Постанова

від 02.07.2015 по справі 907/355/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р. Справа № 907/355/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л. Гриців В.М.

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ „Бульвар", м.Берегово, Закарпатська область

на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.15

у справі № 907/355/15

за позовом: ТзОВ „Моді", с. Великі, Закарпатської області

до відповідача: ТзОВ „Бульвар", м. Берегово

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції №110/3 від 27.01.2011р. в сумі 18642,69грн., в тому числі 13412,01грн. основного боргу, 1207,08грн. три відсотки річних та 4023,60грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача - Темнохудова З.В. - представник;

від відповідача - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/355/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.15, скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 02.07.15.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.05.15 у справі №907/355/15 (суддя Ремецькі О.Ф.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Моді" суму 18642,69 грн., в тому числі 13412,01 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар, 1207,08 грн. три відсотки річних та 4023,60 грн. інфляційних втрат, а також суму 1827 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевий господарський суд мотивував тим, що матеріалами справи підтверджується наявність обов'язку у відповідача щодо оплати отриманого товару, при цьому відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Також, місцевим господарським судом не знайдено підстав для застосування позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

При цьому скаржник посилається на невірне застосування місцевим господарським судом вимог ст.364 ЦК України, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про переривання позовної давності і як наслідок суд не знайшов підстав для її застосування.

Натомість, як зазначає скаржник, перерахування коштів відповідачем на рахунок позивача в розмірі 1000 грн. на підставі неіснуючої накладної, на його думку, не підтверджує факту переривання позовної давності.

2 липня 2015 року до Львівського апеляційного господарського суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заначено про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання відповідач участі свого уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду рішення в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

У судовому засіданні присутній представник позивача навів свої доводи, міркування та заперечення, викладені безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Моді» (продавець) та ТОВ «Бульвар» (покупець) 27.01.11 укладено договір купівлі - продажу №110/3 (а.с.10-12).

Відповідно до договору купівлі - продажу продавець у порядку та на умовах визначених договором поставило у власність покупцю товар.

Згідно пункту 1.1 договору покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця або шляхом оплати вартості поставленого товару готівковими коштами в касу продавця, на протязі 45 календарних днів з дня отримання товару. право власності на товар переходить до Покупця тільки після його оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем виконано взяті на себе зобов'язання та поставлено товар.

Дана обставина не заперечується сторонами у справі, проте відповідачем, як вказує позивач, не виконано обов'язку по його оплаті в повному розмірі.

Дана обставина стала підставою для звернення ТзОВ „Моді" з позовом до суду про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції №110/3 від 27.01.2011р. в сумі 18642,69грн., в тому числі 13412,01грн. основного боргу, 1207,08грн. три відсотки річних та 4023,60грн. інфляційних втрат.

При цьому позивач посилається на видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи (а.с.13-23).

Розглянувши матеріали справи та оцінивши докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з купівлі-продажу товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця шляхом оплати вартості поставленого товару готівковими коштами в касу продавця, на протязі 45 календарних днів з дня отримання товару. Право власності на товар переходить до покупця тільки з моменту повної оплати ним товару.

В матеріалах справи містяться докази про те, що згідно накладних на відпуск товару (а.с.13-23) продавцем було передано покупцю за період з 01.02.11 по 14.03.11 товарно-матеріальні цінності на суму 13 819, 35 грн., як відповідачем не оплачені.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в тому числі і щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем подано до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності. Як зазначено вище, місцевим господарським судом відмовленов задоволенні такої заяви. Щодо цього колегія суддів зазначає наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до умов договору (п.5.1 договору) термін виконання зобов'язання покупця по оплаті товару 45 днів з дати отримання. Отже після закінчення 45 днів від дати отримання товару по кожній накладній починається перебіг позовної давності.

Згідно з частинами 3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначено вище, відповідно до пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця або шляхом оплати вартості поставленого товару готівковими коштами в касу продавця, на протязі 45 календарних днів з дня отримання товару . Право власності на товар переходить до Покупця тільки після його оплати.

Таким чином сторони, відповідно до вимог спеціальної норми ст.692 ЦК України, врегулювали питання оплати товару протягом 45 днів з моменту отримання товару. Таким чином перебіг позовної давності розпочався наступного дня після спливу 45 днів.

Відтак, по накладній №4630 від 14.03.11 строк перебігу позовної давності розпочався 29.04.11, а закінчився 29.04.14, по накладній №4629 від 14.03.11 розпочався 29.04.11, а закінчився 29.04.14, по накладній №4189 від 07.03.11 розпочався 22.04.11, а закінчився 22.04.14, по накладній №4188 від 07.03.11 розпочався 22.04.11, а закінчився 22.04.14, по накладних №3715 та №3714 від 28.02.11 розпочався 15.04.11, а закінчився 15.04.14, по накладній №3174 від 21.02.11 розпочався 08.04.11, а закінчився 08.04.14, по накладних №2182 та №2181 від 07.02.11 розпочався 25.03.11, а закінчився 25.03.14, по накладних №1778 та №1777 від 01.02.11 розпочався 19.03.11, а закінчився 19.03.14.

Позов позивачем заявлено 27.03.15, що підтверджується відміткою місцевого господарського суду.

З наведеного вбачається, що строк позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості за отриманий товар за вказаними видатковими накладними сплинув.

В матеріалах справи відсутні докази подання позивачем заяви про поновлення такого строку.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Посилання позивача на переривання строку позовної давності у зв'язку із частковою оплатою заборгованості в розмірі 1000 грн. (виписка банку, а.с.35) судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки у даних вказаної виписки про проведення операції, а саме - отримання ТОВ "МОДІ" від платника ТОВ "БУЛЬВАР" коштів, зазначено - за товар, накл. №4630 від 15.03.13 тобто у графі платіжного доручення про перерахування вказаної суми у розмірі 1000 гривень на рахунок ТОВ "МОДІ" від ТОВ "БУЛЬВАР" "призначення платежу" зазначено - за товар, накладна № 4630 від 15.03.13

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня вказана накладна, крім того позивач не заперечує того факту, що жодних поставок товару за накладною №4630 від 15.03.13, яка зазначена у банківській виписці, Товариством "МОДІ" Товариству "БУЛЬВАР" не здійснювалося. Вказаної накладної взагалі не існує.

Крім того судова колегія зазначає, що у даній виписці відсутнє посилання на конкретний договір та накладні ,які згадані в позовній заяві, а тому твердження про те, що дані кошти були перераховані саме в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором від 27.01.11 №110/3 є безпідставним, відтак дана обставина не може бути підставою для переривання позовної давності, а тому висновок місцевого господарського суду з цього приводу є необґрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.13 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на встановлення факту порушеного права позивача, але при цьому пропуск ним позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Зважаючи на наведене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на позивача, відповідно до вимог ст.49 ГПК України

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ „Бульвар" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.15 у справі № 907/355/15 скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Моді" (89440, Ужгородський район, с. В.Лази, вул. Тельмана, 4б, код ЄДРПОУ 33705773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар" (90202, м. Берегово, вул. Б.Хмельницького, 163, код ЄДРПОУ 30175449) 913,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.07.15

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.