Постанова

від 26.05.2015 по справі 922/3622/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 922/3622/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Пуль О.А. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників учасників процесу:

ТОВ "ЕКОТЕХ-А" - Шевченко С.В. (довіреність від 12.01.15);

АТ "Райффайзен Банк Аваль" - Марченко О.П. (довіреність від 04.12.14 №620/14-Н);

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (довіреність від 12.03.15); Поддашкіна О.Ю. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1003 від 12.10.12, договір про надання правової допомоги адвокатом від 13.05.15)

ліквідатора - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ЕКОТЕХ-А", м.Харків (вх. № 1482 Х/2) та апеляційну скаргу ОСОБА_4, м.Харків (вх. № 2493 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.15 у справі № 922/3622/13

за заявою боржника - Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.15 (суддя Дзюба О.А.) частково задоволено заяви ПАТ" Райфайзен банк Аваль" та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності (т.5 а.с.123-127).

Визнано недійсними відкриті торги у формі аукціону від 15.11.13 щодо продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п.2 резолютивної частини).

Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом визнання права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ФОП ОСОБА_4 та поновлення обтяження нерухомого майна, нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін, внесених до нього 30.12.10 та 09.06.11, посвідченого 08.05.08 приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г. О. та зареєстрованого в реєстрі № 1497, заборону відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума -ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7 (п.3 резолютивної частини).

Відмовлено ПАТ "Райфайзен банк Аваль" та ОСОБА_4 в задоволенні заяви в частині скасування свідоцтва на підставі протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.13 №4, зареєстроване в реєстрі за номером 1278 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. та в частині скасування свідоцтва про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501 (п. 4 резолютивної частини).

Ухвала місцевого господарського суду в цій частині з посиланням на статті 2, 42, 43, 44, 49, 51, 55, 58, 75, 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон про банкрутство) мотивована тим, що матеріали справи не містять згоди заставного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" або господарського суду на продаж майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 2044,2кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, відсутні докази залучення торгівельної організації учасником справи про банкрутство та розміщення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та офіційному веб-сайті органу з питань банкрутства оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута, що свідчить про продаж ліквідатором майна банкрута в ліквідаційній процедурі з порушенням вимог Закону про банкрутство. Крім того, суд з посиланням на статтю 216 ЦК України дійшов висновку про застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно за ФОП ОСОБА_4 та поновлення обтяження нерухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХ-А" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині застосування наслідків недійсності правочину, шляхом визнання права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ФОП ОСОБА_4 та поновлення обтяження нерухомого майна, нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін, внесених до нього 30.12.10 та 09.06.11, посвідченого 08.05.08 приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г. О. та зареєстрованого в реєстрі № 1497, заборону відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума -ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7 (пункт 3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника та першого покупця, у той же час норма статті 216 ЦК України не може бути застосована як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Окрім того, зазначає, що такого наслідку недійсності правочину як визнання права власності на спірне майно, не передбачено положеннями чинного законодавства (т.5 а.с. 161-164).

Відзивом від 18.03.15 АТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" є особою, прав та інтересів якої стосується продаж заставного майна, адже правомірність реалізації ліквідатором майна, невірно включеного до ліквідаційної маси банкрута, позбавляє заявника можливості реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 5 а.с.189-190).

Відзивом від 16.04.15 ОСОБА_4 заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що предметом торгів (аукціону), який є предметом оскарження, було нерухоме майно, яке не віднесено і відповідно до вимог статті 42 Закону про банкрутство не може бути віднесено до складу ліквідаційної маси, оскільки не належить банкруту, а належить особисто йому, ОСОБА_4 (т.5,а.с.244-249).

20.04.15 ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину ухвали господарського суду Харківської області від 29.01.15 шляхом виключення з неї тексту: "застосувати наслідки недійсності правочину шляхом" та залишити без змін частину ухвали, якою визнано право власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ФОП ОСОБА_4 та поновлено обтяження нерухомого майна, нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін, внесених до нього 30.12.10 та 09.06.11, посвідченого 08.05.08 приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. та зареєстрований в реєстрі №1497, заборони відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума -ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7. Заявник також просить: скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.15 у справі №922/3622/13 в частині відмови у задоволенні решти вимог ОСОБА_4 та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі; скасувати свідоцтво від 22.11.13, що видане фізичній особі ОСОБА_10 на підставі протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.13 №4, та зареєстроване в реєстрі за номером 1278 приватним нотаріусом Харківського міського округу Макушевою Н.В.; скасувати свідоцтво про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501. Визнати (відновити) право власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за власником ФОП ОСОБА_4. Виключити із ліквідаційної маси нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. арків, вул. Верстатобудівна, 4, та належить на праві власності ФОП ОСОБА_4; направити до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ухвалу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ФОП ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації:61000, АДРЕСА_3.

Ухвалою від 23.04.15 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ "ЕКОТЕХ-А" на 14.05.15. Зобов'язано кредиторів, боржника, заінтересованих осіб щодо боржника та ліквідатора надати відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_4, документальне та нормативне обґрунтування викладених доводів.

05.05.15 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача в даній справі, а також інших суддів вищевказаної колегії, було здійснено повторний автоматичний розподіл справи та сформовано для розгляду даної справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., судді Крестьянінов О.О., Пуль О.А.

14.05.15 до суду надійшло клопотання (вх.№7543), в якому представник ОСОБА_4 просить долучити до матеріалів справи копії документів на підтвердження повноважень представника ОСОБА_4 та копії постанов Вищого господарського суду України з аналогічних справ. Колегією суддів зазначене клопотання задоволено, відповідні документи долучено до матеріалів справи.

26.05.15 АТ "Райффайзен Банк Аваль" надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 (вх.№8269), в якому банк підтримує доводи апелянта, викладені у п. 4 прохальної частини скарги та заперечує проти п. 3 цієї частини.

Присутні в судовому засіданні представники апелянтів, ТОВ "ЕКОТЕХ-А" та ОСОБА_4, підтримали вимоги апеляційних скарг. Представником АТ "Райффайзен Банк Аваль" підтримано правову позицію, викладену у відзивах на апеляційні скарги.

Іншими учасниками процесу не виконано вимог ухвали суду щодо надання письмових пояснень та відзивів на апеляційні скарги, представників у судове засідання не направлено.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності інших учасників справі про банкрутство, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи, заслухавши пояснення представників апелянтів та інших учасників процесу, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

У вересні 2013 року голова ліквідаційної комісії Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення у відношенні боржника - Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.13 заяву Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду; призначено підготовче засідання суду (т. 1 а.с.2-3).

Ухвалою від 30.09.13 порушено провадження у справі про банкрутство Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" (т. 1 а.с. 93-94). Дана ухвала не була предметом апеляційного та касаційного перегляду.

14.10.13 господарським судом Харківської області прийнято постанову, якою визнано Повне товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т. 1 а.с. 106-111). Постановлено, що з дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припиняється, строк виконання всіх грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки, процентів та інших видів економічних санкцій по усіх видах заборгованості банкрута, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури. Припиняються повноваження органів управління банкрута, ліквідатора і повноваження власника майна. Скасовуються арешти, накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника (в тому числі, усі податкові застави, застави рухомого та нерухомого майна). Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Бєляєву Олену Володимирівну. Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. З ст. 38 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 41-48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника станом на день відкриття ліквідаційної процедури, використання коштів боржника. Зобов'язано ліквідатора вжити заходів по оцінці та реалізації активів банкрута, представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 14 квітня 2014 року виконати ліквідаційну процедуру.

Постанова не була предметом апеляційного та касаційного перегляду.

19.11.13 від ліквідатора до суду першої інстанції надійшло клопотання про роз'яснення постанови господарського суду Харківської області від 14.10.13 у даній справі (т. 1 а.с.118), в якому ліквідатор просив надати роз'яснення з наступних питань:

- чи мають бути скасовані арешти, накладені на майно та інші обмеження щодо розпорядження майном учасників ПО "ІНФОРМАЦІЯ_1": ОСОБА_7 (ід. номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (ід. номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), в тому числі, але не виключно, усі податкові застави, застави рухового та нерухомого майна?

- чи допускається накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном учасників ПО "ІНФОРМАЦІЯ_1": ОСОБА_7 (ід. номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (ід. номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1)?

- чи підлягає майно учасників ПО "ІНФОРМАЦІЯ_1": ОСОБА_7 (ід. номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (ід. номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) включенню до ліквідаційної маси банкрута?

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.13 (т. 1 а.с.123-125) у справі №922/3622/13 (суддя Дзюба О.А.) задоволено клопотання ліквідатора про роз'яснення постанови господарського суду Харківської області по справі №922/3622/13 від 14.10.13. Роз'яснено резолютивну частину постанови господарського суду Харківської області по справі №922/3622/13 від 14.10.13 наступним чином:

"арешти, накладені на майно та інші обмеження щодо розпорядження майном учасників ПТ "ІНФОРМАЦІЯ_1": ОСОБА_7 (ід. номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (ід. номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), в тому числі, але не виключно, усі податкові застави, застави рухового та нерухомого майна, підлягають скасуванню, накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном учасників ПО "ІНФОРМАЦІЯ_1": ОСОБА_7 (ід. номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (ід. номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) не допускається, майно учасників ПО "ІНФОРМАЦІЯ_1": ОСОБА_7 (ід. номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (ід. номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута на підставі ст.ст. 52, 124 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.14 у даній справі (т.2 а.с. 128-132) задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен банк Аваль". Ухвала господарського суду Харківської області від 22.11.13 у справі №922/3622/13 скасована. Відмовлено у задоволені клопотання ліквідатора про роз'яснення постанови господарського суду Харківської області від 14.10.13 у справі №922/3622/13.

Підставою для відмови зазначено те, що:

по-перше, при прийнятті ухвали про роз'яснення місцевим господарським судом порушено норми ст. 89 ГПК України, а саме, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вийшов за межі вирішеної судом правової вимоги та вирішив питання, які не були предметом розгляду при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом. По своїй суті оскаржувана ухвала є судовим рішенням, яке встановлює нові обставини, а не викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі;

по-друге, при прийнятті ухвали про роз'яснення місцевим господарським судом порушено норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки відповідно до ст. 38 названого Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Однак оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції визначив, що внаслідок визнання боржника банкрутом підлягають скасуванню арешти, накладені на майно учасників підприємства-банкрута (ОСОБА_7 та ОСОБА_4), хоча таких наслідків Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.14 касаційну скаргу ліквідатора Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" Бєляєвої Олени Вікторівни залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.14 у справі №922/3622/13 залишено без змін.

У травні 2014 року ПАТ "Райфайзен банк Аваль" звернувся до суду першої інстанції з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності правочину, в якій, з урахуванням уточнень від 19.11.14 та від 22.01.15, просив: визнати недійсними відкриті торги у формі аукціону від 15.11.13 щодо продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2", загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; скасувати свідоцтво від 22.11.13, що видане фізичні особі ОСОБА_13 на підставі протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону №4 від 15.11.13, та зареєстроване в реєстрі за номером 1278 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В.; скасувати свідоцтво про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2 044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ФОП ОСОБА_4 та поновлення обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін, внесених до нього від 30.12.10 та 09.06.11, посвідчений 08.05.08 приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г. О. та зареєстрований в реєстрі №1497, заборону відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума -ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7; виключити спірну будівлю з ліквідаційної маси боржника. Також просив на виконання постановленого рішення направити відповідну інформацію до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (т. 3 а.с. 1-9, т. 5 а.с.1-2, т.5 а.с. 96-100).

22.01.15 до суду першої інстанції ОСОБА_4 також подана аналогічна заява про визнання недійсним правочину та застосування його наслідків (т. 5 а.с. 91-95).

Подані заяви мотивовані порушенням ліквідатором норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та порушенням прав заявників, оскільки ліквідатором до ліквідаційної маси боржника було включено та реалізовано майно, що належить не боржнику, а його засновнику (фізичній особі ОСОБА_4) та яке знаходиться в іпотеці банку.

Заперечуючи проти доводів банку, ліквідатор у відзиві зазначає про те, що реалізація спірного майна нею була здійснена правомірно, оскільки в силу приписів ст. 124 ЦК України у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Також посилається на положення ст. 213 ГК України, відповідно до якої до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, як відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника. Окрім того, зазначає, що у банку відсутнє право на звернення з вимогами про визнання права власності (оскільки з такими вимогами може звертатися лише власник) (т.5 а.с.36-39).

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками провадження у справі про банкрутство, після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором боржника виявлено майно учасника боржника - ОСОБА_4, а саме: нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Вказане майно належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.12.06, що зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.12.06 (т. 5 а.с.58-59), не є внеском у статутний капітал боржника (т. 5 а.с. 48-57) та знаходиться в іпотеці ПАТ" Райфайзен банк Аваль" за договором іпотеки від 08.05.08 (т.2 а.с. 38-41,161-164).

15.11.13 спірне майно - нежитлова будівля в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реалізовано на відкритих торгах у формі аукціону, фізичній особі ОСОБА_13, що підтверджується протоколом №4 проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.13 та цього ж дня передано покупцю на підставі акту про передання права власності на нерухоме майно (т. 5 а.с. 241-242).

22.11.13 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. на підставі вищевказаних протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону №4 та акту про передання права власності на нерухоме майно від 15.11.13 видано свідоцтво за реєстровим номером 1278, яким посвідчено що право власності на спірне майно належить ОСОБА_13 (т. 4 а.с. 204-205, т. 5 а.с.4).

В подальшому ОСОБА_13 спірне майно було відчужено третій особі - ТОВ "ЕКОТЕХ - А", який є апелянтом по даній справі. Відповідний факт підтверджується наявними у справі свідоцтвом про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 29.10.14 (т. 5 а.с.181, т. 4 а.с. 204-205).

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, судом першої інстанції 29.01.15 прийнято оскаржувану ухвалу про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.13 щодо продажу спірного нерухомого майна - нежитлової будівлі, застосовано наслідки недійсності правочину шляхом визнання права власності на вказане майно за ФОП ОСОБА_4 та поновлення обтяження майна. В задоволенні заяв в частині скасування свідоцтв про право власності відмовлено.

Також оскаржуваною ухвалою відкладено розгляд заяви учасників процесу про виключення майна з ліквідаційної маси та скаргу Основ'янської ОДПІ м. Харкова на дії ліквідатора та зобов'язано ліквідатора виконати в повному обсязі вимоги попередніх ухвал суду. Ухвала направлена, зокрема, і реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції Харківської області.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в сукупності з положеннями чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Таким чином, оскільки спірний договір укладений ліквідатором боржника в межах реалізації своїх повноважень у ліквідаційній процедурі, даний спір підлягає розгляду у межах справи про банкрутство.

Положеннями Закону про банкрутство (ст.ст. 43, 44, 49, 51, 58) передбачено певний порядок реалізації майна банкрута у ліквідаційній процедурі.

Зокрема, проведення інвентаризації та оцінки такого майна ліквідатором, визначення початкової вартості цілісного майнового комплексу, якою є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів, порядок продажу (у вигляді цілісного майнового комплексу, а у разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами), визначення та визнання (на підставі ухвали суду) організатора аукціону та певні вимоги до нього, порядок діяльності організатора аукціону, строки та порядок оприлюднення оголошення про проведення аукціону тощо.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у матеріалах справи відсутні докази згоди заставного кредитора - ПАТ "Райфайзен банк Аваль" або господарського суду на продаж майна: нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, відсутні докази залучення торгівельної організації учасником справи про банкрутство, відсутні докази розміщення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що продаж майна в ліквідаційній процедурі здійснено із порушенням діючого законодавства.

Окрім того, у відповідності до ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси (за певним винятком). До складу ліквідаційної маси банкрута не включається майно, що є предметом забезпечення.

Усе вищенаведене дає підстави стверджувати, що продажу в процедурі банкрутства підлягає тільки майно боржника.

Матеріалами справи встановлено, що фактично предметом торгів (аукціону), який є предметом оскарження, було нерухоме майно, яке не віднесено за статтею 42 Закону про банкрутство до складу ліквідаційної маси боржника, оскільки таке нерухоме майно належить на праві власності не юридичній особі - банкруту, а його засновнику - ОСОБА_4 та до того ж є предметом забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 перед банком на підставі договору іпотеки від 08.05.08.

Зазначене виключало правові підстави виставлення на торги та продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері «А-2», загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке не належить на праві власності банкруту.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, відзив на заяву банку про визнання недійсним договору (т.5 а.с.36-39), ліквідатор не заперечує того факту, що нею реалізовано у процедурі банкрутства боржника майно, що належить не боржнику, а одному з його засновників. Однак, вважає, що такі дії нею здійснено правомірно, оскільки в силу приписів ст. ст. 119, 124 ЦК України та ст. 74 Закону України "Про господарські товариства" у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Також посилається на положення ст. 213 ГК України, відповідно до якої до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, як відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника та положення ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якими у разі банкрутства боржника з вини його засновників, на них може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника у разі недостатності у останнього майна.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведені ліквідатором норми дійсно передбачають можливість покладення на учасників (засновників) відповідальності за зобов'язаннями товариства.

Однак, визначальним у даних випадках є встановлення певних фактів, як то:

недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів (сплати боргів) у повному обсязі (ст.ст. 119, 124 ЦК України, ст. 74 Закону України "Про господарські товариства");

наявність відповідних вказівок в законі або установчих документах боржника (ст. 213 ГК України);

наявності вини засновників у банкрутстві товариства та недостатності у останнього майна (ст. 41 Закону про банкрутство).

Жодна із перелічених підстав ліквідатором не доведена.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що ліквідатором здійснені певні дії щодо виявлення всього майна боржника, здійснена його оцінка та реалізація в порядку та на підставах, передбачених Законом про банкрутство, сплачено певні борги за рахунок такої реалізації та встановлено факт недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів (сплати боргів) у повному обсязі, що надавало б йому підстави для застосування наведених вище положень ст. ст. 119, 124 ЦК України та ст. 74 Закону України "Про господарські товариства". Також, матеріали справи не містять доказів встановлення факту наявності вини засновників у банкрутстві товариства, що є передумовою для застосування ст. 41 Закону про банкрутство.

Навпаки, як вбачається із матеріалів справи, всупереч вищенаведеним приписам законодавчих актів, положень ст. 98 Закону про банкрутство відповідно до якої арбітражний керуючий (керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства, діяти добросовісно, розсудливо, на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство, а також всупереч вимогам постанови суду про визнання боржника банкрутом, ліквідатором боржника не були вжиті заходи по інвентаризації, оцінці та реалізації активів банкрута, а здійснено реалізацію майна одного з засновників цього боржника.

При цьому колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що у постанові про визнання боржника банкрутом у даній справі зазначено про наявність у боржника майна, зокрема, акцій ВАТ «Нафтоенергоспецсервіс», які - як активи боржника - підлягали першочерговому включенню до ліквідаційної маси та реалізації на підставі положень Закону про банкрутство (зокрема, ст. ст. 43, 44).

За приписами ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України підставою для визнання недійсним правочину є невідповідність змісту правочину іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ст.55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення протоколу про проведення прилюдних торгів, складання такого протоколу є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався.

Враховуючи що проведення аукціону з продажу заставного майна, який відбувся 15.11.13, здійснено з порушенням вимог Закону про банкрутство, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання результатів аукціону з продажу нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, який відбувся 15.11.13 та оформлений протоколом №4 про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.13, недійсними (письмовий договір купівлі-продажу спірного майна не укладався).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне окремо звернути увагу, що відповідний продаж здійснено ліквідатором навіть до його звернення до суду з клопотанням про роз'яснення постанови про визнання банкрутом (т. 1 а.с 118 - клопотання від 18.11.13) та винесення судом першої інстанції ухвали від 22.11.13 (т. 1 а.с.123-125) про роз'яснення постанови господарського суду Харківської області по справі №922/3622/13 від 14.10.13 (яка в подальшому була скасована), в якій зокрема, зазначено про включення до ліквідаційної маси банкрута майна учасників ПО "ІНФОРМАЦІЯ_1"

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.14 та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.14 у даній справі встановлено, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції визначив, що внаслідок визнання боржника банкрутом підлягають скасуванню арешти, накладені на майно учасників підприємства-банкрута (ОСОБА_7 та ОСОБА_4), хоча таких наслідків Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає. Тобто, неправомірність скасування арештів, накладених на майно учасників підприємства-банкрута (ОСОБА_7 та ОСОБА_4) встановлена названими судовими актами у даній справі, а відтак, і подальше включення цього майна до ліквідаційної маси та подальша його реалізація є неправомірною.

Окрім того, ухвала суду в частині визнання недійсними відкритих торгів сторонами не оскаржується.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2 044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ФОП ОСОБА_4 та поновити обтяження цього майна.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції невірно застосовані приписи ст. 216 ЦК України, оскільки даними нормами встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто, таких наслідків недійсності правочину, як визнання права власності, вказана норма не містить.

Колегія суддів зазначає, що суд не позбавлений права за результатами розгляду справи, у разі визнання недійсним договору, самостійно застосувати наслідки недійсності правочину, які передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Разом з тим, як вірно зазначає ТОВ "ЕКОТЕХ-А" в апеляційній скарзі, застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника та першого покупця, у той же час норма статті 216 ЦК України не може бути застосована як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі, та що має місце у даній справі.

Таким чином, вчинення такої процесуальної дії як застосування наслідків недійсності правочину у даній справі та ще й у спосіб, не передбачений нормами чинного законодавства (про що вказано вище), є необґрунтованим, а відтак, вимоги заявників та оскаржувана ухвала у цій частині є необґрунтованими, а тому з резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду слід виключити припис про застосування наслідків недійсного правочину.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вимоги заявників стосовно визнання права власності на спірне нерухоме майно - нежитлову будівлю та поновлення обтяження цього нерухомого майна є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах. Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Відповідна позиція колегії суддів ґрунтується на положеннях чинного законодавства, що регулюють відносини власності та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 23.12.14 у справі №5011-74/9393-2012, від 30.09.14 у справі №43/440-6/231.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 111-28 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником майна, яке вибуло із його власності поза його волею (що підтверджується, зокрема, і встановленим фактом недійсності первинного правочину щодо відчуження майна), за відсутності будь-яких договірних (зобов'язальних) відносин. При цьому, особи, які на даний час зареєстрували право власності на таке майно за собою, не визнають (заперечують) право власності ОСОБА_4 Таким чином, на даний час створюється неможливість реалізації ОСОБА_4 свого права власності через наявність таких сумнівів у інших осіб.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, яким врегульовано питання захисту права власності та практики його застосування, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання права власності може бути самостійним або додатковим (супутнім) позовом до іншого речового позову (зокрема, про витребування майна з чужого незаконного володіння).

У даному спорі заявником обрано такий спосіб захисту, як самостійний позов, що узгоджується з приписами чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та висновків щодо застосування норм права (аналогічних у даній справі), викладені у постановах Верховного Суду України, які в силу приписів закону мають враховуватись при розгляді даної справи, колегія суддів доходить висновку, що продаж спірного майна здійснено на торгах (аукціоні), проведених з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством (що виключає можливість визнання особи, яка придбала товар на таких торгах (аукціоні), добросовісним набувачем відповідного майна). Такий продаж здійснено поза волею власника майна, за відсутності будь-яких зобов'язальних відносин між власником та особами, які таке право власності не визнають, а відтак, вимога про визнання права власності є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідна позиція суду апеляційної інстанції також узгоджується і з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 04.06.14 у справі №43/440-6/231 (залишена без змін постановою Верховного Суду України), від 21.01.15 у справі №914/2328/13 (предметом позовів у даних справах було визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння з підстав відчуження такого майна поза волею власника), а також у постановах від 17.12.14 у справі №5023/5527/12.

У зв'язку з обґрунтованістю вимог про визнання права власності та зважаючи на скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду у даній справі про скасування обмежень та заборон (винесена за результатами розгляду клопотання про роз'яснення постанови та досліджена у даному провадженні вище), судом першої інстанції також обґрунтовано зазначено про поновлення обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі в літері "А-2" загальною площею 2044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору наступної іпотеки №07-01-88/1-08, з урахуванням змін внесених до нього від 30.12.10 та 09.06.11, посвідчений 08.05.08 приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г. О. та зареєстрований в реєстрі №1497, заборону відчуження зареєстровано за номером 1498, реєстраційний номер заборони 7156349, контрольна сума -597Е9Г4203; реєстраційний номер в реєстрі іпотек - 7156406, контрольна сума -ЕБ0Д349908, з урахуванням змін до запису 7156406 з контрольними сумами: 6816Б730А8 та ББГ0В061Е7.

Щодо вимог про скасування свідоцтва від 22.11.13, що видане фізичні особі ОСОБА_13 на підставі протоколу про проведення відкритих торгів у формі аукціону №4 від 15.11.13, та зареєстроване в реєстрі за номером 1278 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В., а також скасування свідоцтва про право власності за індексним номером 24669514 на ім'я ТОВ "ЕКОТЕХ - А", код за ЄДРПОУ 39064501 - колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні цієї частини вимог з тих підстав, що відповідної процесуальної дії не передбачено нормами чинного законодавства.

Так, як встановлено із матеріалів справи, результати аукціону з продажу нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 2044,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, який відбувся 15.11.13 та оформлений протоколом №4 про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.13, визнано недійсними (письмовий договір купівлі-продажу спірного майна не укладався).

Акт про передання права власності на придбане нерухоме майно, на підставі якого приватним нотаріусом було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні та свідоцтво про право власності наступної особи є засобом фіксації певної події, що відбувалася під час проведення аукціону та подальшого відчуження, тобто вказані документи не є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх цивільних прав та обов'язків, а тому підстави для визнання їх недійсними або скасування в судовому порядку відсутні (оскільки з визнанням недійсним правочину, здійснення якого такі акти фіксували, вони втрачають свою юридичну силу).

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи про визнання права власності за іншою особою, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за такою особою (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Щодо вимог ОСОБА_4 в апеляційній скарзі стосовно визнання (відновлення) права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю в літері "А-2", загальною площею 2 044,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ФОП ОСОБА_4 (п. 4 апеляційної скарги) - відповідна вимога задоволена судом першої інстанції, про що зазначено вище. Присутні у судовому засіданні представники ОСОБА_4 не навели суду належних правових обґрунтувань стосовно даної вимоги (в чому саме відрізняється дана вимога від вимоги, вказаної у п. 3 апеляційної скарги). На думку колегії суддів відповідні вимоги дублюють одна одну, а відтак, одна й та ж вимога не може бути задоволена двічі.

Щодо вимог цього ж апелянта про виключення спірної будівлі з ліквідаційної маси боржника - дана вимога не може бути предметом апеляційного розгляду в силу приписів ст. 101 ГПК України, оскільки така вимога ще не розглянута судом першої інстанції. Як встановлено вище, п.5 резолютивної частини ухвали, що оскаржується, розгляд цієї вимоги відкладено.

Щодо вимог про направлення на виконання постановленого рішення (ухвали суду першої інстанції) відповідної інформації до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області - відповідна вимога була задоволена судом першої інстанції, про що зазначено у п. 7 резолютивної частини оскаржуваної ухвали.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційних скаргах твердження знайшли своє часткове відображення у матеріалах справи та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини (в частині здійснення процесуальних дій по застосуванню наслідків недійсності правочину), внаслідок чого в цій частині прийнято неправильне рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала має бути змінена шляхом виключення із п. 3 її резолютивної частини посилань на те, що право власності на спірне майно визнано як застосування наслідків недійсності правочину. Так само, в цій частині до ухвали слід внести редакційні правки, з метою граматичного узгодження речення.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4) частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ТОВ "ЕКОТЕХ-А" та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.15 у справі № 922/3622/13 змінити, виключивши з п. 3 резолютивної частини ухвали слова "застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання права", замінивши їх на слова "Визнати право" і далі у тексті слово "поновлення" замінити на слово "поновити".

В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 29.01.15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.05.15

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Крестьянінов О.О.