Ухвала

від 20.05.2015 по справі 826/6255/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6255/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Роквул Україна» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Роквул Україна» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 року № 00010272220, №00010282220, №00010292220 та від 06.03.2014 року № 0003272220 та №0003282220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 02.10.2013 № 794, направлень № 795, № 803 від 14.10.2013, № 839, № 840 від 16.10.2013, № 881, № 882 від 18.10.2013, в період з 14.10.2013 по 08.11.2013 (термін проведення перевірки продовжувався з 11.11.2013 р. по 22.11.2013 р. на підставі наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 р. № 1032) ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Роквул Україна», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.

За результатами вищезазначеної перевірки складено Акт № 756/26-54-22-02-10/30757290 від 29.11.2013 (далі по тексту - акт перевірки).

13.12.2013 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі акта перевірки та висновку засідання комісії по розгляду спірних питань від 12.12.2013 №126/26-54-22-02 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00010272220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Роквул Україна» за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за рахунок іноземних інвесторів на загальну суму 1 902 977,00 грн., з яких за основним платежем 1 300 887,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 602 090,00 грн.;

- № 00010282220, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 123.1 статті 123, п. 200.11, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «Роквул Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 133 658,00 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції (штрафи) в розмірі 66 829,00 грн.;

- № 00010292220, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «Роквул Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 079 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.02.2014 № 1780/10/26-15-10-06-15 скаргу директора ТОВ «Роквул Україна» від 27.12.2013 № 3953 (вх. № 20688/10 від 27.12.2013 р.) задовольнило частково, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013 р. № 00010292220 - залишило без змін; податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013 р. № 00010272220 та № 00010282220 скасувано в частинах застосованих штрафних санкцій, відповідно, в розмірах 301 045,00 грн. та 33 141,50 грн., в решті податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 р. № 00010272220 та № 00010282220 залишило без змін.

06.03.2014 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі акта перевірки та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 1780/10/26-15-10-06-15 від 24.02.2014, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003272220, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 200.11, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «Роквул Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 133 658,00 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції (штрафи) в розмірі 33 414,50 грн.;

- № 0003282220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Роквул Україна» за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за рахунок іноземних інвесторів, на загальну суму 1 601 932,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 300 887,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 301 045,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення №№ 00010272220, 00010282220, 00010292220 від 13.12.2013, №№ 0003272220, 0003282220 від 06.03.2014 та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві № 1780/10/26-15-10-06-15 від 24.02.2014 про результати розгляду первинної скарги оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням про результати розгляду повторної скарги від 23.04.2014 № 7382/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013 №№ 00010272220, 00010282220, 00010292220 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.03.2014 №№ 0003272220, 0003282220) залишило без змін, скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми доказами відсутності об'єктів оподаткування/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 задоволено клопотання сторін про закриття провадження у справі у зв'язку із досягненням податкового компромісу, в цій частині постанову суду першої інстанції визнано нечинною та закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2014 №0003282220.

Тобто, судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.12.2013 №00010292220 та від 06.03.2014 №0003272220.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 01.02.2011 та 10.02.2011 між ТОВ «Роквул Україна» (Замовник) та ТОВ «Клайм Лоджистикс» (Експедитор) були укладені Договори № 1/02/1 та № 157/11 відповідно, на транспортно-експедиційне обслуговування (далі по тексту- Договори № 1/02/1 та № 157/11).

За умовами Договору № 1/02/1, Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по перевезенню та транспортно-експедиційному обслуговуванню експортно-імпортних вантажів Замовника у відповідності з вказівками (інструкціями) і за рахунок коштів Замовника відповідно до тарифів, вказаних в Додатку № 2 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору № 1/02/1.

Відповідно до пп. пп. 5.2.1, 5.2.2 Договору № 1/02/1 Експедитор має право доручати надання послуг за цим договором або їх частини третій особі , а також залучати транспортні засоби інших підприємств від свого імені.

23.04.2012 між ТОВ «Роквул Україна» (Замовник) та ТОВ «Бінком» (Експедитор) був укладений Договір № 23-04-12 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі по тексту - Договір № 23-04-12), за умовами якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по організації перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів Замовника у відповідності з вказівками (інструкціями) і за рахунок коштів Замовника відповідно до тарифів, вказаних в Додатку № 2 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору № 23-04-12.

Відповідно до пп. пп. 5.2.1, 5.2.2 Договору № 23-04-12 ТОВ «Бінком» має право доручати надання послуг за цим договором або їх частини третій особі , а також залучати транспортні засоби інших підприємств від свого імені.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Клайм Лоджистикс» та ТОВ «Бінком» є експедиторами, а не перевізниками, що в свою чергу, пояснює відсутність вказівки на останніх у транспортних документах, а тому, доводи податкового органу не заслуговують на увагу суду.

Також, не можуть враховуватися доводи про те, що незаповнені деякі графи ТТН, про що контролюючим органом вказано в акті перевірки, оскільки такі недоліки в заповненні ТТН не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованого в Мінюсті України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як основний документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача.

Згідно із п. 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі, відповідають вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні реквізити та відомості про вантаж, що транспортується.

Разом з тим, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи апелянта щодо внесення запису про відсутність ТОВ «Клайм Лоджистикс» та ТОВ «Бінком» за місцем знаходження, рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, припинення подання цими підприємствами звітності, оскільки зазначені обставини настали після закінчення надання позивачу цими підприємствами транспортно-експедиторських послуг.

Також, безпідставними є доводи контролюючого органу про відсутність транспортних засобів, за допомогою яких можливо здійснювати перевезення товарів, оскільки договорами передбачено, що для виконання послуг ТОВ «Клайм Лоджистикс» та ТОВ «Бінком» можуть залучати третіх осіб та використовувати їхні транспортні засоби.

З аналізу вказаних вище обставин та наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що у позивача в наявності є всі необхідні первинні документи, які підтверджують понесені ним витрати та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Як зазначалось вище, предметами договорів із ТОВ «Клайм Лоджистикс» і ТОВ «Бінком» є транспортно-експедиторське обслуговування вантажів позивача автомобільним транспортом у міському, приміському та міжнародному сполученні. Експедитори в інтересах Замовника виконують пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, такі як: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організацію забезпечення відправки та отримання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням тощо.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що для надання транспортно-експедиторських послуг наявність власних транспортних засобів не є обов'язковим.

Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи, ТОВ «Клайм Лоджистикс» виконано для ТОВ «Роквул Україна» транспортно-експедиційні послуги за період: з 01.03.2012 по 31.03.2012 на загальну суму без ПДВ 909 717 грн.; з 01.05.2012 по 31.05.2012 на загальну суму без ПДВ 343 550 грн.

Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи, ТОВ «Бінком» виконано для ТОВ «Роквул Україна» транспортно-експедиційні послуги за період: з 01.10.2012 по 31.12.2012 на загальну суму без ПДВ 2 051 431 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач має правові підстави для віднесення витрат на транспортно-експедиторські послуги, отримані від ТОВ «Клайм Лоджистикс» та ТОВ «Бінком» до витрат, які відповідно до чинного законодавства враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Щодо витрат, які понесені позивачем на туристичні послуги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначено представником позивача під час судового засідання в суді апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з запуском нових продуктів Fasrock light, Rockmin plus, Stroprock та необхідністю ознайомлення покупців з технічними та якісними характеристиками для подальшої реалізації згідно з наказами від 22.03.2012 та 24.05.2012 позивачем було прийнято рішення для організації проведення конференцій на тему «Запуск нових продуктів Fasrock light, Rockmin plus, Stroprock - Осінь 2012» в м. Копенгаген, Данія, запросити представників покупців. Було прийнято рішення здійснити витрати по перевезенню та проживанню учасників конференції за рахунок платника податків.

Зазначені конференції проводилися з 19 по 22 квітня 2012 року та з 28 по 30 травня 2012 року. З цією метою позивачем у ТОВ «Туристично-комерційна фірма «Планета Турсервіс-Україна» були замовлені туристичні послуги за межами України (Данія), про належне виконання яких свідчать, відповідно Акт № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.04.2012 на загальну суму 253 519, 06 грн., без ПДВ та Акт № ОУ-0000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012 на загальну суму 130 484 грн., без ПДВ.

Також, з метою ознайомлення покупців з новинками та продукцією з подвійною щільністю, з технічними та якісними характеристиками відповідної продукції, з метою проведення оглядової екскурсії по заводу у м. Виборг, щоб продемонструвати високий рівень виробничих технологій Роквул, платником податків з 20 по 22 вересня 2012 року, з 28 по 30 вересня та з 28 по 01 жовтня 2012 року для працівників клієнтів товариства були організовані конференції у м. Санкт-Петербург.

Витрати по перевезенню та проживанню учасників конференцій також здійснювалися за рахунок позивача.

Для проведення вищезазначених конференцій позивачем у ТОВ «Туристично-комерційна фірма «Планета Турсервіс-Україна» були замовлені туристичні послуги за межами України (Росія), про належне виконання яких свідчать: Акт № ОУ-0000136 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2012 на загальну суму 161 763,00 грн. без ПДВ, Акт № ОУ-0000158 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.10.2012 на загальну суму 173 798 грн., без ПДВ та Акт № ОУ-0000137 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01 жовтня 2012 року на загальну суму 152 308 грн., без ПДВ відповідно.

Відповідно до абз. «г» та «з» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, а також інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Правовими нормами ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96- ВР реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно із пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, вищезазначені конференції організовувались та проводились для донесення необхідної інформації щодо продукції, що постачається позивачем, працівникам інших організацій, а саме: працівників тих компаній, які працюють з позивачем та є його клієнтами. Під час таких конференцій для працівників клієнтів була доведена необхідна інформації щодо продукції позивача, її асортименту і технічних характеристик. Надання такої інформації сприяє, у тому числі кращому розумінню властивостей продукції, її відмінності від продукції конкурентів та отриманню інформації щодо її якісних характеристик.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач отримав значний економічний ефект від проведених конференцій, оскільки після їх проведення з учасниками були укладені договори, спрямовані на реалізацію товарів позивача, що підтверджується відповідними звітами.

Крім того, відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 15.02.2012 № 123 до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з дослідження та аналізу споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Організовані позивачем конференції для працівників клієнтів поєднують в собі як рекламу, так і маркетингові інструменти, оскільки основним їх завданням є надання інформації про продукцію та стимулювання її збуту, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача в акті перевірки, який штучно звузив їх реальний зміст лише до презентації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає.

Таким чином, одним із завдань туризму є здійснення поїздок з метою налагодження ділових (партнерських) відносин, виконання професійних обов'язків.

Зазначене свідчить, що чинне законодавство України допускає, що витрати на туристичні послуги за межами України, зокрема організація подорожі для участі у конференції, можуть бути віднесені до витрат, пов'язаних з реалізацією товарів, оскільки прямо пов'язані із стимулюванням збуту продукції.

Тобто, позивачем правомірно включено витрати на туристичні послуги за межами України, пов'язані з організацією та проведенням конференцій щодо його продукції, до складу витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що на підставі пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Між тим, висновки відповідача в акті перевірки про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що в свою чергу призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів є необґрунтованим, оскільки вони є похідними від понесених позивачем витрат, про які було вище зазначено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовими положеннями п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правовими положеннями податкового законодавства передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Крім того, відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.