Постанова

від 19.05.2015 по справі 910/1542/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 910/1542/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: Приймак О.Ю. - представник

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 10.03.2015р.

у справі № 910/1542/15-г (суддя Паламар П.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбетонбуд"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 31 617, 12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбетонбуд" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 31 617, 12 грн..

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2015 року у позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Києва відмовлено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбетонбуд" 2000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що після оплати виставленої відповідачем рахунку-фактури № 4 від 17 квітня 2013 р. у розмірі 30000 грн. на купівлю цементу останній не передав йому вказаний товар, одержані кошти не повернув.

Скаржник зазначає, що товар вважається наданим у розпорядження покупця лише якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Ретельне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо інформування позивача, як покупця могло б бути свідченням переходу права власності на товар від продавця до покупця, чого не відбулось.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/1542/15-г.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухваши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне:

На підставі виставленої відповідачем рахунку-фактури № 4 від 17 квітня 2013 р. позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 30000 грн. в рахунок попередньої оплати за 33 т цементу ПЦ ІІ/А-Ш-400.

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача від 17 квітня 2013 р., копією видаткової накладної № УБ-0000029 від 17 квітня 2013 р.

Частинами 1, 5 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Враховуючи вищезазначене, між сторонами по справі виникли відносини з договору купівлі-продажу, укладеного в усній формі, врегульовані гл. 54 ЦК України.

Відповідно до договору відповідач зобов'язався передати позивачу у власність 33 т цементу ПЦ ІІ/А-Ш-400, а позивач - прийняти указаний товар та сплатити за нього встановлену ціну 30000 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Кодексу.

Статтею 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування

В судовому засіданні сторнонами було зазначено, що умовами договору між ними було передбачено передачу товару шляхом його самовивозу покупцем зі складу продавця.

Посилання позивача про встановлення обов'язку відповідача доставити товар автомобільним транспортом до контрагентів позивача належними доказами не підтверджені, суперечать вищевказаним поясненням, наданим у судовому засіданні, тому є необґрунтованими.

Таким чином, умовою передачі товару за спірним договором покупцеві була його наявність і готовність до передання на складі продавця.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 689 ЦК покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідачем № 11 від 12 грудня 2014 р. на адресу позивача надіслано лист, яким підтверджується, що позивач був поінформований про готовність товару до передання у належному місці.

Всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивачем не подано доказів подання до складу відповідача транспортних засобів для одержання оплаченого товару.

Відповідно до ст.ст. 612, 613 прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Враховуючи, що відповідач не прострочив зобов'язання з передачі товару, то позивач відповідно до вимог ст.ст. 612, 693, 1212 ЦК України не набув права відмовитися від прийняття виконання та договору та вимагати повернення сплаченої за товар суми.

За таких обставин, коли право позивача відповідачем не порушене, у позові відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду, а також змістом спірного договору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2015р. у справі № 910/1542/15-г залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2015р. у справі № 910/1542/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1542/15-г повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська