Постанова

від 21.05.2015 по справі 826/20470/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20470/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2014 року № 0005452201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 104 717,36 грн.; від 19.12.2014 року № 0008832201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 53 014,50 грн.; від 19.12.2014 року № 0008842201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 2 514 607,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права і неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Представники апелянта просили апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники відповідача просили оскаржувану постанову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно та підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

ПАТ «СК «Укррічфлот» зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 11.11.1992 року та взято на податковий облік в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.11.1994 року за № 42427.

В період проведення перевірки позивач зареєстрований, зокрема, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 20.08.2007 року № 55.

На підставі наказу від 04.04.2014 року № 392, направлень від 15.04.2014 року №432, №433, №434, №435, №436, №437, №438, №439, відповідно до п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та плану-графіка відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ «СК «Укррічфлот» (код ЄДРПОУ 00017733) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 08.07.2014 року № 3517/26-56-22-01-03/00017733.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 39, пп. 135.4.2 п. 135.4 ст. 135, пп. 135.5.13, п. 135.5 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.14 ст. 146, пп. 153.2.1, пп. 153.2.3 п. 153.2, п. 153.8 ст. 153 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 43 031 603,00 грн., в тому числі по періодах:

за III - IV квартали 2012 року у сумі «-» 19 926 182,00 грн.;

за 2013 рік у сумі «-» 43031603,0 грн.

та донараховано податку на прибуток в загальному розмірі 11 537 170,00 грн., в тому числі по періодах:

за IV квартал 2012 року у сумі 5 412 447,0 грн.;

за 2013 рік у сумі 6 124 723,0 грн.;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст.39, п. 146.14 ст. 146, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 992 302,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0005492201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 6 715 770,00 грн.;

№0005462201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань збір за використання радіочастотного ресурсу у загальному розмірі 275,51 грн.;

№0005482201 форми «Ш», яким збільшено суму грошових з ПДВ у загальному розмірі 8624,11 грн.;

№0005502201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 3 956 581,00 грн.;

№0005512201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 9 428 418,00 грн.;

№0005522201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 155 296,00 грн.;

№ 0005432201 форми «У», яким збільшено суму пені у сфері ЗЕД на 170,00 грн.;

№0005452201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 104 717,36 грн.;

№0005422201 форми «У», яким збільшено суму пені у сфері ЗЕД на 66,65 грн.;

№0005472201 форми «С», яким застосовано ШС (РРО) у сумі 1 310,00 грн.;

№0005442201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальному розмірі 2 479,05 грн.;

№0022171702 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДФО у загальному розмірі 1 350,03 грн.;

рішення №0022161702 від 30.07.2014 року, яким визначено штрафні санкції з ЄСВ у загальному розмірі 819 124,87 грн.

Позивачем подано первинну адміністративну скаргу від 07.08.2014 року №01-01/275 на податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0005492201 форми «Р», №0005502201 форми «Р», №0005512201 форми «Р», №0005522201 форми «Р», №0005452201 форми «Р» та на рішення №0022161702 від 30.07.2014 року, що винесені Державною податковою інспекцією Подільського району м. Києва.

За наслідками розгляду первинної скарги підприємства, ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято окреме рішення від 05.09.2014 року №8366/10/26-15-10-09-25 в частині, щодо розгляду скарги позивача на рішення №0022161702 від 30.07.2014 року, яке оскаржено товариством у подальшому окремо до ДФС України та до суду.

Також, за наслідками розгляду первинної скарги підприємства, ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 06.10.2014 року №10076/10/26-15-10-06-15, яким відмовлено Публічному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПАТ «СК «Укррічфлот») у задоволенні скарги повністю.

Під час розгляду податковим органом первинної адміністративної скарги позивача, ГУ Міндоходів у м. Києві було доручено ДПІ у Подільському районі провести документальну позапланову перевірку товариства.

За наслідками проведення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві документальної позапланової перевірки, згідно доручення ГУ Міндоходів у м. Києві, складено акт перевірки від 06.10.2014 року №5594/26-56-22-01-03/00017733.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, ст.39, пп.135.4.2 п.135.4 ст.135, пп.135.5.13, п.135.5 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.14 ст.146, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153, п.153.8 ст.153 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 43 031 603,00 грн.;

- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, ст.39, п.146.14 ст.146, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 6 389 143,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, товариство подало до податкового органу заперечення на вказаний акт.

За наслідками розгляду заперечень на зазначений акт перевірки від 06.10.2014 року, відповідачем прийнято рішення від 16.10.2014 року №10697/10/26-56-22-01-11, яким висновки акту залишені без змін.

Позивач не погодився з рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.10.2014 року №10697/10/26-56-22-01-11 та подав повторну скаргу до ДФС України від 14.10.2014 року №07-03-01/118 на податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №000549221 форми «Р», №0005502201 форми «Р», №0005512201 форми «Р», №0005522201 форми «Р», №0005452201 форми «Р», що винесені Державною податковою інспекцією у Подільському районі.

За наслідками розгляду повторної скарги ДФС прийняло рішення від 12.12.2014 року №8589/6/99-99-10-01-25, повторну скаргу позивача задоволено та скасовано податкові-повідомлення - рішення від 30.07.2014 року:

- №0005502201 форми «Р» скасовано в частині донарахувань податку на прибуток та штрафних санкцій за рахунок еквизначення перевіркою витрат по господарських операціях позивача з ТОВ «Трансмаш», ТОВ «Торгова фірма «Прайс», ПП «Євро Логістик Південь», ТОВ «Промспецснаб-ЮГ»;

- №0005522201 форми «Р» скасовано в частині донарахувань податку на додану вартість та штрафних санкцій за рахунок невизнання перевіркою податкового кредиту по господарських операціях позивача з ТОВ «Трансмаш», ТОВ «Торгова фірма «Прайс», ПП «Євро Логістик Південь», ТОВ «Промспецснаб-ЮГ»;

- №0005512201 форми «Р» скасовано повністю;

- №0005492201 форми «Р» скасовано в частині збільшення перевіркою доходу від продажу нежитлового приміщення за ціною, що є нижчою за балансову (залишкову вартість) та в частині штрафних санкцій по вказаним правовідносинам;

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення від 37.07.2014 року №0005452201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 104717,36 грн. - залишено без змін.

З урахуванням рішення ДФС України від 12.12.2014 року відповідачем 19.12.2014 року прийнято нові податкові повідомлення-рішення :

- №0008842201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 2514607,50 грн.;

- №0008832201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 53014,50 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2014 року №0005452201 форми «Р» та від 19.12.2014 року №0008832201 форми «Р» та №0008842201 форми «Р» протиправними позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Щодо податкових повідомлень від 19.12.2014 року №0008832201 та №0008842201.

Відповідно до ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Згідно зі ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України, у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Положеннями ст. 209 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, обов'язком судновласника є надання судна фрахтувальнику. Під цим, розуміється передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов'язаний повернути судновласнику судно. У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов'язок фрахтувальника сплати фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату.

Як на підставу для скасування оскаржуваного рішення позивач зазначає, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме: податковим органом встановлено порушення формування рівня звичайних цін на підставі отримання даних про рівень звичайних цін з зовнішніх джерел інформації (спеціального сайту «Промислові вантажі» www.pg-online.com).

В основу визначення суми податку на прибуток відповідачем покладено, зокрема, неправомірне здійснення господарських операцій по наданню позивачем послуг тайм-чартеру, у зв'язку із невідповідністю цін в даних операціях звичайним, відображення в податковому обліку продажу корпоративних прав, а також взаємовідносин ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» (код ЄДРПОУ 31579022) та ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561).

Відповідно до проведеного аналізу тайм-чартерних послуг, а саме ринкових цін (ставок) на даний вид діяльності відповідачем встановлено, що ПАТ «СК «Укррічфлот» надавало послуги тайм - чартеру по заниженим цінам, а саме: відповідно до даних зовнішніх джерел, а саме: веб-сторінки (www.pg-online.com), ставки тайм - чартеру (оренди флоту) в Чорноморському басейні судів типу «Сормовський» в II півріччі 2012 року та 2013 році становлять в межах 1800 - 2800 дол. США за добу, ставки тайм-чартеру (оренди флоту) в Чорноморському басейні судів тину «BUG» в II півріччі 2012 року та в 2013 році становлять в межах 2400 - 3100 дол. США за добу.

Відповідачем зроблено висновок, що ПАТ «СК «Укррічфлот» занижено доходи від операцій з надання послуг тайм - чартеру на суму 34 439 581,0 грн.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що у періоді, що підлягав перевірці, ПАТ «СК «Укррічфлот» здійснювало діяльність у галузі морських вантажних перевезень, а саме: підприємство надавало послуги з оренди та суборенди суден (послуги тайм - чартеру) відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, зазначив, зокрема, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що висновки акта перевірки про невідповідність тайм-чартерних ставок за укладеними договорами рівню звичайних цін обґрунтовані посиланням на інформаційний ресурс в мережі Інтернет, а саме веб-сторінку - www.pg-online.com, на яку відповідач посилається у акті перевірки, не містить інформації у вільному доступі.

Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 39 ПК України, за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань: умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між недов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між недов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів І установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи та пояснень представників відповідача вбачається, що інформація насправді отримана з інформаційного ресурсу www.pg-online.ru та на підставі таких даних формувались висновки акту перевірки. У акті фактично було здійснено описку та зазначено невірно www.pg-online.com.

Перевіряючими здійснювалось порівняння подібних суден та з'ясовано, що позивач занижено доходи.

При цьому, співробітниками податкового органу в порушення вимог податкового законодавства України, не доведено, на якій підставі інформація з інформаційного ресурсу, який не є офіційним сайтом, може слугувати для визначення рівня звичайних цін.

На запитання головуючого щодо того яким чином перевірялась ідентичність суден та подібність умов договорів представники податкового органу не змогли вказати на технічні характеристики суден, які порівнювались та істотні умови договорів, які співставлялись.

Податковим органом не обґрунтовано та не проаналізовано достовірність інформації, що міститься на сайті, як і не наведено інших джерел отримання інформації в зазначених цілях.

Для визначення звичайної ціни використана інформація про укладені на момент продажу договори з ідентичними (однорідними) товарами у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг), проте яким чином визначено факт ідентичності або розбіжностей податковим органом не зазначено.

Всупереч вимогам п. 73.3. ст. 73 ПК України відповідачем не направлялось суб'єкту господарювання запиту щодо визначення рівня звичайних цін.

Податковим органом не витребувано інформацію від державних установ, які компетентні надавати оцінку та відповідні висновки щодо визначення рівня звичайних цін за умовами договорів тайм-чартеру, а інформація отримана з інформаційного ресурсу невідомого походження не вважається інформацією, отриманою з офіційних джерел та не може бути використана в якості доказу для підтвердження правомірності висновків акту та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України, у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Позивачем укладено з компанією-нерезидентом компанією «Cormorant Maritime Limited» (резидент Мальти) довготривалі договори тайм-чартеру (оренди) суден: т/х «Микола Бобровніков», т/х «В. Бондарь», т/х «Герой Стахорський», т/х «Іван Пилипенко», т/х «Дмитро Котюженко», т/х «Микола Славов», т/х «Юрій Макаров», т/х «Орель-3».

В подальшому до вказаних вище договорів укладалися додаткові угоди.

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов універсального тайм-чартеру «BALTIME 1939» (проект від 1974 р.), між позивачем та його контрагентом також було погоджено інші особливі умови, які регулювали права і обов'язки сторін при втраті суден, їх рятуванні, настанні війни, оплаті послуг та понадурочного часу, суборенди, відшкодуванні збитків тощо.

У відповідності до укладених угод (ст. 31) страхування переданих у тайм-чартер суден не було включено в тайм-чартерний еквівалент і покладалося на компанією-нерезидента «Cormorant Maritime Limited», що додатково зменшувало суму тайм-чартерної ставки.

Згідно положень ст. 28 угод, судна здавання/поверненні у/з тайм-чартеру передавалися з фактичною наявною кількість паливно-мастильних матеріалів.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до умов договорів та угод встановлено вантажопідйомність, номінальну потужність, особливості розташування бункерних та навантажувально/розвантажувальних зон суден.

Також встановлено, що апелянт використовує судна індивідуального проекту №17620 типу «Буг» та судна типу «Орель», що відрізняються від суден типу «Волго-Дон» (проект №507, 507 А, 507 Б, 1565М), «Волга» (проект №19610, 19611), типу «Сормовський» (проект №488/А, 488/АМ2, 488/АМ4, 614, 1557).

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що вище перелічені особливості тайм-чартерних договорів між позивачем та його контрагентами, відповідачем не аналізувалися.

Даний факт представники відповідача не змогли спростувати також під час судового засідання суду апеляційної інстанції.

У спірний період порядок визначення та дії норм щодо звичайних цін для визначення податку на прибуток регулювався різними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та ПК України.

Відповідно до п.п. 1.20.1 та п. 1.20.6 п . 1.20 ст. 1 вказаного Закону у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснювались операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною є ціна договору, або товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

З огляду на зазначені вище обставини колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не здійснено дослідження, співставлення, обґрунтування умов, що впливають на формування ціни, не порівняно деталізованого аналізу типу суден, не визначено резиденство сторін, технічні та експлуатаційні дані суден, мету та розмір фрахту, місце надання послуг, терміни дії договорів, прапор суден та інші суттєві умови договірних зобов'язань ні за ідентичними договірними відносинами, а ні за однорідними.

Викладене свідчить про те, що донарахування грошових зобов'язань за вказаними операціями є безпідставним.

Стосовно висновків перевірки про те, що товариством повторно відображено у р. 02 «витрати, пов'язані з придбанням корпоративних прав в іншій ніж цінні папери формі» колегія суддів зазначає.

В перевіряємому періоді податковим органом встановлено порушення позивачем вимог законодавства щодо операцій платника податків з продажу корпоративних прав у 2012-2013 pоках нерезидентам.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «СК «Укррічфлот» та компанією «Найтвей Лімітед» укладено договір купівлі - продажу від 30.11.2012 року, відповідно до умов Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця частину належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «Фінкапітал» в розмірі 22,3 відсотки у статутному капіталі підприємства, номінальною вартістю 18 982 800,0 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Альфа - флот» від 17.07.2013 року №б/н. укладено договір з ПАТ «Чернігівський річковий порт» щодо купівлі - продажу частки в статутному капіталі, відповідно до якого ПАТ «СК «Укррічфлот» реалізовано 50 % від загального розміру статутного капіталу, номінальною вартістю 27 250,0 грн. Ціна частки становить 27250,0 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в якому зафіксовано, що ПАТ «СК «Укррічфлот» у 2013 році реалізовано корпоративні права на загальну суму 19010050,0 грн., що відображено у р. 01 Таблиці 3 «Операції з корпоративними правами в іншій, ніж цінні папери, формі та окремими видами цінних паперів» додатку ЦП «Операції з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі» до декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Також в ході перевірки встановлено, що зазначені корпоративні права придбано відповідно до наступних договорів купівлі продажу частки (корпоративних прав):

- від 10.12.2008 року, укладеного з ЗАТ «Трудовий колектив АСК «Укррічфлот», придбано 6,5 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Фінкапітал» номінальною вартістю. Ціна частки становить 5 532 800,0 грн.;

- від 09.12.2008 року, укладеного з ТОВ «Річфлотсервіс», придбано 32,4 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Фінкапітал» номінальною вартістю. Ціна частки становить 27 580 000,0 грн.;

- від 10.12.2008 року, укладеного з ЗАТ «Інвест - транс», придбано 28,4 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Фінкапітал» номінальною вартістю. Ціна частки становить 24 170 000,0 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що витрати з придбання зазначених корпоративних прав відображено підприємством у періоді їх придбання у р.1.2 «витрати звітного періоду» додатку КЗ «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» до декларації з податку на прибуток за 2008 рік.

В подальшому ПАТ «СТ «Укррічфлот» зазначені витрати відображались у р.1.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного періоду» додатку КЗ «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» та додатку ЦП «Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами» до декларацій з податку на прибуток за 2009 -2012 роки.

Перевіркою встановлено, що позивачем повторно відображено у р. 02 «витрати, пов'язані з придбанням корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі» Таблиці 3 «Операції з корпоративними правами в іншій, ніж цінні папери, формі та окремими видами цінних паперів» додатку ЦП «Операції з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі» до декларації з податку на прибуток за 2013 рік».

Разом з тим, дана операція не призводить до виникнення позитивного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 та заниження витрат за 2013 рік.

Стосовно невідображення в акті перевірки факту заниження витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів.

Відповідно до п. 86.10 ст. 86 ПК України передбачає, що в акті перевірки зазначаються, як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Разом з тим, а акті перевірки не відображено факт заниження витрат, що пов'язано з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

В ході проведення перевірки податковим органом не вказано заниження товариством в 2013 році витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, повної суми витрат, що пов'язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року (ст. ст. 146.12 ПК України).

Сукупна балансова (залишкова) вартість всіх груп основних засобів на початок 2013 року становила 375219137 грн. Сума 10% ліміту від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок 2013 року дорівнює 37521914 грн.

До складу витрат, які включено до показників декларації з податку на прибуток за 2013 рік та пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, віднесено суму 16796552 грн. Всього сума витрат не врахованих у складі витрат податкової декларації з податку на прибуток за період 2013 року складає 20725362 грн.

Вказані обставини підтверджені: аналізом рахунку 235 за період 2013 року, актами типової форми ОЗ-2 за період 2013 року, однак не враховані у висновку акта перевірки при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 54.3.2 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З аналізу наявних у справі документів вбачається, що відповідач неправомірно здійснив розрахунок податкового повідомлення-рішення №0008842201 форми «Р», оскільки у позивача не має позитивного результату об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2013 році.

Стосовно висновків податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «ВКФ «Нептун Груп» та ТОВ «Ріо-Грандес» варто зазначити.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини ТОВ «СК «Укррфчфлот» з ТОВ «Ріо-Грандес» здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та сприяння в ухиленні від сплати податків, оскільки наслідком діяльності ТОВ «Ріо-Грандес» є виключно формування податкового кредиту на адресу підприємств-вигодонабувачів.

Разом з тим, податковим органом не надано доказів визнання недійсними в судовому порядку договорів позивача з його контрагентами, так само як і не зазначено, що первинна бухгалтерська документація не відповідає вимогам чинного законодавства є неповною чи недостовірною.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями п.п. 139.1.1 та 139.1 9 п. 139 ст. 139 ПК України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

В акті перевірки податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність наданих позивачем документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Тобто, відповідач, взявши за основу акти перевірки контрагентів та відомості щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом службової недбалості посадових осіб Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, зробив висновки стосовно порушення позивачем вимог законодавства не перевіривши при цьому даного факту.

Зокрема, податковим органом не вказано у чому саме полягає порушення вимог законодавства позивачем, а не його контрагентами.

У акті перевірки відповідач не зазначив також про наявність судових рішень про визнання недійсними угод з контрагентами та доказів визнання недійсними установчих документів контрагентів.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Стосовно оскарження податкового-повідомлення рішення від 30.07.2014 року №0005452201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 104717,36 грн. варто зазначити, що земельні ділянки, відносно яких відповідачем встановлені порушення є землі транспорту, зв'язку, громадського призначення, комерційного використання або змішаного використання.

Дане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі порушень, встановлених податковим органом, щодо невірного визначення бази оподаткування платником з плати за землю, на підставі інформації отриманої ДПІ від Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації щодо земельних ділянок, які розміщені на територіях історико-культурного призначення місцевого значення.

З огляду на те, що згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок: №Ю-04999/2007 (обліковий код 85:316:202, вул. Електриків, 8); №Ю-33850/2011 (обліковий код 85:320:118, вул. Електриків, 10); №Ю-05019/2007 (обліковий код 85:386:023, вул. Сагайдачного/Ігоревська, 10/5); №Ю-33946/2011 (обліковий код 85:386:018, вул. Петра Сагайдачного, 12); №Ю-33947/2011 (обліковий код 85:296:001, вул. Набережно-Лугова, 7); №Ю-33869/2011 (обліковий код 85:316:029, вул. Набережно-Лугова, 4, літ. «Г» , функціональне використання перелічених вище земельних ділянок встановлене як: землі транспорту, зв'язку; землі комерційного використання; землі громадського призначення; землі змішаного використання (транспорту, зв'язку), що не дозволяє застосовувати спеціальні ставки податку за земельні ділянки, які встановлені статтями 272, 273, 276 ПК України (згідно цих статей спеціальні ставки застосовуються до земель, які мають статус сільськогосподарських угідь, або земель лісогосподарського призначення, або земель під спеціальними об'єктами в межах населених пунктів).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ДЗК), під якими мається на увазі «сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону» (пп. 14.1.42 ст. 14 ПК України).

Міністерство доходів та зборів України 28.08.2013 року з приводу нарахування земельного податку надало роз'яснення, що підставою для нарахування вказаного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вираховуючи розмір плати за земельні ділянки збільшив на коефіцієнт, передбачений пп. 276.3.3 п. 276.3 ст. 276 ПК України, тобто 1,5 (для земель місцевого значення на території та об'єкті історико-культурного призначення, використання якої не пов'язане з функціональним призначенням цієї території та об'єкту).

Підтверджуючих документів, що дані землі є саме такого призначення відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду справи позивач не являється власником більшості земель зазначених у акті та не має оформленого права постійного користування стосовно більшості вказаних у акті земель.

ПАТ «СК «Укррічфлот» лише знаходиться у процесі оформлення земельних відносин, що підтверджується наданими контролюючому органу копіями витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 14.1.72, 14.1.147, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю, це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок, це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що позивач не був власником або користувачем земель історико-культурного призначення.

Вищевикладене судом першої інстанції не було враховано під час вирішення справи по суті, що свідчить про порушення норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і є підставою для скасування рішення.

З тексту апеляційної скарги також з'ясовано, що позивач висловлює в ній заперечення на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року за наслідками розгляду заяви про відвід.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 КАС України ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на постанову суду за наслідками розгляду справи.

З наведеного вбачається, що чинним КАС України не передбачено порядку оскарження даного виду ухвал.

Також апелянт зазначає заперечення стосовно ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року щодо вирішення питання про зупинення провадження у справі.

Під час розгляду справи колегія суддів ознайомлена із зазначеною інформацією.

Враховуючи той факт, що стосовно вказаних видів ухвал не передбачено порядку оскарження колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання щодо розгляду фактів викладених в ухвалах.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 року №0005452201 форми «Р».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.12.2014 року №0008832201 форми «Р» та №0008842201 форми «Р».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 26.05.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 26.05.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.