Ухвала

від 27.10.2015 по справі 826/7296/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7296/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретаріВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» пред'явило позов до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2015 №0003122206 та від 15.04.2015 №0003132206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при проведенні господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» за весь період взаємовідносин.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» пункту 138.2 статті 138 , пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток на суму 22375,62 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» пунктів 198.3 , 198.6статті 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податкового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 24862,51 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 31.03.2015 №186/1-26-50-22-06-38314680 та прийнято податкові повідомлення-рішення від: 15.04.2015 №0003122206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31078,50 грн., у тому числі: 24862,00 грн. - основний платіж, 6215,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 15.04.2015 №0003132206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27970,00 грн. у тому числі: 22376,00 грн. - основний платіж, 5594,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України (далі - ПК) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» (постачальник) укладено договір від 31.01.2014 №22, відповідно до якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товар, що замовив за ціною вказаною згідно додатка №1 до цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 31.01.2014 №22, податкових накладних за відповідні періоди, договору суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2013 №36, додаткової угод про пролонгацію договору від 01.01.2013 №36, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 1521 та 104, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Крім того, позивачем надано звіт по продажам контрагентам з 01.02.2014 по 28.04.2015, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 з контрагентом «ЗМ-Консалтинг», видаткові накладні.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» вказано на акт Броварської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 04.04.2014 №23/10-06-22-01/37871477 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» щодо до підтвердження господарських відносин із контрагентами - покупцями за період з 01.12.2013 по 28.02.2014».

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 №810/2523/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 №810/2523/14, визнано протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» за результатами якої складено акт від 4 квітня 2014 року №23/10-06-22-01/37871477 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗМ-Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами- покупцями за період із 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року», визнано протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, які полягають у внесенні відомостей до аналітично-інформаційної системи «Податковий блок» щодо показників податкових зобов'язань та податкового кредиту із податку на додану вартість, доходів та витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консалтинг» на підставі акта №23/10-06-22-01/37871477 від 4 квітня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗМ-Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період із 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року», зобов'язано Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з аналітично-інформаційної системи «Податковий блок» інформацію щодо показників податкових зобов'язань та податкового кредиту із податку на додану вартість, доходів та витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консалтинг», внесену на підставі акта від 4 квітня 2014 року №23/10-06-22-01/37871477 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗМ-Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період із 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року».

Так, вказаним судовими рішеннями було встановлено безпідставне коригування контролюючим органом даних податкового обліку контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консалтинг».

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Акт Броварської ОДПІ ГУМД у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗМ-Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37871477) щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 рік» від 04.04.2014 року № 23/10-06-22-01/37871477, який податковий орган бере за основу своїх висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЗМ-Консалтинг», не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Позивача.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року у справі № К/800/41631/13.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що такі операції здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікатес Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при проведенні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМ-Консталтинг» за весь період фінансово-господарської діяльності призначена у зв'язку із надходженням постанови Слідчого СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі, лейтенанта податкової міліції Мамчика Д.О. на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що підтверджується Актом перевірки від 31.03.2015 року № 186/1-26-50-22-06-38314680

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК однією з підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 статті 86 ПК ).

У даній справі колегією суддів встановлено, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було відомостей про прийняття судом рішення по кримінальній справі, в межах якої проведено документальну перевірку позивача.

На думку колегії суддів, відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

Враховуючи, що жодних доказів на підтвердження існування вироку на момент прийняття спірних рішень відповідач не надав, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 15.04.2015 №0003122206 та №0003132206.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 21-576а14.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.