Постанова

від 20.05.2015 по справі 810/452/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року справа № 810/452/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Сакевич Ж.В.;

за участю:

представника позивача - Щітінської Н.І.;

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод" звернувся до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішень. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.01.2015 № 0000082202 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала в повному обсязі, просив суд позов їх задовольнити з підстав, викладених в описовій частині позовної заяви.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пояснив, що в ході проведення перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Корінф Інжиніринг» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та ТОВ «Алвікс» за період 01.09.2014 по 30.09.2014 встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2-198.3 ст.198, п.201.1 та 201.10 ст.201 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 207445, 00 гривень. Прийняте рішення мотивував тим, що вчинені господарські операції підприємств не підтверджуються з урахуванням реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, оформлених на їх підтвердження документами, що мало своїм наслідком висновок про наявність безтоварних господарських операцій з метою безпідставного отримання податкової вигоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

ТОВ «Перший столичний хлібозавод» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 31484879.З матеріалів справи слідує, що 29.12.2014 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 29.12.2014 №2588/22-00/31484879 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» (код ЄДРПОУ 31484879) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Корінф Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 38453790) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та ТОВ «Алвікс» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014». В акті зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства: пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1 та 201.10 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 207 445, 00 гривень, в тому числі по періодам: липень 2014 року - 135 207, 00 гривень; вересень 2014 року - 72 238, 00 гривень.

На підставі складеного акту Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000082202 згідно з яким позивачу було визначено грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 156 652, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 78 326, 00 гривень.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, передбачених статтею 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 ПКУ.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 ПКУ, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність правочинів, підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Щодо формування податкового кредиту за наслідками проведеної господарської операції між позивачем та ТОВ «Корінф Інжиніринг», суд виходить з наступних обставин:

в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Перший столичний хлібозавод» з ТОВ «Корінф Інжиніринг» відповідно до умов договору поставки обладнання № 2205 від 22.05.2014.

Згідно погоджених умов вищевказаного договору, постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного договору наступне обладнання: піч ротаційна Revent 724 OG з висувним стелажем та противнями для випікання; теплообмінник; панель керування GIAG; пальник газовий WEISHAUPT; нижня платформа для печі Revent 724; лист 750х500х20 неперфорований, алюмінієвий; візок для ротаційної печі, нерж., 18 рівнів; пусконалагоджувальні роботи.

На виконання вищевказаного договору позивачу було виписано податкову накладну № 4 від 08.07.2014 на суму 91701, 84 гривень, в тому числі ПДВ - 15 283, 64 грн. та податкову накладну № 6 від 11.07.2014 на суму 719542, 16 грн., в тому числі ПДВ - 119 923, 69 грн.

У якості підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано видаткову накладну № 34 від 11.07.2014, рахунок на оплату № 39 від 03.07.2014.

Оплата за отриманий товар була проведена згідно з платіжними дорученнями № 3359 від 08.07.2014; № 5107 від 30.09.2014; № 4424 від 01.09.2014.

ТОВ «Перший столичний хлібозавод» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Корінф Інжиніринг» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 у розмірі 135207, 00 гривень, в тому числі, по періодам: липень 2014 pоку - 135207, 00 грн.

Постачальником ТОВ «Корінф Інжиніринг» є ТОВ «Протектід» (код 39124345, стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів, діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами); сума ПДВ (податкового кредиту) становить в декларації за липень 2014 року - 57738, 00 гривень (54, 23 % від обсягів придбання ТОВ «Корінф Інжиніринг»). Згідно з розділом 3 договору поставки обладнання №2205 від 22.05.2014, товар мав поставлятися за рахунок постачальника (адреса місця призначення - м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, на умовах DDP (Інкотермс 2010)). Передача обладнання по кількості та якості відбувається на місці призначення. Передача обладнання від постачальника до покупця підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних, або актів прийому-передачі товару. На підтвердження поставки зазначеного товару позивачем була надана копія товарно-транспортної накладної № Р34 від 11.07.2014.

Дослідивши вищевказану товарно-транспортну накладну судом встановлено, що вона складена з порушенням законодавства, виходячи з такого: наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 були затверджені «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі по тексту - Правила № 363). Вказаним наказом визначені права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту ? перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів ? замовників. Згідно Правил №363, підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені товарно-транспортні накладні. Підприємства автотранспорту, які займаються перевезенням вантажів, у своїй діяльності використовують вільні ціни й тарифи, тобто встановлюють їх на власний розсуд. Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Також підприємство- автоперевізник виписує дорожній лист. До первинного документу бухгалтерського обліку, на підставі якого проводиться обрахування транспортних послуг є товарно-транспортна накладна (пункт 1 Правил № 363, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997).

Згідно з пунктом 1 Правил №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. У пункті 11.1 Правил № 363 визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом), (пункт 11.4 Правил № 363). Відповідно до пунктів 11.5 та 11.6 Правил № 363, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий- передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Дослідивши копію товарно-транспортної накладної №Р34 від 11.07.2014 судом встановлено, що остання складена з порушенням пункту 11.5 Правил № 363.

Так, згідно товарно-транспортної накладної №Р34 від 11.07.2014, водієм значиться громадянин ОСОБА_3, однак, підписана товарно-транспортна накладна в графі «здав водій/експедитор» - громадянином ОСОБА_4

Наявність вказаних розбіжностей у товаро-транспортній накладній та відповідність зазначених в ній даних представник позивача в судовому засіданні пояснити не змогла, як не змогла надати пояснення з приводу того, чому обумовлений договором поставки вантаж перевозив водій ОСОБА_3, а його здачу на склад проводив громадянин ОСОБА_4

Крім того, згідно з пунктом 3.3 договору від 22.05.2014 № 2205 передача обладнання від постачальника до покупця підтверджується підписаними видатковими накладними.

Відповідно до пункту 10.8 Правил № 363, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 3.3 договору, була виписана видаткова накладна № 34 від 11.07.2014, згідно якої зазначений товар було отримано менеджером з постачання - ОСОБА_5, в той час як у товарно-транспортній накладній зазначено, що товар прийняла інша інша особа без розшировки її посади, прізвища, ім'я по батькові. Як пояснила позивач, в товарно-транспортній накладній на отримання товару проставлений підпис бухгалтера, однак матеріали справи не містять доказів того, що саме бухгалтер мала право на отримання товару за договором поставки і це право нею було використано у законний спосіб. Тобто, факт поставки та отримання товару за договором № 2205 від 22.05.2014. належними та допустимими доказами позивачем підтверджено не було, довіреності на отримання бухгалтером зазначеного товару матеріали справи не містять, наявну невідповідність зазначених у документах бухгалтерського регістру відомостей представник позивача пояснити не змогла.

З боку відповідальних осіб постачальника розбіжностей не встановлено.

Крім того, товарно-транспортна накладна не містить відомостей про автомобільного перевізника.

Згідно з пунктом 11.8 Правил № 363, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

В порушення вимог вищевказаної норми, у товарно-транспортній накладній відсутні відомості щодо часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження.

Дослідивши надані документи, суд встановив, що представлена товарно-транспортна накладна не відповідає вимогам Правил № 363 та умовам договору № 2205 від 22.05.2014.

Так, у товарно-транспортній накладній № Р34 від 11.07.2014 відсутні такі дані: не вказано автомобільного перевізника; мають місце невідповідності щодо особи, яка одержала товар та його здала; не встановлена особа, яка здійснила прийняття товару від постачальника, крім того, відсутні дані про оприбуткування товару на складі позивача.

З аналізу норм чинного законодавства випливає, що при перевезенні товару обов'язковими для підтвердження реального характеру здійсненої господарської операції є належним чином оформлена товарно-транспортна накладна, - для визначення обсягів вантажних перевезень (у тоннах і тонно-кілометрах) і включення цих даних до подорожнього листа.

До суду не були представлені документи, які мали супроводжувати господарську операцію згідно умов договору № 2205 від 22.05.2014, а саме: подорожні листи, вантажні декларації про прийняття товару, довіреності, оформлені на матеріально-відповідальних осіб на прийняття та передачу товару, а також документи, які супроводжували відпуск товару перевізнику, серед яких, акти перевезення товарів, акти переміщення товару по складу. Подані документи, зокрема, товарно-транспортна накладна, має суттєві недоліки, про які було зазначено вище.

Таким чином, позивачем не надані документи первинного бухгалтерського обліку, які дають можливість встановити факт здійснення господарської операції з ТОВ «Корінф Інжиніринг».

Щодо формування податкового кредиту між позивачем та ТОВ «Алвікс», суд виходив з наступних обставин: в процесі проведення перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Перший столичний хлібозавод» з ТОВ «Алвікс» згідно договору на виконання маркетингових послуг № 59 від 01.08.2014.

За умовами вищевказаного договору, виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги, а замовник прийняти та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Алвікс» виписало позивачу податкову накладну № 59 від 31.08.2014 на суму 128 670, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 21 445, 00 гривень.

У якості підтвердження виконання договору позивачем надана копія акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2014 № 002059.

Згідно вищевказаного акта позивачу надані такі послуги: обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; визначення відносної динаміки продажу продукції у торговельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об'єму продажу товарів в торговельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 у взаємовідносинах з ТОВ «Алвікс» встановлено його завищення на загальну суму 72 238, 00 гривень, в тому числі по періодам: вересень 2014 року - 72 238, 00 гривень.

За результатами аналізу Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ «Алвікс» (код 23726415, стан - 9, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві, вид діяльності - організація будівництва будівель, директор/головний бухгалтер/засновник - ОСОБА_6. Чисельність працюючих становить 9 осіб, з середньою заробітною платою 180 гривень).

Постачальником ТОВ «Алвікс» є ТОВ «МГ-Центр» (код 34727028, стан 0 - платник податків за основним місцем обліку, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, вид діяльність - надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у). Сума ПДВ (податкового кредиту) становить в декларації за вересень 2014 року - 1 983 833, 00 гривень (53, 83 % від обсягів придбання ТОВ «Алвікс»). Згідно з Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ТОВ «Алвікс» є: Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна;Код КВЕД 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту;Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель (основний); Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Предмет договірних відносин позивача з ТОВ «Алвікс» обмежений наданням маркетингових послуг. Перелік зазначених послуг передбачений у додатку № 1 до договору № 59 від 01.08.2014. Разом з тим, з Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Алвікс» вбачається, що в останнього не передбачено у видах діяльності надання маркетингових послуг.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, що його контрагент ТОВ «Алвікс» мав можливість та належну кваліфікацію на виконання маркетингових послуг, які є предметом вказаного договору.

Наданий позивачем акт здачі-прийняття виконаних робіт не містить аналізу проведених витрат, одиницю виміру та вартість послуги, їх кількісні показники.

Так, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24 травня 1995 року (Положення) визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, згідно із абз. 2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, серед яких: документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

З огляду на наведені вище норми та зазначені фактичні обставини справи наданий позивачем акт прийому-передачі виконаних робіт не може розглядатися судом як первинний документами, що підтверджує факт виконання маркетингових послуг, послуг з передпродажної підготовки товарів, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно договорів здійснювалися відповідні дослідження.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, документів наданих до перевірки встановлено, що договори, укладені з ТОВ «Корінф Інжиніринг» та ТОВ «Алвікс», не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, позивачем порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1 та 201.10 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 207 445, 00 гривень, в тому числі по періодам: липень 2014 року - 135 207, 00 гривень; вересень 2014 року - 72 238, 00 гривень.

Гіпотетично, надані позивачем докази місять інформацію, яка має значення для справи, однак у зв'язку з неможливістю встановити, що послуги були виконані саме ТОВ «Корінф Інжиніринг» та ТОВ «Алвікс», такі докази не можуть бути взяті до уваги судом та покладені в основу винесення рішення по даній справі на користь позивача.

Водночас, надані докази не є підставами для висновків, що договори позивача та ТОВ «Корінф Інжиніринг» і ТОВ «Алвікс» мали реальний характер і фактично були укладені й виконані, враховуючи вищевстановлені судом обставини.

Тобто, з наданих позивачем документів неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

В свою чергу, щодо посилань позивача на належність наданих послуг та отриманих товарів до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що доказів подальшого використання цих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача до суду не надано, а тому вказані посилання ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги.

Всі викладені обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про відсутність реальності отриманих послуг та товарів, а свідчать лише про наміри отримати податкову вигоду.

З огляду на викладене, прийняте контролюючим органом за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000082202 є правомірними, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 травня 2015 р.