Постанова

від 21.05.2015 по справі 910/27860/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р. Справа№ 910/27860/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Павлік В.О. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Основа-декор"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 27.01.2015р.

у справі № 910/27860/14 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-Будівельна компанія "ВААП"

до Дочірнього підприємства "Основа-декор"

про стягненню 131 442, 90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Архітектурно-Будівельна компанія "ВААП" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Основа-декор" про стягнення 131 442, 90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р позов задоволено частково, з Дочірнього підприємства "Основа-декор" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-Будівельна компанія "ВААП" основну заборгованість в розмірі 107 000 грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 1 569 грн. 70 коп., індекс інфляції в розмірі 11 781 грн. 53 коп., а також 2 406 грн. 98 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що рішення місцевого господарського суду винесено з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні обставинам справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, а також на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, яке полягає в тому, що незважаючи на те, що відповідач до прийняття судом рішення по суті спору відповідач подав заяву про застосування строку позовної даності, однак суд не застосував закінчення строку позовної давності посилаючись на продовження строку оплати додатковою угодою від 15.11.12 та 15.11.13.

Однак, на думку апелянта, в додатковій угоді сторони не змінили пункт 3.2 договору субпідряду №18/06-8 Сп, що встановлює загальний строк виконання зобов»язань, а додаткова угода регулює лише порядок погашення існуючого боргу.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 3.2. Договору субпідряду №18/06-8 Сп від 18 червня 2008 року вартість робіт за даним договором установлюється договірною ціною, яка є твердою та складається субпідрядником і затверджується підрядником. Розрахунки за виконанні роботи субпідрядника, підрядник проводить протягом 15 банківських днів після підписання актів фактично виконаних робіт форми КБ-2В і КБ-3. Згідно з п. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Апелянт зазначає, що відповідно до актів виконаних робіт за червень, липень, та вересень 2008 року, роботи виконувались до 30 вересня 2008 року. Згідно з угодами про погашення заборгованості від 15 листопада 2012 року, та 15 листопада 2013 року, предметом було врегулювання порядку погашення часткової заборгованості, а не боргу загалом. Згідно статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Апелянт вважає, що оскільки кінцева дата виконаних позивачем робіт 20 жовтня 2008 року, у позивача виникло право на подання позову з 21 жовтня 2008 року, а втратив він це право, 21 жовтня 2011 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Оскільки, позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України , та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України ) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 21.05.2015 року за відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-Будівельна компанія "ВААП" звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Основа-декор" про стягнення 131 442,90 грн., із них: основий борг - 107 000,00 гривень; 18058,08 гривень інфляційних за період з 15.11.2012р. по 10.11.2014 року; 6384,82 грн. - 3% річних за період з 15.11.2012 по 10.11.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.06.2008 року між ним та Дочірнім підприємством "Основа-декор" укладено договір субпідряду № 18/06-08СП. 31.07.2008 року до договору № 18/06-08СП від 18.06.2008 року була укладена додаткова угода № 1.

Позивач виконав роботи, відповідач їх прийняв на загальну суму 1 065 258,60 коп., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами прийняття виконаних робіт за червень-вересень 2008 року. Відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 958 258,60 грн.

15.11.2012 року сторони підписали угоду про погашення заборгованості та встановили графік погашення заборгованості на загальну суму 107 000,00 грн.

Враховуючи, що заборгованість не погашена, сторони повторно підписали угоду про погашення заборгованості та встановили графік погашення заборгованості на загальну суму 107 000,00 грн., відповідно до якої виплати відповідачем здійснюються з 01.12.2013 року по 01.11.2014 року.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті заборгованості не виконує і станом на дату подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 107 000,00 грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 107 000,00 грн., індекс інфляції у сумі 18 058,08 грн. та 3% річних у сумі 6 384,82 грн.

Представник відповідача в суді першої інстанції подав заяву про застосування строку позовної давності.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні поданої заяви про застосування строку позовної давності у зв'язку з необґрунтованістю.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.06.2008 року між позивачем та Дочірнім підприємством "Основа-декор" укладено договір субпідряду № 18/06-08СП. 31.07.2008 року до договору № 18/06-08СП від 18.06.2008 року була укладена додаткова угода № 1.

Позивач виконав роботи, відповідач їх прийняв на загальну суму 1 065 258,60 коп., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами прийняття виконаних робіт за червень-вересень 2008 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 958 258,60 грн.

15.11.2012 року сторони підписали угоду про погашення заборгованості та встановили графік погашення заборгованості на загальну суму 107 000,00 грн.

Враховуючи, що заборгованість не погашена, сторони повторно підписали угоду про погашення заборгованості від 15.11.2013 року на загальну суму 107 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 статті 604 Цивільного кодексі України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Угодою про погашення заборгованості від 15.11.2013 року сторони встановили, що відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 107 00,00 грн., яка виникла з договору субпідряду № 18/06-08СП від 18.06.2008 року.

Таким чином, між сторонами припинилось зобов'язання по договору субпідряду № 18/06-08СП від 18.06.2008 року шляхом укладення угод про погашення заборгованості та у відповідача виникли зобов'язання по сплаті заборгованості за угодою про погашення заборгованості від 15.11.2013 року.

Відповідно до угоди про погашення заборгованості від 15.11.2013 року, виплати відповідачем здійснюються відповідно графіку , встановленого в п. 1 угоди.

Згідно до п. 1 угоди платежі здійснюються щомісячно по 9 000,00 грн., а останній платіж в сумі 8 000,00 грн., до 01.11.2014 року.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті заборгованості не виконує, станом на дату подачі позову сплив строк останнього платежу і заборгованість відповідача перед позивачем складає 107 000,00 грн.

Відповідач просить застосувати строки позовної давності, посилаючись на договір № 18/06-08СП від 18.06.2008 року та не враховуючи укладених угод про погашення заборгованості від 15.11.2012 року та 15.11.2013 року.

Таким чином, з дати укладення вказаних угод та кінцевого терміну виконання зобов'язань за ними строк загальної позовної давності, у межах якого позивач може звернутися до суду, не сплив, оскільки сторонни змінили зобов»язання щодо строків погашення боргу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 107 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 18 058,08 грн. та 3% річних у сумі 6 384,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на графік в п. 1 угоди від 15.11.2013 року та кінцеву дату нарахування позивачем 10.11.2014 року, судом першої інсатнції здійснено розрахунок трьох процентів річних, який колегія вважає обгрунтованим.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 9000,00 оплата до 01.12.2013 02.12.2013 - 10.11.2014 344 3 % 254.47 9000,00 оплата до 01.01.2014 02.01.2014 - 10.11.2014 313 3 % 231.53 9000,00 оплата до 01.02.2014 02.02.2014 - 10.11.2014 282 3 % 208.60 9000,00 оплата до 01.03.2014 02.03.2014 - 10.11.2014 254 3 % 187.89 9000,00 оплата до 01.04.2014 02.04.2014 - 10.11.2014 223 3 % 164.96 9000,00 оплата до 01.05.2014 02.05.2014 - 10.11.2014 193 3 % 142.77 9000,00 оплата до 01.06.2014 02.06.2014 - 10.11.2014 162 3 % 119.84 9000,00 оплата до 01.07.2014 02.07.2014 - 10.11.2014 132 3 % 97.64 9000,00 оплата до 01.08.2014 02.08.2014 - 10.11.2014 101 3 % 74.71 9000,00 оплата до 01.09.2014 02.09.2014 - 10.11.2014 70 3 % 51.78 9000,00 оплата до 01.10.2014 02.10.2014 - 10.11.2014 40 3 % 29.59 8000,00 оплата до 01.11.2014 02.11.2014 - 10.11.2014 9 3 % 5.92

Таким чином, розмір трьох процентів річних за перерахунком суду становить 1 569,70 грн. та підлягає задоволенню, в іншій частині позову про стягнення 3% річних слід відмовити

Зважаючи на графік в п. 1 угоди від 15.11.2013 року та кінцеву дату нарахування позивачем 10.11.2014 року, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, здійснений судом першої інстанції, колегія вважає обгрунтованим:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 02.12.2013 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 01.12.2013 1.196 1761.03 10761.03 02.01.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.01.2014 1.190 1707.49 10707.49 02.02.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.02.2014 1.187 1686.12 10686.12 02.03.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.03.2014 1.180 1622.38 10622.38 02.04.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.04.2014 1.155 1393.72 10393.72 02.05.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.05.2014 1.118 1061.69 10061.69 02.06.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.06.2014 1.077 693.34 9693.34 02.07.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.07.2014 1.066 597.37 9597.37 02.08.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.08.2014 1.062 559.13 9559.13 02.09.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.09.2014 1.054 483.26 9483.26 02.10.2014 - 10.11.2014 9000,00 оплата до 02.10.2014 1.024 216.00 9216.00 02.11.2014 - 10.11.2014 8000,00 оплата до 02.11.2014 1.000 0.00 8000.00

Таким чином, розмір індексу інфляції за період з 01.12.2013р. по 01.09.2014 року складає 11 781,53 грн та підлягає задоволенню. В іншій частині позову про стягнення інфляційних слід відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи підстави апеляційної скарги колегія вважає їх необгрунтованими та такими , що не підтверджені доказами та нормами права.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Основа-декор» на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2015 р. залишити без задоволення .

Рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2015 р. у справі № 910/27860/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/27860/14 повернути Господарському судум.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська