Постанова

від 16.07.2015 по справі 810/452/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/452/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод", звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000082202, яким позивачу було визначено грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 156 652, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 78 326, 00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.12.2014 року Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 29.12.2014 року №2588/22-00/31484879 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» (код ЄДРПОУ 31484879) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Корінф Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 38453790) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та ТОВ «Алвікс» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року». В акті зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства: пункт 185.1 статті 185 , пункт 187.1 статті 187 , пункт 188.1 статті 188 , пункти 198.2 , 198.3 , 198.6 статті 198 , пункти 201.1 та 201.10 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 207 445, 00 гривень, в тому числі по періодам: липень 2014 року - 135 207, 00 гривень; вересень 2014 року - 72 238, 00 гривень. Зазначений висновок зроблено відповідачем виключно з аналізу співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ТОВ «Корінф Інжиніринг» і ТОВ «Алвікс» з їх контрагентами (постачальниками), зокрема, по постачальнику ТОВ «Корінф Інжиніринг» - ТОВ «ПРОТЕКТІД» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а постачальник ТОВ «Алвікс» - ТОВ «МГ-ЦЕНТР» за основним місцем знаходження відсутній.

На підставі складеного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 0000082202 згідно з яким позивачу було визначено грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 156 652, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 78 326, 00 гривень.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, з наданих позивачем документів неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача та доказів подальшого використання цих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача до суду не надано.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Корінф Інжиніринг» і ТОВ «Алвікс».

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Корінф Інжиніринг», то з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Перший столичний хлібозавод» та ТОВ «Корінф Інжиніринг» укладено договір поставки обладнання № 2205 від 22.05.2014 року.

Згідно погоджених умов вищевказаного договору, постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного договору наступне обладнання: піч ротаційна Revent 724 OG з висувним стелажем та противнями для випікання; теплообмінник; панель керування GIAG; пальник газовий WEISHAUPT; нижня платформа для печі Revent 724; лист 750х500х20 неперфорований, алюмінієвий; візок для ротаційної печі, нерж., 18 рівнів; пусконалагоджувальні роботи.

Факт отримання поставленого майна від ТОВ «Корінф інжиніринг» підтверджується первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій : товарно- транспортною накладною № Р34 від 11.07.2014р., видатковою накладною № 34 від 11.07.2014р., які складені під час здійснення господарської операції, рахунок на оплату № 39 від 03.07.2014р., платіжне доручення № 5107 від 30.09.2014р.,платіжне доручення № 4424 від 01,09.2014р., платіжне доручення № 3359 від 08.07.2014р., довіреність № 707 від 11.07.2014р., податкова накладна №4 від 08.07.2014р., податкова накладна №6 від 11.07.2014р.

Також, в матеріалах справи містяться акти про введення в експлуатацію основних засобів, технічна документація (паспорт ротаційної печі), оборотно сальдові відомості та товарно-транспортна накладна. Зазначені документи, на думку колегії суддів також підтверджують реальність спірних операцій.

Так, дослідивши акти про введення в експлуатацію, колегія суддів вважає, що вони в повній мірі підтверджують фактичне отримання товару позивачем за спірним договором, при цьому, дані акти містять дату введення в експлуатацію - 31 липня 2014 року, містять назву основного засобу, який вводиться в експлуатацію (зокрема, згідно вказаних актів піч ротаційна Revent 724 OG з висувним стелажем та противнями для випікання; теплообмінник; панель керування GIAG; пальник газовий WEISHAUPT; нижня платформа для печі Revent 724; лист 750х500х20 неперфорований, алюмінієвий; візок для ротаційної печі, нерж.), також вказано джерело придбання основного засобу, а саме, ТОВ «Корінф інжиніринг» (а.с.97-106 Т.1).

Крім того, позивачем надано довіреність на отримання товару, згідно вказаного документу ОСОБА_2 має право отримати від ТОВ «Корінф інжиніринг» товар, а саме, піч ротаційна Revent 724 OG з висувним стелажем та противнями для випікання; теплообмінник; панель керування GIAG; пальник газовий WEISHAUPT; нижня платформа для печі Revent 724; лист 750х500х20 неперфорований, алюмінієвий; візок для ротаційної печі, нерж.

Що стосується товарно-транспортої накладної, то колегія суддів вважає, що вона в повній мірі підтверджує факт доставки обладнання на територію позивача (а.с.109 Т.1).

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 , до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Таким чином, суд зазначає про те, що саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Так, дослідивши вказаний документ, колегією суддів встановлено, що підписана зі сторони ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» комірником ОСОБА_3, яка діє згідно посадової інструкції, затвердженої 02 січня 2014р.

Що стосується місця поставки обладнання, то в договорі поставки N9 2205 від 22 травня 2014р. була зазначена адреса м.Київ, вул.Набережно-Лугова,4, але в додатковій угоді до даного договору від 27.05.2014р. передбачена адреса позивача - Київська область, Вишгородський р-н, с.Нові Петрівці, вул. Ворошилова, 85, яка долучена позивачем до апеляційної скарги.

Таким чином, в товарно-транспортній накладній, пункт розвантаження вказано адресу позивача.

Стосовно підписів двох водіїв в ТТН, то колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що придбане позивачем обладнання перевозилося ТОВ «Корінф Інжиніринг» з Чехії, і по правилам з охорони праці таку відстань мають долати двоє водіїв, замінюючи один одного за кермом. При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи митну декларацію, на підтвердження факту перетинання митного кордону зазначеним обладнанням (піч ротаційна Revent 724 OG з висувним стелажем та противнями для випікання; теплообмінник; панель керування GIAG; пальник газовий WEISHAUPT; нижня платформа для печі Revent 724; лист 750х500х20 неперфорований, алюмінієвий; візок для ротаційної печі, нерж.).

Тому і виникла ситуація, що в ТТН зазначений водій ОСОБА_4, а здав вантаж водій /експедитор ОСОБА_5

Крім того, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що наявність помилок при заповненні товарно-транспортної накладної не спростовує факт реальності договору поставки, оскільки в цілому даний документ підтверджує факт доставки обладнання на територію позивача.

Розрахунок за товар, проведено у повному обсязі.

на підтвердження своїх доводів про товарність господарських операцій, позивачем до апеляційної скарги було долучено: додаткова угода до договору поставки №2205 від 22.05.2014 року, де передбачена адреса позивача Київська область, Вишгородський р-н, с.Нові Петрівці, вул. Ворошилова, 85 (саме зазначена адреса і вказана в товарно-транспортній накладній в графі «вантажоодержувач» та «пункт розвантаження»); надана митна декларація Форми МД-2, яка підтверджує факт переміщення придбаного товару через кордон; паспорт ротаційної печі (придбаної позивачем у свого контрагента за спірним договором поставки); також позивачем надано посадову інструкцію комірника, яка підтверджує доводи позивача, що комірник ОСОБА_3 має право на отримання товару, а її підпис у товарно-транспортій накладній свідчить про те, що вона фактично отримала придбаний товар; крім того, позивачем надано фотокартки придбаної ротаційної печі, які в сукупності з іншими зазначеними вище документами свідчать про реальне отримання товару за умовами спірного договору поставки та використання його у власній господарській діяльності.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів колегія суддів прийшла до висновку, що вони підтверджують право позивача на податковий кредит.

Вирішуючи питання про реальність господарської операцій позивача зі спірним контрагентом з метою їх використання у власній господарській діяльності, слід зазначити.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у в с грі суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в легалізації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що товар, отриманий від спірного контрагента був використаний у власній господарській діяльності та підприємством отримано дохід від його використання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано документи на підтвердження тих обставин, що позивач фактично отримав товар за спірним договором, сплатив його вартість, також отриманий від вказаного контрагента товар був використаний у власній господарській діяльності та підприємством отримано дохід від його використання.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Алвікс», то з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Перший столичний хлібозавод» та ТОВ «Алвікс» укладено договір маркетингових послуг № 59 від 01.08.2014 року.

Згідно умов вищевказаного договору, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти належним виконання виконавцем послуг і оплатити їх на умовах і в порядку, вказаних у даному договорі.

Найменування та вид послуг, які виконавець надає замовнику, вказано в додатку (Таблиця № 1) до дійсного договору, які є його невід'ємною частиною.

Вартість послуг вказана в додатках до дійсного договору, які є його невід'ємною частиною.

Звітним періодом до договору являється 1 (один) календарний місяць. Замовник зобов'язується провести кінцевий розрахунок з виконавцем і оплатити вказані виконавцем послуги на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту здачі-приймання послуг в порядку, передбаченому пунктом 4.1 договору.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє протягом 12 (дванадцяти) місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Алвікс» виписало позивачу податкову накладну № 59 від 31.08.2014 року на суму 128 670, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 21 445, 00 гривень.

Факт виконання умов вищевказаного договору також підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.08.2014 року № 002059, звітами про виконані дослідження, які були додані до апеляційної скарги та платіжними дорученнями, які підтверджують факт оплати наданих послуг включно з ПДВ.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначеного вище акту свідчить, що в ньому наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В акті зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Згідно вищевказаного акта позивачу надані такі послуги: обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; визначення відносної динаміки продажу продукції у торговельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об'єму продажу товарів в торговельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

При цьому, в наданих позивачем документах зазначена інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані послуги.

Суд першої інстанції помилково зазначає, що з у ТОВ «Алвікс» не передбачено у видах діяльності надання маркетингових послуг.

Так, колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта, що КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств? І організацій, не спричинює жодний правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

При цьому, колегією суддів встановлено, що можливість надання маркетингових послуг передбачена у статуті ТОВ «Алвікс», на підставі якого і здійснює свою господарську діяльність дане товариство (п.1.2.11 розділу 1 Статуту), копія якого міститься в матеріалах справи.

Крім того, понесені ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» витрати на проведені маркетингові дослідження напряму пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, а результати маркетингових досліджень допомагають визначити шляхи подальшої роботи підприємства та реалізації продукції.

Також, слід зазначити, що 30 січня 2015 року Вишгородською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено перевірку ТОВ "Перший столичний хлібозавод" (код за ЄДРПОУ 31484879) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Алвікс" (код за ЄДРПОУ 23726415) за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року , за результатами якої складено акт № 200/22-00/31484879 від 30 січня 2015 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000272202 від 16 лютого 2015 року за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 72 238, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 119, 00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000272202 від 16 лютого 2015 року. При цьому, вказаним рішенням встановлено, що господарські операції між ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» та ТОВ «Алвікс» за договором № 59 від 01.08.2014 року мали реальний характер.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, рішенням яке набрало законної сили встановлено таварність та реальність по господарським операціям з ТОВ «Алвікс» по тому ж договору та за той же період.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагентів, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

Разом з тим, будь яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки співробітниками ДПС не наведено, і суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Висновки про безтоварність, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується виключно на висновках результатів аналізу співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ТОВ «Корінф Інжиніринг» і ТОВ «Алвікс» з їх контрагентами (постачальниками).

Так, в акті перевірки відповідача прийшов до висновку, що вчинені господарські операції підприємств не підтверджуються з урахуванням реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, оформлених на їх підтвердження документами, що мало своїм наслідком висновок про наявність безтоварних господарських операцій з метою безпідставного отримання податкової вигоди, оскільки по постачальнику ТОВ «Корінф Інжиніринг» - ТОВ «ПРОТЕКТІД» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а постачальник ТОВ «Алвікс» - ТОВ «МГ-ЦЕНТР» за основним місцем знаходження відсутній.

Тобто, відповідач, перевірив інформацію, яка міститься в базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів «Податковий блок» ТОВ «Корінф Інжиніринг» і ТОВ «Алвікс» та встановив, що їх контрагенти відсутні за місцезнаходженням. При цьому, відповідачем не надано жодного пояснення яке відношеннями до позивача мають контрагенти його контрагентів, та яким чином це вплинуло на реальність зазначених вище господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що операції між позивачем та ТОВ «Корінф Інжиніринг» і ТОВ «Алвікс» підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. В зв'язку з цим вказаний контрагент позивача міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" підлягають задоволенню, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.01.2015 року №0000082202 скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - скасувати .

Винести нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.01.2015 року №0000082202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" суму сплаченого судового збору у розмірі 2819 (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.