Рішення

від 20.05.2015 по справі 907/355/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2015р. Справа № 907/355/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Моді", с. Великі Лази Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар", м. Берегово

ПРО стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції №110/3 від 27.01.2011р. в сумі 18642,69грн., в тому числі 13412,01грн. основного боргу, 1207,08грн. три відсотки річних та 4023,60грн. інфляційних втрат

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Темнохудова З.В. - представник за довіреністю

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Моді", с. Великі Лази Ужгородського району звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар", м. Берегово про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції №110/3 від 27.01.2011р. в сумі 18642,69грн., в тому числі 13412,01грн. основного боргу, 1207,08грн. три відсотки річних та 4023,60грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015р. порушено провадження у справі №907/355/15 та призначено справу до розгляду на 20.04.2015р.

Ухвалою суду від 20.04.2015р. розгляд справи було відкладено на 06.05.2015р.

Ухвалою суду від 06.05.2015р. розгляд справи було відкладено на 20.05.2015р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав додаткове письмове пояснення по суті заперечень відповідача в частині пропущення строку позовної давності з доказами в його обґрунтування. Зазначає про невиконання відповідачем вимог чинного законодавства в частині забезпечення проведення повного та своєчасного розрахунку за своїми зобов'язаннями. Також вказує суду на вчинення відповідачем дій щодо визнання свого зобов'язання у зв'язку з проведенням часткового розрахунку 23.01.2014р. по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 264 ЦК України має місце переривання перебігу позовної давності.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, однак уповноваженого представника не направив. Разом з тим, надав суду письмове пояснення по суті доводів позивача та просить суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.05.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору купівлі - продажу від 27.01.2011р. №110/3 Товариство з обмеженою відповідальністю „Моді", с. Великі Лази Ужгородського району (Продавець) у порядку та на умовах визначених договором поставило у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар", м. Берегово (Покупець) Товар.

Згідно пункту 1.1 договору Покупець зобов'язувався прийняти Товар та оплатити його вартість.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата Товару Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця або шляхом оплати вартості поставленого товару готівковими коштами в касу продавця, на протязі 45 календарних днів з дня отримання Товару. Право власності на товар переходить до Покупця тільки після його оплати.

З дати укладення договору по 24.03.2015р. Продавцем відпущено Покупцю Товар, який оплачений частково, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 13412,01 грн.

Позивач стверджує, що дані обставини підтверджуються видатковими накладними доданими до матеріалів справи.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині проведення повного та своєчасного розрахунку позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по оплаті за поставлений товар у розмірі 13412,01 грн. із врахуванням інфляційних у розмірі 4023,60 грн. та 3% річних у розмірі 1207,08 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з купівлі-продажу товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору, а саме, пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата Товару Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця шляхом оплати вартості поставленого товару готівковими коштами в касу продавця, на протязі 45 календарних днів з дня отримання Товару. Право власності на товар переходить до Покупця тільки з моменту повної оплати ним Товару.

Позивачем надано суду докази про те, що згідно накладних на відпуск товару (арк. справи 13-23) продавцем було передано покупцю за період з 01.02.2011р. по 14.03.2011р. товарно-матеріальні цінності, які покупцем оплачено тільки частково, а залишок заборгованості в сумі 13412,01грн. відповідачем не оплачено.

Що стосується доводів відповідача про сплив позовної давності щодо вимог позивача, то такі не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Згідно ст. 264 ЦК України - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Також, відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», - правила переривання позовної давності (ст.264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи зокрема належить часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Так, матеріали справи містять відомості про те, що 23.01.2014р. ТОВ «БУЛЬВАР» здійснило розрахунок з ТОВ «МОДІ» за поставлений товар у розмірі 1000гривень. Виписка з особового рахунку клієнта (у даному випадку ТОВ «МОДІ») оформляється установою банку на підставі поданого платником (ТОВ «БУЛЬВАР») платіжного доручення. У даних вказаної виписки про проведення операції, а саме - отримання ТОВ «МОДІ» від платника ТОВ «БУЛЬВАР» коштів, зазначено - за товар, накл. №4630 від 15.03.2013р., тобто у графі платіжного доручення про перерахування вказаної суми у розмірі 1000 гривень на рахунок ТОВ «МОДІ» від ТОВ «БУЛЬВАР» "призначення платежу" зазначено - за товар, накладна № 4630 від 15.03.2013р.

Разом з тим, позивач повідомив Суду про те, що жодних поставок товару за накладною №4630 від 15.03.2013р., яка зазначена у банківській виписці, Товариством «МОДІ» Товариству «БУЛЬВАР» не здійснювалося. Вказаної накладної взагалі не існує.

Оскільки, відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а у банківській виписці, сформованій на підставі платіжного доручення платника, відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, в силу права власності на належні нам готівкові грошові кошти, що надійшли від Боржника (ТОВ «БУЛЬВАР»), наше Товариство вправі розпоряджатися ними на свій розсуд. На підставі вищенаведеного, вказані кошти були зараховані нами в якості оплати за попередній період поставок та часткової оплати за товар, поставлений згідно укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №110/3 від 27.01.2011р. за період з 01.02.2011р. по 14.03.2011р., який зазначений у позовній заяві.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано та заявлено за період з 24.03.2012р. по 24.03.2015р. до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1207,08 грн. та суму 4023,60 грн. інфляційних втрат.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар" (90202, м. Берегово, вул. Б.Хмельницького, 163, код ЄДРПОУ 30175449) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Моді" (89440, Ужгородський район, с. В.Лази, вул. Тельмана, 4б, код ЄДРПОУ 33705773) суму 18642,69 грн., в тому числі 13412,01 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар, 1207,08 грн. три відсотки річних та 4023,60 грн. інфляційних втрат, а також суму 1827 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору,

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2015р.

Суддя О.Ф. Ремецькі