Ухвала

від 21.05.2015 по справі 826/16903/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16903/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами позивача Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0007422201, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0007422201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13 жовтня 2014 року № 0007422201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме основного платежу в розмірі 160 202,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 80 101,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 0007422201 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач і відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а відповідач - скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Київський річковий порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2014 року № 5057/26-56-22-01-03/03150071.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 597627, 00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0007422201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 896 441, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 597 627, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 298 814, 00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено договори на виконання робіт з: ТОВ «Преміс» від 30 вересня 2013 року № 002/п, ТОВ «Верде Груп» від 14 жовтня 2013 року № 004/п, ТОВ «Паркінг Буд Сервіс» від 29 листопада 2013 року № 003/п. На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: технічні завдання проведення поточних ремонтних робіт самохідного та несамохідного флоту ПАТ «Київський річковий порт», акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Так, підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 договорів від 30 вересня 2013 року № 002/п, від 14 жовтня 2013 року № 004/п, від 29 листопада 2013 року № 003/п встановлений обов'язок виконавця забезпечити проходження працівниками, залученими до робіт на об'єкті замовника, інструктажів з охорони праці, пожежної, екологічної, санітарної безпеки, ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та Правил пропускного та внутрішнього об'єктного режиму замовника, створити на кожному робочому місці безпечні умови праці та забезпечити виконання працівниками нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища. Проте, документів щодо проходження працівниками ТОВ «Преміс», ТОВ «Паркінг Буд Сервіс», ТОВ «Верде Груп» інструктажів позивачем надано не було.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в наданих позивачем податкових накладних вказано лише загальне найменування робіт та їх вартість і не визначено їх обсягу, місця виконання, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявність формально складених первинних документів не є безумовним доказом реальності та фактичності укладених позивачем правочинів, натомість їх аналіз повинен здійснюватись на підставі комплексного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що і було належним чином здійснено судом першої інстанції. А тому, оскаржувана постанова в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог є законною та обґрунтованою.

Щодо скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення у відповідній частині апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, та встановлено судом першої інстанції відповідач визначаючи суму податкового зобов'язання виходив з того, що ПАТ «Київський річковий порт» безпідставно занизив вартість реалізації дитячого табору у порівнянні з первинною його вартістю. В договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі, зазначено, що експертну оцінку здійснювало ТОВ «Юкрейніан Апрейзел» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 11591/11 від 01.04.2011 року), та надало експертний висновок від 14.05.2013 року, оціночна вартість майна 992 160 грн..

При цьому, в податковому обліку різницю між первинною вартістю та вартістю реалізації дитячого табору в розмірі 801 009, 00 грн. підприємством відображено у складі витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, за 2013 рік.

Підставою для нарахування податковим органом відповідних сум зобов'язань позивача стали висновки відповідача про неправомірність сертифікату суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Юкрейніан Апрейзел» № 11591/11 від 01.04.2011 року, у зв'язку з відсутністю відомостей про його дію за даними офіційного сайту Фонду державного майна України.

Проте, відповідно до Листа від 08.12.2014 року № 10-36-17042 Фонду державного майна України, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Юкрейніан Апрейзел» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 16-Є, кв. 339; код ЄДРПОУ 37245344) від 01.04.2011 року № 11591/11 діяв до 28.03.2014 року. У подальшому товариство отримало сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 28.03.2014 року № 16207/14 за тими ж напрямами оцінки майна і спеціалізаціями, що і попередній, втім у зв'язку з невчасним проходженням ОСОБА_3 підвищення кваліфікації, наказом Фонду від 13.10.2014 року № 2426 її кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (від 02.10.2004 року МФ № 2023) було тимчасово призупинено, а наказом Фонду від 30.10.2014 року № 2520 сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 28.03.2014 № 16207/14 анульовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на час укладання позивачем договору купівлі-продажу від 14 червня 2013 року № 1000 сертифікат суб'єкта оціночної діяльності у зазначеного вище суб'єкта господарювання був чинний, визначення бази оподаткування податку на додану вартість за червень 2013 року було здійснено ПАТ «Київський річковий порт» у повній відповідності до вимог п. 189.1 ст. 189 та п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому, оскаржувана постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законною та обґрунтованою.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного сторонами рішення.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги позивача Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 27.05.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С