внаслідок  заподіяння шкоди майну,  зроблений позивачем без врахування вимог ч.2 ст.1192 ЦК України. Постанова Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.96р. «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», на яку посилається позивач у розрахунку розроблена на виконання розпорядження Президента України від 10 лютого 1995р. за № 35 «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю» та не застосовується до спірних правовідносин сторін.

        Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів.

За таких обставин підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

        Таким чином, апеляційна скарга Акціонерної компанії «Харківобленерго» не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті  49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго, м.Харків залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2006р. у справі                      № 9/299/06 залишити без змін.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Юхименко О.В.