Постанова

від 12.11.2010 по справі 2а-4458/10/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4458/10/1770

12 листопада 2010 року 13год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до Здолбунівської ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду, залучивши відповідачем у справі Здолбунівську об'єднану державну податкову інспекцію з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.09.10р. №0000101742/3; №0000111742/3; №0000121742/3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він має право на застосування Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку, виданого податковим органом. За період, що підлягав перевірці, здійснювалася заготівля великої рогатої худоби та коней згідно договорів-доручення. Факт виконання зобов'язань по заготівлі підтверджений актами прийому-передачі, які також охоплені перевіркою.

У даних правовідносинах позивач, діючи не від свого імені, а від імені і за рахунок довірителя - ТзОВ «Компанія «ОСОБА_5», придбавав велику рогату худобу та коні, за що отримував винагороду як повірений, яка і врахована до складу виручки від реалізації послуг по заготівлі, обсяг якої не перевищує граничну межу 500 тис. грн. в рік, встановлену вищезазначеним Указом.

Однак податковий орган в обґрунтування своєї правової позиції в акті перевірки наводить не нормативно-правовий акт, а лист ДПАУ від 14.07.2009р. № 14735/7/17-0417, «Щодо адміністрування єдиного податку», що і потягло з собою неправильний висновок за результатами проведеної перевірки.

Податковим органом в у акті перевірки, як встановлений факт, зазначено, що суб'єкт підприємницької діяльності (СПД) ОСОБА_4 діяв як комісіонер (у межах правовідносин договору комісії). Про те позивач зазначає, що жодного договору комісії він на протязі діяльності, яка охоплювалася перевіркою, не укладав та не підписував.

Відтак, діючи на підставі договорів доручення позивач діяв від імені свого довірителя, який був одночасно і податковим агентом, оскільки доходи виплачувалися покупцем худоби.

Внаслідок невірно наданої оцінки правовідносинам, податковим органом прийнято помилковий висновок, що потягло за собою прийняття протиправних рішень, які є предметом оскарження у даній справі.

Позов просить задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у письмовому запереченні. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов позивача підлягає до задоволення повністю.

Суд виходив з такого.

Як вбачається із матеріалів справи податковим органом - Здолбунівською об'єднаною податковою інспекцією - проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.10.06р. по 30.09.09р.

В ході перевірки встановлено порушення платником податків вимог податкового законодавства, зокрема пп.7.1 ст.7, пп. 8.1.1, 8.1.2 ст. 8, пп.9.12.1, п.9.12 ст.9, пп. «а»п.19.2 ст.19, пп. «а» пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13, абз.б п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»; пп.4.3.36 п.4.3 статті 4, статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; пп.2.3.1. п.2.3 ст.2 , п.9.3 ст.9 , п.9.4. ст. 9 , п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", про що складено акт перевірки від 11.02.10р. (а.с.11-32).

У своєму позові та додаткових поясненнях позивач не зазначає, коли були прийняті податкові повідомлення-рішення першопочаткове та за результатами розгляду первинної та повторних скарг, і тим більше їх не оскаржує.

Однак такі відомості наводить податковий орган у своєму запереченні.

За результатами розгляду акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000101742/0 від 22.02.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку ??? "м-р підприєм.діяльн." в сумі 655005грн., у тому числі 655005грн. - основного платежу;

№ 0000111742/0 від 22.02.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2514156,30грн., у тому числі 838052,10грн. - основного платежу та 1676104,20грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0000121742/0 від 22.02.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1366071,00грн., в тому числі 908334грн. - основного платежу та 457737грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення платником податків оскаржувалися в процедурі адміністративного оскарження, відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" шляхом подання первинної та повторної скарг до Здолбунівської ОДПІ, ДПА в Рівненській області, ДПА України. Рішеннями зазначених органів податкової служби скарги платника податків залишені без задоволення, а рішення податкового органу - без змін. За результатами прийнятого рішення ДПА України податковим органом - Здолбунівською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення 10.09.10р. за №№ 0000101742/3, 0000111742/3, 0000121742/3.

Досліджуючи обставини прийняття оспорюваних податкових повідомленнь-рішень, суд приходить до висновку, що вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню з огляду на наступне.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000101742/3 від 10.09.10р.

1.1. Порядок прийняття податкових повідомлень-рішень та їх направлення на адресу платника податків визначається Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 зі змінами та доповненнями в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. N 328 (далі - Порядок-253).

Відповідно до п.3.3. Порядку-253 податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). Якщо податковий орган здійснив розрахунок сум податкових зобов'язань за декількома податками, то складається відповідна кількість податкових повідомлень. Якщо згідно із законами з питань оподаткування передбачено декілька термінів сплати розрахованого податковим органом податкового зобов'язання, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках податкового повідомлення.

Перелік загальнодержавних та місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" (на момент винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень). Зазначені переліки є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

У супереч зазначеним нормам Закону України "Про систему оподаткування" та п.3.3. Порядку-253 податковий орган в податковому повідомленні-рішенні №0000101742/3 від 10.09.10р. зазначає самостійно винайдений податок (а може це збір чи обов'язковий платіж - представники податкового органу не спромоглися надати ґрунтовні пояснення в цій частині) "НОМЕР_1, ЗДОЛБУНІВ М-Р ПІДПРИЄМ.ДІЯЛЬН.".

Відповідач діяв не у спосіб та не у порядку, визначеному законодавством.

1.2. Як вбачається із матеріалів справи, у межах періоду, що перевірявся, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності:

у IV кварталі 2006 року (01.09.06р. по 31.12.06р.) позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Зазначені відомості підтверджуються податковим органом у акті перевірки;

з 01.07.07р. по 31.12.07р., вид діяльності - заготівля і реалізація с/г продукції (свідоцтво про сплату єдиного податку серія Е №050783) (а.с.118). Спрощена система оподаткування, обліку та звітності за даним видом діяльності позивачем була обрана на підставі заяви від 15.06.07р. (а.с.132-133);

з 01.01.08р. по 31.12.08р. термін дії свідоцтва про сплату єдиного податку серія Е №050783 продовжено на 2008 рік, про що на зворотній стороні зроблено відмітку. Вид діяльності на 2008 рік обрано позивачем було - заготівля та реалізація с-г продукції (м'ясо) відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 14.12.07р. (а.с.130);

з 01.01.09р. по 31.12.09р. термін дії свідоцтва про сплату єдиного податку серія Е №050783 продовжено на 2009 рік, про що на зворотній стороні зроблено відмітку. Вид діяльності на 2009 рік обрано позивачем було - закупка та реалізація с/г продукції відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.12.07р. (а.с.129).

У період з 01.01.07р. по 30.06.07р. (І-ІІ квартали) позивач здійснював свою підприємницьку діяльність на підставі фіксованого патенту в сфері роздрібної торгівлі та заготівлі (а.с.120-123) на загальній системі оподаткування.

У період, за який СПД ОСОБА_4 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, він підпадав під дію Указу Президента України №727/98 від 03.07.98р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ-727).

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Указу-727 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно положень Указу-727 СПД - платник єдиного податку звільнений від плати за патент та податку з доходів фізичних осіб, а згідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР - від застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО).

У листі Комітет ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 11.04.2001 р. N 06-10/206 надається роз'яснення, відповідно до якого у нормах Указу-727 мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності. При цьому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР) встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (п. 1.31 ст. 1 Закону). Таке ж положення міститься і в Законі України "Про податок на додану вартість" (п. 1.4 ст. 1 Закону).

Що ж стосується особливостей здійснення комісійної торгівлі, то основним нормативно-правовим актом, який регламентує порядок та умови здійснення операцій з продажу товарів за договорами комісії, є Цивільний кодекс України. Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України за договорами комісії одна сторона (Комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (Комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок Комітента.

Таким чином, обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким Комісіонером згідно з договором комісії (ст. 395 та 398 Цивільного кодексу України).

Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) однаковий для будь-якого Комісіонера - платника єдиного податку, оскільки відповідно до принципів рівності і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, зазначених у ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування", до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) має бути забезпечений однаковий підхід.

У податкових роз'ясненнях, датованих 2000, 2001 роком, податковий орган займав аналогічну позицію, яка викладена у Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 11.04.2001 р. N 06-10/206.

У подальшому податковий орган змінив свою позицію, а відтак і термін "виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" у тому числі і згідно договорами комісії, доручення, тощо роз'яснюється по іншому.

У своєму листі від 24.05.2006 р. N 5798/415-0416 ДПА України роз'яснює, що відповідно до статті 1 Указу-727 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб'єкта малого підприємництва.

Відтак, на думку податкового органу, до транзитних коштів, які надходять на виконання договорів комісії, доручення, тощо, всупереч п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". та п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", має бути застосований касовий метод.

У подальшому центральним податковим органом - ДПА України було викладено рекомендації щодо адміністрування єдиного податку у листі-роз'ясненні від 14.07.2009 р. N 14735/7/17-0417р.

Такі рекомендації було покладено податковим органом - Здолбунівською ОДПІ в основу здійснення перевірки позивача (п.2.1, пп.2.2.1. акту перевірки), внаслідок чого виручкою було визнано усі надходження на рахунок платника податку та у касу або отримані з каси ТОВ "ОСОБА_6 ЛТД".

1.3. Матеріалами справи обґрунтовується та обставина, що позивач ОСОБА_4 у межах виданого йому свідоцтва про сплату єдиного податку здійснював заготівлю сільськогосподарської продукції - великої рогатої худоби, коней.

Така діяльність, зокрема за період, що підлягав перевірці, здійснювалася в основному на підставі договору-доручення на заготівлю худоби від товаровиробників усіх форм власності від 01.04.07р. (додаткова угода до цього договору доручення від 26.12.07р.) - у 2007 та 2008 роках (а.с.35-36а), договору-доручення на заготівлю худоби від товаровиробника усіх форм власності №12 від 02.01.09р. - у 2009 році (а.с.33-34), далі по тексту постанови, відповідно, Договір-1 та Договір-2 або Договори, якщо пункти договорів співпадають.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України (ЦКУ) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договір-1 та Договір-2 були укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_6 ЛТД", як довірителем, і як замовником послуг одночасно та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, як повіреним та одночасно виконавцем з надання послуг по договору доручення.

За змістом статті 1003 ЦКУ у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Предметом як Договору-1 так і Договору-2 було здійснення від імені довірителя (п.1.1. Договорів) та за його рахунок (пункт 2.4. Договорів) заготівлю худоби у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, включаючи власників приватних підсобних господарств (населення).

У сукупності пунктів 1.1. та 2.1. Договорів полягав зміст послуги, яка надавалася повіреним ОСОБА_4 для ТОВ "ОСОБА_6 ЛТД", а у пунктах 2.1.-2.3, 2.5-2.6, 3.1 - ще й чітко визначені ті юридичні дії, які мав вчинити позивач.

Згідно із частиною 1 статті 1002 ЦКУ повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винагорода за надані послуги для повіреного Договором-1 була визначена у розмірі 10% (в тому числі транспортні послуги) від суми за здану худобу з дотацією, а за Договором-2 - виплата винагороди здійснювалася у розмірі, який був визначений в акті виконаних робіт.

Кінцевим (остаточним) документом, який підтверджував обсяги сум за здану худобу сторони визначили акт виконаних робіт (п.2.6. Договорів).

За змістом Договору-1 та Договору-2 у власність повіреного не переходять ні грошові кошти, які він отримав через касу для виконання договору доручення щодо заготівлі худоби, ні худоба, яка закуплена за отримані для цих цілей коштами.

Однак такі правовідносини податковим органом розцінені як правовідносини, що виникли із договору комісії (сторінка акту перевірки 8, а.с. 18).

Як наслідок, із покликанням на вимоги статті 1011 ЦКУ, головний державний податковий ревізор-інспектор, інспектор І рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Здолбунівської ОДПІ ОСОБА_3 приходить до висновку, що оскільки комісіонер діє від свого імені, то він приймає на себе усі права та обов'язки за договорами, що укладаються з третіми особами, а відтак несе за них відповідальність.

Правовідносини, які податковий ревізор-інспектор вважає правовідносинами комісії, ніколи такими не були.

Позивач ОСОБА_4 при виконання Договорів ніколи не діяв ВІД СВОГО ІМЕНІ, а діяв ВІД ІМЕНІ ДОВІРИТЕЛЯ.

Саме у цьому полягає відмінність правовідносин договору доручення та договору комісії.

Невірно надана оцінка правовідносинам у господарській діяльності платника податків призвела до неправомірного, незаконного висновку посадової особи податкового органу, що у свою чергу призвело до прийняття безпідставних та протиправних податкових повідомлень-рішень.

1.4. Під час проведення перевірки податковим органом за IV квартал 2006 року та І-ІІ квартали 2007 року розбіжностей не встановлено.

За ІІІ-IVквартали 2007 року податковий орган встановив, як допущене порушення податкового законодавства, не включення СПД ОСОБА_4 загальної вартості заготовленої та реалізованої замовнику продукції.

Обсяг виручки позивача, за даними перевірки, за ІІІ-IVквартали 2007 року становив 1046408,82грн., що на 868490,82грн. більше ніж задекларовано. Обсяги визначені на підставі наданих до перевірки СПД ОСОБА_4 актів здачі-прийняття робіт, згідно яких він, як виконавець проводив заготівлю великої рогатої худоби для підприємства ТОВ "ОСОБА_6 ЛТД" - замовника.

Податковий орган у акті перевірки зазначив, що позивач у Звітах платника єдиного податку відображав лише кошти які нараховувались як винагорода за проведену заготівлю.

З яких критеріїв та математичних показників виходив ревізор-інспектор та які первинні бухгалтерські документи позивача досліджував, визначивши загальний обсяг виручки у розмірі 1046408,82грн. він пояснити не зміг.

В цій частині судом досліджені первинні бухгалтерські документи - акти здачі-прийняття робіт по заготівлі худоби, які також були предметом дослідження під час перевірки.

Так у ІІІ-IVкварталах 2007 року позивачем було закуплено 341 голів великої рогатої худоби (ВРХ) та 13 коней, а не 354 голови ВРХ, як зазначає у своєму запереченні відповідач.

Виплачено грошових коштів під час заготівлі громадянам: у липні 2007 року - 46718,10грн. (а.с.80); у серпні 2007 року - 54109,22грн. (а.с.81); у вересні 2007 року - 20200,60грн. (а.с.82); у жовтні 2007 року - 187317,30грн. (а.с.83); у листопаді 2007 року - 381790,55грн. (а.с.84); у грудні - 162275,79грн. Всього для СПД ОСОБА_4 було виплачено 852411,56грн.

У судовому засіданні представник позивача звернула увагу суду, що ці кошти були отримані її довірителем як транзитні кошти для подальшого розрахунку із продавцями худоби. На такі кошти право власності у ОСОБА_4 не могло виникнути в силу договору доручення.

Окрім того податковий орган у акті перевірки за ІІІ-IVкварталах 2007 року описує здійснені позивачем ОСОБА_4 господарські операції із СПД ОСОБА_7 (ін. код НОМЕР_2) на суму 43736грн. та із ТОВ "Рівненські торгівельні мережі" (ін. код 33167252) на суму 65020,10грн.

Будь-яких інших господарських операцій за ІІІ-IVкварталах 2007 року податковим органом не досліджувалося, оскільки у акті перевірки відсутні такі відомості.

Навіть підсумувавши ці три суми (852411,56грн., 43736грн., 65020,10грн.) не виходить результат 1046408,82грн.

Відсутні обґрунтування в цій частині і у запереченні.

1.5. Як зазначалося вище (пункт 1.3. мотивувальної частини постанови) оскільки договором доручення була визначена винагорода від обсягу закупівлі худоби (10%), то замовник таких послуг - ТОВ "ОСОБА_6 ЛТД" - зобов'язаний був виплатити ОСОБА_4 за ІІІ-IVквартал 2007 року винагороду у розмірі 85241,16грн., у тому числі: за липень - 4671,81грн., серпень - 5410,92грн., вересень -2020,06грн., жовтень - 18731,73грн., листопад - 38179,06грн., грудень - 16227,58грн.

Відтак саме ця сума має бути виручкою позивача в розумінні абзацу 5 статті 1 Указу-727 за ІІІ-IVквартали 2007 року, а не 852411,56грн., як зазначає у акті перевірки податковий орган.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.01.08р. із суми винагороди, яка мала б бути сплачена виконавцю послуг за договором Доручення-1 за надані послуги у ІІІ-IVкварталі 2007 року, не виплачено було 19541,54грн.

На день розгляду справи зазначена заборгованість ліквідована.

1.6. Як зазначалося вище (пункт 1.2. мотивувальної частини постанови) позивач - СПД ОСОБА_4 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Указом-727 встановлені певні обмеження при здійснення господарської діяльності особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. До них зокрема відносяться перебування у трудових відносинах з фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи протягом року не більше 10 осіб, включаючи членів його сім'ї та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

У акті перевірки вірно зазначено, що дохід СПД ОСОБА_4 отриманий в III - ІV кварталах 2007 року, що оподатковується на спрощеній системі оподаткування, становить 500000,00 грн.

Однак невірно визначена база оподаткування та неправомірне відображення обсягу виручки за III - ІV кварталах 2007 року у сумі 1046408,82грн. призвело до неправомірного висновку податкового органу про перевищення граничної межі обсягу виручки від реалізації товарів за календарний рік на 546408грн.

Як наслідок, ревізор-інспектор констатує, що згідно вимог Указу-727 платник єдиного податку (у даному випадку СПД ОСОБА_4) повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб, порядок якої регулюється розділом 4 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», починаючи з наступного звітного періоду, шляхом подання податкової декларації за наслідками кварталу, в якому виникло перевищення обсягу виручки.

Тобто - з 01 січня 2008 року.

1.7. До аналогічного висновку ревізор-інспектор прийшов, здійснюючи перевірку позивача за 2008 рік та за І-ІІІ квартали 2009 року.

Однак, на думку посадової особи податкового органу, до якої він прийшов здійснюючи перевірку діяльності позивача за ІІІ-ІV квартали 2008 року (позивач зобов`язаний з 01 січня 2008 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності), дохід СПД ОСОБА_4, який отриманий ним у 2008 році, та який має оподатковуватися на загальній системі, становить 3607533,28грн., за 2009 рік - 1656932,89грн.

1.8. Знявши витрати за встановленими нормами у розмірі 25% у разі відсутності підтверджуючих первинних документів щодо понесених витрат з валових доходів, які визначені у акті перевірки та з приводу яких надана оцінка у пунктах 1.2-1.7 мотивувальної частини цього рішення, оподаткувавши дохід за ставкою 15% податковий орган безпідставно та неправомірно донарахував платнику податків податок з доходів фізичних осіб у сумі 655005,93грн.

З огляду на вищевикладену мотивацію неправомірності дій податкового органу податкове повідомлення-рішення №0000101742/3 від 10.09.10р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню у повному обсязі.

2. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000111742/3 від 10.09.10р.

2.1. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 2514066,30грн., у тому числі за основним платежем - 838022,10грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1676044,20грн.

Податковим органом встановлено, що позивачем, як податковим агентом не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб із доходів, виплачених громадянам за здану ними м'ясопродукцію.

Сума основного платежу відповідачем розрахована виходячи із сум, які отримані позивачем для виконання Договорів із каси ТОВ "Компанія "ОСОБА_6 ЛТД" та які були виплачені громадянам за закуплену худобу - ВРХ та коні.

У акті перевірки (сторінка акту 15, а.с.25) податковий орган зазначає, що за період ІІІ-ІV квартали 2007 року позивачем було закуплено худоби на загальну суму 85241,16грн., у тому числі ВРХ - 824961,74грн., коні - 27449,82грн. Зазначена сума та заготівля по видах худоби співпадає із актами здачі-прийняття робіт (а.с.80-85).

У акті перевірки (сторінка акту 15, а.с.25) податковий орган зазначає, що за 2008 рік позивачем було закуплено худоби на загальну суму 3214344,05грн., у тому числі ВРХ - 3018141,41грн., коні - 196202,64грн. Зазначена сума та заготівля по видах худоби співпадає із актами здачі-прийняття робіт (а.с.86-97).

У акті перевірки (сторінка акту 15, а.с.25) податковий орган зазначає, що за період І-ІІІ квартали 2009 року позивачем було закуплено худоби на загальну суму 1520058,47грн., у тому числі ВРХ - 892013,96грн., коні - 628044,51грн.

Дослідивши за вказаний період первинні документи - акти здачі-прийняття робіт (а.с.98-104), суд встановив розбіжність між даними податкової перевірки та первинними документами позивача (третя таблиця на сторінці 15 акту перевірки).

Податковим органом не вірно, всупереч актам здачі-прийняття робіт, зазначено, що позивачем було заготовлено ВРХ у кількості 268 голів на загальну суму 892013,96грн., коней - 206 голів на загальну суму 628044,51грн., тоді, як актами стверджуються зовсім інші обсяги заготівлі по видах худоби та сумах: ВРХ у кількості 436 голів на загальну суму 1391451,01грн., коней - 38 голів на загальну суму 128607,46грн.

За яким критеріями, та на підставі чого керувався ревізор-інспектор визначаючи обсяги заготівлі у кількісному та грошовому показниках - суду пояснено не було.

Поряд з тим визначаючи суму не утриманого та не перерахованого податку з доходів фізичних осіб, відповідач за період І-ІІІ квартали 2009 року зазначає її у сумі 228038,77грн., тоді, як за розрахунками суду ця сума становить 228008,77грн.

Таким чином у акті перевірки містяться суперечливі відомості, які не могли бути покладені в основу розрахунків суми податкового зобов'язання по даному оспорюваному рішенню в силу Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 р. N 326 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за N 803/9402.

2.1. За змістом абзаців 1-2 пункту 1.15. статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Матеріалами справи не підтверджено, а представниками податкового органу в судовому засіданні не обґрунтовано, що позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності, використовувалася праця інших фізичних осіб.

Натомість доведено, що грошові кошти, які отримувалися позивачем із каси ТОВ "Компанія "ОСОБА_6 ЛТД" у власність позивача не надходили, як не надходила у власність і закуплена худоба.

Як зазначалося вище, в силу статті 1003 ЦКУ у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Договором-1 та Договором-2 не покладено в обов'язок повіреного, яким був позивач ОСОБА_4, нараховувати та утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Натомість такий обов'язок залишався за платником податків "Компанією "ОСОБА_6 ЛТД" відповідно до пункту 1.2. статті 1 Закону України "Про оподаткування доходів фізичних осіб".

Відтак таке рішення слід визнати протиправним та скасувати його з моменту прийняття.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000121742/3 від 10.09.10р.

Податковим органом у акті перевірки зазначено, що по господарських операціях за період з 01.01.08р. по 30.09.09р. позивачем допущено заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 908334грн.

Такі зобов'язання занижені через те, що занижена реалізація по таких підприємствах:

ТОВ "ОСОБА_6 Зевс-ЛТД" реалізація проведена в І - ІV кварталах 2008 року, загальна вартість реалізованої продукції складає 3535779грн.;

ТОВ "Сарним'ясопром" реалізація проведена в І кварталі 2008 року, загальна вартість реалізованої продукції складає 2894,60грн.;

ТОВ "Рівненські торгівельні мережі" реалізація проведена в І кварталі 2008 року, загальна вартість реалізованої продукції складає 40635грн.;

ТОВ "Прод-Той" реалізація проведена в III кварталі 2008 року, загальна вартість реалізованої продукції складає 28225грн.;

ТОВ "ОСОБА_6 Зевс-ЛТД" реалізація проведена в І - ІІІ кварталах 2009 року, загальна вартість реалізованої продукції складає 1647137,80грн.;

"Березнівський КГХ" реалізація проведена в І кварталі 2009 року, загальна вартість реалізованої продукції складає 93730грн.;

ТОВ "Прод-Той" реалізація проведена в І кварталі 2009 року, загальна вартість реалізованої продукції складає 9735грн.;

"Березнівський КГХ" реалізація проведена в II кварталі 2009 року, загальна вартість реалізованої продукції складає 91865,76грн.

Судом надана оцінка правовідносинам, які склалися у позивача із його довірителем - ТОВ "Компанією "ОСОБА_6 ЛТД". Оскільки податковим органом не доведено правомірності його дій щодо визначення податкового зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб СПД ОСОБА_4, а висновок про оподаткування операцій з 01.01.08р. за загальною системою оподаткування, обліку та звітності не відповідає вимогам закону, то і відсутні підстави стверджувати про заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість із цим контрагентом.

Що стосується інших контрагентів, із яким позивач мав господарські зобов'язання (ТОВ "Сарним'ясопром", ТОВ "Рівненські торгівельні мережі", ТОВ "Прод-Той", "Березнівський КГХ") то податковий орган у акті перевірки зазначив, що по вищевказаних суб'єктах господарювання направлені запити на проведення зустрічних перевірок з метою підтвердження факту здійснення господарських операцій та встановлення форми проведених розрахунків (готівка чи безготівка), в разі надходження відповідей та встановленні розбіжностей, буде проведена додаткова перевірка та складено акт.

Чи отримані запити Здолбунівською ОДПІ, чи мали місце розбіжності - відповідачем суду такої інформації не надано.

Не з'ясувавши у повному обсязі цих обставин, не перевіривши обсягів реалізації із вказаними юридичними особами, не отримавши підтверджуючих документів та відомостей шляхом проведення зустрічної звірки, податковий орган не вправі, керуючись лише припущенням, приймати рішення про заниження податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Дане рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню повністю з моменту прийняття.

Податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, що заперечує позов, не доведено правомірність прийнятого ним рішення відповідно до частини 2 статті 71 КАС України.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позов позивача підлягає до задоволення у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 10.09.2010р. №0000101742/3, №0000111742/3, №0000121742/3 з моменту їх прийняття.

Присудити на користь позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Юрчук М.І.