Постанова

від 13.05.2015 по справі 804/4446/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 804/4446/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: Стригунова Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінс Констракшн Україна» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000442201, №0000432201 від 26.03.2015р.,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінс Констракшн Україна» звернулося з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправними і скасувати:

- податкове повідомлення-рішення відповідача №0000442201 від 26.03.2015р., яким на підставі акту перевірки №149/22.01/33873138 від 16.03.2015р. збільшено позивачеві грошові зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 145711,25 грн., в тому числі за основним платежем на 116569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 29142,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення відповідача №0000432201 від 26.03.2015р., яким на підставі акту перевірки №149/22.01/33873138 від 16.03.2015р. збільшено позивачеві грошові зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств на суму 131140,00 грн., в тому числі за основним платежем на 104912,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 26228,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 16.03.2015р. №149/22.01/33873138 за висновками якого було встановлено завищення податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Екстрабренд», що призвело до заниження ПДВ за листопад 2014р. на суму 116569,00 грн. та відповідно заниження податку на прибуток за 2014р. на суму 104912,00 грн. через те, що надані позивачем первинні документи, такі як акти виконаних робіт та податкові накладні, виписані ТОВ «Екстрабренд» підписані зі сторони виконавця не належною особою, оскільки при допиті директора ТОВ «Екстрабренд» ОСОБА_5 в якості свідка, вона заявила, що функції директора вона не виконувала, жодних документів не підписувала, а тому відповідач дійшов висновку, що вищевказані документи не являються первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач вважає, що такі висновки податкової інспекції не ґрунтуються на положеннях податкового та іншого законодавства України та спростовуються первинними бухгалтерськими і податковими документами та даними бухгалтерського і податкового обліку позивача, про які зазначається у акті перевірки, факт виконання ТОВ «Екстрабренд» підрядних робіт для позивача на загальну суму 699415,70 грн. за договором №27/10-2014 від 27.10.2014р., який підписаний посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, підтверджується актами, податковими накладними, рахунками-фактурами, зазначені послуги відображені належним чином у бухгалтерському обліку позивача, оплачені позивачем згідно копій платіжних доручень та вказані роботи використані позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується договором №03/03-2014 від 03.03.2014р. укладеним між позивачем (підрядником) та ПП «Акватол» (замовником) по проведенню спеціалізованих робіт на будівництві підземного комплексу споруд УПТ ПАТ «ІнГЗК» м. Кривий Ріг. Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що податковий орган нарахував позивачеві грошові зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями у звязку з тим, що директор ТОВ «Екстрабренд» нібито не виконувала функції директора постачальника у правовідносинах із позивачем, тобто відповідач поклав відповідальність за ймовірну бездіяльність посадової особи постачальника на покупця робіт - позивача, що не відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011р. (реєстраційний номер в ЄДРСР 14222098), яке є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень відповідно до ст.244-2 КАС України. Враховуючи наведене, позивач вважає, що виконав в повній мірі вимоги податкового та бухгалтерського законодавства і порушень, про які зазначається в акті перевірки і оспорюваних рішеннях, позивачем не вчинялося.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату,час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 02.04.2015р., що підтверджується телефонограмою (а.с.139).

17.04.2015р. відповідачем на адресу суду було надіслано письмові заперечення на позов у яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача було встановлено, що позивачем по факту відображення у податковому обліку взаємовідносин з ТОВ «Екстрабренд» в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за листопад 2014р. на суму 116569 грн. чим занижено податок на додану вартість на вказану суму. Зазначене порушення в акті перевірки ґрунтується на тих підставах, що згідно бази даних податкової інспекції позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Екстрабренд» за договором підряду за яким ТОВ «Екстрабренд» як підрядник брав на себе зобов'язання власними силами виконати спеціалізовані роботи на будівництві підземного комплексу споруд ЦПТ ПАТ «ІнГЗК» м.Кривий Ріг, договір підписано директором ТОВ «Екстрабренд» ОСОБА_5, акти виконаних робіт, рахунки та податкові накладні підписані ОСОБА_5, в той час як згідно протоколу допиту свідка - ОСОБА_5 від 26.12.2014р. вона зазначила, що не підписувала жодних первинних бухгалтерських документів - угод, контрактів не укладала та жодних дій, направлених на виконання таких угод не проводила. З огляду на наведене, податковий орган вказує на те, що оформлені не належним чином паперові носії не несуть юридичної сили, не містять доказовості первинного документу на підтвердження реальності виконання господарської операції, а тому не можуть бути підставами для бухгалтерського та податкового обліку. Також відповідач посилається і на те, що, оскільки первинні бухгалтерські документи виписані ТОВ «Екстрабренд» підписані від виконавця робіт невідомою особою, позивачем порушені і вимоги п.п.138.2. ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток за 2014р. в сумі 104912 грн. та зазначені в акті перевірки висновки стосовно порушень, допущених позивачем відповідають нормам чинного законодавства та є правомірними.

Також, у письмових запереченнях представник відповідача просив розглядати справу без участі податкового органу (а.с.141-142).

Згідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи без участі його представника, строки розгляду і вирішення справи встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглянути дану справу за відсутності представника відповідача з урахуванням наданих відповідачем письмових заперечень на позов згідно до вимог ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.05.2015р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінс Констракшн Україна» зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Іллічівська, буд.3, прим.110, перебуває на обліку у Криворізькій південній ОДПІ, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 25.03.2015р. та відомостями, наведеними в акті перевірки від 16.03.2015р. (а.с. 15, 129-131).

Одним із видів діяльності позивача згідно копії витягу з ЄДРПОУ є надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів (а.с.129-131).

У період з 03.03.2015р. по 10.03.2015р. податковою інспекцією згідно п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та наказу від 03.03.2015р. № 161 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВта валових витрат з податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Екстрабренд» за період з 01.01.2014р. по 31.01.2015р. за результатами якої був складений акт №149/22-01/33873138 від 16.03.2015р. за висновками якого були встановлені наступні порушення, а саме:

- п.п.138.2 п.138 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем за 2014р. завищено валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Екстрабренд» на 582846 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток до сплати за 2014р. у сумі 104912 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем за листопад 2014р. завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Екстрабренд» на 116569 грн. внаслідок чого занижено податок на додану вартість до сплати за листопад 2014р. у сумі 116569 грн. (а.с.15-25).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 26.03.2015р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000442201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 145711,25 грн., у тому числі за основним платежем - 116569 грн., за штрафними санкціями - 29142,25 грн. (а.с.11);

- №0000432201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 131140,00 грн., у тому числі за основним платежем - 104912 грн., за штрафними санкціями - 26228 грн. (а.с.12).

Позивач оспорює вказані вище податкові повідомлення-рішення, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що позивачем було виконано в повній мірі вимоги податкового та бухгалтерського законодавства України і порушень, які зазначені в акті перевірки і спірних рішенням позивачем не вчинялось.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20,86 Податкового кодексу України контролюючі органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом зі складанням відповідних актів та довідок за результатами проведених перевірок.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Екстрабренд» за період з 01.01.2014р. по 31.01.2015р. за результатами якої складено акт №149/22.01/33873138 від 16.03.2015р. за висновками якого було встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2014р. по взаємовідносинах з ТОВ «Екстрабренд» у сумі 104912 грн. та заниження податку на додану вартість за листопад 2014р. у сумі 116569 (а.с.25).

Підставою для вищевказаних висновків податковою інспекцією обрані ті обставини, що між ТОВ «Лінс Контракшн Україна» (м. Кривий Ріг) як Замовником та ТОВ «Екстрабренд» ( м. Київ) як Підрядником було укладено договір на проведення спеціалізованих робіт №27/10-2014 від 27.10.2014р. за умовами якого ТОВ «Екстрабренд» зобов'язувався власними силами виконати спеціалізовані роботи ( а саме: надання послуг виміру та визначення кількості та довжини діаметру бурових шпурів, заготовка та доставка забійки шпурової, дегазація та провітрювання доставочної та підходящої штольні, консультаційні послуги, тощо) на будівництві підземного комплексу споруд ЦПТ ПАТ «ІнГЗК» м. Кривий Ріг, зазначений договір,а також акти виконаних робіт, рахунки та податкові накладні, які були надані позивачем до перевірки з боку ТОВ «Екстрабренд» були виписані та підписані виконавцем цих робіт - директором ОСОБА_5 В той же час, згідно наданого протоколу допиту свідка від 26.12.2014р. стосовно реєстрації ТОВ «Екстрабренд» ОСОБА_5 надала пояснення у яких повідомила, що особисто вона ніяких функцій в якості директора ТОВ «Екстрабренд» не виконувала та нікому не доручала, жодного разу не підписувала первинну, бухгалтерську, звітну документацію, угод, контрактів, договорів з підприємствами контрагентами не укладала та жодних дій, направлених на виконання таких угод не проводила. З огляду на наведене, податковим органом зроблено висновок про те, що первинні документи, які надані позивачем на перевірку виписано невідомою особою в порушення вимог чинного законодавства України та операції з оприбуткування, приймання-передачі робіт (послуг) фактично не проводились, та, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі робіт (послуг) від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю, а первинні документи оформлені не належним чином, не містять доказовості первинного документа, що свідчить про нереальне здійснення господарської діяльності позивача. Також податковий орган у акті перевірки робить висновок про те, що відсутність фактичного постачання послуг від ТОВ «Екстрабренд» на адресу позивача свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків за зазначеним договором, тобто вказана угода не була спрямована на виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту (заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ), а відображені в податковому обліку суми по контрагенту ТОВ «Екстрабренд» з метою штучного формування його валових витрат та податкового кредиту (а.с.18-24).

Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Так, у ході судового розгляду справи судом із наданих документів було встановлено, що 27.10.2014р. між ТОВ «Лінс Контракшн Україна» (Замовником) та ТОВ «Екстрабренд» (Підрядником) був укладений договір №27/10-2014 на проведення спеціалізованих робіт за умовами якого ТОВ «Екстрабренд» як підрядник зобов'язувався власними силами виконати спеціалізовані роботи ( а саме: надання послуг виміру та визначення кількості та довжини діаметру бурових шпурів, заготовка та доставка забійки шпурової, дегазація та провітрювання доставочної та підходящої штольні, консультаційні послуги, тощо…) на будівництві підземного комплексу споруд ЦПТ ПАТ «ІнГЗК» м. Кривий Ріг, при цьому, за п.2.3 цього договору було встановлено, що позивач як замовник зобов'язаний забезпечити доступ працівників та транспорту підрядника до місць проведення робіт згідно з наданою ним заявкою (а.с.29-30).

На підтвердження реальності здійснення для позивача вказаних підрядних робіт саме ТОВ «Екстрабренд» надані копія договору №27/10-2014, копії додатків 1,2 до договору, копії актів здачі-прийняття виконаних спеціалізованих робіт, копії податкових накладних, копії рахунків-фактур, копії платіжних доручень про перерахування коштів на користь ТОВ «Екстрабренд», які з боку ТОВ «Екстрабренд» підписані директором ОСОБА_5.(а.с.29-58).

Між тим, вищевказані первинні документи не можуть бути прийняті судом до уваги на підтвердження реальності здійснення вищевказаних підрядних робіт саме підрядником - ТОВ «Екстрабренд» з огляду на те, що позивачем не доведено реальності здійснення відповідних підрядних робіт на території ПАТ «ІнГЗК» для позивача, а саме: позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували допуск працівників та транспорту Підрядника до місць проведення робіт за заявкою замовника (позивача) з урахуванням вимог п.2.3 наведеного вище договору.

Також, у ході судового розгляду справи представник позивача не зміг пояснити якими доказами підтверджується виконання робіт саме працівниками ТОВ «Екстрабренд» за вказаним вище договором, не надав і доказів перебування у відрядженні на підприємстві позивача і працівників ТОВ «Екстрабренд», їх перебування чи проживання у м. Кривому Розі з урахуванням того, що ТОВ «Екстрабренд» зареєстровано за місцезнаходженням у м.Києві.

Також, представником позивача не надано і доказів того, що саме працівниками ТОВ «Екстрабренд» виконувалися роботи на будівництві підземного комплексу споруд ЦПТ ПАТ «ІнГЗК» за вищевказаним договором з урахуванням того, що згідно відомостей щодо видів діяльності ТОВ «Екстрабренд» не віднесено такий вид діяльності як надання послуг у сфері добування корисних копалин і розроблення кар'єрів (а.с.132-134).

Навпаки, як свідчать матеріали справи та не спростовано представником позивача у ході судового розгляду справи, надання послуг у сфері добування корисних копалин і розроблення кар'єрів віднесено до видів діяльності позивача та судом враховується те, що 03.03.2014р. між ПП «Акватол» (Замовником) та ТОВ «Лінс Контранкш Україна» (Підрядником) був укладений договір №03/03-2014 на проведення спеціалізованих робіт за умовами якого позивач як підрядник зобовязувався виконати спеціалізовані роботи ( а саме: надання послуг виміру та визначення кількості та довжини діаметру бурових шпурів, заготовка та доставка забійки шпурової, консультаційні послуги, тощо…) на будівництві підземного комплексу споруд ЦПТ ПАТ «ІнГЗК» м. Кривий Ріг (а.с.67-68).

Надаючи аналіз умовам предмету п.1.1 договору №27/10-2014 від 27.10.2014р. та п.1.1 договору №03/03-2014р. від 03.03.2014р., суд приходить до висновку, що предмети договорів є ідентичними, що свідчить про те, що виконання вищевказаних робіт на будівництві підземного комплексу споруд ЦПТ ПАТ «ІнГЗК» міг та мав можливість проводити лише позивач виходячи з видів діяльності позивача та знаходження позивача у м.Кривому Розі та наявності саме у позивача кваліфікованого персоналу для виконання такого виду робіт згідно наявного в матеріалах справи штатного розпису позивача (а.с.149-151).

Отже, відповідно до вимог ст. 69-70 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських взаємовідносин з приводу виконання робіт для позивача за договором №27/10-2014р. від 27.10.2014р. підприємством ТОВ «Екстрабренд» за умови знаходження даного підприємства у м. Києві та відсутності доказів щодо забезпечення допуску працівників та транспорту ТОВ «Екстрабренд» до місць проведення робіт (ПАТ «ІнГЗК») згідно заявки у спосіб, визначений п.2.3 договору.

При цьому, слід зазначити, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами використання вказаних виконаних для позивача робіт у межах його господарської діяльності, оскільки як встановлено в судовому засіданні із обставин справи, фактично вказані підрядні роботи були використані у межах своєї господарської діяльності не позивачем, а ПАТ «ІнГЗК» на дільницях якого проводилися вказані роботи, тоді як позивач, в даному випадку, виступив посередником у наданні виконаних робіт між ТОВ «Екстрабренд» та ПАТ «ІнГЗК», оскільки як зазначив сам представник позивача роботи по виконанню спеціалізованих робіт на будівництві підземного комплексу ЦПТ ПАТ «ІнГЗК» було виконано ТОВ «Екстрабренд» та з урахуванням того, що такі посередницькі послуги не є видом діяльності позивача, а тому не є господарською діяльністю позивача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами реальність фактичного виконання робіт за вказаним договором саме ТОВ «Екстрабренд» на замовлення позивача навіть за наявності складених первинних документів або сплати грошових коштів, а тому позивач не мав права на формування податкового кредиту по ПДВ та витрат по податку на прибуток у 2014р. у відповідності до вимог ст.1,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.138,198 Податкового кодексу України.

Також при прийнятті даного судового рішення судом враховується і той факт, що проведення перевірки позивача було ініційовано на підставі постанови Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.01.2015р. у межах досудового розслідування кримінальних проваджень та допитаної у якості свідка ОСОБА_5 - директора ТОВ «Екстрабренд» згідно протоколу допиту від 26.12.2014р., яка пояснила, що особисто ніяких функцій в якості директора ТОВ «Екстрабренд» не виконувала та нікому не доручала, жодного разу не підписувала первинну, бухгалтерську, звітну документацію, угод, контрактів з підприємствами не укладала та жодних дій, направлених на виконання таких угод не проводила (а.с.143-145).

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що у відповідності до вимог ст. 626 ЦК України за якою передбачено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків цивільних прав та обов'язків, в той же час директор ТОВ «Екстрабренд» ОСОБА_5 не підтвердила укладення нею договору з будь-якими контрагентами та не підтвердила взагалі здійснення будь-якої господарської діяльності ТОВ «Екстрабренд», у тому числі і з позивачем, представником вказані доводи не спростовані будь-якими доказами, а тому судом не можуть бути прийняті у якості доказів первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності виконання умов договору підряду №27/10-2014 від 27.10.2014р. ТОВ «Екстрабренд» виписані та підписані ОСОБА_5 як директором ТОВ «Екстрабренд».

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій по виконанню підрядних робіт для позивача за договором підряду №27/10-2014р. від 27.10.2014р. укладеного між позивачем та ТОВ «Екстрабренд» з урахуванням встановлених судом вищенаведених обставин та доводів.

Також є безпідставними і доводи представника позивача про те, що відповідач поклав відповідальність за бездіяльність постачальника робіт - ТОВ «Екстрабренд» на покупця робіт - позивача з огляду на те, що згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, нормами податкового законодавства саме на позивача покладено обов'язок щодо ведення бухгалтерського обліку та згідно ст.11, 69-70 КАС України у межах розгляду і вирішення справи на засадах змагальності сторін, доведенні перед судом їх переконливості на позивача покладено обов'язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами щодо реальності вчинення конкретно взятої господарської операції під час здійснення позивачем своєї господарської діяльності та враховуючи наведене позивач, укладаючи договори, повинен був діяти з певною обачністю, а тому посилання представника позивача на покладення відповідальності на позивача є неспроможними, так як саме позивач повинен, у даному випадку, довести реальність господарської операції з приводу виконання для позивача робіт саме ТОВ «Екстрабренд».

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представника позивача на постанову Верховного Суду України від 31.01.2011р. за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області, яка є обов'язковою згідно до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що рішення Верховного Суду України є обов'язковими у разі застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, тоді як з аналізу змісту вказаної вище постанови та обставин у даній справі, норми матеріального права, які застосовані у вказаній вище постанові та норми матеріального права, застосовані у даній справі є різними, та правовідносини, описані у ній та у даній справі також не є подібними, а тому у даному випадку, вказана постанова Верховного Суду України не підлягає застосуванню у відповідності до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача з приводу обгрунтованості прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначені рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові обґрунтовані підстави для задоволення даного адміністративного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору з урахуванням сплаченого судового збору - 487,20 грн.( у розмірі 10 відсотків розміру ставки судового збору при поданні позову) - у сумі 4384 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінс Констракшн Україна» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000442201, №0000432201 від 26.03.2015р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінс Констракшн Україна» (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Іллічівська,3 прим.110, код ЄДРПОУ 33873138) - в дохід Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18.05.2015р.

Суддя С.О. Конєва