cpg1251 номер провадження справи 30/60/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2015 Справа № 908/1479/15-г
за позовом: Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя (84541, м. Маріуполь, Донецька область, бул. 50 років Жовтня, буд 1) в інтересах держави України в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, Донецька область, пр. Металургів, буд. 25)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джайтранс» (87505, м.Маріуполь, Донецька область, вул. Короленка, буд. 16, кв. 3)
про стягнення 11491,02 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від прокуратури: прокурор Михальчук І.В., посвідчення № 015078 від 07.02.2013 р.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джайтранс» про стягнення 11491,02 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи, ст.ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру". При цьому вказує, що за період з лютого 2014 року по листопад 2014 року, включно, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань у останнього утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 9934,34 грн. та за послуги орендодавця в сумі 1071,00 грн. Крім того, за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, на останнього покладено додаткову відповідальність у вигляді пені в розмірі 485,68 грн.
Ухвалою господарського суду від 05.03.2015 р. порушено провадження у справі №908/1476/15-г, присвоєно справі номер провадження 30/60/15, розгляд якої призначено на 09.04.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті. На підставі ст. 86 ГПК України у зв'язку з хворобою судді Кагітіної Л.П., розгляд справи перенесено з 09.04.2015 р. на 27.04.2015 р.
Ухвалою суду від 27.04.2015 р., на підставі ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 19.05.2015 р.
За клопотанням прокурора розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник прокуратури в повному обсязі підтримував доводи, викладені в позовній заяві та наданих суду додаткових поясненнях.
07.04.2015 р. прокурор надано додаткові пояснення та витребувані судом документи
Представник позивача в судове засідання призначене на 19.05.2015 р. не з'явився, надав клопотання за вих. №03-4/1098 від 03.04.2015 р. про розгляд справи без участі представника позивача. На виконання ухвали суду від 05.03.2015 р. надіслав витребувані документи, письмові пояснення за вих. №03-4/1099 від 03.04.2015 р., відповідно до яких позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, просить задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором №1166-О від 23.04.2010 року за період з лютого 2014 р. по листопад 2014 р., включно, в розмірі 9934,34 грн., заборгованість за послуги орендодавця в сумі 1071,00 грн. та 485,68 грн. пені.
Відповідач вимоги ухвал суду від 05.03.2015 р., 27.04.2015 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвала господарського суду про порушення провадження від 05.03.2015 р. та ухвали про відкладення від 06.04.2015 р. та 27.04.2015 р. направлялась учасникам судового процесу за визначеними у позовній заяві та в правовстановлюючих документах адресами, відповідачу на адресу: 87505, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Короленка, 16 кв. 3, що співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, визначеній у ЄДР.
Згідно з п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (із змінами та доповненнями), у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 19.05.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд
ВСТАНОВИВ:
23.04.2010 р. між Управлінням міського майна Мелітопольської міської ради (Орендодавцем, правонаступником якого є позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Джайтранс» (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір №1166-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення (надалі - Договір).
Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю. та 23.04.2010 р. зареєстровано у реєстрі за № 1102.
Згідно з п. 1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 278,90 кв.м., у багатоквартирному будинку літ. А-12, розташоване за адресою: м. Маріуполь, проспект Перемоги № 114 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядження міської ради, а саме: з Літ.А1/п, приміщення № 84, кімнати 1, 2, підвал, для використання під ательє з ремонту та пошиття одягу.
Відповідно до п. 4.2 Договору Орендар зобов'язався: а) щомісячно і в повному обсязі вносити Одержувачу орендну плату не пізніше останнього дня поточного місяця; б) щомісячно і в повному обсязі вносити, не пізніше останнього дня поточного місяця, Орендодавцю плату за послуги з обслуговування Орендаря, що складає: ціна послуги без урахування податку на додану вартість - 55,78 грн., сума податку на додану вартість - 11,16грн., загальна сума вартості послуги, яка підлягає оплаті з урахуванням податку на додану вартість становить 66,94 грн.
За визначенням п. 5.2 Договору, за вказане у п. 1.1 договору приміщення Орендар сплачує орендну платню за перший місяць у розмірі 814,39 грн. з розрахунку 2,92 грн. за 1кв.м. та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше останнього дня поточного місяця, з урахуванням індексу інфляції.
Пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що сплата проводиться щомісячно не пізніше останнього дня поточного місяця. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на сплату в бухгалтерії управління комунального майна. Рахунки видаються Орендарю з 11 по 19 числа кожного місяця.
Відповідно до п. 8.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації, і діє до 14 лютого 2017 року.
Відповідно до акту прийому-передачі № 6320 від 23.04.2010 р., Управлінням міського майна Маріупольської міської ради передано, а ТОВ «Джайтранс» прийнято нежитлове приміщення, загальною площею 278,90 кв.м., а саме: Літ. А-12, підвал, Літ А1/п (А-12), кімната № 84, кімнати 1, 2 у будинку № 114 по пр. Перемоги у м. Маріуполі.
За змістом позовної заяви, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань у останнього утворилася заборгованість по орендній платі по орендній платі за договором №1166-О від 23.04.2010 року за площу 278,90 кв.м. за період з лютого 2014 р. по листопад 2014 р., включно, в розмірі 9934,34 грн. та за послуги орендодавця в сумі 1071,00 грн. Крім того, за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, на останнього покладено додаткову відповідальність у вигляді пені в розмірі 485,68 грн.
Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джайтран» заборгованості за договором №1166-О від 23.04.2010 р. в сумі 11491,02 грн., в т.ч.: 9934,34 грн. заборгованість з орендної плати, 1071,00 грн. за послуги орендодавця та 485,68 грн. - пені, є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.
Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.
Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності є орган місцевого самоврядування.
Згідно із ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Викладене свідчить, що позов подано Прокуратурою Орджонікідзевського району міста Маріуполя в межах наданих їй державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи - Департаменту міського майна Маріупольської міської ради.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.
Предметом оренди за договором №1166-О від 23.04.2010 р. є державне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між ними договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало надання відповідачу нежитлового приміщення, а обов'язком відповідача - сплата орендної плати.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
З приписів п. 5.4 Договору оренди вбачається, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за Договором оренди позивачем виконано у повному обсязі. Відповідно до акту прийому-передачі № 6320 від 23.04.2010 р. відповідачу передано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 278,90 кв.м., у багатоквартирному будинку літ. А-12, розташоване за адресою: м. Маріуполь, проспект Перемоги № 114 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядження міської ради, а саме: з Літ.А1/п, приміщення № 84, кімнати 1, 2, підвал, для використання під ательє з ремонту та пошиття одягу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося вище, за умовами п. 5.3 Договору відповідач зобов'язався сплачувати орендні платежі щомісячно не пізніше останнього дня поточного місяця, а також отримувати рахунки на сплату в бухгалтерії управління комунального майна.
Згідно із здійсненими прокурором та позивачем розрахунком, заборгованість відповідача по орендній платі складає 9934,34 грн., заборгованість за послуги орендодавця -1071,00 грн.
Доказів належного виконання відповідачем умов Договору та погашення заборгованості суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9934,34 грн. а за послуги орендодавця заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Крім зазначеної вимоги, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача 485,68 грн. пені.
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З аналізу наведених норм права випливає, що порушення суб'єктом господарювання своїх договірних грошових зобов'язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування неустойки у вигляді пені, проте розмір пені, належний до стягнення, встановлюється за згодою сторін (тобто, має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли певний розмір пені визначений безпосередньо в законі.
В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В обґрунтування своєї вимоги щодо стягнення пені прокурор посилається на пункт 7.3 Договору, згідно з яким у разі порушення терміну сплати орендних платежів, починаючи з першого числа місяця, наступного за звітним, з Орендаря за вимогою Орендодавця стягується пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочення.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені заявлені прокурором обґрунтовано.
Перевіривши наданий прокурором та позивачем розрахунок пені, суд дійшов до висновку, що він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення пені є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, прокурором та позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.
Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.) та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1218 грн.).
Прокурором позовні вимоги майнового характеру про стягнення 11491,02 грн. Отже, сума судового збору за позовом складає 1827,00 грн. (мінімальний розмір).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (м. Маріуполь Донецької області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джайтранс» (м.Маріуполь Донецької області) задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джайтранс» (87505, м.Маріуполь, Донецька область, пр. Перемоги, 16, кв. 3, код ЄДРПОУ 35455464) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, Донецька область, пр. Металургів, буд. 25, код ЄДРПОУ 23599040; отримувач: Маріуп. УК/Жовтнев.р-н/ 22080401, бюджетний рахунок № 33213871700052, ОКПО 37989721, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016) 9934 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 34 коп. основного боргу та 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 68 коп. пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джайтранс» (87505, м.Маріуполь, Донецька область, пр. Перемоги, 16, кв. 3, код ЄДРПОУ 35455464) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, Донецька область, пр. Металургів, буд. 25, код ЄДРПОУ 23599040; рахунок №35420201041699 у ГУ ДКСУ в Донецькій області, ОКПО 23599040, МФО 834016) 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 00 коп. заборгованості за послуги орендодавця.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джайтранс» (87505, м.Маріуполь, Донецька область, пр. Перемоги, 16, кв. 3, код ЄДРПОУ 35455464) на користь державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р №31215206783007) суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.05.2015 р.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 19.05.2015 |
Оприлюднено | 03.06.2015 |
Номер документу | 44427203 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Кагітіна Л.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні