Рішення

від 25.05.2015 по справі 914/664/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015 р. Справа№ 914/664/15

За позовом: Львівського музею історії та релігії, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристонопіль-Інфо", м. Червоноград, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м.Львів

про стягнення 55 229,94 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Мельникович А.М. - представник за довіреністю від 01.12.2014р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Кисельова І.М. - представник за довіреністю №59 від 14.01.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського музею історії та релігії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристонопіль-Інфо" про стягнення заборгованості у сумі 37 927,06 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.03.2015р. про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).

За заявою представника відповідача 23.03.2015р. судові засіданні здійснюються за допомогою звукокозаписувального технічного засобу.

В судове засідання 23.03.2015р. сторони явку повноважних представників забезпечили, з врахуванням клопотання представником відповідача про відкладення розгляду справи та заяви позивача про залучення до участі у справі третьої особи, судом розгляд справи відкладено на 06.04.2015р. та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління майном спільної власності Львівської обласної ради.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 06.04.215р., необхідністю подання додаткових доказів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи ухвалою суду від 06.04.215р. розгляд справи відкладено на 20.04.215р.

З підстав зазначених в ухвалі суд увід 20.04.2015р. розгляд справи відкладено на 30.04.2015р.

23.04.2015р. на підставі ст. 22 ГПК України позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№1713/15) в якій просить стягнути на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України 55 229,94 грн. за користування нежитловими приміщеннями з 01.01.2013р. по 19.09.2013р.

Суд приймає до розгляд у заяву позивача про збільшення позовних, яка позивачем подана з додержанням правил щодо подачі заяви про збільшення позовних вимог.

30.04.2015р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 25.05.2015р.

21.05.2015р. позивачем подано заяву (вх. №20925/15) про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. по справі №914/923/13-г Договір оренди № 48/08 від 30.05.2008р. припинив свою дію 01.02.2013р., а тому просить стягнути заборгованість на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України в сумі 48 837,22 грн. за період з 01.02.2013р. по 19.09.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2015р. позовні вимоги підтримав, надав усно пояснення по суті спору просить стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 48 837,22 грн.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 25.05.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні 25.05.2015р. представник третьої особи надав усні пояснення по справі, просить в позові задоволити.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, оцінивши наявні докази судом встановлено таке.

30.05.2008р. Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (яке, відповідно до рішення Львівської обласної ради №33 від 23.06.2006р., є органом управління майном спільної власності територіальних громад області) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристинопіль-Інформ» укладено Договір №48/08, згідно з умовами якого (п.1.1.) Позивачем передано Відповідачу у строкове платне користування об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення (№№1-10, 16-20; загальна площа - 217,4м2) у будинку №10, на вулиці Пушкіна міста Червонограда (Львівська область), які, відповідно до Свідоцтва від 10.09.2007, належать на праві власності Львівській обласній раді.

Балансоутримувач будівлі, у якій знаходяться спірні приміщення, - Львівський музей історії релігії.

Згідно з умовами п.1.2. Договору, цільове призначення орендованих приміщень - для розміщення бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи).

Оскільки приміщення (№№1-10 і 16-20 загальною площею 217,4м2) передані Відповідачу у користування 01.02.2008р., що підтверджує відповідний двосторонній Акт приймання-передавання, тому, згідно з нормою ч.3 ст. 631 ЦК України, Сторонами погоджено (п.п.2.1., 8.1.), що умови Договору застосовуються до фактичних орендних відносин між ними, які виникли до його укладення, тобто, - з 01.02.2008р. (з часу фактичного передання майна у строкове платне користування).

Відповідно до умов п.8.1. Договору, строк дії Договору складав 2 роки 11 місяців: 01.02.2008р. - 31.12.2010р.

28.12.2010р. Сторонами укладено Договір №104-48/08-10, згідно з умовами якого строк дії Договору оренди №48/08 від 30.05.2008р. встановлено до 31.12.2012р.

20.08.2012р. Сторонами укладено Договір № 136-48/08-12 про внесення змін до договору від 30.05.2008р. № 48/08 згідно якого, Позивачем передано Відповідачу у найм приміщення загальною площею 191,7 кв.м.

Отже, відповідно до волевиявлення Сторін, дія Договору оренди спірних приміщень тривала до 31.12.2012р.

Рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013 року у справі №914/923/13-г зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристинопіль - Інформ» у 20-денний строк повернути (за Актом) Львівському музею історії релігії нежитлові приміщення загальною площею 191,7м 2 . Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 липня 2013р. залишеним без змін. Зокрема у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 23 липня 2013р. встановлено, що спірний Договір оренди №48/08 від 30.05.2008р. припинив дію 01.02.2013р.

Відповідно до п.2.3. Договору оренди від 30.05.2008р. № 48/08 у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Позивачу, орендар повертає майно за Актом приймання - передачі, що підписується Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем. Майно вважається повернутим з моменту підписання акта приймання - передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (п.2.4. Договору оренди від 30.05.2008р. № 48/08)

14.09.213р. комісією затвердженої зав. Червоноградської філії Львівського музею історії релігії складено акт про фактичне користування нежитловим приміщенням, яким встановлено, що в супереч рішенню суду від 21.05.2013р., яке набрало законної сили відповідач не повернуто орендованого майна.

У зв'язку не виконанням рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013 року у справі №914/923/13-г Орендарем в добровільному порядку, рішення було виконано відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 39438777 встановлено, що згідно Акта Державного виконавця від 19.09.2013р. рішення суду виконано фактично, нежитлові приміщення загальною площею 191,7 кв.м., які находяться у будинку № 10 на вулиці Пушкіна у м. Червонограді передано Львівському музею історії релігії.

З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. №1713/15 від 23.04.2015р.) та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 20925/15 від 21.05.2015р.) позивач просить на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України стягнути неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 01.02.213р. по 19.09.2013р. в сумі 48 837,22 грн.

Доказів повної або часткової оплати заборгованості сторонами не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено,у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.2.3. Договору оренди від 30.05.2008р. № 48/08 у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Позивачу, орендар повертає майно за Актом приймання - передачі, що підписується Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем. Майно вважається повернутим з моменту підписання акта приймання - передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (п.2.4. Договору оренди від 30.05.2008р. № 48/08).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 липня 2013р. встановлено, що спірний Договір оренди №48/08 від 30.05.2008р. припинив дію 01.02.2013р.

В силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), мають преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.

Відповідно п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зазначені обставини свідчить про те, що орендар мав можливість повернути зазначене майно, але умисно цього обов'язку не виконав.

Належних та допустимих доказів неможливості повернення майна відповідачем не надано, а судом не встановлено. Обставини справи свідчать проте, що орендоване майно до моменту його передачі орендодавцеві знаходилось у володінні і користуванні відповідача. (з врахуванням правової позиції, зазначено у Постанові ВСУ України від 19.08.2014р. у справі № 5015/4879/12).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме Актом Державного виконавця від 19.09.2013р. відповідачем передано Львівському музею історії релігії нежитлові приміщення загальною площею 191,7 кв.м., які находяться у будинку № 10 на вулиці Пушкіна у м. Червонограді 19.09.2013р.

Як встановлено судом, оскільки орендарем не повернуто майно у встановлений термін, то орендодавцем нарахована неустойка (право на яку виникло з 01.02.2013р.) в порядку ст. 785 ЦК України за період з 01.03.2013р. по 19.09.2013р. в розмірі 48 837,22 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 48 837,22 грн., є обґрунтовано та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини першої, третьої статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристинопіль-Інформ» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Шашкевича, буд. 1 кв. 4; код ЄДРПОУ 19168386) на користь Львівського музею історії релігії (79008, м. Львів, пл.. Музейна, 1; код ЄДРПОУ 02219694) 48 837,22 грн. заборгованості та 1 827,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2015 року.

Суддя Коссак С.М.