Постанова

від 26.05.2015 по справі 816/1522/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/1522/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лисака С.В.,

представника позивача: Фищука В.В.,

представника відповідача: Вертелецького А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "Габор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "Габор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 20052,63 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 280,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали у відповідача у 2014 році, менша установленої нормативом відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме, не працевлаштовано 1 особу, тому до 16 квітня 2015 року відповідач повинен був згідно статті 20 Закону самостійно сплатити фінансово-господарські санкції у розмірі 20052 грн 63 коп. Оскільки відповідачем сума фінансово-господарської санкції не сплачена, на суму заборгованості було нараховано пеню у розмірі 280 грн 70 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях зазначав, що починаючи з 01 серпня 2014 року по даний час на підприємстві працює одна особа, що має другу групу інвалідності. Зауважував, що підприємство відповідача займається виконанням робіт підвищеної небезпеки, що ускладнює пошук та працевлаштування інвалідів оскільки за висновками медико-соціальних (експертних) комісій інваліди не можуть виконувати такі роботи.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як зазначено у статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Згідно пункту 1 Наказу Міністерства соціальної політики України "Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів" від 14 квітня 2011 року №129 Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Відповідно до пункту 12 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.

За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма №10-ПІ, реєстраційний номер 53/101/2404), поданим Товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільною фірмою "Габор" 26 лютого 2015 року вх. №2815 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2014 рік становила 19 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 381 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 20053,00 грн. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 1 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) - 1 особа /а.с. 4/.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається із звіту Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "Габор" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма № 10-ПІ) відповідачем у 2014 році працевлаштовано 1 інваліда /а.с. 4/.

Відповідачем надано суду список інвалідів, які працювали у 2014 році, а саме: ОСОБА_3 (5 місяців) /а.с. 4, зворотній бік/.

Однак, суд погоджується з розрахунком позивача, згідно якого середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві складає 1 робоче місце (кількість місяців, відпрацьованих інвалідами, згідно наданого "списку інвалідів, які працювали в 2014 році" - 1; 1:12 місяців року = 0,08, що округлюється до 0 відповідно до пункту 3.4 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42 "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за №117/13384) /а.с. 5/.

Враховуючи те, що чотирьохвідсотковий норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 особу, а середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 робочих місця, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, склала 1.

Згідно частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою статті 20 зазначеного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Разом з тим, частинами першою, третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 2014 року середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 14 осіб, норматив створення робочих місць для інвалідів становив 1 особу, на які було працевлаштовано з 01 серпня 2014 року 1 особу ОСОБА_3, яка має ІІ групу інвалідності, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями довідки МСЕК /а.с. 32/, наказу про прийняття на роботу від 01 серпня 2014 року №20 /а.с. 31/,трудової книжки ОСОБА_3 /а.с. 33-35/ .

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Враховуючи те, що на підприємстві відповідача протягом останніх п'яти місяців 2014 року працювала особа, якій встановлено ІІ групу інвалідності, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання вимог статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" протягом січня-липня 2014 року, тобто тільки за ті місяці у яких було не дотримано норматив робочих місць для інвалідів: 11697,37 грн (20052,63 грн сума адміністративно-господарських санкцій : 12 місяців х 7 місяців) та 163,74 грн (280,70 грн пеня : 12 місяців х 7 місяців).

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню частково.

Згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "Габор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "Габор" (ідентифікаційний код 13948255, місцезнаходження: бульвар Богдана Хмельницького, 5, корп. 1, кв. 44, р/р 26000054607465 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО: 331401) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: м. Полтава, вул. Зигіна, 1, одержувач УДКСУ м. Полтава, ідентифікаційний код 38019510, р/р 31218230700002 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 11697,37 грн /одинадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень тридцять сім копійок/ та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 163,74 грн /сто шістдесят три гривні сімдесят чотири копійки/.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 травня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова