ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2018 року
Київ
справа №826/16903/14
адміністративне провадження №К/9901/8502/18, К/9901/8503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2015 (суддя Погрібніченко І.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 (судді Бистрик Г.М., Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.)
у справі № 826/16903/14
за позовом Публічного акціонерного товариства Київський річковий порт
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство Київський річковий порт (далі Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ) від 13 жовтня 2014 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач за наслідками проведеної перевірки склав акт, в якому виклав свої висновки про те, що в порушення вимог Податкового Кодексу України позивачем неправильно сформовано його податкові зобов'язання за наслідками господарської діяльності. Вважаючи, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність порушень чинного законодавства у діяльності Товариства, позивач просив задовольнити позов.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13 жовтня 2014 року №0007422201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме основного платежу в розмірі 160202 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 80101 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ та Товариство звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, позивач просив їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, а відповідач - скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову.
24.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року ДПІ складено акт від 18.09.2014 в якому відображено висновки контролюючого органу про те, що ним виявлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 597 627 грн.
На цій підставі ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0007422201, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 896 441 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 597 627 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 298 814 грн.
Свої дії щодо цього ДПІ обґрунтовує тим, що позивачем не підтверджено правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками виконання господарських угод з ТОВ Преміс , ТОВ Паркінг Буд Сервіс , ТОВ Верде Груп та отриманих цих від контрагентів податкових накладних.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
З огляду на приписи статей 14,44,185,188,198,201 ПК України господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не спростовують висновків ДПІ про те, що господарські операції з ТОВ Преміс , ТОВ Паркінг Буд Сервіс та ТОВ Верде Груп не мали реального характеру, не призвели до змін майнового стану Товариства та не підтверджують фактичне виконання господарських договорів у тих обсягах і на ті суми, які було відображено у податковій звітності Товариства.
Документи надані Товариством щодо виконання ремонтних робіт у відповідності до укладених з вищезазначеними суб'єктами господарювання договорів від 30 вересня 2013 року № 002/п, від 14 жовтня 2013 року № 004/п, від 29 листопада 2013 року № 003/п не дають можливості встановити ані реальний обсяг, ані вартість робіт.
Доводи касаційної скарги Товариства не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Щодо обґрунтованості судових рішень стосовно правомірності формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами господарської операції укладеної з ТОВ Директ Таргет , колегія суддів виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2013 року між позивачем (продавець) та ТОВ Директ Таргет (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень дитячого лікувально-оздоровчого комплексу Десна .
Розрахунок між сторонами угоди відбувся шляхом взаємозаліку боргових зобов'язань.
Під час перевірки ДПІ дійшло висновку про те, що під час продажу нежитлових будівель Товариство занизило розмір отриманого доходу та завищило витрати при реалізації на суму 801009 грн., а експертну оцінку майна, проведено суб'єктом оціночної діяльності (ТОВ Юкрейніан Апрейзел ), який не мав відповідного сертифікат на здійснення такої діяльності.
Обґрунтованість висновків ДПІ, викладених в акті №5057/26-56-22-01-03/03150071 щодо обставин продажу нежитлових приміщень дитячого лікувально-оздоровчого комплексу Десна було предметом розгляду справи №826/18153/14.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 13 жовтня 2014 року №0007412201, прийняте на підставі акту №5057/26-56-22-01-03/03150071.
Скасувавши податкове повідомлення рішення в частині, що стосується продажу нежитлових приміщень комплексу Десна , Вищий адміністративний суд України виходив з того, що висновки ДПІ щодо заниження доходу на суму 801009,00 грн. за рахунок заниження вартості реалізації вказаного комплексу не доведено належними та допустимими доказами.
Ухвалою Верховного Суду України від 04 липня 2016 року відмовлено у допуску до провадження справи за заявою ДПІ про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року.
З огляду на наведене та враховуючи, що під час розгляду справи, що переглядається, спростовано твердження ДПІ про відсутність у ТОВ Юкрейніан Апрейзел сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що відповідач не, всупереч приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, що діяла до 15.12.2017) не довів належними та беззаперечними доказами обґрунтованість своїх тверджень щодо неправильного формування позивачем податкових зобов'язань за наслідками укладеної ТОВ Директ Таргет .
Доводи касаційної скарги ДПІ правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції з цього приводу не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.05.2018 |
Оприлюднено | 17.05.2018 |
Номер документу | 74007742 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні