Постанова

від 21.05.2015 по справі 823/1066/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року справа № 823/1066/15

17 год. 02 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - Цвіркуна О.С. за довіреністю,

відповідача - Руденка І.С. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «КБН-Санелектро» до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «КБН-Санелектро» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0003712301 від 17.11.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентом ПП «Фленкер-Ф» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що позивачем завищено податковий кредит всього на суму 38 057 грн. за липень 2014 року по правовідносинах з ПП «Фленкер-Ф», у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що приватне виробничо-комерційне підприємство «КБН-Санелектро», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 24412500, зареєстровано 02.12.1996р., перебуває на обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 244125023012.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Фленкер-Ф» за липень 2014 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №410/23-01-22-04/24412500 від 29.10.2014р. (далі по тексту - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 38 057 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003712301 від 17.11.2014р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 571 грн., в тому числі за основним платежем - 38 057 грн. та за штрафними санкціями - 9 514 грн.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між ПП «Фленкер-Ф» та позивачем укладено договір на поставку продукції №307 від 03.07.2014р. за умовами якого ПП «Фленкер-Ф» зобов'язалось передати у власність позивачу запорну арматуру, задвижки, крани, вентилі, клапана, а позивач - прийняти продукцію і оплатити її вартість.

На підтвердження виконання зобов'язань за вказаним договором ПП «Фленкер-Ф» сторонами підписано видаткові накладні №РН-0103 від 03.07.2014р., №РН-0107 від 07.07.2014р., №РН-0110 від 10.07.2014р., №РН-0117 від 17.07.2014р., №РН-0217 від 17.07.2014р., №РН-0224 від 24.07.2014р., №РН-0125 від 25.07.2014р., №РН-0131 від 31.07.2014р., які містять назву, кількість, ціну товарів, загальну їх вартість та суму ПДВ, яка включена до вартості.

Контрагент виписав позивачу податкові накладні №22 від 03.07.2014р., №43 від 07.07.2014р., №44 від 10.07.2014р., №83 від 17.07.2014р., №88 від 17.07.2014р., №156 від 24.07.2014р., №157 від 25.07.2014р., №158 від 31.07.2014р., які містять усі необхідні реквізити.

Станом на час проведення перевірки позивачем частково оплачено вартість придбаних товарів за вказаним договором в сумі 97 077 грн.

Відповідач стверджує, що відсутність доказів перебування заступника директора позивача ОСОБА_1 у відрядженнях, з огляду на ту обставину, що видаткові накладні підписані вказаною особою в с. Гореничі, свідчить про відсутність фактів здійснення господарських операцій.

Суд критично оцінює такі доводи контролюючого органу, оскільки законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено оформлення відряджень для підтвердження факту укладення договорів чи підписання бухгалтерських документів поза межами місцезнаходження платника податків. Відсутність документального оформлення відрядження не перешкоджає уповноваженій особі від'їхати до іншого населеного пункту для оформлення господарських операцій та не є доказом факту його відсутності в тому чи іншому місці. Крім того, сторони не позбавлені права здійснювати обмін товаросупровідними документами засобами поштового зв'язку.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість перевірки правильності ведення журналу обліку довіреностей на отримання товару від ПП «Фленкер-Ф» у зв'язку з наданням позивачем лише копії його сторінки, оскільки відповідач не навів обставин вчинення позивачем перешкод для огляду оригіналу вказаного журналу.

В акті перевірки відповідач посилається на відсутність товарно-транспортних накладних як доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

На переконання суду, зважаючи на специфіку товарів та їх незначний обсяг, позивач не позбавлений можливості здійснити транспортування цих товарів власним транспортом. Крім того, порушення правил транспортування товарів є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності саме за порушення цих правил. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП «Фленкер-Ф», останнє не було визнано банкрутом, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Суд вважає протиправним посилання відповідача на акт ДПІ у Києво-Святошенському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №459/22-03/38857644 від 03.09.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф», оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. у справі №810/6355/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015р., визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Києво-Святошниському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф», результати якої оформлено актом від 02.10.2014 №532/22-03/38857644. Вказані судові рішенні набрали законної сили. Отже, в судовому порядку спростовано висновки вказаного акту №459/22-03/38857644 від 03.09.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф».

На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентом з метою зменшення податкових зобов'язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом прийнято не було.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про законність формування позивачем податкового кредиту за липень 2014 року у зв'язку з включенням до його складу суми податку на додану вартість в розмірі 38 057 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0003712301 від 17.11.2014р., є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0003712301 від 17.11.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "КБН-Санелектро" судовий збір у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 26.05.2015р.