Постанова

від 27.05.2015 по справі 820/4388/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 травня 2015 р. № 820/4388/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - Козуба О.І.,

відповідача - Поярко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Марченко і К» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Марченко і К», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинним рішення про застосування фінансових санкцій № 0001102201 від 17.04.2015р., прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог послався на ті обставини, 01.04.2015 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено фактичну перевірку позивача, про що складено Акт перевірки №137/20/40/22/35073177. Під час проведення перевірки були встановлені порушення вимог Постанови КМУ від 30.10.2008 року за №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». На підставі зазначеного Акту Відповідачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0001102201 від 17 квітня 2015 року. Вважаючи зазначене рішення суб'єкта владних повноважень протиправним позивач звернувся до суду із позовом про визнання його нечинним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його.

Представник Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проти позову заперечував, посилаючись на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та помилковими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Як було встановлено в судовому засіданні, співробітниками Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 01.04.2015 року було проведено фактичну перевірку позивача, про що складено Акт перевірки №137/20/40/22/35073177. Висновками цього акту було встановлено, що позивачем порушено норми вимог Постанови КМУ від 30.10.2008 року за №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», а саме: реалізація алкогольних напоїв за цінами нижчими, за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

На підставі зазначеного акту було винесено рішення про застосування фінансових санкцій №0001102201 від 17 квітня 2015 року, яким було вирішено стягнути з ПП «Марченко і К» фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000, 00 грн.

Постановою № 957 установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва згідно з додатком.

Згідно вимог цієї Постанови мінімальні роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

У відповідності із додатком до Постанови №957 мінімальна роздрібна ціна на 1 літр стовідсоткового спирту становить 199,5грн.

Актом фактичної перевірки на підставі даних контрольної стрічки зафіксовано, що в рамочній, де провадить господарську діяльність ПП «Марченко і К», встановлено реалізація алкогольних виробів за цінами нижчими за встановлені мінімальні, а саме: горілка «Пшенична краля» (вміст спирту 40%) за ціною 3,05грн. за 50гр. (порція): 17.06.2014 - реалізовано 82 порції, 18.06.2014 - реалізовано 6 порцій; настойка «Краля з перцем» (вміст спирту 40%) за ціною 3,05грн. за 50гр. (порція): 17.06.2014-реалізовано 1 порцію, 18.06.2014 - реалізовано 2 порції. Мінімальна встановлена роздрібна ціна на горілку «Пшенична краля» становить - 39,90грн. (199,5*40 (міцність) *0,5 (літри):100), відповідно мінімальна ціна однієї порції - 3,9грн. Аналогічно розраховується мінімальна встановлена роздрібна ціна на настойку «Краля з перцем».

Відповідальність за реалізацію алкогольних виробів за цінами нижчими за встановлені мінімальні передбачена абзацом 13 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481/95-ВР).

Законом України від 12.08.2014 № 1638-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо посилення контролю за обігом підакцизних товарів та уточнення окремих податкових норм» (надалі - Закон № 1638-УІІ) внесено зміни до статті 17 Закону № 481/95-ВР в частині збільшення розміру фінансових санкцій. Так, в абзаці 13 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР цифри « 5 000» замінено цифрами « 10 000», а отже розмір мінімальної санкції збільшено з 5 тис.грн. до 10 тис.грн.

Враховуючи пункт 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №163 8-VII він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 1638-УІІ опубліковано в газеті «Голос України» №167 від 03.09.2014, а отже набув чинності - 04.09.2014.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс) штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами пункту 19 -1 .1 статті 19 -1 Кодексу контролюючи органи здійснюють функції з ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом (підпункт 19 -1 .14.13); контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 19 -1 .1.14).

Пункт 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, на дату прийняття оскаржуваного Позивачем рішення про застосування фінансових санкцій від 17.04.2015 №0001102201 абзац 13 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлював, що фінансова санкція за здійснення суб'єктом господарювання оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Щодо повторного застосування по Позивача фінансових санкцій за одне й те саме правопорушення суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування фінансових санкцій №0003552201, було прийнято Відповідачем 09.10.2014 на підставі висновків акту фактичної перевірки від 24.09.2014 №1498/20/40/22/35073177, яка проводилась на іншій господарській одиниці (магазину), яка належить ПП «Марченко і К» та розташована за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 13-А, де в порушення вимог Постанови №957 здійснювалася реалізація іншого товару. Тому, ствердження позивача про повторність застосування адміністративної санкції не може бути прийнято судом до уваги.

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 20.05.2010 року по справі №К-4965/07, Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Також, згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняте та вчинене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Марченко і К» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішення - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Марченко і К» (код ЄДРПОУ 35073177, адреса: вул. Героїв Праці, буд. 13-А, м.Харків, 61144) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) суму недоплаченого судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29.05.2015 року.

Суддя Тітов О.М.