Постанова

від 20.05.2015 по справі 824/803/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/803/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.;

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.;

представників сторін:

позивача - Бережнюка В.М.,

відповідача - Ніщука І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації

до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення.

встановив:

Чернівецьке державне спеціалізоване будівельно-монтажне управління по газифікації (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003601501 від 17.03.2015 р. про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що оскаржуване податкове - повідомлення винесено ДПІ у м. Чернівці неправомірно, оскільки строк сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток виник під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подала до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що оскільки позивачем порушено строк сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток до нього застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% сплаченої суми податкового боргу. Крім того, вказував, що штрафна санкція застосована не в період дії мораторію, а в період коли платник перебуває в основному стані.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Чернівецьке державне спеціалізоване будівельно-монтажне управління по газифікації (58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 7, код ЄДРПОУ 02127377) зареєстровано як юридичну особу 03.04.1996 р. та взято на облік в органах державної податкової служби 29.09.1992 р. (а.с. 15).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2011 р. в справі №5/5027/18-б/2011 прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будторгінвест" та порушив справу про банкрутство Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 40).

10.06.2011 р. ухвалою Господарського суду Чернівецької області визнано грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Чернівці до Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації на суму 747542,39 грн., в тому числі: 527303,82 грн. основного боргу, 220238,57 грн. штрафних санкцій. Зокрема, як вбачається із вказаної ухвали суду, в тому числі визнано грошові вимоги ДПІ у м. Чернівцях по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 143070,64 грн. (а.с. 42 - 43).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2011 р. затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 19860000,62 грн., з них основний борг 1381550,20 грн., штрафні санкції 603879,42 грн., судові витрати 571,00 грн. (а.с. 44).

10.01.2012 р. ухвалою Господарського суду Чернівецької області введено процедуру санації Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації строком на двадцять місяців та призначено керуючим санацією керівника боржника (а.с. 45 - 46).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2012 р. затверджено план санації позивача, схвалений комітетом кредиторів від 13.08.2012 р. (а.с. 47 -48, 51 - 96).

Судом встановлено, що у відповідності до плану санації, 19.12.2012 р. позивачем в рахунок погашення основного боргу по податку на прибуток державних підприємств сплачено 143070,60 грн. Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням №19 від 19.12.2012 р. та зворотнім боком облікової кратки платника (а.с. 98, 99 - 121).

У зв'язку з погашенням всіх вимог кредиторів відповідно до плану санації, відновленням платоспроможності боржника, 21.11.2013 р. ухвалою Господарського суду Чернівецької області затверджено звіт керуючого санацією Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації. Провадження у справі №5/5027/18-б/2011 припинено (а.с. 49 - 50, 97).

На підставі п.п. 19-1 та п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 та п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України спеціалістами відповідача проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період 9-ть міс. 2007 р., 11 міс. 2007 р., 9-ть міс. 2008 р., 11 міс. 2008 р., 2008 р., 1-ий кв. 2009 р., 9-ть міс. 2009 р. з питань несвоєчасної сплати податку на прибуток, за результатами якої 05.03.2015 р. складено акт №278/24-12-15-01/02127377 (а.с. 24-25).

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ш" № 0003601501 від 17.03.2015 р., яким застосовано штрафну санкцію у сумі 28614,13 грн. (а.с. 23).

Дослідженням розрахунку штрафних санкцій встановлено, що санкція позивачу нарахована за порушення граничних термінів слати податкових зобов'язань визначених в деклараціях з податку на прибуток, зокрема:

- декларації від 09.11.2007 р. №145738 (дата нарахування 19.11.2007 р.) сплачено 19.12.2012 р. в сумі 80046,65 грн., затримано на 1851 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (16009,33 грн.);

- декларації від 20.12.2007 р. №160983 (дата нарахування 04.01.2008 р.) сплачено 19.12.2012 р. в сумі 1103,00 грн., затримано на 1804 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (220,60 грн.);

- декларації від 07.11.2008 р. №1743280 (дата нарахування 19.11.2008 р.) сплачено 19.12.2012 р. в сумі 27792,00 грн., затримано на 1484 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (5558,40 грн.);

- декларації від 24.12.2008 р. №197977 (дата нарахування 30.12.2008 р.) сплачено 19.12.2012 р. в сумі 27188,00 грн., затримано на 1443 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (5437,60 грн.);

- декларації від 06.02.2009 р. №235030 (дата нарахування з 19.02.2009 р.) сплачено 19.12.2012 р. в сумі 4316,00 грн., затримано на 1392 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (863,20 грн.);

- декларації від 12.05.2009 р. №59597 (дата нарахування 20.05.2009 р.) сплачено 19.12.2012 р. в сумі 2286,00 грн., затримано на 1302 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (457,20 грн.);

- декларації від 06.11.2009 р. №163905 (дата нарахування з 19.11.2009 р.) сплачено 19.12.2012 р. в сумі 339,00 грн., затримано на 1119 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (67,80 грн.).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0003601501 від 17.03.2015 р. протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, з таких міркувань.

Статтями 1 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII) у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство щодо позивача, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконувати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Це означає, що під час дії мораторій зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) термін виконання яких настав до дня введення мораторію та які виникли під час його дії, а також припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 р. (справа №21-144а11), від 07.05.2012 р. (справа №21-289а11), від 11.06.2012 р. (справа №21-179а12), від 01.10.2012 р. (справа №21-298а12), від 26.02.2013 р. (справа №21-34а13), висновки яких є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень ст.244 2 КАС України.

19.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"", яким Закон № 2343-ХІІ викладено в новій редакції. Зокрема, з цієї дати мораторій на задоволення вимог кредиторів врегульовано ст. 19, яка була чинною на день винесення спірного рішення.

Частною 1 та 2 цієї статті Закону № 2343-ХІІ визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 2343-ХІІ (в новій редакції) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Частиною 5 зазначеної вище статті Закону № 2343-ХІІ передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2011 р. в справі №5/5027/18-б/2011 порушено провадження у справі щодо банкрутства Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Сторонами в судовому засіданні не заперечувалося, що в період з 31.01.2011 р. по 21.11.2013 р. діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Також судом встановлено, що 10.06.2011 р. ухвалою Господарського суду Чернівецької області визнано грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Чернівці до позивача на суму 747542,39 грн., в тому числі: 527303,82 грн. основного боргу, 220238,57 грн. штрафних санкцій. Як вбачається із вказаної ухвали суду, до грошових вимог ДПІ у м. Чернівцях включено також зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, які виникли на підставі податкових декларацій від 09.11.2007 р. №145738, від 20.12.2007 р. №160983, від 07.11.2008 р. №174380, від 24.12.2008 р. №197977, від 06.02.2009 р. №235030, від 12.05.2009 р. №59597, від 06.11.2009 р. №163905 на загальну суму 143070,64 грн.

17.03.2015 р. відповідачем прийнято оскаржуване рішення форми "Ш" № 0003601501, яким застосувало до позивача штрафну санкцію у сумі 28614,13 грн. за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємств, термін сплати яких настав до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки відповідач був включений до переліку конкурсних кредиторів, відтак суд приходить до висновку, що введений ухвалою Господарського суду мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинив виконання боржником (позивачем) зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) термін виконання яких настав до дня введення мораторію та які виникли під час його дії, а також припинив заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства при прийнятті спірного рішення про застосування штрафної санкції за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на положення ст. 126 ПК України, оскільки під час дії мораторію у суб'єкта владних повноважень відсутні підстави для їх застосування.

Інші доводи представника відповідача, на думку суду, не спростовують протиправність оскаржуваного рішення.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. (а.с. 2).

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по даній справі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003601501 від 17.03.2015 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 25 травня 2015 р.

Суддя В.К. Левицький