Постанова

від 20.05.2015 по справі 826/7296/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 травня 2015 року           11:08           №826/7296/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп»

додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2015 №0003122206, від 15.04.2015 №0003132206,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 травня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2015 №0003122206 та від 15.04.2015 №0003132206.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 31.03.2015 №186/1-26-50-22-06-38314680 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015 №0003122206 та №0003132206. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 31.03.2015 №186/1-26-50-22-06-38314680 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 15.04.2015 №0003122206 та №0003132206 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при проведенні господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» за весь період взаємовідносин.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» пункту 138.2 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 22375,62 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 24862,51 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 31.03.2015 №186/1-26-50-22-06-38314680 та прийнято податкові повідомлення-рішення від:

15.04.2015 №0003122206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31078,50 грн., у тому числі: 24862,00 грн. – основний платіж, 6215,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 15.04.2015 №0003132206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27970,00 грн. у тому числі: 22376,00 грн. – основний платіж, 5594,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.03.2015 №186/1-26-50-22-06-38314680 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» за договором від 31.01.2014 №22.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» (постачальник) укладено договір від 31.01.2014 №22, відповідно до якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товар, що замовив за ціною вказаною згідно додатка №1 до цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 31.01.2014 №22, податкових накладних за відповідні періоди, договору суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2013 №36, додаткової угод про пролонгацію договору від 01.01.2013 №36, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 1521 та 104, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Крім того, позивачем надано звіт по продажам контрагентам з 01.02.2014 по 28.04.2015, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 з контрагентом «ЗМ-Консалтинг», видаткові накладні.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» вказано на акт Броварської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 04.04.2014 №23/10-06-22-01/37871477 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» щодо до підтвердження господарських відносин із контрагентами – покупцями за період з 01.12.2013 по 28.02.2014».

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 №810/2523/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 №810/2523/14, визнано протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» за результатами якої складено акт від 4 квітня 2014 року №23/10-06-22-01/37871477 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗМ-Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами- покупцями за період із 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року», визнано протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, які полягають у внесенні відомостей до аналітично-інформаційної системи «Податковий блок» щодо показників податкових зобов'язань та податкового кредиту із податку на додану вартість, доходів та витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консалтинг» на підставі акта №23/10-06-22-01/37871477 від 4 квітня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗМ-Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період із 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року», зобов'язано Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з аналітично-інформаційної системи «Податковий блок» інформацію щодо показників податкових зобов'язань та податкового кредиту із податку на додану вартість, доходів та витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консалтинг», внесену на підставі акта від 4 квітня 2014 року №23/10-06-22-01/37871477 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗМ-Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період із 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року».

Так, названими судовими рішеннями було встановлено безпідставне коригування контролюючим органом даних податкового обліку контрагента позивача – товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консалтинг».

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 31.03.2015 №186/1-26-50-22-06-38314680 ґрунтуються виключно на акті Броварської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 04.04.2014 №23/10-06-22-01/37871477, враховуючи судові рішення, що набрали законної сили, висновки відповідача відносно позивача не можуть вважатись обґрунтованими.

Так, аналіз матеріалів справи щодо взаємовідносин між товариства з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» свідчить, що:

-          контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

-          всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

-          під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг»;

-          доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Під час судового розгляду справи судом витребувано з відповідача інформацію щодо наявності/відсутності порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг».

Відповідачем доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин суду не надано.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.04.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003122206 та №0003132206, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міндоходів у місті Києві від 15.04.2015 №0003122206 та від 15.04.2015 №0003132206.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 25.05.2015