Рішення

від 25.05.2015 по справі 915/344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Справа № 915/344/15

за позовом: Приватного підприємства "Вендинг Кволіті" /вул. Водопровідна, 10, м. Одеса, 65007/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендінг Лайн" /вул. Шевченка, 59А, оф. 602, м. Миколаїв, 54001 /

про стягнення 41749,13 грн.

Суддя Д.О. Бездоля

Представники:

від позивача: Григоржевский М.С. (довіреність від 24.09.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 4343,24 грн. основного боргу, 668,58 грн. пені, 69,64 грн. 3% річних, 469,06 грн. інфляційних нарахувань та 36198,61 грн. упущеної вигоди.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди від 17.10.2014 № 17/10/14 в частині сплати орендних платежів за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року.

Ухвалою суду від 13.03.2015 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 02.04.2015 о 15 год. 00 хв.

У зв'язку з хворобою судді Бездолі Д.О. розгляд справи № 915/344/15, призначений на 02.04.2015 о 15 год. 00 хв., не відбувся.

Ухвалою суду від 07.04.2015 розгляд справи був призначений на 27.04.2015 о 14 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 27.04.2015 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 25.05.2015 о 14 год. 30 хв. у зв'язку з необхідністю витребування судом нових доказів по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання 25.05.2015 знову не направив, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" був укладений договір оренди № 767-ОР/2014, за яким ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" зобов'язалось передати ТОВ "Перша Чарівна Скриня" у строкове платне користування на умовах оренди, в тому числі, 2 кв.м. приміщення за адресою: пр. Героїв Сталінграду, 9-Д, м. Миколаїв.

Згідно з п. 4.7. даного договору передача майна в користування іншій особі (суборенда) можлива лише за письмовою згодою ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна".

Відповідно до п. 17.1. вказаного договору цей договір укладений строком з 01.10.2014 по 01.10.2015.

Листом (а.с. 18, т. 1) ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" надало ТОВ "Перша Чарівна Скриня" згоду на передачу майна в суборенду на строк, що не перевищує строку двї договору оренди від 01.10.2014 № 767-ОР/2014.

01.10.2014 між ТОВ "Перша Чарівна Скриня" та позивачем був укладений договір суборенди № 86, за яким ТОВ "Перша Чарівна Скриня" зобов'язалось передати, а позивач прийняти у тимчасове платне користування частину приміщення площею 2 кв.м., яке розташоване за адресою: пр. Героїв Сталінграду, 9-Д, м. Миколаїв. Об'єкт суборенди передається позивачу для використання його у господарській діяльності з метою встановлення торгового автомату для продажу кавових напоїв.

05.10.2014 ТОВ "Перша Чарівна Скриня" та позивач уклали додаток № 2 до договору суборенди від 01.10.2014 № 86, яким розділ 7 вказаного договору доповнили п. 7.6. наступного змісту: "Орендар надає можливість суборендарю передавати приміщення в суборенду третім особам за умови, що до договору суборенди будуть застосовані положення договору суборенди № 86 від "01" жовтня 2014.".

17.10.2014 між сторонами був укладений договір суборенди № 17/10/14 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у тимчасове платне користування частину приміщення площею 2 кв. м. (далі - приміщення), яке розташоване за адресою: пр. Героїв Сталінграду, 9-Д, м. Миколаїв.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4. договору:

- об'єкт суборенди перебуває у користуванні позивача на підставі договору суборенди від 01.10.2014 № 86 з правом передачі об'єкту суборенди у суборенду. Об'єкт суборенди передається відповідачу для використання його у господарській діяльності з метою встановлення торгового автомату для продажу кавових напоїв;

- термін суборенди за даним договором до 17.10.2015 року;

- вартість суборендної плати приміщення (з урахуванням експлуатаційних витрат) становить 2200,00 грн., в тому числі ПДВ, в місяць за 1 кв.м приміщення, тобто, разом 4400,00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. та 3.4. договору:

- розмір суборендної плати приміщення зазначений у п. 1.4 і нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення і до моменту повернення відповідачем приміщення позивачу за відповідним актом. Суборендна плата включає в себе вартість комунальних витрат та експлуатаційних послуг, які споживатимуться відповідачем в приміщенні;

- суборендна плата за поточний місяць сплачується раз на місяць шляхом безготівкового розрахунку, не пізніше 5 числа місяця, за який повинна бути сплачена суборендна плата. Суборендна плата вважається сплаченою з моменту зарахування коштів на поточний рахунок позивача;

- крім того, після підписання акту прийому-передачі приміщення протягом 5 днів відповідач повинен сплатити гарантійний платіж в розмірі 2200,00 грн., в тому числі ПДВ, за 1 кв.м. приміщення, тобто, разом - 4400,00 грн., в тому числі ПДВ. Гарантійний платіж є забезпеченням виконання відповідачем зобов'язань щодо цього договору, а саме із суми гарантійного платежу позивач має право зараховувати (утримувати) суми суборендної плати, несплачені штрафи та пені, суми необхідні для усунення пошкоджень приміщення, які настали з вини відповідача, інших дійсних вимог цього договору. Черговість утримання сум грошових вимог до відповідача із гарантійного внеску позивач визначає на свій розсуд.

Відповідно до п. 4.2. договору:

- у разі несплати суборендної плати в строки, встановлені п. 3.2. даного договору, відповідач повинен сплатити суму заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Згідно з п. 5.3. договору дострокове розірвання договору можливе з ініціативи однієї з сторін або за взаємною згодою сторін, що оформлюється договором про розірвання цього договору. Про дострокове розірвання договору інша сторона письмово попереджається за 1 місяць.

Відповідно до п.п. 7.2., 7.3. договору:

- договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань;

- всі зміни та доповнення до даного договору здійснюються шляхом укладання додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, 17.10.2014 позивач передав відповідачу в суборенду обумовлене договором приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 17.10.2014, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

За період оренди за договором з 17.10.2014 до 09.02.2015 (включно) відповідач мав сплатити позивачу орендні платежі у розмірі 16743,24 грн., що підтверджується рахунками на оплату, проведеними позивачем та перевіреними судом розрахунками, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем. Також, згідно з умовами договору до 22.10.2014 відповідач мав сплатити позивачу гарантійний платіж в сумі 4400,00 грн.

Проте відповідач сплатив позивачу гарантійний платіж у розмірі 4400,00 грн. лише 30.12.2014, що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2014 № Е1230SGH7Т та поясненнями позивача, а орендних платежів, з урахуванням суми сплаченого гарантійного платежу, загалом на суму 12400,00 грн., що підтверджується квитанцією та ордером від 18.11.2014 № 140, платіжним дорученням від 26.01.2015 № F0126SJKLZ, поясненнями позивача та жодним чином не спростовується відповідачем.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором за період з 17.10.2014 до 09.02.2015 (включно) становить 4343,24 грн.

05.02.2015 позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 29.01.2014 № 484 про розірвання договору в односторонньому порядку та необхідність звільнення приміщення у строк до 09.02.2015 включно.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором за період з 17.10.2014 до 09.02.2015 (включно) становить 4343,24 грн., а тому позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом у п. 4.2. договору сторони передбачили, що в разі несплати суборендної плати в строки, встановлені п. 3.2. даного договору, відповідач повинен сплатити суму заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Як встановлено судом у п. 3.2. договору встановлені строки сплати відповідачем суборендних платежів, натомість термін сплати відповідачем гарантійного платежу визначений сторонами у п. 3.4. договору, а отже відповідальність у вигляді пені за прострочення сплати відповідачем гарантійного платежу сторонами у договорі не передбачена.

За цих обставин, господарським судом, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, на підставі наданого позивачем розрахунку, самостійно виконано розрахунок розміру пені (з 01.11.2014 по 09.02.2015), який становить 429,45 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 3.2. постанови від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено судом на виконання умов договору позивач передав відповідачу в суборенду обумовлене договором приміщення 17.10.2014.

За цих підстав, господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем встановленого індексу інфляції на суму боргу за жовтень 2014 року, а тому, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, на підставі наданого позивачем розрахунку, самостійно виконав розрахунок інфляційних нарахувань за період з листопада 2014 року по січень 2015 року (включно), які становлять 356,61 грн.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 22.10.2014 по 09.02.2015, дійшов висновку про його вірність.

Таким чином, позов позивача в частині стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягає задоволенню судом в наступних сумах: пені в сумі 429,45 грн., 3 % річних в сумі 69,64 грн., інфляційних нарахувань в сумі 356,61 грн.

Господарський суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 36198,61 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися конкретні заходи, своєчасно вжиті кредитором для їх одержання. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто, втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Господарським судом встановлено, що збитки у вигляді упущеної вигоди позивач розраховує за період з березня по жовтень 2015 року, при цьому позивач не подав суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що позивач дійсно реально отримав би заявлений до стягнення неодержаний дохід, та що позивач вживав якісь заходи для його одержання.

За цих обставин, позов позивача в частині стягнення з відповідача 36198,61 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду позивачем.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендінг Лайн" (вул. Шевченка, 59А, оф. 602, м. Миколаїв, 54001, код 37698126) на користь Приватного підприємства "Вендинг Кволіті" (вул. Водопровідна, 10, м. Одеса, 65007, код 37281780) 4343 (чотири тисячі триста сорок три) грн. 24 коп. основного боргу, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 45 коп. пені, 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 64 коп. 3% річних та 227 (двісті двадцять сім) грн. 51 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28.05.2015.

Суддя Д.О.Бездоля