Рішення

від 26.05.2015 по справі 628/722/15-ц

КУП'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 628/722/15-ц

Провадження № 2/628/452/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Цендра Н.В.,

при секретарі - Кравцовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Куп'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, суд, -

ВСТАНОВИВ :

04 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в якому вказав, що останнім часом між ним та відповідачем склались відносини, які призвели до неможливості зберігання сім'ї, між ними відсутні почуття взаєморозуміння та взаємоповаги один до одного.

Відповідач по первісному позову - ОСОБА_2 не погодилася з обставинами викладеними позивачем та 06 квітня 2015 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. В своїй зустрічній позовній заяві вона вказала, що під час шлюбу ними було набуто майно - легковий автомобіль марки ВАЗ 21015 , реєстраційний номер НОМЕР_1, який в органах реєстрації МРЕВ ДАІ був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 Автомобіль був придбаний за суму, яка складала еквівалент 420 американських доларів, та на ремонт автомобіля була витрачена сума, яка еквівалентна 1000 американських доларів. Крім того, під час шлюбу набуте рухоме майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 а саме: стінка меблева, м'який куточок меблів, системний блок (комп'ютер), холодильник, газова плита, кухонний куточок меблів, пральна машина, побутові та електроприлади, всього на суму 8100 гривень, що підтверджується актом опису майна, складаним 30 березня 2015 року. ОСОБА_3 просить суд передати відповідачеві легковий автомобіль, майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, визнавши за ним право особистої приватної власності на нього та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 1\2 частини вартості майна - 21 800 гривень. Ціна позову 21 800 гривен визначена ОСОБА_2 виходячи з вартості 1\2 частини автомобіля, яка складає 35 500 гривень та вартості іншого побутового майна за описом, яка складає 8 100 грн. Згоди стосовно поділу спільного майна між позивачем та відповідачем не досягнуто, тому ОСОБА_2 була змушена звернутися до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя.

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали позовні вимоги стосовно розірвання шлюбу та заперечували проти задоволення зустрічного позову про поділ майна подружжя. Крім тог, ОСОБА_1 вказав, що з березня 2013 року живе сам, а ОСОБА_2 раніше була не проти розірвати шлюб, однак думав про примирення і тільки зараз вирішив розірвати шлюб. На зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 подав заперечення, в яких зазначив, що він та його дружина, за спільної згоди, продали автомобіль ВАЗ 21011, д.н.з.НОМЕР_1, що був їхньою спільною сумісною власністю, а кошти від продажу автомобіля пішли на погашення кредитних зобов'язань. Автомобіль було продано за 420 доларів США. Вартість продажу була визнана ОСОБА_2 та не була оскаржена. Стосовно речей визначених в акті опису майна від 30 березня 2015 року, який склала ОСОБА_2, то відповідач вказав, що дійсно дані речі були придбані у шлюбі та на їх придбання було взято кредит, який було погашено ОСОБА_1 лише після продажу автомобіля. Відповідач також не погодився з вартістю спірного майна визначеного позивачем у розмірі 8100 так як позивачка нічим не підтвердила вартість спірного майна, а лише самостійно оцінила його. Натомість, ОСОБА_1 не заперечував щоб ОСОБА_2 залишила собі: м'який куточок меблів - 1300 грн.; кухонний куточок меблів - 500 грн., холодильник - 700 грн. та пральну машину - 600 грн. Тому ОСОБА_1 у своєму запереченні просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - за недоведеністю.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову про розірвання шлюбу тільки після того, як буде поділене майно та наполягала на задоволенні позовних вимог про поділ майна подружжя. Крім того, вказала, що разом із ОСОБА_1 спільно не проживають з березня 2013 року.

Заслухавши пояснення сторін, доводи представника позивача-відповідача, допитавши свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи у їх сукупності судом було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Шлюб між сторонами зареєстрований 07 грудня 2001 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Куп'янську реєстраційної служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 254 (а.с. 6).

Також встановлено, що подружжя шлюбно-сімейних відносин не підтримують, живуть окремо один від одного з березня 2013 року, не бажають поновити стосунки та зберегти сім'ю. Спільне життя сторін не склалось, в зв'язку з тим, що виникли непорозуміння, різні погляди на життя, відсутні спільні інтереси. Все вищевикладене підтверджує, що шлюб існує лише формально та зберегти його вже неможливо.

Згідно ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що є сусідом ОСОБА_1, також знає ОСОБА_2, раніше вони мешкали разом, однак не мешкають вже разом приблизно 3 роки. Також повідомив, що ОСОБА_1 продав машину для погашення заборгованості по кредитам.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи, що відповідач не заперечувала проти розірвання шлюбу у тому випадку, якщо буде вирішено питання про поділ майна подружжя, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.8 ст. 235 ЦПК України у рішенні про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

Відносно зустрічної позовної заяви про поділ майна подружжя, то судом встановлене наступне.

Згідно з нормою ст. 60 СК України «майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності».

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 69 СК України визнано право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ст. 70 СК України «у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України «якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом».

Як вбачається, «майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі» (ч. 1 ст. 71 СК України); «неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними» (ч. 2 ст. 71 СК України).

П 23. Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р., «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

П. 25 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. передбачено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З вищевикладеного вбачається, що в разі наявності згоди на отримання грошової компенсації за автомобіль, один із подружжя вносить на депозит суду відповідну грошову суму, і при винесенні рішення йому залишається автомобіль, а інший з подружжя отримує грошову компенсацію.

В нашому випадку, на даний час, неподільна річ - автомобіль проданий, а отже відсутній об'єкт, за який необхідно вносити грошову суму на депозитний рахунок суду, тому суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про обов'язок ОСОБА_2 внести грошову суму на депозит суду.

Згідно п. 30 вищевказаної Постанови ВСУ, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У судовому засіданні було встановлено, що автомобіль ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1, був придбаний в шлюбі за 420 доларів США, проти чого не заперечували сторони. Крім того ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 не проживає разом з ним з березня 2013 р., що також підтверджується Актом від 05.04.2015 р. (а.с. 63), який надав до суду ОСОБА_1 на підтвердження того, що ОСОБА_2 не проживає разом з ним з березня 2013р. Також ОСОБА_1 повідомив, що автомобіль ВАЗ він передав по довіреності ОСОБА_6, при цьому отримавши від нього 420 доларів США. Тобто з викладеного вбачається, що транспортний засіб був проданий в той час, коли сторони не вели спільне господарство, оскільки вони проживали вже окремо. В порушення ст. 60 ЦПК України доказів про те, що ОСОБА_2 давала згоду на відчуження автомобіля, чи про те, що їй було відомо про даний факт до суду надано не було. Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Не було подано доказів також про те,що одержані кошти були витрачені на спільні інтереси сім'ї. Тому суд при розгляді даної справи враховує вартість проданого автомобіля у розмірі 420 доларів США при поділі майна подружжя, та вважає, що ОСОБА_1 повинен виплатити ? частину вартості проданого автомобіля, а саме 210 доларів США ОСОБА_2 У зв'язку з викладеним, доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_1, які викладені в запереченнях (а.с. 73-75) про те, що він та його дружина за взаємною згодою розпорядилися автомобілем ВАЗ 21011, суд вважає безпідставними.

Крім того, згідно зі ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказі, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Таким чином, позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 повинна була надати суду належні та допустимі докази, придбання у вказаний період спірного майна за спільні кошти. Однак дані докази в порушення вимог законодавства надані не були. Відносно Акту опису майна від 30.03.2015 р. (а.с. 27), то в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомила, що даний Акт був складений в кабінеті у адвоката, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підписали даний Акт в квартиру не заходили, а підписали Акт кожний на своєму робочому місці. Тому враховуючи викладене,та у зв'язку з відсутністю належних доказів, які б підтверджували, вартість майна, а також те, що дане майно є в наявності та придбане за час знаходження сторін в шлюбі, суд вважає вищевказаний Акт необґрунтованим.

Разом з тим, беручи до уваги заперечення на позов ОСОБА_1 (а.с. 39-42), в яких ОСОБА_1 зазначає, що речі, які залишилися в його користуванні є його часткою спільно нажитого майна, і він не заперечує, щоб в користуванні ОСОБА_2 залишила собі: м'який куточок меблів - 1 300 грн; кухонний куточок меблів - 500 грн.; холодильник - 700 грн.; пральну машину - 600 грн. вартість - 3 100 грн., тобто з викладеного, суд робить висновок, що ОСОБА_1 визнає, що вказані речі були придбані в період шлюбу за спільні кошти і за суму, яка зазначена в Акті. Тому, керуючись ч. 1 ст. 61 ЦПК України, в якій зазначено, що обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, суд вважає, що вартість вищевказаного майна і те, що дане майно було придбане в період шлюбу, не підлягає доказуванню, оскільки даний факт визнаний сторонами. У зв'язку з чим, суд при вирішенні питання про поділ майна, бере до уваги вищевказане майно, яке визнане сторонами, та враховуючи, що ОСОБА_1 більше двох років самостійно користується вказаним майном, суд вважає за необхідне вищевказане спірне майно залишити в розпорядженні ОСОБА_1 зі стягненням з нього ? частини вартості вказаного майна, в розмірі (3 100 грн. : 2) 1 550 грн.

Що стосується кредитних договорів, які були надані ОСОБА_1, як доказ того, що він погашав заборгованість за придбання майна, яке було придбане за період шлюбу, то судом встановлене наступне.

17.10.2008 р. ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 13786/01/к2 з Акціонерним банком «Експрес-Банк» на отримання кредиту в розмірі 17 000 грн. (а.с. 43-45) . У судовому засіданні ОСОБА_2 повідомила, що вони разом з чоловіком брали даний кредит, спільно його погашали, та повністю виплатили за даний кредит в період коли вони спільно мешкали. Згідно довідок по рахунку з Харківської філії АБ «Експрес-Банк» (а.с. 70-71), відсотки та тіло кредиту по вищевказаному кредитному договору були сплачені в жовтні 2011 року, тобто з викладеного видно, що кредитний договір на суму 17 000 грн. був погашений період коли подружжя мешкало разом. А тому суд вважає безпідставними доводи представника позивача-відповідача про те, що ОСОБА_1 вимушений був брати інші кредити для погашення кредиту, який він брав в «Експрес-Банку» на суму 17 000 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи інші кредитні договори були укладені після сплати кредиту по даному кредитному договору.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 були укладені кредитні договори з:

- АТ «Банк Ренесанс Капітал» від 08.05.2012 р. на суму - 5 540 грн. (а.с. 47-48); як повідомив у судовому засіданні ОСОБА_1 даний кредит він брав для проведення ремонту в квартирі, в якій він зараз мешкає. Доказів про те, що даний кредит використаний на ремонт квартири до суду надано не було. В свою чергу ОСОБА_2 повідомила, що їй не було відомо про цей кредит, а ремонт квартири та придбання меблів було здійснено за кредитні кошти, які вони брали в «Експрес-банку».

- ПАТ «ОТП Банк» договір від 21.09.2012 р. про надання споживчого кредиту № 2000913996 на суму 2 240 грн. (52-53); у судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що даний кредит він брав на придбання запчастин на комп'ютер, та для власних потреб, також пояснив, що з ОСОБА_2 на той час вони вже майже не жили разом. ОСОБА_2 пояснила, що про даний кредит їй також нічого не було відомо.

- АТ «Сбербанк Росії» 03.01.2013 р. ОСОБА_1 уклав заяву-договір № 26250015432533/980 про відкриття та обслуговування Карткового рахунку з випуском Картки (в межах зарплатного проекту) на суму 9 800 грн. (а.с. 55-56). Разом з тим ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що йому була видана розрахункова картка на якій знаходилося тільки 4 000 грн., і дану картку він отримав для власних потреб, для розрахунків за товари в магазині. ОСОБА_2 пояснила, що про даний кредит їй також нічого не було відомо.

Враховуючи, що до суду не було надано доказів про те, що вищевказані кредити були укладені в інтересах сім'ї і на її потреби, та беручи до уваги, що сам ОСОБА_1 повідомив про те, що кредит в ПАТ «ОТП-Банк» і картковий рахунок він відкривав для власних потреб. ОСОБА_2 про дані кредити нічого не було відомо, тому суд при розгляді справи про поділ майна дані кредитні зобов'язання не враховує. У зв'язку з чим доводи представника позивача-відповідача про те, що кошти від продажу автомобіля пішли на погашення кредиту, суд не бере до уваги з тих підстав, що згідно наданих до суду квитанцій (а.с. 50,51,54, 58-60) у грудні 2013 р. кошти погашалися за вищевказані кредити, а саме ті, як було встановлено в судовому засіданні, які ОСОБА_1 брав на власні потреби.

Відносно довідки про доходи № 25 від 15.04.2015 р. (а.с. 61), яка видана на ім'я ОСОБА_1, то суд не бере дану довідки до уваги, оскільки дана довідка підтверджує тільки те, що за період з 01.04.2014 р. по 31.03.2015 р. із заробітної плати ОСОБА_1 проводилися утримання, однак на які саме цілі проводилися дані утримання в довідці не зазначено, стосовно повідомлення позивача-відповідача ОСОБА_1, про те що із заробітної плати проводилися відрахування на погашення кредиту, то суд допускає, що воно так і могло бути, однак для вирішення даної справи вказана довідка не має ніякої доказової бази, оскільки відрахування відбувалися з 01.04.2014 р., тобто в той період коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше року не жили разом, а тому суд вважає, що відрахування відбувалися на погашення кредиту, який брав ОСОБА_1 для власних потреб.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а саме суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості її частки від продажу легкового автомобіля марки ВАЗ 21011, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 210 доларів США, що становить згідно офіційного курсу НБУ станом на 26 травня 2015 року - 4437 грн. 30 копійок, а також компенсацію вартості 1/2 частки від спільно нажитого майна (м'якого куточку меблів - 1300 грн., кухонного куточку меблів - 500 грн., холодильника - 700 грн., пральної машини - 600 грн.) у розмірі - 1550 грн. 00 коп. В іншій частині зустрічного позову, суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з недоведеністю.

В силу ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 5987,30 грн. Тобто, 21800,00 грн. : 5987,30 грн. = 3,64 (заявлена позивачем ціна позову : задоволена судом частина позову = коефіцієнт розрахунку судового збору), 243,60 грн. : 3,64 = 66,92 грн. (сума судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду поділена на коефіцієнт розрахунку в межах задоволеної судом суми заборгованості = судовий збір пропорційно до задоволеної судом суми заборгованості).

Керуючись ст. 3, 15, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК, ст.ст. 3, 57, 60, 61, 63, 69, 70, 71, 74 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Моначинівка, Куп'янського району, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженкою смт. Велика Писарівка, Великописарівського району, Сумської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований 07 грудня 2001 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Куп'янську реєстраційної служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 254.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище - ОСОБА_2.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Моначинівка, Куп'янського району, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, який працює ел. слюсарем на ТОВ «Птахівник», ідентифікаційний код 05405954, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженкою смт. Велика Писарівка, Великописарівського району, Сумської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, компенсацію вартості її частки від продажу легкового автомобіля марки ВАЗ 21011, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 210 доларів США, що становить згідно офіційного курсу НБУ станом на 26 травня 2015 року - 4437 грн. 30 копійок.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на м'який куточок меблів - 1300 грн., кухонний куточок меблів - 500 грн., холодильник - 700 грн., пральну машину - 600 грн., загальною вартістю - 3100 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки від спільно нажитого майна (м'якого куточку меблів - 1300 грн., кухонного куточку меблів - 500 грн., холодильника - 700 грн., пральної машини - 600 грн.) у розмірі - 1550 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі - 66 грн. 92 коп.

В іншій частині зустрічної позовної заяви - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28.05.2015 р.

Суддя: Н.В.Цендра