Рішення

від 22.05.2015 по справі 921/351/15-г/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2015 р.Справа № 921/351/15-г/13 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Трейд ЛТД", вул. Білецька, 1а, м.Тернопіль, 46003

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормтрейд", вул. Лисенка, 1, с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732

про стягнення 534660,68 грн. заборгованості, 91741,96 грн. пені, 267330,34 грн. штрафу та 9000 грн. витрат на правову допомогу.

За участю представників:

позивача: Миколів Ярослав Степанович, довіреність №б/н від 14.05.15р.

Сіно Тетяна Михайлівна, довіреність № б/н від 24.04.15 р.

відповідача: Ленько Руслан Іванович, довіреність №65 від 10.02.15р.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні 22.05.2015р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-Трейд ЛТД", м.Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормтрейд", с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, про стягнення заборгованості в сумі 1068169,09 грн., з яких: 558244,69 грн. заборгованість, що утворилася у зв'язку із зміною курсу гривні до долара США на момент фактичного здійснення платежів, 221802,10 грн. пені, 279122,30 грн. санкцій в розмірі 50% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання, 9000 грн. витрат на правову допомогу.

14.05.2015р. представником позивача подано заяву (вх. №11964 від 14.05.2015р.) про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 534660,68 грн. заборгованості, 91741,96 грн. пені, 267330,34 грн. штрафу в розмірі 50% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання та 9000 грн. витрат на правову допомогу. Вказану заяву судом розцінено як зменшення розміру позовних вимог, та прийнято як таку, що подана у відповідності до ст.22 ГПК України. Відтак, справа розглядається виходячи із нової ціни позову.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви до 24.04.2015р., 05.05.2015р., 15.05.2015р. та до 22.05.2015р. для надання сторонам можливості подати додаткові обгрунтування та заперечення позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з урахуванням поданої заяви (вх. №11964 від 14.05.2015р.) про уточнення розміру позовних вимог. В обгрунтування заявленого позову посилаються на те, що відповідачем всупереч умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 15.10.2013р. своєчасно не здійснено повного розрахунку за відчужуване майно, у зв'язку з чим у останнього виник обов'язок сплатити суму продажу в гривні за курсом долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на дату здійснення платежу. Станом на 01.04.2015р. заборгованість останнього становить 22770,89 доларів США, що еквівалентно 534660,68 грн. Крім того, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки за період з 01.10.2014р. по 01.04.2015р., в сумі 4377,68 доларів США, що еквівалентно 91741,96 грн., та неустойку в розмірі 50% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання станом на 01.04.2015р. в розмірі 11385,45 доларів США, що еквівалентно 267330,34 грн. Також, позивач просить суд відшкодувати йому 9000 грн. витрат на правову допомогу, які останнім були витрачені для відновлення свого порушеного права.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 17.04.2015р., доповненнях до нього від 22.04.2015р., а також його представник в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що: - умови укладеного між сторонами договору не містять вказівки який саме курс долара США на міжбанківському валютному ринку України має бути застосований при визначенні курсової різниці ціни відчужуваного майна (курс на початок, кінець, торгів, в момент оплати чи інший час торгів, курс купівлі чи продажу долара США, середньозважений курс тощо); - пунктом 3.2 договору чітко визначено порядок, строки та розміри платежів, а саме: рівними частинами, по 250 000 грн. щомісячно, не пізніше останнього дня кожного місяця, починаючи з жовтня 2013 року; - позивачем при обчисленні курсової різниці необрунтовано використано показники курсу на міжбанківському валютному ринку за даними веб-сайту НБУ, який містить дані про середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України (на час встановлення офіційного курсу гривні); - ТОВ "Комбікормтрейд" повністю оплатило ціну відчужуваного майна, яка визначена в гривні та становить 1500000 грн., у зв'язку з чим заборгованість (курсову різницю) нараховано безпідставно; - позивачем неправомірно розраховано заявлену до стягнення суму пені в доларах США, оскільки відповідно до чинного законодавства, зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, і повинна розраховуватись лише в грошовій одиниці України - гривні; - позивачем обчислено пеню за період, що перевищує визначений ч.6 ст.232 ГК України, та з порушенням порядку її нарахування; - зобов'язання по оплаті відчужуваного майна відповідачем виконано у повному обсязі, що виключає застосування штрафу (неустойки) відповідно до п.3.4 договору в розмірі 50% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання, тим більше обчисленого виходячи із завищеної суми заборгованості з урахуванням курсової різниці; - строк позовної давності для стягнення штрафу закінчився 31.03.2015р., який позивачем пропущено; - заявлені позивачем витрати на правову допомогу є необгрунтованими, оскільки за змістом ч.3 ст. 48 ГПК України та ч.5 ст.49 ГПК України можливе покладення сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а кошти в сумі 9000 грн. сплачено Гловаку І.С. (адвокатська діяльність якого призупинена) як СПДФО, і за іншим договором, ніж той, на який посилається позивач. У зв'язку із наведеним, просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та у задоволенні позову відмовити повністю.

23.04.2015р. від позивача надійшли заперечення на відзив (вх.10845 від 23.04.2015р.), у яких останнім додатково зазначено наступне: - оскільки в Договорі чітко визначено відносно якого курсу орієнтований договір, а відповідно до ст.36 Закону України "Про Національний банк України" саме Національний банк України уповноважений встановлювати офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднювати його, тому при визначенні курсової різниці застосовується середньозважений курс на міжбанківському ринку (на час встановлення офіційного курсу гривні); - ціна договору визначена у доларах США та становить 183262,06 доларів США, що еквівалентно 1500000 грн. за курсом міжбанківського валютного ринку України на момент укладення договору; - відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки за договором, чим порушив права позивача - вже з грудня 2013р. мав заборгованості по оплаті, і після 31.03.2014р. (дата здійснення останнього платежу за умовами договору) продовжував сплачувати заборгованість визначеними на власний розсуд частинами, а з 21.11.2014р. взагалі перестав сплачувати грошове зобов'язання за договором, що і стало підставою для звернення з даним позовом; - щодо нарахування пені, то вважає, що обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ не стосується розрахунків в іноземній валюті; - договір про надання юридичних послуг підписано з Гловаком І.С. як з суб'єктом підприємницької діяльності, який надає правову допомогу клієнтам в порядку, визначеному законодавством; - заявлені до стягнення витрати в сумі 9000 грн. не охоплюються змістом ст.44 ГПК України "Склад судових витрат", а є збитками в розумінні ст.224 ГК України, ст.22 ЦК України, тобто витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, в тому числі і на правову (юридичну) допомогу; - в платіжному дорученні №0000000032 від 24.03.2015р. допущена описка, оскільки договору від 03.02.2015р. не існує, а сума в розмірі 9000 грн. сплачена відповідно до п.4.1 Договору про надання юридичних послуг від 11.02.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

- 15.10.2013р. між ТОВ "Гал-Трейд ЛТД" (Продавець) та ТОВ "Комбікормтрейд" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №4581 (далі - Договір).

За умовами п.п.1.2.-1.4. Договору, Продавець продає та передає у власність Покупця майно - 98959/100000 частин нежитлового приміщення, побутових приміщень літери А, та арматурного і бетонно-формовочного цехів літери Б, загальною площею 7846,7 кв.м, розташованого за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, 7-ц, а Покупець купує та приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Згідно п.2.1. Договору продаж зазначеного майна, за домовленістю сторін, вчиняється за суму 1500000 гривень, що еквівалентно 183262,06 доларів США за курсом міжбанківського валютного ринку України на момент укладення цього договору.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що у випадку зміни курсу гривні відносно долара США, оплаті підлягає сума в гривні за курсом долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на дату здійснення платежу згідно п.2.1 та п.3.2. цього Договору.

Згідно п.3.2 Договору, кошти за відчужуване майно Покупець зобов'язується сплачувати продавцю протягом шести місяців з моменту підписання цього договору, щомісячно рівними частинами, по 250000 грн., не пізніше останнього дня кожного місяця, починаючи з жовтня 2013 року на розрахунковий рахунок Продавця. Повний розрахунок за відчужуване майно повинен бути здійснений не пізніше 31 березня 2014 року.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що за порушення строків розрахунків, Покупець несе відповідальність у вигляді пені, в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Крім того, відповідно до п.3.4 Договору сторони погодили, що за відмову від грошового зобов'язання, Покупець несе відповідальність в розмірі 50% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання.

15.10.2013р. сторонами підписано Акт приймання-передачі майна, відчужуваного за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2013 року по реєстру №4581.

Таким чином, між сторонами виникли відносини, що випливають з договору купівлі-продажу, відповідно до якого та в силу ст.655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частиною 2 ст.524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011р. у справі № 3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Таким чином, сторони правомірно передбачили в договорі від 15.10.2013р. розрахунки в гривнях з прив'язкою до курсу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату проведення платежу для запобігання можливих інфляційних збитків, а саме покупець (відповідач) зобов'язувався сплачувати за придбаний об'єкт по 250000 грн. не пізніше останнього дня кожного місяця, починаючи з жовтня 2013р. і закінчуючи повним розрахунком 31 березня 2014 року (п.3.2 Договору) з врахуванням курсової різниці гривні до долара США (п.2.2 Договору).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що покупець починаючи з грудневих платежів 2013р. систематично порушував строки оплати (останній день кожного місяця - 250000грн.+курсову різницю) та проводив платежі взагалі без врахування вимог п.2.2 Договору. Тому на день звернення до суду, з врахуванням уточнень позовних вимог, які судом прийняті, відповідач припустився заборгованості за придбаний об'єкт в сумі 534660,68 грн. (з урахуванням середньозваженого курсу долара США на міжбанківському ринку станом на дату здійснення платежу, який визначається НБУ та офіційно оприлюднюється), яка підлягає до задоволення повністю як обгрунтована, підтверджена матеріалами справи і підставно заявлена до стягнення.

Щодо нарахованої та пред'явленої до стягнення пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань, слід зазначити слідуюче:

- частина 6 ст.232 ГК України передбачає за прострочку виконання зобов'язання право нарахувати санкції не більше, ніж за 6 місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконаним, якщо інше не встановлено законом або договором. Разом з тим, договір купівлі-продажу від 15.10.2013р. не передбачає збільшення строку (6-місячного), за який можливо нарахувати санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань, а порядок нарахування санкцій (від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним) сторони змінювати не вправі. Такої ж думки дотримується і Вищий господарський суд України в п.2.5 розділу 2 Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та п.4.3 розділу 4 Постанови пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р."Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Таким чином, в договорі купівлі-продажу (п.3.2) сторони чітко передбачили строки виконання грошових зобов'язань - до останнього дня кожного місяця, починаючи з жовтня 2013р. і остаточний розрахунок - до 31.03.2014р. Тобто строк нарахування санкцій починався по грудневих платежах - з 01.01.2014р., по січневих платежах - з 01.02.2014р. і по березневих платежах - з 01.04.2014р. В межах 6-ти місячного строку і по повному розрахунку, нарахування було б підставне по 30.09.2014р. (ст. 254 ЦК України). Разом з тим, позивачем згідно уточнення позовних вимог нараховано до стягнення пеню з 01.10.2014р. по 01.04.2015р., тобто за межами 6-ти місячного строку, що на думку суду є безпідставним, необгрунтованим і таким, що до задоволення не підлягає.

Крім того, позивачем з 01.10.2014р. по 06.02.2015р. застосована пеня в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу, що значно більше, ніж подвійна облікова ставка НБУ.

Стосовно заявленого до стягнення штрафу в розмірі 267330,34 грн. за відмову від виконання грошового зобов'язання, тобто 50% від заборгованості, яка виникла в результаті відмови чи ігнорування покупцем сплачувати вартість об'єкта з врахуванням курсової різниці (50% від 534660,68 грн. боргу), то в позові слід відмовити за пропуском позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, оскільки: сторони не вправі змінювати початок і порядок перебігу строку позовної давності; в п.3.2 договору навіть по останньому (повному) розрахунку, тобто до 31.03.2014р., строк в 1 рік (спеціальний для санкцій) сплив 01.04.2015р. Позивач подав позов, підписаний згідно доручення та згідно штампу канцелярії суду 02.04.2015, тобто за межами річного строку позовної давності (ст.261 ЦК України). При цьому відповідачем не вчинялося жодних дій, які б свідчили про переривання перебігу спеціальної позовної давності (ст.264 ЦК України).

Щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн., то в задоволенні цих вимог також слід відмовити, виходячи зі слідуючого: платіжним дорученням від 24.03.2015р. позивачем перераховано СПД ФО Гловаку І.С. 9000 грн. за юридичні послуги згідно договору від 03.02.2015р., разом з тим, представлено у справу договір з вказаною особою від 11.02.2015р.; позовні матеріали (позовна заява, розрахунки, уточнення позовних вимог, засвідчення копій первинних документів) підписувались Палащуком І.С., який представляв інтереси позивача і фактично являвся директором позивача згідно наказу №1-к від 11.03.2015р. та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.03.2015р. В обгрунтування підставності стягнення з відповідача цієї суми позивач не представив жодного документального підтвердження в чому полягала правова допомога СПД ФО Гловака І.С. (акти виконаних робіт, тощо) і яке вона має відношення до взаємовідносин позивача та відповідача в розглядуваному спорі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в частині 3308,72 грн. підлягає до повернення позивачу на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормтрейд" (вул. Лисенка, 1, с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, код 37781567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Трейд ЛТД" (вул. Білецька, 1а, м.Тернопіль, код 30454068) - 534660 (п'ятсот тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 68 коп. заборгованості та 10693 (десять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 21 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гал-Трейд ЛТД" (вул. Білецька, 1а, м. Тернопіль, код 30454068) з державного бюджету судовий збір в частині 3308 (три тисячі триста вісім) грн. 72 коп., сплаченого згідно квитанції №0.0.368781095.1 від 02.04.2015р.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано "28" травня 2015 року .

Суддя С.Г. Стопник