Ухвала

від 11.08.2015 по справі 824/803/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/803/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

11 серпня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: не з'явився,

представників відповідача: Ніщука І.В. Теутеляк С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Чернівецьке державне спеціалізоване будівельно-монтажне управління по газифікації (58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 7, код ЄДРПОУ 02127377) зареєстровано як юридичну особу 03.04.1996 року та взято на облік в органах державної податкової служби 29.09.1992 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2011 р. в справі №5/5027/18-б/2011 прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будторгінвест" та порушив справу про банкрутство Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

10.06.2011 року ухвалою Господарського суду Чернівецької області визнано грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Чернівці до Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації на суму 747542,39 грн., в тому числі: 527303,82 грн. основного боргу, 220238,57 грн. штрафних санкцій. Зокрема, як вбачається із вказаної ухвали суду, в тому числі визнано грошові вимоги ДПІ у м. Чернівцях по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 143070,64 грн..

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 19860000,62 грн., з них основний борг 1381550,20 грн., штрафні санкції 603879,42 грн., судові витрати 571,00 грн..

10.01.2012 року ухвалою Господарського суду Чернівецької області введено процедуру санації Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації строком на двадцять місяців та призначено керуючим санацією керівника боржника.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2012 року затверджено план санації позивача, схвалений комітетом кредиторів від 13.08.2012 року.

Увідповідності до плану санації, 19.12.2012 року позивачем в рахунок погашення основного боргу по податку на прибуток державних підприємств сплачено 143070,60 грн. Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням №19 від 19.12.2012 року та зворотнім боком облікової картки платника.

У зв'язку з погашенням всіх вимог кредиторів відповідно до плану санації, відновленням платоспроможності боржника, 21.11.2013 року ухвалою Господарського суду Чернівецької області затверджено звіт керуючого санацією Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації. Провадження у справі №5/5027/18-б/2011 припинено.

На підставі п.п. 19-1 та п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 та п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України спеціалістами відповідача проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період 9-ть міс. 2007 року, 11 міс. 2007 року, 9-ть міс. 2008 року, 11 міс. 2008 року, 2008 року, 1-ий кв. 2009 року, 9-ть міс. 2009 року з питань несвоєчасної сплати податку на прибуток, за результатами якої 05.03.2015 року складено акт №278/24-12-15-01/02127377.

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ш" № 0003601501 від 17.03.2015 року, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 28614,13 грн..

Дослідженням розрахунку штрафних санкцій встановлено, що санкція позивачу нарахована за порушення граничних термінів слати податкових зобов'язань визначених в деклараціях з податку на прибуток, зокрема:

- декларації від 09.11.2007 року №145738 (дата нарахування 19.11.2007 року) сплачено 19.12.2012 року в сумі 80046,65 грн., затримано на 1851 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (16009,33 грн.);

- декларації від 20.12.2007 року №160983 (дата нарахування 04.01.2008 року) сплачено 19.12.2012 року в сумі 1103,00 грн., затримано на 1804 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (220,60 грн.);

- декларації від 07.11.2008 року №1743280 (дата нарахування 19.11.2008 року) сплачено 19.12.2012 року в сумі 27792,00 грн., затримано на 1484 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (5558,40 грн.);

- декларації від 24.12.2008 року №197977 (дата нарахування 30.12.2008 року) сплачено 19.12.2012 року в сумі 27188,00 грн., затримано на 1443 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (5437,60 грн.);

- декларації від 06.02.2009 року №235030 (дата нарахування з 19.02.2009 року) сплачено 19.12.2012 року в сумі 4316,00 грн., затримано на 1392 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (863,20 грн.);

- декларації від 12.05.2009 року №59597 (дата нарахування 20.05.2009 року) сплачено 19.12.2012 року в сумі 2286,00 грн., затримано на 1302 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (457,20 грн.);

- декларації від 06.11.2009 року №163905 (дата нарахування з 19.11.2009 року) сплачено 19.12.2012 року в сумі 339,00 грн., затримано на 1119 днів, у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % (67,80 грн.).

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом протиправно, необґрунтовано з порушенням норм чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтями 1 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII) у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство щодо позивача, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконувати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Це означає, що під час дії мораторій зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) термін виконання яких настав до дня введення мораторію та які виникли під час його дії, а також припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 р. (справа №21-144а11), від 07.05.2012 р. (справа №21-289а11), від 11.06.2012 р. (справа №21-179а12), від 01.10.2012 р. (справа №21-298а12), від 26.02.2013 р. (справа №21-34а13).

Відповідно до ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"", яким Закон № 2343-ХІІ викладено в новій редакції. Зокрема, з цієї дати мораторій на задоволення вимог кредиторів врегульовано ст. 19, яка була чинною на день винесення спірного рішення.

Частиною 1 та 2 цієї статті Закону № 2343-ХІІ визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 2343-ХІІ (в новій редакції) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Частиною 5 зазначеної вище статті Закону № 2343-ХІІ передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2011 року в справі №5/5027/18-б/2011 порушено провадження у справі щодо банкрутства Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Сторонами в судовому засіданні не заперечувалося, що в період з 31.01.2011 року по 21.11.2013 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Також судом встановлено, що 10.06.2011 року ухвалою Господарського суду Чернівецької області визнано грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Чернівці до позивача на суму 747542,39 грн., в тому числі: 527303,82 грн. основного боргу, 220238,57 грн. штрафних санкцій. Як вбачається із вказаної ухвали суду, до грошових вимог ДПІ у м. Чернівцях включено також зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, які виникли на підставі податкових декларацій від 09.11.2007 року №145738, від 20.12.2007 року №160983, від 07.11.2008 року №174380, від 24.12.2008 року №197977, від 06.02.2009 року №235030, від 12.05.2009 року №59597, від 06.11.2009 року №163905 на загальну суму 143070,64 грн.

17.03.2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення форми "Ш" № 0003601501, яким застосувало до позивача штрафну санкцію у сумі 28614,13 грн. за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємств, термін сплати яких настав до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки відповідач був включений до переліку конкурсних кредиторів, відтак суд приходить до висновку, що введений ухвалою Господарського суду мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинив виконання боржником (позивачем) зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) термін виконання яких настав до дня введення мораторію та які виникли під час його дії, а також припинив заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства при прийнятті спірного рішення про застосування штрафної санкції за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому вказане рішення є протиправним та не законним.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.