Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/8180/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/8180/15-г

За позовомДержавного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» До Громадської організації «Фонд Молодість» Простягнення 298 349,04 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Колінько І.В. - дов. № 04/01-13/361 від 21.08.2014 р.;

від відповідача: Гейко С.О. - дов. № б/н від 22.04.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національний палац мистецтв «Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Фонд «Молодість» про стягнення 237 914,00 грн. боргу за договором № 55/2014 від 16.10.2014 р., 29 788,14 грн. пені, 2 522,54 грн. три відсотки річних та 28 124,36 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 03.04.2015 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.04.2015 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав документи на виконання вимог ухвали суду, а в судовому засіданні 24.04.2015року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав відзив на позов, в якому повідомив суду про погашення 22.04.2015 суми основного боргу у розмірі 236 114,00 грн. та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 24.04.2015 р. на підставі статті 77 ГПК України, судом було оголошено перерву до 18.05.2015 р.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 18.05.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2014 р. між Державним підприємством «Національний палац мистецтв «Україна» та Громадською організацією «Фонд «Молодість» було укладено договір № 55/2014, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по організації та проведенню відповідачем - замовником за договором 25 жовтня 2014 року урочистої церемонії відкриття кінофестивалю (надалі - «Захід»), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити позивачу зазначені послуги.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що загальна вартість послуг становить 237 314 (двісті тридцять сім тисяч триста чотирнадцять) грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ - 39 552 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 33 коп.

Згідно з пунктом 2.2.1. договору, оплата послуг проводиться замовником за рахунок бюджетних коштів на поточний рахунок палацу протягом 5 (п'яти) банківських днів після надходження коштів від Міністерства культури України, але не пізніше 15 листопада 2014 р.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що надані позивачем послуги приймаються відповідачем по Акту приймання-передачі наданих послуг.

Як стверджує відповідач, 25 жовтня 2014 року Державне підприємство «Національний палац мистецтв «Україна» належним чином надало послуги, обумовлені договором, а Громадська організація «Фонд «Молодість» їх прийняла, про що свідчить підписаний сторонами Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-55/2014 від 25 жовтня 2014 року. Зауважень та претензій від Громадської організації «Фонд «Молодість» щодо належного виконання зобов'язання з боку Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» не надходило. Разом з тим, відповідач обумовлені договором послуги не оплатив.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що при наданні замовнику додаткових послуг, не передбачених даним договором, замовник сплачує додаткові послуги згідно виставленого позивачем рахунку-фактури.

Як стверджує позивач, ним також були надані замовнику експлуатаційні послуги додаткової охорони та виставлений рахунок-фактура № РФ-0775 від 25.10.2014 року на суму 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 300 (триста) грн. 00 коп. Разом з тим, Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) відповідач підписати відмовився, письмової мотивованої відмови від його підписання не надав.

Відповідно до п.п. 2.4.1, 2.4.2. договору, акт приймання-передачі наданих послуг надається палацом замовнику протягом 3-х днів з моменту завершення надання послуг. Якщо протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання Акту приймання-передачі наданих послуг замовник не підписав зазначений Акт та не подав письмової мотивованої відмови від його підписання, послуги вважаються наданими палацом у повному обсязі та прийнятими замовником.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що послуги додаткової охорони на суму 1800,00 грн. вважаються наданими позивачем у повному обсязі та прийнятими відповідачем.

З огляду на зазначене, загальна вартість послуг, наданих позивачем відповідачу згідно договору № 55/2014 від 16 жовтня 2014 року та рахунку-фактури № РФ-0775 від 25.10.2014 року складає 239 114,00 грн.

Відповідачем було сплачено вартість комплекту бланків квитків у розмірі 1 200,00 грн., у зв'язку з чим на момент подачі зазначеного позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 237 914,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з замовника 237 914,00 грн. боргу за договором № 55/2014 від 16.10.2014 р., 29 788,14 грн. пені, 2 522,54 грн. три відсотки річних та 28 124,36 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1. договору, оплата послуг проводиться замовником за рахунок бюджетних коштів на поточний рахунок палацу протягом 5 (п'яти) банківських днів після надходження коштів від Міністерства культури України, але не пізніше 15 листопада 2014 р.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2014 року Державне підприємство «Національний палац мистецтв «Україна» належним чином надало послуги, обумовлені договором, а Громадська організація «Фонд «Молодість» їх прийняла, про що свідчить підписаний сторонами Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-55/2014 від 25 жовтня 2014 року. Зауважень та претензій від Громадської організації «Фонд «Молодість» щодо належного виконання зобов'язання з боку Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» не надходило.

Разом з тим, замовник свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк погоджений сторонами в договорі не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед відповідачем на момент подачі зазначеного позову був наявний борг у розмірі 236 114,00 грн.

Представник відповідача надав суду копії платіжного доручення, з якого вбачається, що відповідачем після звернення позивача з позовом до суду було оплачено заборгованість у розмірі 236 114,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 236 114,00 грн. суми основного боргу за надані послуги підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 800,00 грн. за додаткові послуги з охорони з огляду на те, що відповідачем зазначені послуги не замовлялися (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), у зв'язку з чим у останнього і не виникло обов'язку з їх оплати. Також в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б надсилання на адресу відповідача акта приймання-передачі наданих охоронних послуг та рахунку-фактури на їх оплату.

Державне підприємство «Національний палац мистецтв «Україна», у зв'язку з прострочення здійснення оплати за надані послуги, просить суд також стягнути з відповідача 2 522,54 грн. три відсотки річних та 28 124,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню частково у розмірі 2 503,46 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат повністю у розмірі 28 124,36 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктом 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 29 788,14 грн. пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У наданому відповідачем клопотанні про зменшення суми штрафних санкцій відповідач просив враховуючи суспільно-політичну та економічну ситуацію, яка склалася, а також те, що відповідач фінансується за рахунок державного бюджету зменшити розмір штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.201 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За умовами договору № 55/2014 від 16.10.2014 р. оплата наданих послуг здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а своєчасність їх надходження залежить від Міністерства культури України. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на рахунок Громадської організації «Фонд «Молодість» від Міністерства культури України грошові кошти надійшли лише 22.04.2015 р., в свою чергу, відповідачем наявна заборгованість перед Державним підприємством «Національний палац мистецтв «Україна» була погашена 23.04.2015 р. З огляду на те, що своєчасність оплати наданих послуг від відповідача не залежала та враховуючи, що останнім у найкоротших строк було вжито всіх залежних від нього заходів щодо погашення існуючої заборгованості, то суд приходить до висновку про відсутність вини Громадської організації «Фонд «Молодість» з простроченої заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені до 1 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь Державного підприємства «Національницй палац мистецтв «Україна».

Як вбачається з наданих сторонами документів, спір між сторонами частково було врегульовано внаслідок часткової сплати відповідачем суми боргу, проте і виник він внаслідок неправильних дій останнього. У зв'язку з чим, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених та припинених позовних вимог, оскільки сплату заборгованості було здійснено після подання позивачем позовної заяви до суду.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення 236 114,00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Громадської організації «Фонд «Молодість» (місцезнаходження : 01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 8, кв. 22; поштова адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16А, код ЄДРПОУ 26079938) на користь Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 103, код ЄДРПОУ 02221461) 28 124 (двадцять вісім тисяч сто двадцять чотири) грн. 36 коп. інфляційних нарахувань, 2 503 (дві тисячі п'ятсот три) грн. 46 коп. три відсотки річних, 1 (одна) грн. 00 коп. пені та 5 926,69 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 69 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

25.05.2015 р.

Суддя Спичак О.М.