Постанова

від 26.05.2015 по справі 915/1879/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 915/1879/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів: Шевченка В.В., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАМ Інжиніринг»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2015 року

по справі № 915/1879/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАМ Інжиніринг»

до Приватного підприємства «Югстройпресс»

про стягнення 26 800,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАМ Інжиніринг» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення Приватного підприємства «Югстройпресс» 26 800,74 грн. за договором поставки №43-ФАМ від 20.09.2011р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2015 року по справі № 915/1879/14 (суддя Бездоля Д.О.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "ЮГСТРОЙПРЕСС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ" 3728 грн. 00 коп. боргу та 254 грн. 14 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за товар, поставлений за накладною від 07.08.2012 № РН-0000544, становить 3728,00 грн., а за товар, поставлений позивачем відповідачу за накладною від 11.06.2013 № РН-0000436, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

За цих обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3728,00 грн.

При цьому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення пені, оскільки умови договору щодо сплати пені за прострочення оплати товару, поставленого за накладними від 07.08.2012 № РН-0000544 та від 11.06.2013 № РН-0000436, на спірні правовідносини сторін не поширюються.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАМ Інжиніринг» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом не враховано наявність заборгованості відповідача за поставкою №2, яка відбулась 11.06.2013 року на підставі видаткової накладної №РН-0000436 від 11.06.2013 року, в сумі 17 646 грн.

Також скаржник вважає, що судом необґрунтовано відмовлено у вимогах про стягнення пені.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи належне повідомлення сторін щодо розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду, а також зважаючи, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду та відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.09.2011 між сторонами був укладений договір поставки № 43-ФАМ (далі – договір), за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а останній, в свою чергу, - сплатити та прийняти у порядку та на умовах, встановлених цим договором, товар, найменування і кількість якого погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2. договору загальна ціна і кількість поставленого товару визначається у відповідності з узгодженими сторонами специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 2.2., 3.1. договору, відповідач проводить оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у порядку і в строки, які узгодженні сторонами в специфікації.

Порядок та умови поставки товару, в тому числі строк поставки, узгоджується сторонами в специфікаціях, які оформлені відповідачем на кожну окрему поставку товару та підписуються обома сторонами і є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору у випадку порушення сторонами строків виконання зобов'язань, встановлених договором, більше ніж на 20 днів від встановленого строку, сторона, відносно якої це зобов'язання порушене, вправі вимагати від сторони, що вчинила це порушення, сплати неустойки у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, але не більше 10% від вказаної суми.

Відповідно до п.п. 7.2., 7.3. договору, цей договір складений в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, набуває законної сили з моменту підписання і діє до 31 грудня 2011 року включно. Припинення договору не звільняє сторін від необхідності виконання всіх своїх зобов'язань, які випливають з договору, які не були виконані в момент припинення договору, а також не звільняє сторони від відповідальності за невиконання будь-якого з цих зобов'язань.

Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у письмовому вигляді, набувають сили і є його невід'ємною частиною з моменту підписання представниками обох сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічні положення містяться в ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, без укладення специфікації, після припинення дії договору, позивач передав відповідачу за накладною від 07.08.2012 № РН-0000544 товар вартістю 18848,00 грн., що підтверджується вказаною накладною (а.с.14).

В свою чергу, відповідач оплатив отриманий від позивача за накладною від 07.08.2012 №РН-0000544 товар частково, на суму 15 120 грн., що підтверджується банківською випискою за 11.09.2012 року (а.с.52) та рахунком - фактурою від 02.08.2012 №СФ-0000694, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3728 грн., що вірно визначено судом першої інстанції.

Крім того, 10.06.2013, після припинення дії договору, сторони підписали специфікацію № 8, в якій узгодили поставку позивачем відповідачу товару: мотор-вібратор MVSI 3/500-S02 380V 50Hz в кількості 6 штук та мотор-вібратор MVSI 3/1300-S08 в кількості 6 штук, загальною вартістю 60516,00 грн.

Відповідно до п. 2 даної специфікації відповідач зобов'язався сплатити 50% вартості товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача, інші 50% перерахувати протягом 30 днів після відвантаження товару зі складу позивача.

Згідно з специфікацією від 10.06.2013 № 8, позивач передав відповідачу за накладною від 11.06.2013 № РН-0000436 товар вартістю 60516,00 грн., що підтверджується вказаною накладною (а.с.23), та виставлено рахунок №СФ-0000593 від 10.06.2013 року.

Разом з тим, відповідач за товар, отриманий від позивача за накладною від 11.06.2013 № РН-0000436, розрахувався наступним чином:

- 10.01.2014 року повернув позивачу мотор-вібратор MVSI 3/1300-S08 в кількості 2 штук вартістю 12612,00 грн. що підтверджується накладною від 10.01.2014 № ВН-0000001 (а.с.25),

- 10.01.2014 року повернув позивачу мотор-вібратор MVSI 3/1300-S08 в кількості 2 штук та мотор-вібратор MVSI 3/500-S02 380V 50Hz в кількості 2 штук загальною вартістю 20172,00 грн., що підтверджується накладною від 10.01.2014 № ВН-0000002 (а.с.72);

- 11.06.2013 сплатив позивачу 30258,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.06.2013 року на суму 42130 грн., призначенням платежу є оплата за рахунками №94 від 04.02.2013 року, №208 від 28.02.2013 року, №593 від 10.06.2013 року (за поставкою, що є предметом даного спору) (а.с.73)..

Таким чином, відповідачем повернуто товар позивачу та сплачено поставлений товар на загальну суму 63042,00 грн., доказів існування заборгованості відповідача позивачем не доведено, а тому зазначений факт є встановленим.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що за товар, поставлений позивачем відповідачу за накладною від 11.06.2013 № РН-0000436 на суму 60516,00 грн., у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, а тому відсутні підстави для стягнення коштів.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правовідносини сторін щодо поставки товару за накладною від 07.08.2012 № РН-0000544, а також специфікацією від 10.06.2013 № 8 та накладною від 11.06.2013 № РН-0000436 виникли після припинення дії договору – 31.12.2011 року, а тому умови договору щодо оплати та сплати пені за прострочення оплати товару, поставленого за вказаними накладними, на спірні правовідносини сторін не поширюються.

Слід зауважити, що саме лише зазначення сторонами у специфікації від 10.06.2013 № 8, що вона є частиною договору №43-ФАМ від 20.09.2011 року, не свідчить про виникнення у сторін правовідносин за спірним договором, оскільки умовами договору визначено, що він діє до 31 грудня 2011 року включно, а припинення договору не звільняє сторін від необхідності виконання всіх своїх зобов'язань, які випливають з договору, які не були виконані в момент припинення договору, а також не звільняє сторони від відповідальності за невиконання будь-якого з цих зобов'язань.

Отже, оскільки спірні специфікація, накладні на поставку сторонами не укладались до 31.12.2011 року, під час дії договору, тому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що умови договору щодо оплати та сплати пені за прострочення оплати товару за вказаними поставками не поширюються.

Враховуючи викладене, судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутня заборгованість за поставлений товар за накладною від 11.06.2013 № РН-0000436, а за товар, поставлений за накладною від 07.08.2012 № РН-0000544, становить 3728,00 грн.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення господарського суду, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції – відсутні.

У зв'язку з викладеним, оскаржуване судове рішення господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2015 року по справі № 915/1879/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАМ Інжиніринг» - без задоволення.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАМ Інжиніринг» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2015 року по справі № 915/1879/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 28.05.2015 року

Головуючий суддя                                                   А.І. Ярош

Суддя           В.В. Шевченко

          Суддя                                                                                В.М. Головей