Постанова

від 20.05.2015 по справі 821/949/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/949/15-а 13 год. 50 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Кермача А.І., представника відповідача Пєріна А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Енергомаркет"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватна фірма «Енергомаркет» (позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного Управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 02.02.15 № 0000422200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 34992 грн. та штрафних санкцій в сумі 17496 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Коворк ЛТД» не підтверджена належними доказами та спростовується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність правочинів. На час укладання договору із позивачем, його контрагент ТОВ «Коворк ЛТД» був платником ПДВ згідно чинного законодавства, мав право видавати податкові накладні. Посилання відповідача на висновки акту перевірки контрагента позивача не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг. Позивач не несе відповідальності за дії інших платників податків, несплата податку продавцем, в томі числі в разі ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту. Доводи ДПІ про відсутність контрагента за місцезнаходженням є неспроможні, адже чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит із знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Так само у платника податків відсутній обов'язок здійснювати перевірку наявності у його контрагента основних фондів у кількості, необхідній для виконання правочину, який між ними укладений.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області ( далі відповідач, ДПІ у м. Херсоні) письмових заперечень проти позову не надала. Представник відповідача прибув в судове засідання, заперечує проти позову, вважає, що дії посадових осіб контролюючого органу із складання спірного податкового повідомлення-рішення вчинені у спосіб та в порядку визначеному чинним законодавством України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Приватна фірма «Енергомаркет» є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні. 12.01.2015 ДПІ у м. Херсоні Головного Управління Міндоходів у Херсонській області здійснила документальну виїзну позапланову перевірку ПФ «Енергомаркет» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Коворк ЛТД» (попередня назва ТОВ «Інвестмент Кепітал») за липень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за наслідками перевірки складено акт за № 1/21 -03-22-06/30570317. В акті перевірки зазначено про порушення ПФ «Енергомаркет» : п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. П. 201.1. п. 201.6 ст. 201 ПКУ, внаслідок чого завищено податковий кредит за липень 2014 року на загальну суму 34992 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість в липні 2014 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд. 25) на загальну суму ПДВ 34992 грн.

Перевіркою виявлено, що до податкового кредиту липня 2014 року позивачем включено суму 34992 грн. за податковими накладними ТОВ «Коворк ЛТД» , виданими за господарськими операціями купівлі-продажу товарів (фарби, припій, сода,) на загальну суму 209952 грн. (з ПДВ), доказів оплати немає, додаткова угода щодо перенесення строків оплати складена з недоліками, відсутні відомості щодо реквізитів сторін та їх місцезнаходження. Видаткова накладна складена з порушенням норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутні дані про посаду та прізвище особи відповідальної за здійснення господарської операції покупця, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка здійснювала дану господарську операцію, до перевірки не надано сертифікат та документи про транспортування даного товару.

ДПІ у м. Херсоні отримало від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт № 2635/26-55-22-07/39201560 від 01.09.14 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Коворк ЛТД» за період 01.07.14 по 31.08.14, відомості якого свідчать, що платник відсутній за юридичною адресою, встановити фактичне місцезнаходження підприємства не вдалось, підприємство не звітує про наявність основних фондів.

Відповідач вважає, що ПФ «Енергомаркет» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним ТОВ «Коворк ЛТД», оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

На підставі висновків перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 року за №0000422200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 34992 грн. та штрафних санкцій в сумі 17496 грн., яке є предметом даного спору.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством . Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу... . Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, б) дата відвантаження товарів, ... а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку. Згідно з п. 184.1 ст. 184 цього Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що контролюючий орган при проведені перевірки не обмежується перевіркою наявності податкових накладних, документів бухгалтерського обліку, а повинний аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, позивачем до перевірки були надані докази на виконання договору купівлі-продажу з ТОВ «Коворк ЛТД» - копія договору від 30.07.14 № 30/КП з додатковою угодою від 01.12.14, додаток № 1 до договору (акт прийому-передачі товару), лист позивача щодо відтермінування платежів до 30.01.15, видаткова та податкова накладні за липень 2014 року, акт списання матеріальних цінностей за серпень, грудень 2014 року, оборотно-сальдова відомість по рахунка 631. Сума ПДВ по податковій накладній № 67 від 31.07.14 включена до декларації за липень 2014 року.

Відсутність у видатковій накладній № 06 від 31.07.14 прізвища особи яка зі сторони позивача прийняла товар не діє підстав вважати таку накладну неналежним первинним документом. Щодо відсутності при перевірці такого документа як ТТН та сертифікатів, то суд приймає до уваги, що податкова інспекція не надала доказів витребування даних документів у позивача. В запиті від 02.10.14 № 10353/10/21-03-22-06-09 податкова інспекція просить надати документи по взаємовідносинам з ТОВ "Інвестмен Кепітал", але не вказує, що це попередня назва ТОВ "Коворк ЛТД", що спричинило надання відповіді позивачем про відсутність господарських відносин з ТОВ "Інвестмен Кепітал".

Суду позивач надав копію товарно-транспортної накладної № Е0714 від 29.07.14, яка підтверджує транспортування придбаних товарів, та копії платіжних документів про сплату вартості товарів : за період з 28 січня 2015 року до 16 лютого 2015 року на загальну суму 209952 грн., податковий розрахунок форма 1ДФ за 3-й квартал 2014 року із сумами нарахованих та виплачених позивачем доходів фізичним особам, копії актів про списання матеріалів на виконання ремонтно-монтажних робіт, копію декларації ТОВ «Коворк ЛТД» по податку на додану вартість за липень 2014 року з додатками, які підтверджують декларування податкових зобов'язань за операціями продажу товарів позивачу.

Суд приймає до уваги, що на час здійснення правочинів з позивачем, ТОВ «Коворк ЛТД» було діючим підприємством, платником податку на додану вартість, доказів на спростування даних відомостей контролюючим органом суду не надано. Податкові накладні, отримані від ТОВ «Коворк ЛТД» оформлені без порушення порядку їх заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому позивач мав право на включення зазначених в цих податкових накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В акті перевірки відповідач посилається на недоліки оформлення додаткової угоди , разом з тим цей документ не є первинним бухгалтерським або податковим документом, тому недоліки його складання не впливають на право позивача формувати податковий кредит.

Відповідно до установчих документів, ПФ «Енегомаркет» здійснює ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (дозвіл за №029.14.65 терміном з 21.02.2014-20.02.2019 виданий Держслужбою гірчичного нагляду та промислової безпеки України), тому придбання товарів (фарба кисло стійка, затверджував для фарби кисло стійкої, припій 110С-60, припій свинцевий, десульфатуючий модифікатор, сода кальцинована) відповідає його виду діяльності. Також суд приймає до уваги, що позивач у своїй діяльності використовує власне приміщення та земельну ділянку.

Копію акта ДПІ у ІІечерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Коворк ЛТД» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 суд оцінює критично, оскільки даним актом встановлено відсутність цього платника за юридичною адресою, тому аналіз діяльності даного платника податкова інспекція здійснювала тільки за податковою звітністю без дослідження первинних бухгалтерських та податкових документів. В акті не міститься будь-якого документального обгрунтування стосовно нереальності фінансово-господарських взаємовідносин даного платника, висновки перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, такий акт є лише доказом неможливості проведення зустрічної звірки. Неможливість проведення зустрічних перевірок постачальників не може розцінюватися як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника.

Суд вважає, що відповідач не надав безумовних фактів нездійснення господарської операції . Якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Недостатність у контрагента позивача виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків - позивача.

Доводи ДПІ про відсутність контрагента за місцезнаходженням є неспроможні. Адже чинне податкове законодавство також не пов'язує право платника на податковий кредит із знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. У свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватись на припущеннях, тим більше коли йдеться про майнову відповідальність. З огляду на викладене, суд задовольняє позов в повному обсязі.

Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись с.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Позов приватної фірми "Енергомаркет" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області № 0000422200 від 02.02.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52488 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 17496 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь Приватної фірми "Енергомаркет" (код ЄДРПОУ 30570317) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. (сто вісімдесят дві гривні) 70коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2015 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.3