Ухвала

від 21.05.2015 по справі 815/6418/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6418/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Домусчі С.Д., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представника позивача Чебан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-АБ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-АБ» (далі - позивач, ТОВ «Фенікс-АБ») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0004152202 від 30 жовтня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 217 781,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 54 445,00 грн. (уточнені позовні вимоги а.с.49-53).

В обґрунтування зазначено про помилковість висновків акту перевірки та безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року адміністративний позов задоволений частково.

Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0004152202 від 30 жовтня 2014 року.

У задоволенні іншої частини позову - відмовив.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального права, незаконністю та необґрунтованістю рішення суду.

Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги їх доводи, які полягають в тому, що позивач з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту здійснював господарські операції, які не мають реального товарного характеру.

На підставі викладеного, апелянт просить прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що видами діяльності, якими займається позивач, є - неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, надання інших допоміжних комерційних послуг та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

В межах здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «Фенікс-АБ» (покупець) з ТОВ «Броклідер Інформ» (постачальник) 26 травня 2014 року уклало договір на постачання продукції №26/5-14 (а.с.12-13).

Предметом даного договору було постачання авіаційних запчастин. Позивач зобов'язувався оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й в асортименті, що обумовлюються у рахунках-фактурах.

Факт виконання умов даного договору у травні 2014 року на поставку вказаної продукції за договором №26/5-14 від контрагента ТОВ «Броклідер Інформ», а також здійснення розрахунків за отриману продукцію підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами наступними первинними документами:

- реєстром платіжних документів по розрахункам з ТОВ «Броклідер Інформ» з 01 травня 2014 року по 31 липня 2014 року (а.с.14);

- рахунками на оплату (а.с.15-18);

- видатковими накладними (а.с.19-22);

- податковими накладними (а.с.23-26).

Поряд з цим, 01 липня 2014 року ТОВ «Фенікс-АБ» (покупець) уклало договір на постачання продукції №1/7-14 з ТОВ «Стартап Технолоджи» (постачальник) (а.с.27-28).

Предметом даного договору було також постачання авіаційних запчастин згідно Специфікації. Позивач зобов'язувався оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною у кількості й в асортименті, що обумовлюються у Специфікації, яка погоджується сторонами та є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав наступні первинні документи:

- специфікацію №1 на постачання товару з переліком найменувань товару, кількості одиниць та ціною (а.с.28 об.);

- реєстр платіжних документів по розрахункам з ТОВ «Стартап Технолоджи» з 01 травня 2014 року по 31 липня 2014 року (а.с.29);

- рахунки на оплату (а.с.30);

- видаткові накладні (а.с.31);

- податкові накладні (а.с.32).

При цьому, позивачем при укладанні вказаних договорів було перевірено відомості щодо реєстрації контрагентів ТОВ «Броклідер Інформ» та ТОВ «Стартап Технолоджи» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, знаходження на податковому обліку в податкових органах та наявності свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

ДПІ у Київському районі м. Одеси в період із 13 жовтня 2014 року по 17 жовтня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фенікс-АБ» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Стартап Технолоджи» та ТОВ «Броклідер Інформ» за травень, червень та липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2014 року №3365/22-02 (а.с.7-11).

У висновках вказаного акта зазначено на порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітних періодів на суму 217 781, 08 грн.

Враховуючи, встановлені актом перевірки обставини, ДПІ у Київському районі м. Одеси 30 жовтня 2014 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0004152202, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 272 226,00 грн. (217 781,00 грн. - за основним платежем, 54 445,00 грн. - за штрафними санкціями) (а.с.5).

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення та відповідно задовольняючи в цій частині позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Фенікс-АБ» виконав умови договорів, які були укладені з його контрагентами та підтвердив належним чином оформленими первинними документами, тому підстави для визнання господарських операцій безтоварними - відсутні.

Відмовляючи в іншій частині позову, судом вказано, що акт контролюючого органу не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог адміністративного судочинства та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для платника податків, а тому дії по складанню акту не можуть бути визнані протиправними, оскільки акт є носієм доказової інформації.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту та податку на додану вартість, врегульовано ст.ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, право на формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, виникає у разі фактичного здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Представником позивача до суду апеляційної інстанції на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Стартап Технолоджи» та ТОВ «Броклідер Інформ» надано докази подальшої реалізації придбаної продукції у вказаних контрагентів, а саме:

- Договір №95/МТО-14 від 15 травня 2014 року укладений між Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» (покупець) та ТОВ «Фенікс-АБ» (продавець), предметом якого є поставка запасних частин, агрегати, матеріали та комплектуючі для виробництва, капітального ремонту і модернізації авіаційної техніки, найменування, номенклатура і кількість якого вказана в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.151-154).

- специфікації №№ 1-6 на постачання товару з переліком найменувань товару, кількості одиниць та ціною (а.с.155-159);

- видаткові накладні за №№ 39,40 (а.с.160-161);

- довіреності на приймання товару (а.с.162,166,173);

- видаткові накладні (а.с.164-165,167,171-172).

- Договір №05/05-14 від 21 травня 2014 року укладений між ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» (покупець) та ТОВ «Фенікс-АБ» (продавець), предметом якого є продаж авіаційної техніки іменовані надалі - Вироби, номенклатура, кількість, комплектність, ціни на Вироби визначаються в додаткових угодах, що укладаються в рамках цього Договору (а.с.174-176);

- додаткова угода №1 до Договору №05/05-14 від 21 травня 2014 року, відповідно до якої є продаж Виробів в номенклатурі, кількості і по цінам, що вказані у додатку до даної додаткової угоди (а.с.177);

- товарно-транспортні накладні, як доказ перевезення товару (а.с.163,170);

- довіреності на приймання товару (а.с.169);

- видаткові накладні (а.с.168).

Вище перелічені документи, які підтверджують використання позивачем отриманих товарів у своєї господарської діяльності були надані представником позивача до суду апеляційної інстанції.

Ненадання цих документів до суду першої інстанції, представник пояснила тим, що суд, який розглядав спір по суті вважав, що в матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

В апеляційній скарзі представник податкового органу посилається на неправильність висновків суду першої інстанції, оскільки останнім не взято до уваги акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 затверджено «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок». Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011року №236 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок».

Згідно з п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, у зв'язку з чим такий акт виключає можливість викладання в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків. До того ж, форма акта про неможливість проведення зустрічної звірки (Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій) не передбачає графи, в якій би викладалися такі висновки, натомість передбачає конкретизацію податкової інформації, яка стосується господарської діяльності платника податків (додаток 3, графа 15 акта).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що отримання податковим органом акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. До того ж, акт перевірки контрагента чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом, та не має статусу документа, що достовірно та безумовно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Також, неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не може розцінюватися як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника, адже чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит за результатами зустрічної звірки його постачальника, з повнотою відображенням ним у податковій звітності господарських операцій та зі сплатою ним податкових зобов'язань. У свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти дотримання його постачальником податкової дисципліни, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, ДПІ у Київському районі м. Одеси, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надало належних доказів щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-АБ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя С.Д. Домусчі

суддя І.П. Косцова