Рішення

від 21.05.2015 по справі 915/372/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Справа № 915/372/15

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: Савченко Г.Г., наказ № 1346-и від 31.10.2011;

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/372/15

За позовом: Професійно-технічного училища № 17, вул. Вороніна, буд. 20А,смт. Братське, Братський район, Миколаївська область, 55401

до відповідача: Фермерського господарства "Ланос" 55401, Миколаївська область, смт. Братське, вул. Комарова,46.

про: стягнення 32 000 грн. ,-

В С Т А Н О В И В:

Професійно-технічне училище № 17 звернулось до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Ланос" про стягнення 32000,00 грн. суми боргу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про сумісну діяльність № 2 від 01.09.2009 в частині відшкодування збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву в задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись при цьому на те, що відсутні об'єктивні дані щодо розміру спірної земельної ділянки, а отже розмір заборгованості ФГ «Ланос» перед ПТУ № 17 є таким, що не відповідає дійсності. Пунктом 2.2 договору не визначений порядок оплати за спільний обробіток землі.

У судове засідання 21.05.2015 представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справах повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

01.09.2009 між Братським ПТУ-17 в особі директора Савченко Галини Григорівни, діючої на основі статуту з одного боку, та керівника фермерського господарства «Ланос» Манжоса Геннадія Миколайовича, було укладено договір про сумісну діяльність № 2, у відповідності до якого ПТУ-17 надає, а ФГ «Ланос» приймає для спільного обробітку земельну ділянку площею 42 га.

Пунктом 1.2 сторони визначили, що в процесі виробничого навчання учні на полях ПТУ-17 спільно виробляють с/г продукцію. Спільну земельну ділянку загальною площею 42 га, в тому числі ріллі 42 га, багаторічних насаджень, інших угідь, сіножатей, поліпшених пасовищ, лісів, вулиць і площ.

Земельна ділянка надається на умовах про тимчасову сумісну діяльність строком на 5 років для проведення виробничого навчання. (п.1.3)

У відповідності до п.2.1 договору сторони зобов'язались провести кінцевий розділ продукції отриманої від сумісної діяльності згідно дійсного договору безпосередньо після збирання врожаю, але не пізніше 31 грудня поточного року.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що оплата за спільний обробіток землі проводити погектарно із розрахунку 300 грн. за 1 га.

Розділом 3 договору передбачені взаємні зобов'язання сторін. Так, для досягнення цілей за договором сторони зобов'язалися:

- п.3.1 землевласник (ПТУ-17) зобов'язався здійснювати контроль за використанням і охороною земель; своєчасно отримувати орендну плату в строки, обумовлені цим договором; на відшкодування збитків,завданих внаслідок господарської діяльності; переглядати умови оплати за оренду щорічно;

- п.3.2 землевласник (ПТУ-17) зобов'язався своєчасно передати земельну ділянку відповідно до умов договору; не перешкоджати у використанні земельної ділянки та втручатися в господарську діяльність, за винятком випадків, коли остання призводить чи може призвести до погіршення стану землі чи суміжних земель, або стане екологічно небезпечною, а також у випадках, передбачених в п.2.3. цього договору.

- п.3.4 землекористувач (ФГ «Ланос») зобов'язався використовувати земельну ділянку у відповідності з її цільовим призначенням та не допускати погіршення екологічного стану на земельній ділянці та прилеглій території в результаті своєї діяльності; нести відповідальність, передбачену діючим законодавством за цільове і раціональне використання земельної ділянки, а також за її забрудненням; здійснювати комплекс заходів по раціональному використанні і охоронні земель; дотримуватись спеціально - встановленого режиму використання земель, не порушуючи прав і інтересів власника землі.

-п.3.5. землекористувач (ФГ «Ланос») зобов'язався нести повну відповідальність за всі збитки, які він може завдати землевласнику внаслідок використання земель не за призначенням, або внаслідок своїх некомпетентних дій; нести повну відповідальність за всі збитки, які він може завдати землевласнику внаслідок використання земель не за призначенням, або внаслідок своїх некомпетентних дій; нести повну відповідальність за пожежну безпеку на даній земельній ділянці; нести повні відповідальність за екологічну безпеку полів; нести відповідальність за забруднення земельної ділянки санітарними бур'янами.

Термін дії договору сторони визначили до 01.09.2014 року. (п.4.2)

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 32000,00 грн., позивач посилається на неналежне виконання взятих відповідачем за договором про сумісний обробіток землі від 01.09.2009 зобов'язань в частині оплати за користування земельною ділянкою.

Відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись при цьому на те, що відсутні об'єктивні дані щодо розміру спірної земельної ділянки, а отже розмірі заборгованості ФГ «Ланос» перед ПТУ № 17 є таким, що не відповідає дійсності. Пунктом 2.2 договору не визначений порядок оплати за спільний обробіток землі.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимогами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства . Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним . Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно з вимогами ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За вимогами ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У відповідності до ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Статтею 1133 ЦК України встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Статтею 1136 ЦК України встановлено, що кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.

Відповідно до ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною .

Згідно зі ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною .

Предметом договору про спільну діяльність від 01.09.2009р. є спільний обробіток земельної ділянки площею 42 га.

Між тим, у спірному договорі про сумісну діяльність від 01.09.2009 відсутня домовленість щодо конкретного відшкодування затрат і збитків.

З аналізу пункту 2.2 договору випливає, що оплату за спільний обробіток землі проводиться погектарно із розрахунку 300,00 грн. за 1 га. Проте, вказаним пунктом не визначено порядок розрахунків між сторонами.

Господарським судом встановлено, що в договорі взагалі відсутній порядок розрахунків між сторонами.

У договорі не визначені за рахунок якої сторони - 1 або сторони-2 покриваються витрати і збитки сторін .

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договору про сумісну діяльність від 01.09.2009 та дослідивши фактичні обставини справи, господарський суд, реалізуючи своє право, передбачене п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору про сумісну діяльність, укладеного між Братським ПТУ-17 в особі директора Савченко Галини Григорівни, діючої на основі статуту, та керівника фермерського господарства «Ланос» Манжоса Геннадія Миколайовича від 01.09.2009, на підставі ч.ч. 1,5 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України.

До того ж, умови договору про спільну діяльність від 01.09.2009, в силу вимог ст.ст. 1137, 1139 ЦК України є нікчемними.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю .

Враховуючи вищевикладене, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Професійно-технічного училища № 17 про стягнення заборгованості у розмірі 32000,00 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним договір про сумісну діяльність, укладений між Братським ПТУ-17 (код ЄДРПОУ 02546111) та Фермерським господарством «Ланос» (код ЄДРПОУ 30681231) від 01.09.2009.

2. У задоволенні позову Професійно-технічного училища № 17 відмовити.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Суддя С.М.Коваль

Повне рішення складено 25.05.2015 року.