Рішення

від 28.05.2015 по справі 903/434/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2015 р. Справа № 903/434/15

за позовом приватного підприємства "Мас плюс"

до відповідача фермерського господарства "Корсойл-агро"

про стягнення 22620грн.93коп.

Суддя Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача: н/з

від відповідача: Ягнюк М.Г. - представник за довіреністю №16 від 30.09.2014р

Відповідачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ПП "Мас плюс" звернувся до суду з позововом про стягнення з відповідача - ФК "Корсойл-агро" 22620,93грн., з них: 16000грн. основного боргу за надані послуги згідно договору найму транспортних засобів №01/08-1 від 01.08.2014р. та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №12/08 від 12.08.2014р., 316,93грн. - 3% річних за період з 18.08.2014р. по 15.04.2015р. та 6304грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2014р. по 15.04.2015р. відповідно до ст..625 ЦК України.

Позивач в судове засідання не з'явився. На адресу суду представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю останнього прибути в судове засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основної заборгованості у розмірі 16000грн. визнає, щодо суми інфляційних нарахувань заперечує, в зв'язку з її неправильним нарахуванням. Також представник відповідача заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено судом з наступних підстав.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Статтею 77 ГПК України встановлені обставини, за яких господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи в даному судовому за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

01.08.2014 року між позивачем - ПП "Мас плюс" (Орендодавець) та відповідачем - ФК "Корсойл-агро" (Орендар) укладено договір №01/08-1 найму транспортних засобів.

Згідно п.п. 1.1, 1.1.1 та 1.2 договору Орендодавець зобов'язується за плату передавати у користування Орендаря автомобілі: МАЗ, державний номер ВС 8867АЕ, причеп ВС 6233 ХТ. Автомобілі передаються Орендарю на період проведення робіт по збору врожаю з екіпажами, які їх обслуговують для користування. Послуги надаються Орендарем протягом строку цього договору.

У відповідності до п. 1.4 договору розрахунок Орендаря з Орендодавцем проводиться шляхом оплати вартості наданих послуг за даним договором згідно акту виконаних робіт, на протязі 3-ох календарних днів з моменту виставлення такого акту. Орендна плата становить 2000грн. за кожен день оренди транспортного засобу (п. 3.2 договору). Розрахунки між Орендарем і Орендодавцем здійснюються у національній грошовій одиниці України (гривні), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний Орендодавцем або у касу Орендодавця впродовж 3-ох банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт (п.3.2 договору).

На виконання умов договору 12.08.2014р. позивач надав, а відповідач прийняв послуги по перевезенню на суму 16000грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №12/08, підписаним посадовими особами обох сторін та скріпленим печатками підприємств. Підписання акту здачі-приймання виконаних робіт відповідачем свідчить про схвалення останнім виконаних робіт.

12.08.2014р. позивач виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру №12/08 на суму 16000грн. Проте відповідач у визначений договором термін оплату наданих послуг не здійснив.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за надані послуги становить 16000грн., не погашена, не заперечується відповідачем, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунків позивача відповідачу нараховано 6304грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2014р по 15.04.2015р. та 316,93грн. 3% річних за період з 18.08.2014р. по 15.04.2015р.

Суд, перевіривши подані розрахунки, встановив, що за період з 18.08.2014р. по 15.04.2015р. до стягнення підлягає 316,93грн. - 3% річних та за період з 01.09.2014р. по 15.04.2015р. - 5284,99грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 1019,01грн. інфляційних нарахувань слід відмовити, в зв'язку з помилкою в розрахунку.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 599, 625, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Корсойл-агро" (45630, Волинська обл., Луцький район, с.Маяки, ул.Бригадний двір, 16, код ЄДРПОУ 36716877) на користь приватного підприємства "Мас плюс" (80252, Львівська область, Радехівський район, с.Вузлове, вул..Львівська, 16, код ЄДРПОУ 32370027) 21601грн. 92коп . (з них: 16000 грн. основного боргу, 5284,99грн. інфляційних нарахувань та 316,93грн. - 3% річних), а також 1744грн. 70коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 28.05.2015

Суддя О. Г. Сур'як