Постанова

від 21.05.2015 по справі 802/2386/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 травня 2015 р. Справа № 802/2386/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

представників позивача: Щетніцького М.В., Кравець А.М.

представників відповідача: Гуменюк О.І., Бойка С.В., Стасишеної С.В., Кіся С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський Елеватор"

до: Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вапнярський елеватор" (далі - ТОВ "Вапнярський елеватор", позивач) з адміністративним позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Крижопільська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вапнярський Елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, відповідачем було складено акт №775/2200/32386477 від 14.05.2014 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892200 від 04.06.2014 року, яким ТОВ "Вапнярський елеватор" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій у сумі 5353700,00 грн.

Позивач вважаючи висновки проведеної перевірки щодо збитковості здійснених господарських операцій пов'язаних із експортом бобів соєвих покупцю Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина), а також безпідставності формування податкового кредиту у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій із ПП «Проф-Буд Тех» та ТОВ «Югзернострой» такими, що не ґрунтуються на нормах діючого податкового законодавства, заявив вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000892200 від 04.06.2014 року.

В процесі розгляду справи ухвалою від 14.04.2015 року, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, суд замінив первинного позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Вапнярський елеватор" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський Елеватор" відповідно до ст. 55 КАС України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові та додаткових поясненнях до нього. Просили його задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав викладених письмово та долучених до матеріалів справи, а також з урахуванням усних пояснень, наданих у процесі розгляду справи. Свої заперечення мотивують обґрунтованістю висновків податкового органу, що знайшли відображення у акті перевірки від 14.05.2014 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, врахувавши висновки та мотиви, які викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015р., встановив, що ТОВ «АДМ «Вапнярський елеватор» створене шляхом перейменування ТОВ «Вапнярський елеватор» (код ЄДРПОУ 32386477) та є його правонаступником. Вказане товариство з 28.08.2004р. перебуває на податковому обліку у Крижопільській ОДПІ та є платником податку на додану вартість. Згідно п. 4.2.3 статуту ТОВ «Вапнярський елеватор» одним із видів його діяльності є торгівля сільськогосподарською продукцією, її зберігання, обробка та переміщення.

Так, протягом періоду з 24.04.2014 року по 30.04.2014 року посадовими особами Крижопільської ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Вапнярський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №775/2200/32386477 від 14.05.2014 року у висновках якого зазначено про порушення ТОВ "Вапнярський елеватор" пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3569133,00 грн., в т.ч. у квітні 2012 року - 14000,00 грн., у липні 2012 року - 2383,00 грн., у вересні 2012 року - 2383,00 грн., у листопаді 2012 року - 850000,00 грн., у грудні 2012 року - 240124,00 грн., у січні 2013 року - 152625,00 грн., у лютому 2013 року - 38676,00 грн., у березні 2013 року - 32371,00 грн., у квітні 2013 року - 117,00 грн., у липні 2013 року - 201600,00 грн., у серпні 2013 року - 125400,00 грн., у вересні 2013 року - 651383,00 грн., у жовтні 2013 року - 1200059,00 грн., у листопаді 2013 року - 38249,00 грн., у грудні 2013 року - 19763,00 грн., та зменшено від'ємне значення в сумі 93924,00 грн., що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем, на той час - Крижопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 04.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 5353700,00 грн., з яких 3569133,00 грн. - основний платіж та 1784567,00 грн. - штрафні санкції.

Досліджуючи обставини справи судом з'ясовано, що зазначені в акті перевірки порушення, які виявлені податковим органом, можливо виокремити у два окремих блоки. Перший із них це порушення, пов'язані із завищенням податкового кредиту на загальну суму 18 766 грн., в тому числі, за квітень 2012 року - на 14 000 грн., за липень 2012 року - на 2 383 грн., за вересень 2012 року - на 2 383 грн., які ґрунтуються на висновках відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами позивача: ПП "Проф-Буд Тех" та ТОВ "Югзернострой". Другий блок стосується порушень, пов'язаних із завищенням позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад 2012 року - грудень 2013 року на суму 3644291 грн. при здійсненні господарських операцій пов'язаних із придбанням та реалізацією на експорт сої, які на думку відповідача не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, так як не мали на меті отримання прибутку від цих операцій та вчинялися задля отримання податкової вигоди, що полягає у отриманні податкового кредиту.

Визначаючись щодо заявлених вимог суд виходив з наступного.

Щодо висновків податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту у господарських операціях з ПП "Проф-Буд Тех" та ТОВ "Югзенострой" суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

При цьому, п.201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з частиною 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення податкової перевірки ТОВ "Вапнярський елеватор", податковий орган на підставі даних програмного продукту "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів", встановив завищення податкового кредиту на загальну суму 18 766 грн., в тому числі, за квітень 2012 року - на 14 000 грн. (контрагент ПП «Проф-Буд Тех»), за липень 2012 року - на 2 383 грн. та за вересень 2012 року - на 2 383 грн. (контрагент ТОВ «Югзернострой»). Такий висновок відповідача ґрунтується на матеріалах проведених іншими органами ДПІ податкових перевірок ПП "Проф-Буд Тех" та ТОВ "Югзернострой", якими встановлено завищення останніми податкових зобов'язань та їх контрагентами-покупцями, в тому числі ТОВ "Вапнярський елеватор".

Надаючи оцінку господарським операціям позивача із названими контрагентами судом встановлено, що між ТОВ "Вапнярський елеватор" (Замовник) та ПП "Проф-Буд Тех" (Підрядник) було укладено договір від 20.03.2012 № 10-03-12. Відповідно до умов вказаного договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати внутрішні та зовнішні роботи з облаштування будівлі лабораторії, що знаходиться на території ТОВ "Вапнярський Елеватор", а також улаштування фасаду біля будівлі лабораторії та здати йому в установлений цим договором строк закінченні роботи, а Замовник їх прийняти і оплатити згідно актів виконаних робіт. Загальна вартість робіт за цим договором становить 278972,40 грн. Пунктом 2.2 даного договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється в наступному порядку: Замовник перераховує Підряднику, авансовий платіж в розмірі 84000,00 грн.; остаточний розрахунок, за цим договором, здійснюється Замовником після виконання робіт в повному обсязі та підписання акту виконаних робіт (т. 3 а.с. 143-145).

Підрядником виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000019 від 02.04.2012 для сплати авансового платежу за виконання робіт передбачених договором (т. 3 а.с. 160). ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов вказаного договору 04.04.2012 було перераховано кошти ПП "Проф-Буд Тех" в сумі 84000,00 грн. в якості авансового платежу, що підтверджується банківським реєстром клієнтських платежів за 04.04.2012, банківською випискою з рахунку ТОВ "Вапнярський Елеватор" за 04.04.2012 № 46 (т. 3 а.с. 161-163).

За наслідками здійснення вказаної операції, ПП "Проф-Буд Тех" виписало та надало позивачу податкову накладну від 04.04.2012 № 1 (сума ПДВ 14000 грн.), проте не зареєструвало її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (т. 3 а.с. 165). В свою чергу позивачем, у відповідності до частини 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, додано до податкової декларації за квітень 2012 року заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), а також листом від 17.05.2012 № 386 надано відповідачеві копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку придбанням послуг у ПП "Проф-Буд Тех" (т. 1 а.с. 149-150).

Реальність здійснення даної господарської операції, а також подальше виконання умов договору від 20.03.2012 № 10-03-12 (які податковим органом в іншій частині продовження договірних стосунків з ПП «Проф-Буд Тех» не досліджувалися взагалі), підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими у судовому засіданні первинними документами: актами приймання виконаних робіт, рахунками-фактури, банківськими виписками про проведення повної оплати за виконані роботи, податковими накладними (т. 3 а.с. т. 3 а.с. 146-209).

Таким чином на переконання суду позивач у відповідності до вимог ст. 198, ч. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 14 000,00 грн. згідно податкової накладної № 1 від 04.04.2012р., виданої ПП «Проф-Буд Тех».

Як на єдину підставу виключення вказаної суми податкового кредиту відповідач посилається на акт Кіровоградської ОДПІ від 11.06.13 № 109/22-4/34813457 про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Проф-Буд Тех», яким не підтверджено податкові зобов'язання платника в сумі 14000 грн. Проте, такі висновки податкового органу є безпідставними. По-перше, вказана перевірка ПП «Проф-Буд Тех» стосувалася правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вістан ЛТД», ТОВ «Арсаон» та з ТОВ «Созидатель» (т. 3 а.с. 238). Тобто, предмет цієї перевірки не міг стосуватися обставин здійснення господарських операцій між ПП «Проф-Буд Тех» та позивачем - ТОВ «Вапнярський елеватор». По-друге, та обставина, що податкова накладна № 1 від 04.04.2012р. на суму 84000 грн. (ПДВ 14000 грн.) включена в податкові зобов'язання ПП «Проф-Буд Тех» за квітень 2012 року підтверджується листом ПП «Проф-Буд Тех» №26/05 від 26.05.14р. та копією додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ та квитанцією про її прийняття в податковому органі, а також реєстром виданих податкових накладних (т. 3 а.с. 89-93).

Таким чином висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 14000 грн. за квітень 2012 року є безпідставним.

Що ж до іншої господарської операції. Так, судом встановлено, що між ТОВ "Вапнярський Елеватор" (Замовник) та ТОВ "Югзернострой" (Підрядник) було укладено договір підряду від 24.07.2012 № 8-07/12 (т. 1 а.с. 151-152). Відповідно до умов вказаного договору Підрядник зобов'язується за дорученням Замовника, на свій ризик, виконати роботи з монтажу механізму завантаження та відвантаження зерна зерносушарки ДСП 50, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити дані роботи. Пунктами 5.1. та 5.2. даного договору передбачено, що загальна вартість робіт складає 28 600,00 грн., а їх оплата здійснюється в наступному порядку: передоплата в сумі 50 % вартості робіт, протягом трьох банківських днів після підписання договору; остаточний розрахунок, протягом трьох банківських днів після підписання акту здачі - приймання робіт.

Підрядником виставлено рахунок-фактуру № 19 від 24.07.2012 для здійснення передоплата в сумі 50 % вартості робіт. Позивачем, на виконання умов договору підряду від 24.07.2012 № 8-07/12 було перераховано кошти ТОВ "Югзернострой" в сумі 14 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2383,33 грн.), в якості передоплати, що підтверджується банківським реєстром клієнтських платежів за 26.07.2012, банківською випискою з рахунку ТОВ "Вапнярський Елеватор" за 27.07.2012 № 2012/102 (т.1 а.с. 153-156). Після виконання робіт сторонами складено та підписано акт здачі приймання робіт від 06.09.2012, який є доказом виконання робіт передбачених договором підряду від 24.07.2012 № 8-07/12 (т.1 а.с. 157). В подальшому Підрядником виставлено рахунок-фактуру № 21 від 06.09.2012 для здійснення остаточної оплати вартості робіт. В свою чергу, позивачем здійснено остаточний розрахунок за виконані роботи згідно договору підряду від 24.07.2012 № 8-07/12, що підтверджується банківським реєстром клієнтських платежів за 18.09.2012, банківською випискою з рахунку ТОВ "Вапнярський Елеватор" за 19.09.2012 № 2012/139 (т. 1 а.с. 158-161).

За наслідками здійснення вказаних операцій, ТОВ "Югзернострой" виписало податкові накладні від 26.07.2012 № 3 та від 06.09.2012 № 1, на підставі яких ТОВ "Вапнярський елеватор" сформував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 4 766,66 грн., в тому числі, за липень 2012 року - 2383,33 грн., за вересень 2012 року-2383,33 грн. (т. 1 а.с. 162-163).

Будь-яких зауважень щодо податкових накладних та інших первинних документів, складених під час здійснення вказаної господарської операції у відповідача не було. Знову ж таки єдиною підставою для зняття податкового кредиту у сумі 4766 грн. став акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 18.11.13 № 191/14-03-22-08/35722895 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Югзернострой» щодо підтвердження господарських відносин з його контрагентами. Проте, як і в першому випадку, суд звертає увагу на те, що предметом цієї перевірки не були господарські операції ТОВ «Югзернострой» з ТОВ «Вапнярський елеватор».

В розумінні п.п.73.5 ст. 73 ПК України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним.

Наявний у матеріалах справи лист ТОВ «Югзернострой» № 09 від 22.05.2014р. підтверджує, що підприємство відобразило податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 4766,66 грн. згідно наданих податкових накладних № 3 від 26.07.2012р. та № 1 від 06.09.2012р., в підтвердження чого має відповідні квитанції від ДПІ Центрального району м. Миколаєва. А про наявність акта документальної перевірки від 18.11.13 № 191/14-03-22-08/35722895 ТОВ «Югзернострой» нічого не відомо, як і про проведення самої перевірки (т. 3 а.с. 94). Із долученого до справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, сформованого станом на 24.07.2012р. вбачається, що ТОВ «Югзернострой» зареєстроване як юридична особа за своїм місцем знаходженням, та статус відповідних відомостей про юридичну особу підтверджено (т. 4 а.с.59-61).

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за липень 2012 року на 2 383 грн. та за вересень 2012 року на 2 383 грн. на підставі виписаних ТОВ "Югзернострой" податкових накладних, а відтак висновок відповідача у цій частині акта перевірки є безпідставним.

Щодо решти доводів представників відповідача, які озвучені в судовому засіданні про відсутність у названих контрагентів позивача об'єктивної можливості для виконання взятих на себе зобов'язань по проведенню будівельно-монтажних робіт в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів та робочого персоналу, то їх також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання договірних зобов'язань; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюються будівельні роботи підрядником.

Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків такими особами, або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, справа "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії") та Верховного Суду України.

Вищенаведене свідчить про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 04.06.2014 року в частині донарахування ПДВ по основному платежу в сумі 18766 грн. (14000+2383+2383) є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно решти виявлених у ході перевірки порушень, пов'язаних із заниженням позивачем податку на додану вартість за листопад 2012 року - грудень 2013 року при здійсненні господарських операцій пов'язаних із придбанням та реалізацією на експорт сої, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2013 року ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов Контракту № 510/14302430 від 23.11.2012 відвантажив боби соєві урожаю 2012 року покупцю - Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 1 600 т на суму 6 752 486,40 грн., що підтверджено вантажною митною декларацією (ВМД) № 10 від 03 січня 2013 року. Так, товар за даним Контрактом експортується покупцю на умовах FOB (франко-борт) Одеський морський торговий порт (у відповідності з Інкотермс 2000) - причал завантаження номінується покупцем.

При цьому, ТОВ "Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) на підставі:

- договору № 510/2-010422 від 31.10.2012, в кількості 250 т. на суму 1 232 499 грн. (в т.ч. ПДВ - 205 416,50 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками;

- договору № 510/2-010437 від 23.11.2012, додаткової угоди № 1 від 23.11.2012 в кількості 1 100 т. на суму 5 329 500 грн. (в т.ч. ПДВ 888 250 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками;

- договору № 510/2-010441 від 23.11.2012 в кількості 250 т. на суму 1 211 250 грн. (в т.ч. ПДВ - 201 875 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком- фактури, банківськими виписками.

Крім того, продавець здійснював поставку товару в повному обсязі на умовах EXW (франко-елеватор) ПАТ "Укрелеваторпром", Одеська область, де ПАТ "Укрелеваторпром" є виконавцем по наданню послуг з перевалки зерна згідно договору б/н від 15.08.2011.

Також, в березні 2013 року ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов Контракту № 510/14311150 від 30.01.2013 відвантажив боби соєві урожаю 2012 року покупцю - Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 185 т. на суму 805 894,23 грн., що підтверджено ВМД № 1354 від 05.03.2013.

ТОВ "Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) згідно договору № 510/2-010545 від 31.01.2013 в кількості 185 т. на суму 915 750 грн. (в т.ч. ПДВ - 152 625 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Крім того, в квітні 2013 року ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов Контракту № 510/14318170 від 12.03.2013 відвантажив боби соєві урожаю 2012 року покупцю - Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 85,5 т. на суму 373 820,62 грн., що підтверджено ВМД № 2000 від 08.04.2013.

При цьому, ТОВ "Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) згідно договору № 510/2-010634 від 26.02.2013 в кількості 85,5 т. на суму 426 987,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 71 164,55 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Також, в листопаді 2013 року ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов Контракту № 510/14365050 від 31.10.2013 відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцю - Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 511,240 т. на суму 1 887 685,39 грн., що підтверджено ВМД № 6074 від 14.11.2013.

Так, ТОВ "Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) на підставі:

- договору № 510/2-010840 від 30.07.2013, додаткової угоди № 1 від 01.11.2013 в кількості 338,61 т. на суму 1 439 093,86 грн. (в т.ч. ПДВ - 239 848,98 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками;

- договору № 510/2-010866 від 29.08.2013, додаткової угоди № 1 від 04.11.2013 в кількості 172,63 т. на суму 733 678,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 122 279,70 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Також, в листопаді 2013 року ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов Контракту № 510/14365050 від 31.10.2013 відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцю - Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 459,82 т. на суму 1 697 823,90 грн., що підтверджено ВМД № 6341 від 20.11.2013.

ТОВ "Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) згідно договору № 510/2-010894 від 26.09.2013, додаткової угоди № 1 від 01.11.2013 в кількості 459,82 т. на суму 1 763 199,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 293 866,52 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

В грудні 2013 року ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов Контракту № 510/14369350 від 27.11.2013 відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцю Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 976,95 т. на суму 3 708 771,18 грн., що підтверджено ВМД № 7238 від 18.12.2013.

Так, ТОВ "Вапнярський Елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) на підставі:

- договору № 510/2-010894 від 26.09.2013, додаткової угоди № 2 від 06.12.2013 в кількості 540,50 т. на суму 2 351 175 грн. (в т.ч. ПДВ - 391 862,50 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками;

- договору № 510/2-010913 від 30.10.2013, додаткової угоди № 1 від 07.12.2013 в кількості 436,45 т. на суму 1 898 557,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 316 426,25 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Також, в грудні 2013 року ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов Контракту № 510/14369360 від 27.11.2013 відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцю - Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 1 237,150 т. на суму 4 716 339,11 грн., що підтверджено ВМД № 7239 від 18.12.2013.

ТОВ "Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) згідно договору № 510/2-010913 від 30.10.2013, додаткової угоди № 1 від 07.12.2013 в кількості 1 237,15 т. на суму 5 381 602,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 896 933,75 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Крім того, в грудні 2013 року ТОВ "Вапнярський елеватор" на виконання умов Контракту № 510/14369360 від 27.11.2013 відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцю - Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 91,09 т. на суму 347 258,92 грн., що підтверджено ВМД № 7563 від 18.12.2013.

Так, ТОВ "Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) згідно договору № 510/2-010913 від 30.10.2013, додаткової угоди № 1 від 07.12.2013 в кількості 91,090 т. на суму 396 241,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 66 040,25 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

При порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат пов'язаних із реалізацією, Крижопільська ОДПІ дійшла висновку, що фінансовий результат позивача від проведеної господарської операції на експорт - збитковий. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що вартість придбаного товару ( з ПДВ) у закупівлі є вищою, ніж вартість цього ж товару у подальшій реалізації на експорт. Таким чином, на думку податкового органу, дані господарські операції по придбанню сої та в подальшому її реалізації носять збитковий характер та не містять по суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети, економічного ефекту), тобто без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою певної податкової вигоди, зокрема права на податковий кредит з ПДВ.

Однак, суд із такими висновками Крижопільської ОДПІ не погоджується з огляду на таке.

Проводячи свої обрахування економічного ефекту від здійснених ТОВ «Вапнярський елеватор» господарських операцій, пов'язаних із експортом бобів соєвих, Крижопільська ОДПІ виходила виключно із математичного розрахунку, згідно з яким та сума коштів, яка була затрачена позивачем на придбання товару (з ПДВ) є значно вищою ніж подальша вартість цього товару відправленого на експорт згідно ВМД.

При цьому відповідачем не враховано положення п.п. 139.1.6 п.139.1. ст.139 ПК України, згідно з яких не включаються до складу витрат, зокрема, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, кошти сплачені в рахунок податкових зобов'язань з ПДВ, не є витратами, які враховуються при визначенні доходу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, податок на додану вартість є непрямим податком, особливістю справляння якого є можливість в подальшому відшкодувати понесені витрати зі сплати цього податку шляхом зменшення належних до сплати сум ПДВ за рахунок від'ємного значення або ж з наступним відшкодуванням цього податку з бюджету, - за умови підтвердження права позивача на податковий кредит по господарським операціям.

Аналіз зазначених положень Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що при визначенні доходу, кошти, сплачені в рахунок податкових зобов'язань з ПДВ, не вважаються витратами, оскільки такі кошти підлягають відшкодуванню платнику податків, який сплатив ПДВ у ціні товару.

Таким чином врахування податковим органом у складі витрат на придбання сої податку на додану вартість, включеного до ціни товару, є безпідставним та таким, що суперечить нормам ПК України.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, а також із наведеної позивачем таблиці порівнянь витрат та доходів від придбання та реалізації сої у 2012 - 2013 роках відслідковується, що загальна вартість придбаного товару без ПДВ становить 19 392 143,11 грн. Додаткові витрати товариства в процесі реалізації цього товару (перевалка, експедирування, завантаження на судно, інспектування завантаження, виготовлення ВМД) без ПДВ становлять 191 405,9 грн. При цьому вартість реалізованого товару на експорт (за нульовою ставкою ПДВ) становить 20 290 079,75 грн. Тобто, загальний чистий прибуток ТОВ "Вапнярський елеватор", від господарських операцій з придбання та реалізації сої у 2012-2013 роках, складає 706530,24 грн. Вказаний розрахунок здійснено без врахування у витратах витрат на сплату ПДВ під час придбання сої та без врахування у доходах бюджетного відшкодування цього податку, що свідчить про одержання позивачем доходу.

Більше того, оплата за експортований товар була здійснена на рахунки позивача у іноземній валюті, як наслідок, позивач також отримував і додатковий дохід від її продажу, про що свідчать картки рахунку 711.

В цілому за звітні періоди 2012 та 2013 років, в яких були проведені спірні господарські операції з придбання сої та її реалізації на експорт, позивач збитків не поніс, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за 2012 та 2013 роки, сума чистого (без врахування витрат) прибутку по результатах діяльності позивача в 2012 році складала - 8954302 грн., а в 2013 році - 13607973 грн. При цьому, задекларовано до сплати в бюджет податок на прибуток: в 2012р. - 1880403 грн., в 2013р. - 2585515 грн. (т. 3 а.с. 58-63).

Наведені обставини уже є свідченням того, що господарська діяльність позивача є прибутковою. В свою чергу факт отримання прибутку спростовує висновки податкового органу про отримання ТОВ "Вапнярський елеватор" лише майнової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування, зокрема права на податковий кредит.

Крім того, факт отримання прибутку підтверджує наявність ділової мети в діях позивача, наявність позитивного впливу на результати господарської діяльності, а також досягнення ТОВ "Вапнярський елеватор" економічного ефекту від придбання та реалізації сої.

Суд зауважує, що господарські операції з придбання позивачем сої та її подальшої реалізації на експорт повністю підтверджено первинними документами (договорами, банківськими виписками про оплату за отриману продукцію, актами приймання-передачі вантажу, актами виконаних робіт, вантажно-митними деклараціями тощо), оформленими у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та податковими накладними, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України. Зауважень щодо оформлення наданих до перевірки первинних документів по спірним господарським операціям в акті перевірки відповідачем не викладено.

Сформований позивачем податковий кредит з ПДВ за результатами даних операцій у листопаді 2012 року в сумі 850 000,34 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 23.11.2012 № 67; у грудні 2012 року в сумі 240 124,66 грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 13.12.2012 № 62 та від 31.12.2012 № 63; у січні 2013 року в сумі 152 625,00 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 31.10.2012 № 135; у лютому 2013 року в сумі 50 239,20 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 26.02.2013 № 112; у березні 2013 року в сумі 20 808,35 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 27.03.2013 № 71; у квітні 2013 року в сумі 117,01 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 01.04.2013 № 17; у липні 2013 року в сумі 201 600 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 30.07.2013 № 28; у листопаді 2013 року в сумі 38 248,97грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 03.11.2013 № 4; у серпні 2013 року в сумі 125 400,13грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 30.08.2013 № 128; у листопаді 2013 року в сумі 28 719,18грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 06.11.2013 № 9; у вересні 2013 року в сумі 651 382,71 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 26.09.2013 № 112; у грудні 2013 року в сумі 34 346,32 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 07.12.2013 № 6; у жовтні 2013 року в сумі 1200059,46 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 31.10.2013 № 122; у грудні 2013 року в загальній сумі 79 340,79 грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 09.12.2013 № 7, від 12.12.2013 №22, від 15.12.2013 №23; у грудні 2013 року в сумі 13 300,54 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» від 09.12.2013 № 7 узгоджується з вимогами п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, зміст яких розкрито вище, так як суми податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту підтверджуються належно оформленими податковими накладними.

В акті перевірки податковим органом ставиться під сумнів факт здійснення вищезазначених господарських операцій з придбання сої у ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» внаслідок того, що у всіх випадках, згідно договорів поставки, місце постачання товару - м. Одеса, однак місцем складання видаткових накладних та актів приймання-передачі товару - м. Київ, що на думку відповідача є порушенням п. 186.1 ст. 186 ПК України.

Разом із тим за змістом п. 186.1 ст. 186 ПК України, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Тобто, дана норма не встановлює вимоги оформлення первинних документів, зокрема, видаткових накладних та актів приймання- передачі товару, саме у місці постачання товару. Натомість згідно вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, первинний документ має містити обов'язкові реквізити. Серед них значиться і місце складання документа. Отже, лише за відсутності такого обов'язкового реквізиту, як «місце складання» документ втратить статус первинного.

Із цього випливає, що надані на перевірку видаткові накладні та акти приймання-передачі товару є первинними документами, які складенні у відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання ТОВ «Вапнярський елеватор» сої, а також підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Також відповідачем ставиться під сумнів факт здійснення господарських операцій з придбання сої у ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» внаслідок того, що у всіх випадках місцем складання видаткових накладних - м. Київ, а особи, які були уповноваженні на отримання товару (сої), згідно табелів обліку робочого часу, в відрядженні не перебували, а відпрацьовували 8-годинний робочий час.

З такою позицією відповідача також неможливо погодитись, оскільки не перебування працівника у відрядженні в момент приймання товару (сої) або ж відсутність документального оформлення відрядження працівника, саме по собі не свідчить про безтоварність операцій. Табеля робочого часу є документами, які можуть регламентувати взаємовідносини роботодавця й працівника як учасників трудового процесу. Табеля робочого часу є підставою для нарахування заробітної плати, відпускних та інших виплат, які виплачуються роботодавцем працівникові та не можуть бути документом, що підтверджує факт придбання, отримання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Порушення порядку табелювання робочого часу не може бути підставою для визнання господарської операції такою, що не мала місце, та неврахування належним чином сформованого податкового кредиту.

Також, на переконання суду, податковий орган дійшов до помилкового висновку про відсутність зв'язку господарських операцій з придбання сої та її реалізацією на експорт, з господарською діяльністю ТОВ "Вапнярський елеватор".

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Із змісту вказаної норми можна зробити висновок, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Такий висновок цілком узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо спірного питання, викладеною в постанові від 28.02.2011р. у справі №21-13а11, та правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 22.09.2014 у справі №9991/24852/12.

Суд звертає увагу на те, що з урахуванням положень ст.42 Господарського кодексу України, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з огляду на види діяльності позивача, які передбачено статутом підприємства (п. 4.2.3) - торгівля сільськогосподарською продукцією, зв'язок спірних господарських операцій з господарською діяльністю ТОВ "Вапнярський елеватор" є беззаперечним. Крім того, позивач є учасником ринку експортерів зерна з 2006 року, що підтверджує картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 401/2012/0000687, яка видана Вінницькою митницею.

Також слід зауважити, що згідно із ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 43 Господарського кодексу України встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, згідно з яким підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Тобто, право визначати економічну доцільність або недоцільність певних господарських операцій законодавцем надано виключно платнику податків, а не податковим органам. Тому доводи останнього з посиланням на долучену до матеріалів справи довідку про нарахування та сплату ПДВ до бюджету ТОВ «Вапнярський елеватор» за перевіряємий період з 01.11.2012р. по 31.12.2013р., у якій відповідач наводить власне припущення про можливе нарахування податкових зобов'язань по ПДВ без урахування проведених господарських операції з придбання та реалізації на експорт сої, є безпідставними та такими, що суперечать принципам, закладеним у Господарському кодексі України.

Крім того, норми діючого господарського та податкового законодавства не забороняють здійснювати господарські операції з купівлі-продажу товарів між пов'язаними особами, на що також звертає увагу відповідач. В матеріалах справи відсутні будь-які рішення судів з приводу недійсності укладених правочинів з приводу придбання та реалізації на експорт бобів сої, як і відсутні вироки судів, якими б доводилася вина посадових осіб ТОВ «Вапнярський елеватор» у вчинені протиправних дій з приводу здійснених господарських операцій та їх наслідків.

Отже суд вважає, що при новому розгляді цієї справи на виконання тих висновків та вказівок, які викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 року, в повній мірі досліджені усі обставини справи, та з урахуванням мотивів, які викладені вище, суд з'ясував, що позивач при придбанні бобів соєвих не мав за мету у подальшому не використовувати вказаний товар в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, оскільки дані господарські операції безпосередньо пов'язані із статутною діяльністю позивача; внаслідок їх здійснення позивач збитків у своїй діяльності не поніс, про що свідчить отримання ним прибутку, і, як наслідок, прибутковість діяльності підприємства свідчить про наявність ділової мети та досягнення позивачем економічного ефекту. При цьому формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками здійснених господарських операцій здійснено у відповідності з вимогам ст. 198 ПК України та підтверджується належно оформленими податковими накладними.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що висновки акта перевірки №775/2200/32386477 від 14.05.2014 року про порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000892200 від 04.06.2014 року прийнятого відповідачем (на час його прийняття - Крижопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області).

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. За таких обставин заявлений адміністративний позов ТОВ «АДМ Вапнярський елеватор» підлягає до задоволення у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 6450 від 17.06.2014р., який підлягає стягненню на користь останнього.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 04.06.2014 року № 0000892200.

Стягнути із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський елеватор" (код ЄДРПОУ 32386477) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович