Постанова

від 27.05.2015 по справі 823/641/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року справа № 823/641/15

м. Черкаси

12 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Паламара П.Г.,

при секретарі - Овсієнку О.І.,

за участю представника позивача Руденко А.Ю. - за довіреністю, представника відповідача Руденка І.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міга - Сервіс» до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міга-Сервіс» (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000642200 від 14.11.2014 про донарахування ТОВ «Міга - Сервіс» податку на додану вартість на загальну суму 54638 грн., в т.ч. 43710 грн. - основного платежу та 10928 грн. - застосованих штрафних санкцій, прийняте Тальнівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області на підставі акту № 234/22/36250600 від 27.10.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Міга-Сервіс», код за ЄДРПОУ 36250600, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ», код ЄДРПОУ 37450960 та із ТОВ «УСПІХ ЮА», код ЄДРПОУ 38689971 за період з 01.07.2014 по 31.07.2014".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, з огляду на те, що висновки викладені в акті перевірки є незаконні, не підтверджуються даними первинних документів та зроблені на підставі припущень, факт господарських відносин та виконання договірних зобов'язань в повному обсязі підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а тому воно підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Міга Сервіс» зареєстроване як юридична особа 13.02.2009, ідентифікаційний код 36250600, зареєстрований платником податку на додану вартість з 07.04.2009, основний вид економічної діяльності - будівництво трубопроводів.

Працівниками відповідача на підставі направлення від 13.10.2014 №105 Тальнівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПКУ) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Міга - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «БРОКБУДКЕПІТАЛ» (код 37450960) та із товариством з обмеженою відповідальністю «УСПІХ ЮА» (код 38689971) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, про що складено акт від 27.10.2014 № 234/22/36250600.

Відповідачем у акті перевірки зроблено висновок щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Міга - Сервіс»: п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПКУ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 43710 грн., у тому числі за липень 2014 року в сумі 43710 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки від 27.10.2014 №234/22/36250600, подав до Тальнівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області заперечення на нього, яке Тальнівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем 14.11.2014 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000642200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 54638 грн., із яких 43710 грн. основний платіж, а 10928 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку.

ГУ ДФС у Черкаській області рішенням №1589/23-00-10-0210 від 28.01.2015 залишило податкове повідомлення-рішення без змін, скаргу ТОВ «Міга - Сервіс» без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із висновком рішення ГУ ДФС у Черкаській області, подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 02.03.2015 № 4300/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014, а скаргу без задоволення.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, порушив вимоги чинного законодавства України, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом свої справ, свобод та інтересів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади.

В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку зі споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 138.2 ст. 132 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. ст. 138 ПКУ передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139 ст. 139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження реальності вчинених операцій щодо виконання робіт, надання послуг та поставки позивачем надані суду, а судом, в свою чергу, досліджені договори: 1) договір оренди від 20.06.2014 укладений між позивачем (Орендар) та ТОВ "БРОКБУДКЕПІТАЛ" (Орендодавець), згідно з яким Орендодавець здає, а Орендар приймає в платне користування техніку; 2) додаткова угода від 21.06.2014 №1 до договору оренди від 20.06.2014 у якій п.2.3 Договору викладено у такій редакції: « 2.3. Строк дії договору становить з 20.06.2014 по 20.10.2014 включно»; 3) договір поставки №2/7 від 18.07.2014 укладений між ТОВ «Успіх Юа» (Постачальник) та ТОВ «Міга - Сервіс» (Покупець) згідно з яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві будівельні матеріали в асортименті, кількості та ціні згідно з рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором; 4) договір субпідряду № 16-01/22 від 02.06.2014 укладений між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (Генеральний підрядник) та ТОВ «Міга - Сервіс» (Субпідрядник) за яким Субпідрядник зобов'язується за завданням Генерального підрядника на свій ризик, з використанням власних матеріалів, або матеріалів, наданих йому Генеральним підрядником, виконати та здати останньому в установлений строк закінчені роботи (об'єкт будівництва); 5)додаткова угода №1 від 10.11.2014 до договору субпідряду № 16-01/22 від 02.06.2014 за яким внесено відповідні зміни до основного Договору; 6) договір поставки № 1/7 від 18.07.2014 укладений між ТОВ «Міга - Сервіс» (Постачальник) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (Покупець) за яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві фітинги поліетиленові та труби поліетиленові (товар) в асортименті, кількості та по ціні згідно з рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором; 7) додаткова угода №2 від 22.07.2014 до договору поставки №2/7 від 18.07.2014 якою п. 3.1 Договору викладений в такій редакції « 3.1 Передача Товару Постачальником Покупцю здійснюється за видатковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.».

Факт виконання робіт, надання послуг, купівлі-продажу та поставки підтверджується наданими та дослідженими судом актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, рахунками на оплату, актами приймання-передачі майна, видатковими, податковими накладними, а також товарно-транспортною накладною.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано до суду та досліджено цивільно-правові угоди від 20.06.2014 №20-6/2, №20-6/3, №20-6/4, №20-6/5, №20-6/6, які укладені між ТОВ "Міга - Сервіс" (Замовник) та Підрядниками за якими Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати різні види робіт.

Отже, позивач виконав вимоги ПК України, сплативши контрагентам податок на додану вартість у вартості робіт, послуг та товару, якими, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видано первинні податкові та бухгалтерські документи.

Встановлені судом обставини спростовують висновки, викладені в акті перевірки суб'єктом владних повноважень про вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 47.1.1 п. 47.1 ст. 47 ПКУ визначено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що за наявності у ТОВ «Міга - Сервіс» первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Разом з тим суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, які вплинули прийняття податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 ПКУ допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Позивач не заперечував проти перевірки і допустив працівників відповідача до її проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 14.11.2014 № 0000642200, а позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за липень 2014 року.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської об'єданої державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.11.2014 №0000642200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міга - Сервіс» судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 29 травня 2015 року.