Ухвала

від 14.05.2015 по справі 826/19305/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19305/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» про визнання недійсними правочинів, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача та Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней», перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Технокомрезерв» (код за ЄДРПОУ 36303038) та Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» (код за ЄДРПОУ 36482441) за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено відповідний Акт від 14 червня 2013 року №74/22-205/31003085 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.40-58).

Перевіркою встановлено порушення Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» вимог пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, пп. 138.5.1., п. 138.5. та п. 138.1., ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено на 292567,00 грн. суми податку на прибуток, у тому числі за: І квартал 2012 року - на 162790,00 грн., ІІ квартал 2012 року - на 129777,00 грн.; п.п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено на 278634,00 грн. суми податку на додану вартість, у тому числі за: січень 2012 року - на 65210,00 грн., лютий 2012 року - на 89827,00 грн., травень 2012 року - на 33333,00 грн., червень 2012 року - на 90264,00 грн.

Крім того, Позивач дійшов висновку, що у Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з його постачальниками; ним здійснювалась діяльність, спрямована на отримання контрагентами податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Між Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» в особі директора Яковчука М.Ф., як Продавцем, та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней», як Покупцем, укладено Договір про надання послуг №030512 від 03 травня 2012 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.7-8), та відповідно до пп. 1.1. п. 1. якого, Продавець надає послугу з розробки дизайнів товарів (іменовані в подальшому Послуга).

Підпунктом 3.2. п. 3. зазначеного Договору передбачено, що приймання Послуги здійснюється шляхом підписання Сторонами акту виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору, Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» надано: Податкову накладну №253 від 30 травня 2012 року на загальну суму 80000,00 грн. , у тому числі ПДВ - 13333,33 грн., копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.9); Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №253 від 30 травня 2012 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (Т. 2, а.с. 34); Платіжне доручення від 12 червня 2012 року №1485 на суму 80000,00 грн. (Т.2, а.с. 6); Виписку по особовим рахункам за 12.06.2012 року.

Згідно з частинами першою, другою та третьою ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину , якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків; у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Між Відповідачами укладалися також правочини і в іншій формі, на підтвердження виконання умов яких суду надано наступні Податкові накладні: №31 від 10 лютого 2012 року на загальну суму 98743,68 грн., у тому числі ПДВ - 16457,28 грн.; №1 від 01 лютого 2012 року на загальну суму 440220,00 грн., у тому числі ПДВ - 73370,00 грн.; №72 від 26 січня 2012 року на загальну суму 49920,00 грн., у тому числі ПДВ - 8320,00 грн.; №68 від 25 січня 2012 року на загальну суму 48000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8000,00 грн.; №67 від 24 січня 2012 року на загальну суму 48568,32 грн., у тому числі ПДВ - 8094,72 грн.; №63 від 20 січня 2012 року на загальну суму 3780,00 грн., у тому числі ПДВ - 630,00 грн.; №54 від 18 січня 2012 року на загальну суму 33063,48 грн., у тому числі ПДВ - 5510,58 грн.; №42 від 16 січня 2012 року на загальну суму 55506,00 грн., у тому числі ПДВ - 9251,00 грн.; №27 від 13 січня 2012 року на загальну суму 37584,00 грн., у тому числі ПДВ - 6264,00 грн.; №26 від 13 січня 2012 року на загальну суму 57420,00 грн., у тому числі ПДВ - 9570,00 грн.; №22 від 12 січня 2012 року на загальну суму 57420,00 грн., у тому числі ПДВ - 9570,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.10-20); Рахунки-фактури №22 від 12 січня 2012 року на загальну суму 349897,80 грн., у тому числі ПДВ - 58316,30 грн.; №27 від 13 січня 2012 року на загальну суму 41364,00 грн., у тому числі ПДВ - 6894,00 грн.; №0100212 від 01 лютого 2012 року на загальну суму 440220,00 грн., у тому числі ПДВ - 73370,00 грн.; №1000212 від 10 лютого 2012 року на загальну суму 98743,68 грн., у тому числі ПДВ - 16457,28 грн.; Видаткові накладні №31 від 10 лютого 2012 року на загальну суму 98743,68 грн., у тому числі ПДВ - 16457,28 грн.; №1 від 01 лютого 2012 року на загальну суму 440220,00 грн., у тому числі ПДВ - 73370,00 грн.; №73 від 26 січня 2012 року на загальну суму 49920,00 грн., у тому числі ПДВ - 8320,00 грн.; №68 від 15 січня 2012 року на загальну суму 48000,00 грн., утому числі ПДВ - 8000,00 грн.; №67 від 24 січня 2012 року на загальну суму 48568,32 грн., у тому числі ПДВ - 8094,72 грн.; №63 від 20 січня 2012 року на загальну суму 3780,00 грн., у тому числі ПДВ - 630.00 грн.; №54 від 18 січня 2012 року на загальну суму 33063,48 грн., у тому числі ПДВ - 5510,58 грн.; №42 від 16 січня 2012 року на загальну суму 55506,00 грн., у тому числі ПДВ - 9251,00 грн.; №26 від 13 січня 2012 року на загальну суму 57420,00 грн., утому числі ПДВ - 9570,00 грн.; №27 від 13 січня 2012 року на загальну суму 37584,00 грн., у тому числі ПДВ - 6264,00 грн.; №22 від 12 січня 2012 року на загальну суму 57420,00 грн., у тому числі ПДВ - 9570,00 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.2, а.с.19-33).

Крім того, на підтвердження виконання зазначених правочинів, укладених між Відповідачами надано Виписки по особовим рахункам та Платіжні доручення, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т. 2, а.с. 7-18).

В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2015 року зазначено, що для повного встановлення всіх обставин справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити:

1. Про визнання якого правочину (правочинів) недійсним заявлено позовні вимоги?

2. Які правочини укладені ТОВ «Компанія Еней» та ТОВ «Стіл Хоукс» на підставі договору № 030152 від 03.05.2012 року (п.2 позову)?

3. В якому обсязі підтримує позов податковий орган, враховуючи, що в письмових запереченнях зазначено про уточнення позовних вимог?

4. Яка сума коштів отримана саме за письмовим правочином від 03.05.2012 р., враховуючи, що податковим органом надано податкові накладні, видані в січні та лютому 2012 р., тобто, до укладення спірного правочину - 03.05.2012 р. (розрахунок - а.с.1 том 2)?

5. Якщо судом визнано недійсними всі правочини (письмовий від 03.05.2012 р. та всі усні правочини, які йому передували), то встановити, чи були заявлені такі позовні вимоги, або суд виходить за межі заявленого позову, з метою повного захисту прав та інтересів податкового органу (ч.2 ст. 11 КАС України).

6. У разі визнання недійсним всіх правочинів (усних і письмового), встановити, що було їх предметом (надання послуг, придбання товару, тощо), і якими доказами це підтверджується.

Відповідно до частини п'ятої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання зазначеної Ухвали, колегією суддів встановлено наступне:

1. Позивачем в даному адміністративному позові заявлено позовні вимоги про визнання правочинів, укладених ТОВ «Компанія Еней» та ТОВ «Стіл Хоукс» на підставі Договору №030512 від 03.05.2012 року на загальну суму 1010225,48 грн. недійсними.

2. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, Відповідачами на підставі зазначеного Договору будь-яких правочинів не укладалось.

3. А як вбачається з Розрахунку суми, що стягується, до позовної заяви від 04 грудня 2013 року №4070/9/26-56-10-39 (Т.2, а.с.1), на який посилається Позивач в своїх Запереченнях на касаційну скаргу (Т.3, а.с. 108) він підтримує адміністративний позов у сумі 1010225,48 грн., що збігається із заявленою в адміністративному позові до стягнення сумою з урахуванням арифметичної помилки на 36 копійок.

4. За письмовим правочином від 03.05.2012 р. отримано 80000,00 грн.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно зі ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в чинній на час здійснення господарських операцій між Відповідачами редакції, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

А ст. 198 Податкового кодексу України визначено при здійсненні яких операцій виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту, його визначення, складові та випадки, коли суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається ; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

А згідно з частиною п'ятою цієї ж статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним ; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року у справі №2а-211/08/0570 (К-23101/10) за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Маркет 2006", Приватного підприємства "Касімус-2000" про визнання господарського зобов'язання недійсним та стягнення на користь держави коштів, отриманих за угодою, зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави. Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Проте, як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Крім того, в цьому ж Листі зазначено, що зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Будь-які докази щодо зняття з реєстрації як платника податку на додану вартість, Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» (Постачальника), на час вчинення оскаржуваних господарських операцій в матеріалах справи відсутні.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від його сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

А як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі №2-а-2181/10/2170 (К/9991/5398/12) за позовом Дочірнього підприємства "Вендельн Україна" до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року, залишеного без змін Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року, у справі №1-567/12, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00к.

Як встановлено у зазначеному Вироку, підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні 05 жовтня 2012 року вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та показав, що працюючи на підприємстві «Укрсервіс», познайомився із чоловіком, який запропонував йому заробити грошей відкривши фірму, на що ОСОБА_3, враховуючи поганий матеріальний стан, погодився. При оформленні підприємства всі документи за нього заповнили юристи і коли він прийшов, документи вже були готові. Він тільки розписався в документах та на бланку довіреності. В подальшому про діяльність фірми нічого не знає. Підсудний повністю підтримав показання, дані ним на досудовому слідстві, про те, що він за грошову винагороду погодився відкрити на своє ім'я підприємства ТОВ «Стіл Хоукс» та, в подальшому, ТОВ «Алана Люкс Груп», хоча добре розумів, що на нього лише зареєструють підприємства, хоча участі в його діяльності він приймати не буде. Окрім того, підсудний підтримав показання про те, що він чітко усвідомлював, що підприємство ТОВ «Стіл Хоукс» перереєстровується на нього з метою ведення незаконної діяльності, адже підприємство реєструється на його ім'я та йому не повідомляють, чим вказане підприємство буде займатись. В подальшому, в ході судового слідства, ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується, заперечив повністю та в судовому засіданні 30 жовтня 2012 року зазначив, що ТОВ «Стіл Хоукс» було відкрите з метою ведення господарської діяльності. На початку вважав, що суму 500 дол. США йому будуть виплачувати за здійснення функцій директора підприємства. В судовому засіданні 21 лютого 2013 року ОСОБА_3 ствердив, що перереєстрував на себе фірми ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Алана Люкс Груп» з метою ведення господарської діяльності. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що за домовленістю з невідомою йому особою він перереєстрував на себе ТОВ «Стіл Хоукс» для торгівлі нафтопродуктами, а потім передав через посередника за винагороду 500дол. США печатку та статутні документи підприємства невідомій йому особі. Жодної діяльності як власник та директор ТОВ «Стіл Хоукс» не здійснював, договорів та інших документів не підписував, статутний фонд товариства не формував. В судовому засіданні 21 лютого 2013 року підсудний ОСОБА_3 ствердив, що зареєстрував фірми та передав їх іншим людям, оскільки має на це повне право, як власник фірми. При цьому підсудний ОСОБА_3 ствердив, що не оформлював будь-яких документів, передаючи первісну документацію і печатки та не знає про подальшу роботу підприємств. Не вважав необхідним звертатись до державних органів для проведення перереєстрації підприємства, а просто віддав документи.

Колегія суддів дійшла висновку, що зазначений Вирок не є належним та допустимим доказом наявності умислу Відповідачів на вчинення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки в ньому взагалі не встановлено факт взаємовідносин між ними. Позивачем не надано будь-яких доказів, що зміст укладених Відповідачами правочинів суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, оскільки Відповідачами їх виконано і будь-яка їх сторона проти них не заперечує.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано .

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 21.05.2015 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.