Постанова

від 27.04.2015 по справі 47/292-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року Справа № 47/292-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Гончарука П.А., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011р. у справігосподарського суду Харківської області №47/292-10 за позовомПриватного підприємства "АТП Харківтрансмашпроект" доДержавного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", прозобов'язання вчинити дії

за участі представників сторін:

від позивача - Федоров О.В.;

від відповідача - Повелиця Г.В.;

від третьої особи - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року приватне підприємство "АТП Харківтрансмашпроект" звернулися до господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" про усунення перешкод у користуванні позивачем нежитловою будівлею літ. "А-1", загальною площею 324,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, шляхом: звільнення приміщень нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 327,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, від майна, що належить відповідачу; звільнення нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 327,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, від охорони, що встановлена відповідачем; припинення дій по перешкоджанню позивачу у здійсненні доступу та користуванні нежитловою будівлею літ. "А-1" загальною площею 327,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1.

Позов з посиланням на ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ч.2 ст. 318, ст.319, ч.1 ст.321, ст.391 ЦК України мотивовано тим, що позивач є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 327,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1 та використовується для розміщення гаражних боксів, право власності на вказану будівлю належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. та зареєстрованого у реєстрі за №3565, державна реєстрація права власності позивача на яку проведена 30.05.2008р., що посвідчується витягом комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19027698 від 30.05.2008р., а земельна ділянка, площею 0,1077 га, яка необхідна для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі, надана позивачу в оренду на підставі рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.02.2010р. №20/10 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", а відповідач незаконно користується приміщеннями нежитлової будівлі та без дозволу позивача розміщує в них свої автомобілі та інше майно, встановлює у нежитловій будівлі власну охорону, яка здійснює недопуск представників позивача до приміщень нежитлової будівлі, вчиняє інші перешкоди у користуванні позивачем належною йому нежитловою будівлею.

24.01.2011 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін 03.03.2011 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Сіверін В.І., Івакіна В.О., Терещенко О.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі з підстав їх обґрунтованості.

У касаційній скарзі державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" посилались на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати, а справу передати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги та скасування рішення і постанови з направленням справи для нового розгляду виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні приміщення перебувають у власності позивача, а їх користуванню перешкоджає відповідач.

Разом з тим, установивши відповідні обставини, суди залишили поза увагою доводи відповідача та пояснення третьої особи щодо ідентичності розташування нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 324,7 кв.м., розташованої за адресою: вул. Плеханівська, 126/1, м. Харків, відповідно до наданих відповідачем документів, а саме: рішення виконкому Харківської міської ради депутатів трудящих №190-4 від 06.04.1960, яким відповідачу було відведено земельну ділянку з усіма виробничими будівлями і спорудами, які належать заводу на праві державної власності, площею 110,0 га по вул. Плеханівській, 126, акт прийому закінченого будівництва від 30.12.1986, яким комплекс споруд гараж-стоянка у кількості 12 штук був прийнятий в експлуатацію та поставлений на баланс відповідача, лист Міністерства промислової політики України №10/3-1-1617 від 01.09.2010, яким підтверджено належність нежитлових споруд по вул. Плеханівській, 126, м. Харків до державної власності та знаходження їх на балансі ДП "Завод ім. В.О. Малишева" на праві повного господарського відання. Відтак, з судових рішень не убачається, чи нежитлові приміщення за адресою: вул. Плеханівська, 126/1, м. Харків, про усунення перешкод в користуванні якими звернувся позивач, насправді є приміщеннями, що розташовані по вул. Плеханівській, 126 у м. Харкові, якими володіє і користується ДП "Завод ім. В.О. Малишева".

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України з метою задоволення державних та суспільних потреб, а відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону об'єктами управління державної власності є майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №453 від 06.04.1998 "Про перелік підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики України" на момент виникнення спірних правовідносин ДП "Завод ім. В.О. Малишева" відносився до сфери управління Міністерства промислової політики України, яке здійснювало контроль та управління майном, що є у державній власності та закріплювалось за відповідачем. Проте господарські суди першої та апеляційної інстанції не залучили до участі в справі вказаний орган виконавчої влади, та в силу цього прийняли рішення та постанову не встановивши чи стосується вирішення спору прав і обов'язків Міністерства промислової політики України, що в силу положень п.3 ч.2 ст. 111 10 є підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Відтак висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у користуванні спірною нежитловою будівлею без встановлення обставин чи співпадає розташування нежитлової будівлі відповідно до наданих відповідачем документів, а також без розгляду питання щодо залучення до участі в справі органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати контроль та управління майном, що є у державній власності та закріплене за відповідачем на праві господарського відання, є передчасними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судам слід установити, чи зачіпають судові рішення права та обов'язки комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка №21", оскільки як убачається з матеріалів касаційної скарги, на момент розгляду справи судами частина спірних нежитлових приміщень знаходилася у користуванні КЗОЗ "Харківська міська поліклініка №21" відповідно до укладеного між відповідачем та поліклінікою договору безоплатної позички цілісного майнового комплексу, на виконання якого частина зазначених приміщень була передана у користування поліклініці за актом приймання-передачі.

У відповідності до вимог статті 84 ГПК України судове рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Беручи до уваги викладене та вимоги ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" задоволити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 та рішення господарського суду Харківської області від 24.01.2011 скасувати, а справу №47/292-10 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань Суддя П.А. Гончарук СуддяЛ.В. Ковтонюк