Рішення

від 21.05.2015 по справі 135/667/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/667/14-ц Провадження № 22-ц/772/1428/2015Головуючий в суді першої інстанції Патраманський І. О. Категорія 7 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі головуючого судді Сала Т.Б., суддів Нікушина В.П., Зайцева А.Ю., при секретарі Торбасюк О.І., за участю прокурора відділу прокуратури Вінницької області, представника Ладижинської міської ради, представника відділу Держземагентства у м. Ладижині - Баламута С.П., депутата Ладижинської міської ради - Багнюка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Вінницької області на заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 березня 2015 року ухвалене у справі за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держземагентства у м. Ладижині Вінницької області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення,

встановила:

В квітні 2014 року заступник прокурора Вінницької області звернувся в інтересах Ладижинської міської ради з вказаним вище позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 05.08.2011 року на право власності на земельну ділянку в м. Ладижині площею 0,1194 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 та скасувати запис про реєстрацію цього державного акту за №051060001000221 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, зобов'язати ОСОБА_4 повернути вказану земельну ділянку Ладижинській міській раді.

В обґрунтування вимог позову зазначено, що державний акт серії НОМЕР_1 від 05.08.2011 року на право власності на земельну ділянку в м. Ладижині площею 0,1194 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року був виданий без зазначення його номера.

Згідно протоколу 24 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року № 24 на засіданні розглядалось питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери без зазначення конкретних осіб. За результатами вирішення цього питання прийнято рішення за № 892, яке не пов'язано з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4

Крім того, вказаний державний акт на землю виданий з порушенням вимог Земельного кодексу України (ст. ст. 58-61), в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг.

Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 березня 2015 року позов задоволено.

З таким рішенням суду не погодилась Ладижинська міська рада та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити. При цьому скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення не може вважатися законним.

Апелянт зазначає, що у головуючого судді існує конфлікт з міським головою м. Ладижина ОСОБА_5, однак заявлений Ладижинською міською радою відвід судді Патраманському І.О. останнім задоволено не було, що на думку скаржника свідчить про необ'єктивність та упередженість судді.

Під час розгляду справи судом було зроблено висновок про порушення порядку складання державного акта, а саме не зазначено рішення на підстав якого він був виданий. При цьому не було враховано норми діючого законодавства та пояснення представника міської ради щодо допущення технічної помилки державним підприємством.

Покази свідків відображенні в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не відповідають їхнім показам наданих в судовому засіданні.

Судом не враховано, що оскільки дія норм ЗУ «Про Державний земельний кадастр» за якими повноваження територіальних органів Держземагентства в частині щодо реєстрації та скасування реєстрації держаних актів на право власності на землю припинилась, то рішення в частині скасування запису про реєстрацію державного акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_4, у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю постановлено без врахування цих положень.

Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що державний акт серії НОМЕР_1 від 05.08.2011 року на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин Вінницької області, площею 0,1194 га, кадастровий номер НОМЕР_2, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 051060001000221, видано на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року на ім'я ОСОБА_4

В тексті державного акту номер рішення сесії міської ради не зазначено.

З протоколу сесії Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року вбачається, що на даній сесії було прийнято 48 рішень, за номерами: з 854 по 902 включно. В жодному із цих рішень, в тому числі і за №892, немає посилання на вирішення питання щодо надання земельної ділянки у власність та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку саме ОСОБА_4

Задовольняючи вимоги позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доказів прийняття рішення про надання даної земельної ділянки у власність та видачу державного акту саме ОСОБА_4 не надано, вказане рішення Ладижинською міською радою не приймалось, державний акт було видано з порушенням вимог закону, а тому він підлягає визнанню недійним.

Відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції 2001 р.) громадяни набувають право власності на земельну ділянку із державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України тієї ж редакції, у разі згоди на передачу земельної ділянки у власність відповідна рада надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Реалізація цих положень здійснювалась відповідно до вимог Порядку розроблення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України від 26 травня 2004 року №677 та надання дозволу на розробку технічної документації у власність.

Згідно ч. 10 ст. 118 ЗК України проект відведення розглядався відповідною радою з ухваленням рішення про його затвердження.

Зазначений порядок був порушений при вирішенні питання щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4

Рішенням Ладижинської міської ради 24 сесії 5 скликання від 04.07.2008 року за № 892 була затверджена технічна документація із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки працівникам соціальної сфери на території м. Ладижин, за рахунок земель резервного фонду.

В даному випадку слід звернути увагу, що при вирішенні цього питання затвердженню підлягали проекти землеустрою, а не технічна документація із землеустрою, оскільки в розумінні Закону України «Про землеустрій» технічна документація готується на земельні ділянки, що перебувають у користуванні, а проекти землеустрою на новоутворюванні земельні ділянки.

Невід'ємною частиною цього рішення є додатки, в тому числі списки осіб відносно яких вирішувалось питання, про що мало б бути зазначено в самому рішенні.

Однак із протоколу №24 5 сесії скликання від 04.07.2008 року Ладижинської міської ради, а саме з п. 21 видно, що проект рішення з долученими до нього додатками, в тому числі і списками осіб відносно яких вирішувалось дане питання не був підготовлений.

Крім того, доказів того, що відповідач ОСОБА_4 працює чи працювала в соціальній сфері на території м. Ладижин останньою надано не було.

Від так у відділу Держкомзему у м. Ладижині не було жодних законних підстав для видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку за рішенням Ладижинської міської ради №892 від 04.07.2008 року.

Державний акт на право власності на землю виданий відповідачу не містить в собі запису про те, що саме рішення за №892 Ладижинської міської ради було правовою підставою для його видачі. Зазначення номеру рішення є обов'язковою вимогою, щодо заповнення державного акта.

Оскільки окремого рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки міською радою не приймалось, вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування державного акту є законними та підлягають задоволенню.

Прокурор, заявляючи позовні вимоги про скасування державного акту серії НОМЕР_1 від 05.08.2011 року на право власності на земельну ділянку площею виданого ОСОБА_4, крім іншого, посилався на те, що його видано на землю в межах прибережної захисної смуги і без ухвалення відповідного рішення Ладижинською міською радою.

Як пояснив в судовому засіданні прокурор, дана підстава помилково зазначена ним у позові, оскільки дана підстава була зазначена в обґрунтування вимог позову прокурора до Ладижинської міської ради поданого до Вінницького окружного адміністративного суду про скасування ряду державних актів на право власності на земельні ділянки (в т.ч. державний акт ОСОБА_4). Тому колегія суддів не досліджувала цю обставину на предмет доказовості.

На думку колегії суддів, вимога в частині скасування запису в книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування ділянкою, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зокрема до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 16.10.2012 року були внесені зміни щодо визначення органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державної реєстрації майнових прав. У зв'язку з чим повноваження органів Держкомзему, щодо реєстрації прав на землю були припиненні з 1 січня 2013 року.

Втратив свою чинність, на підставі постанови КМ України від 17.10.2012 року, «Порядок ведення книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування ділянкою, договору оренди». У зв'язку з цим ведення книг при реєстрації майнових прав не передбачено. Дані які вносились до таких книг перенесені до єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 10 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2013 року, припинення речових прав однією із підстав є рішення суду про припинення права власності на нерухоме майно. Тобто, скасування державного акту на право власності на землю саме по собі дає відповідним органам право для внесення змін до державного реєстру.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконної участі головуючого суді першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки вони скеровані інтересами Ладижинської міської ради.

Також безпідставними є доводи, які вказують на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відновленні зупиненого провадження по даній справі. Через те, що від вирішення адміністративної справи, не залежало вирішення даного спору, оскільки предметом розгляду в адміністративному суді було рішення Ладижинської міської ради №892 від 04.07.2008 року, яким не вирішувалось питання про надання земельної ділянки відповідачу і оспорюваний державний акт на підставі нього не міг видаватись.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині скасування запису в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування ділянкою, договору оренди.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Вінницької області задовольнити частково.

Заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 березня 2015 року скасувати в частині щодо задоволення вимог про скасування в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис за №051060001000221 про реєстрацію виданого ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин площею 0,1194 га, з кадастровим номером НОМЕР_2.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги про скасування в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис за №051060001000221 про реєстрацію виданого ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин площею 0,1194 га, з кадастровим номером НОМЕР_2.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: